Гігієнічна класифікація умов праці за показниками шуму, мікроклімату та електромагнітного випромінювання

   Важкі фізичні роботи (категорія ІІІ) охоплюють  види діяльності, при яких виграти енергії становлять 291-349 Вт (251-300 ккал/год.). До категорії ІІІ належать роботи, пов'язані з постійним переміщенням, перенесенням значних (понад 10 кг)вантажів, які потребують великих фізичних зусиль.

   Оптимальні  умови мікроклімату встановлюються для постійних робочих місць (табл. 3).

   Показники температури повітря в робочій  зоні по висоті та по горизонталі, а також протягом робочої зміни не повинні виходити за межі нормованих величин оптимальної температури для даної категорії робіт.

   Температура внутрішніх поверхонь робочої зони (стіни,підлога, стеля), технологічного обладнання (екрани і т. ін.), зовнішніх поверхонь технологічного устаткування, огороджуючи конструкцій не повинна виходити більш ніж на 2 град.C за межі оптимальних величин температури повітря для даної категорії робіт. При виконанні робіт операторського типу, пов'язаних з нервово-емоційним напруженням в кабінетах, пультах і постах керування технологічними процесами, в залах обчислювальної техніки та інших приміщеннях повинні дотримуватися оптимальні умови мікроклімату (температура повітря 22-24 град.C, відносна вологість 60-40%, швидкість руху повітря не більш 0,1 м/сек.).

   Таблиця 3. Оптимальні величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень для працівників, які виконують роботі 1 категорії важкості

Період  року	Категорія робіт	Температура повітря	Відносна вологість	Швидкість руху повітря, м/сек
Холодний  період року	Легка Іа	22 - 24	60 - 40	0,1
	Легка Іб	21 - 23	60 - 40	0,1
Теплий  період року	Легка Іа	23 - 25	60 - 40	0,1
	Легка Іб	22 - 24	60 - 40	0,2

   Допустимі величини мікрокліматичних умов встановлюються у випадках, коли на робочих місцях не можна забезпечити оптимальні величини мікроклімату за технологічними вимогами виробництва, технічною недосяжністю та економічно обґрунтованою недоцільністю. Величини показників, які характеризують допустимі мікрокліматичні умови, встановлюються для постійних і непостійних робочих місць.

   Перепад температури повітря по висоті робочої  зони при забезпеченні допустимих умов мікроклімату не повинен бути більше 3град.C для всіх категорій робіт, а по горизонталі робочої зони та протягом робочої зміни - виходити за межі допустимих температур для даної категорії роботи.

   Таблиця 4. Допустимі величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень

Період  року	Категорія робіт	Температура повітря, град С				Відносна  вологість(%) на робочих місцях - постійних  і непостійних	Швидкість руху повітря (м/сек) на робочих місцях – постійних і непостійних
		Верхня  межа		Нижня межа
		На  постійних робочих місцях	На непостійних робочих місцях	На постійних робочих місцях	На непостійних робочих місцях
Холодний  період року	Легка Іа	25	26	21	18	75	не більше 0,1
	Легка Іб	24	25	20	17	75	не більше 0,2
Теплий  період року	Легка Іа	28	30	22	20	55 - при 28 град. С	0,2 - 0,1
	Легка Іб	28	30	21	19	60 - при 27 град. С	0,3 - 0,1

 

   Температура внутрішніх поверхонь приміщень (стіни,підлога, стеля), а також температура зовнішніх поверхонь технологічного устаткування або його захисних обладнань (екранів і т. ін.) не повинна виходити за межі допустимих величин температури повітря для даної категорії робіт.

   Інтенсивність теплового опромінення працюючих  від нагрітих поверхонь технологічного устаткування, освітлювальних приладів, інсоляція від засклених огороджень не повинна перевищувати 35,0 Вт/м 2 - при опроміненні 50% та більше поверхні тіла, 70 Вт/м 2 - при величині опромінюваної поверхні від 25 до 50%, та 100 Вт/м 2 - при опроміненні не більше 25% поверхні тіла працюючого. При наявності джерел з інтенсивністю 35,0 Вт/м 2 і більше температура повітря на постійних робочих місцях не повинна перевищувати верхніх меж оптимальних значень для теплого періоду року, на непостійних - верхніх меж допустимих значень для постійних робочих місць.

   При наявності відкритих джерел випромінювання (нагрітий метал, скло, відкрите полум'я) допускається інтенсивність опромінення до 140,0 Вт/м 2. Величина опромінюваної площі не повинна перевищувати 25 % поверхні тіла працюючого при обов'язковому використанні індивідуальних засобів захисту -спецодяг, окуляри, щитки( Посилання [6]⁸⁾). 

   8)[6] ДСН 3.3.6.042-99 «Санітарні норми мікроклімату  виробничих приміщень»

1.3 Гігієнічна класифікація умов праці за показниками електромагнітного випромінювання

   Електромагнітне випромінювання — це процес утворення  вільного електромагнітного поля, що випромінює заряджені частинки, які прискорено рухаються. Його головними джерелами є телевізійні передачі та радіолокаційні станції, пристрої мобільного й інших видів радіозв’язку, високовольтні мережі електропередач, комп’ютерна техніка тощо.

   Електромагнітна сфера нашої планети визначається, в основному, електричним (Е = 120–150 В/м) і магнітним (Н = 24–40 А/м) полями Землі, атмосферним електричним радіовипромінюванням Сонця і галактик, а також полями штучних джерел. Діапазон природних і штучних полів дуже широкий: починаючи від постійних магнітних і електростатичних полів і кінчаючи рентгенівським і гамма випромінюванням частотою 3 ·10²¹¹ Гц і вище. Кожний з діапазонів електромагнітних випромінювань по-різному впливає на розвиток живого організму. На відміну від світлового, інфрачервоного й ультрафіолетового випромінювань ще не знайдено відповідних рецепторів для ЕМВ інших діапазонів. Є деякі факти про безпосереднє сприйняття клітина ми мозку ЕМВ радіочастотного діапазону, про вплив низькочастотних ЕМВ на функції головного мозку, які вимагають додаткового підтвердження.

   Джерелами електромагнітних випромінювань радіочастот  є могутні радіостанції, генератори надвисоких частот, установки індукційного і діелектричного нагрівання, радари, вимірювальні і контролюючі пристрої, дослідницькі установки, високочастотні прилади і пристрої в медицині й у побуті.

   Джерелом  електростатичного поля й електромагнітних випромінювань у широкому діапазоні  частот є персональні електронно-обчислювальні  машини (ПЕОМ і відео дисплейні  термінали (ВДТ)) на електронно-променевих трубках, які використовуються як у промисловості та наукових дослідженнях, так і в побуті. Небезпеку для користувачів представляє електромагнітне випромінювання монітора в діапазоні частот 20 Гц – 300 МГц і статичний електричний заряд на екрані.

   Джерелами електромагнітних полів промислової  частоти є будь-які електроустановки і струмопроводи промислової частоти. Чим більша напруга, тим вище інтенсивність полів. .( Посилання [2]⁹⁾)

   Електромагнітне поле (електромагнітне випромінювання) характеризується векторами напруженості електричного Е (В/м) і магнітного Н (А/м) полів, що характеризують силові властивості  ЕМП. При поширенні в провідному середовищі вони зв'язані співвідношенням:

   Е = Н , В/м,

   де  – кругова частота електромагнітних коливань, ;

   – магнітна проникність середовища, Г/м;

   – електрична провідність середовища,

   k – коефіцієнт загасання;

   r – відстань до розглянутої  точки, м.

   В електромагнітній хвилі вектори  Е і Н завжди взаємно перпендикулярні. У вакуумі і повітрі Е = 377 Н. Довжина хвилі , частота коливань f і швидкість поширення електромагнітних хвиль у повітрі с зв'язані співвідношенням c = f. Наприклад, для промислової частоти f = 50 Гц довжина хвилі = 3 · 10⁸/50 = 6000 км, а для ультракоротких частот f = 3 · 108 Гц довжина хвилі дорівнює 1 м.

   Змінне  електромагнітне поле є сукупністю двох взаємозалежних змінних полів - електричного і магнітного, які  характеризуються векторами напруженості електричного поля Ē (В/м) і напруженості магнітного поля Н (А/м) або магнітної індукції В (Тл).

   Напруженості  електричних і магнітних полів  оцінюються за формулами:

   

   де U - напруга, В; l - відстань, м; J - струм, А; r - радіус кола силової лінії навколо  провідника, по якому тече струм, м.

   Магнітна  індукція пов'язана з напруженістю магнітного поля співвідношенням:

   

   де  μ - магнітна проникність речовини; μ0 - магнітна проникність вакууму, або  магнітна стала, Гн/м.

   Електромагнітне поле несе енергію, яка визначається густиною потоку енергії ГПЕ (Вт/м²) чи інтенсивністю І (Вт/м²):

   

   У випадку поширення ЕМП у вакуумі чи в повітрі:

   

   Інтенсивність ЕМП показує, яка кількість енергії  протікає протягом однієї хвилини крізь  переріз в 1 м², який розташований перпендикулярно руху хвилі.

   При випромінюванні сферичних хвиль  ГПЕ може бути виражена через потужність Р(Вт), яка підводиться до випромінювача:

    де R - відстань від джерела випромінювання, м.

   Сумарний  потік енергії, що проходить через  одиницю поверхні, яка опромінюється, за час дії Т (год),- це енергетичне навантаження ЕН(Вт*год/м²):

   

   Залежно від частоти 1 (Гц) чи довжини хвилі X (м) увесь радіочастотний діапазон розбито на піддіапазони. При поширенні ЕМП у вакуумі або в повітрі f та λ пов'язані між собою співвідношенням:

    де с - швидкість світла, що дорівнює 3*10 у 8 ступені м/с.

   Рівні постійних магнітних полів протягом робочого дня не повинні перевищувати 8 кА/м.

   Для магнітних полів, які утворюються  випрямленим трифазним струмом, ГДР визначаються за формулою: 

                       Нгд =                      (2) 

       Нгд   - граничнодопустиме значення напруженості  магнітного поля, кА/м; 

          - граничнодопустиме значення енергетичного навантаження  

               протягом робочого дня, дорівнює 144 кА²  х год²/м ; 

       Т     - час впливу, год.

   ГДР електромагнітних полів промислової  частоти (50 Гц)

   ГДР електричних полів частотою 50 Гц визначаються залежно від часу дії  цього фактора на організм людини за робочу зміну. Перебування в електричному полі напруженістю до 5 кВ/м включно допускається протягом 8 годин робочого дня.

   При рівнях напруженості електричного поля від 5 до 20 кВ/м включно допустимий час перебування в ньому вираховується за формулою:

   Тгд =  - 2,       де  Тгд   -  допустимий  час перебування в електричному полі  при   відповідному рівні напруженості, год;