Гігієнічна класифікація умов праці за показниками шуму, мікроклімату та електромагнітного випромінювання

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Дніпропетровський національний університет імені  Олеся Гончара

Факультет фізики, електроніки та комп’ютерних систем

Кафедра АСОІ 
 
 
 

Модульна  робота з дисципліни

«Охорона  праці в галузі»

На тему «Гігієнічна класифікація умов праці  за показниками шуму, мікроклімату та електромагнітного випромінювання» 
 

Виконала:    студентка                 групи КС-11м-1

Волкова Валерія Валеріївна

Перевірила:   доцент кафедри БЖД Агапова Валентина Трохимівна 
 
 
 
 
 
 

Дніпропетровськ

2011

Зміст

Вступ 3

1. ГІГІЄНІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ  УМОВ ПРАЦІ 5

1.1 Гігієнічна класифікація умов праці за показниками шуму 9

1.2 Гігієнічна класифікація умов праці за показниками мікроклімату 12

1.3 Гігієнічна класифікація умов праці за показниками електромагнітного випромінювання 17

2.ВПЛИВ  НЕГАТИВНИХ ФАКТОРІВ  НА ОРГАНІЗМ ПРАЦІВНИКА  ТА ЗАХОДИ ЩОДО  ЙОГО ЗНИЖЕННЯ 23

2.1 Вплив шуму 24

2.2 Вплив мікроклімату 26

2.3 Вплив електромагнітного випромінювання 28

Висновки 32

Список літератури 33 

 

Вступ

   Гігієна – це галузь медицини, яка вивчає вплив умов життя на здоров’я людини і розробляє заходи профілактики захворювань, забезпечення оптимальних умов існування, збереження здоров’я та продовження життя.

   Гігієна праці це підгалузь загальної  гігієни, яка вивчає вплив виробничого середовища на функціонування організму людини і його окремих систем. Організм людини формувався в умовах реального природного середовища. Основними чинниками цього середовища є мікроклімат, склад повітря, електромагнітний, радіаційний і акустичний фон, світловий клімат тощо.

   Техногенна  діяльність людини, залежно від умов реалізації, особливостей технологічних  процесів, може супроводжуватись суттєвим відхиленням параметрів виробничого середовища від їх природного значення, бажаного для забезпечення нормального функціонування організму людини.

   Результатом відхилення чинників виробничого середовища від природних фізіологічних норм для людини, залежно від ступеня цього відхилення, можуть бути різного характеру порушення функціонування окремих систем організму, або організму і цілому – часткові або повні, тимчасові чи постійні.

   Уникнути  небажаного впливу техногенної діяльності людини на стан виробничого середовища і довкілля в цілому практично не реально. Тому метою гігієни праці є встановлення таких граничних відхилень від природних фізіологічних норм для людини, таких допустимих навантажень на організм людини за окремими чинниками виробничого середовища, а також допустимих навантажень на організм людини при комплексній дії цих чинників, які не будуть викликати негативних змін як у функціонуванні організму людини і окремих його систем так і генетичних у майбутніх поколінь.

   На  сучасному стані розвитку гігієни  праці як науки, гігієністи при вирішенні питань охорони здоров’я працюючих дотримаються так званого порогового принципу: до якогось критичного відхилення певного чинника виробничого середовища від природної фізіологічної норми для людини відхилення не спричиняє небажаних змін в організмі працівника і не буде мати генетичних наслідків. Згідно з цим гігієністами за окремими чинниками виробничого середовища встановлюють науково обґрунтовані граничні нормативи (гранично допустимі концентрації, рівні, тощо), які в установленому порядку затверджуються відповідними центральними органами державного управління. На основі цих нормативів здійснюється аудит гігієнічних умов праці на їх відповідність чинній нормативно1правової базі.

   Гігієнічна  класифікація заснована на принципі диференціації умов праці залежно від фактично діючих рівнів факторів виробничого середовища і трудового процесу порівняно з санітарними нормами, правилами, гігієнічними нормативами, а також можливим впливом їх на стан здоров’я працюючих.

   Відповідно  до Гігієничної класифікації клас умов праці визначається тим чинником виробничого середовища, напруженості або тяжкості праці, який має найбільше відхилення від нормативних вимог.

   Реальні умови праці мають виключати  передумови для виникнення травм  та професійних захворювань. [1]¹⁾ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   ^*

¹⁾[1] «Основи охорони праці», підручник/за ред. К. Н. Ткачука і М. О. Халімовського,Київ,2006

 

1. ГІГІЄНІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ УМОВ ПРАЦІ

     Гігієнічна класифікація праці  за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу призначена для гігієнічної оцінки умов та характеру праці на робочих місцях з метою:

     - контролю умов праці працівника(працівників) на відповідність діючим санітарним правилам і нормам, гігієнічним нормативам та видачі відповідного гігієнічного висновку;

     - атестації робочих місць за  умовами праці;

     - встановлення пріоритетності в  проведенні оздоровчих заходів;

     - створення банку даних про  умови праці на рівні підприємства, району, міста, регіону, країни;

     - розробки рекомендацій для профвідбору,  профпридатності;

     - санітарно-гігієнічної експертизи  виробничих об'єктів;

     - санітарно-гігієнічної паспортизації  стану виробничих та сільськогосподарських підприємств;

     - застосування заходів адміністративного  впливу при виявленні санітарних правопорушень, а також для притягнення винуватців до дисциплінарної та карної відповідальності;

     - вивчення зв'язку стану здоров'я  працюючого з умовами його праці(при проведенні епідеміологічних досліджень здоров'я, періодичних медичних оглядів);

     - складання санітарно-гігієнічної  характеристики умов праці;

     - розслідування випадків професійних  захворювань та отруєнь;

     - встановлення рівнів професійного  ризику для розробки профілактичних заходів та обґрунтування заходів соціального захисту працюючих.

 Гігієнічна  класифікація базується на принципі диференціації умов праці залежно від фактично визначених рівнів факторів виробничого середовища і трудового процесу в порівнянні з санітарними нормами,  правилами,  гігієнічними нормативами а також з урахуванням можливого шкідливого впливу їх на стан здоров'я працюючих.

     . Робота  в умовах перевищення  гігієнічних нормативів може бути дозволена тільки при  застосуванні  засобів  колективного  та індивідуального захисту і скороченні часу дії шкідливих виробничих факторів (захист  часом).  Робота  в  небезпечних  (екстремальних) умовах  праці  (4  клас)  не дозволяється,  за винятком ліквідації аварій,  проведення екстрених  робіт  для  попередження  аварійних ситуацій.  Ця  робота  повинна  виконуватись у відповідних засобах індивідуального  захисту  та  регламентованих  режимах   виконання робіт.

  Гігієнічна класифікація використовується для:

     - установ,  що здійснюють контроль  за дотриманням  санітарних норм і правил,  гігієнічних нормативів на робочих місцях,  а також проводять оцінку умов праці при атестації робочих місць  (установи санепіднагляду.  організації,  що  акредитовані  та  атестовані на право вимірювання  і  оцінки  факторів  виробничого  середовища  і трудового процесу);

     - установ,  що здійснюють  медичне   обслуговування  працюючих (медико-санітарні частини,  центри профпатології.  центри медицини праці, поліклініки та ін.);

     - роботодавців   усіх  організаційно-правових  форм  та  форм власності;

     - працівників  (з метою отримання  повної інформації про умови праці на своїх робочих місцях як при влаштуванні на роботу,  так і в процесі трудової діяльності);

     - органів соціального і медичного  страхування у тих випадках, коли  тарифи  відрахувань  залежать  від  ступеня  шкідливості  та небезпечності умов праці і завданої шкоди здоров'ю. [5]¹

Умови праці  на виробництві диференціюються  залежно від фактично визначених рівнів факторів виробничого середовища порівняно із санітарними нормами, правилами, гігієнічними нормативами, а також з урахуванням можливого шкідливого впливу їх на стан здоров’я працюючих. 
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 450-р

1)[5]  ГН 3.3.5-8-6.6.1 2002 р «Гігієнічна класифікація праці  за показниками шкідливості та небезпечності факторів   виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу»

 «Про нову гігієнічну класифікацію праці та показники, за якими надаються

пільги  і компенсації працівникам, зайнятим на роботах з шкідливими та

важкими умовами праці» впроваджена нова гігієнічна класифікація праці.

Згідно  з гігієнічною класифікацією  праці умови праці поділяються  на чотири класи :

І клас — оптимальні умови — такі умови, в яких не лише зберігається здоров’я працюючих, а й створюються передумови для підтримання високого рівня  працездатності. Оптимальні нормативи виробничих факторів установлені для мікроклімату і факторів трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умови приймаються такі умови праці, в яких несприятливі фактори виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення. 
ІІ клас — допустимі умови — характеризуються такими рівнями факторів виробничого і трудового процесу, які не перевищують установлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни й не чинять несприятливого впливу на стан здоров’я працюючих та їх потомство в найближчому і віддаленому періодах.

ІІІ клас — шкідливі умови — характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та(або) його потомство. Шкідливі умови за показниками перевищення гігієнічних нормативів та вираженості можливих змін в організмі працюючих поділяються на чотири ступеня: 
1-й ступінь — умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, що, як правило, викликають функціональні зміни, які виходять за межі фізіологічних коливань (останні відновлюються при тривалішій, ніж початок наступної зміни перерві контакту зі шкідливими факторами) та збільшують ризик погіршення здоров’я; 
2-й ступінь — умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять переважно до зростання виробничо зумовленої захворюваності, виникнення окремих ознак або легких форм патології (як правило, без втрати професійної працездатності); 
3-й ступінь — умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, що призводять, крім зростання виробничо зумовленої захворюваності, до розвитку професійних захворювань, як правило, легкого та середнього ступенів важкості (із втратою працездатності в період трудової діяльності); 4-й ступінь — умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а також до розвитку важких форм професійних захворювань із втратою загальної працездатності.