Гігієнічна класифікація умов праці за показниками шуму, мікроклімату та електромагнітного випромінювання

IV клас  — небезпечні (екстремальні) умови  — характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або її частин) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень. Гігієнічна класифікація праці використовується для: роботодавців усіх організаційно-правових форм та форм власності; працівників з метою одержання повної інформації про умови праці на своїх робочих місцях;установ, що виконують контроль за дотриманням санітарних норм і правил, гігієнічних нормативів на робочих місцях, а також проводять оцінку умов праці при атестації робочих місць; установ, які здійснюють медичне обслуговування працюючих; органів соціального і медичного страхування. [2]² 

²⁾[2] «Основи охорони праці», Керб Л. П.,2003

1.1 Гігієнічна класифікація умов праці за показниками шуму

Одним з найшкідливіших факторів, притаманних  нашій цивілізації, є шум. Виробничий шум — це хаотична сукупність різних за силою і частотою звуків, що виникають у повітряному середовищі і безпосередньо впливають на працездатність.

Джерелами шуму є: всі види транспорту, насоси, промислові об’єкти, пневматичні та електричні інструменти, верстати, будівельна техніка тощо. З шумом пов’язані деякі технологічні процеси — клепання, карбування, обрубка, вибивка лиття, штамповка, робота на ткацьких верстатах, випробування авіадвигунів тощо. В останні роки шум став одним з небезпечних факторів зовнішнього середовища на виробництві. Це пов’язано з підвищенням потужності та продуктивності машин, їх повсюдним застосуванням на всіх ділянках і сферах виробництва.

Вимірювання шуму на робочих місцях здійснюється шумовимірювачами та аналізаторами спектра шуму. Рівень шуму на робочих місцях потрібно контролювати не менше одного разу на рік. В умовах виробництва, як правило, мають місце шуми різної інтенсивності і спектри, які виникають унаслідок дії різноманітних механізмів, агрегатів та інших пристроїв. [1]³⁾ 
За характером спектра шуми слід поділяти на:

• широкосмугові, з безперервним спектром шириною більш ніж одна октава;
• вузькосмужні або тональні, в спектрі яких є виражені дискретні тони. Тональний характер шуму встановлюється вимірюванням випромінювання у третинооктавних смугах частот по перевищенню рівня шуму в одній смузі над сусідніми не менш ніж на 10 дБ.

    За  часовими характеристиками шуми слід поділяти на:

• постійні, рівень шуму яких за повний робочий день при роботі технологічного обладнання змінюється не більш ніж на 5 дБА при вимірюваннях на часовій характеристиці «повільно» шумоміра по шкалі «А»;
• непостійні, рівень шуму яких за повний робочий день при роботі технологічного обладнання змінюється більш ніж на 5 дБА при вимірюваннях за часовою характеристикою «повільно» шумоміра по шкалі «А».

    Непостійні  шуми поділяються на:

• мінливі, рівень яких безперервно змінюється у часі;
• переривчасті, рівень шуму яких змінюється ступінчасто на 5 дБА і більше при вимірюваннях на часовій характеристиці «повільно» шумоміра по шкалі «А», при цьому довжина інтервалів, під час яких

 

рівень  залишається сталим, становить 1 с  і більше;

• імпульсні, які складаються із одного або декількох звукових сигналів, кожен з яких довжиною менше 1 с, при цьому, рівні шуму у дБ(А1) і дБ(А), виміряні на часових характеристиках «імпульс» та «повільно» шумоміра, відрізняються не менш ніж на 7 дБ.

    Параметри постійного шуму на робочих місцях, що нормуються, є рівнями звукових тисків у октавних смугах з середньогеометричними частотами 31,5, 63, 125, 500, 1000, 2000, 4000, 8000 Гц в децибелах, які визначаються за формулою:

    

    де  – середньоквадратичне значення звукового тиску у кожній октавній смузі, Па;

      – вихідне значення звукового  тиску у повітрі, що дорівнює 2х10^-3 Па.

    При орієнтовній гігієнічній оцінці параметрів постійного широкосмужного шуму на робочих місцях, що нормуються, дозволяється застосовувати рівень шуму в дБА, виміряний по шкалі “А” часової характеристики “повільної” шумоміра та визначений за формулою:

    

      – ефективне значення звукового  тиску з урахуванням корекції  “А” шумоміра, Па.

    Параметрами непостійного шуму (що коливається  в часі та переривається) на робочих  місцях, які нормуються, є інтегральний рівень – еквівалентний (по енергії) та максимальний рівень шуму у дБА.

    Для імпульсного шуму нормованим параметром є еквівалентний рівень шуму у  дБАекв та максимальний рівень шуму у дБА1.

    Еквівалентний рівень – це рівень постійного шуму, дія якого відповідає дії фактичного шуму із змінними рівнями за той  же час, виміряного по шкалі “А”  шумоміра. Еквівалентний рівень визначається відповідно до Додатків 2 та 3.

    Допускається  для характеристики виробничого  шуму на робочих місцях застосовувати  дозу шуму або відносну дозу шуму.

    Для шуму, утворюваного у приміщенні установками  кондиціонування повітря, вентиляції та повітряного опалення,  допустимі рівні звукового тиску в октавних смугах частот, рівні шуму та еквівалентні рівні звукового тиску на робочих місцях встановлюються на 5 дБ менш ніж рівні шуму у приміщенні, якщо інші не перевищують значень таблиці. Поправка для тонального та імпульсного шуму, при цьому, не враховується.

    Максимальний  рівень шуму, що коливається у часі та передається, не повинен перевищувати 110 дБА. Максимальний рівень для імпульсного шуму не повинен перевищувати 125 дБА.

    Таблиця 1. Допустимі рівні шуму.

№	Вид трудової діяльності, робоче місце	Рівні шуму та еквівалентні рівні шуму, дБАек
1	Творча діяльність, керівна робота з підвищеними  вимогами, наукова діяльність, конструювання та проектування, програмування, викладання та навчання, лікарська діяльність; робочі місця у приміщеннях – дирекції, проектно-конструкторських бюро, розраховувачів, програмістів обчислювальних машин у лабораторіях для теоретичних робіт та обробки даних, прийому хворих у медпунктах	50

 

Посилання [3]⁵ 
 

5)[3] ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку»

Якщо  на робочому місці фактичні значення рівнів шкідливих факторів знаходяться в границях оптимальних або допустимих рівнів, умови праці на  цьому робочому місці відповідають гігієнічним вимогам і відносяться відповідно до 1 або 2 класу.

     Якщо рівень  хоча  б  одного  фактора   перевищує   допустиму величину,  то  умови  праці на такому робочому місці,  залежно від величини перевищення та відповідно до цих  гігієнічних  критеріїв, як  по  окремому  фактору,  так і при їх поєднаній дії можуть бути віднесені до 1-4 ступеня 3 класу шкідливих або 4 класу небезпечних умов праці.

Таблиця 2. Класи умов праці залежно від рівня шуму

Назва фактора, показник, одиниці виміру	Клас умов праці
	Допустимий	Шкідливий				Небезпечний
	2	3.1	3.2	3.3	3.4	4
ШУМ: Рівень звуку, дБА; еквівалентний рівень звуку, дБАекв	|<=ГДР *	До 85	86-95	96-105	106-115	>115

Посилання [5]⁶⁾

1.2 Гігієнічна класифікація умов праці за показниками мікроклімату

   На  підприємствах на самопочуття, стан здоров’я людини впливає мікроклімат виробничих приміщень, який визначається дією на організм людини температури, вологості, рухомості повітря і теплового випромінювання. Виробничий мікроклімат, як правило, відрізняється значною мінливістю, нерівномірністю по горизонталі та вертикалі, різноманітністю сполучень температури, вологості, рухомості повітря, інтенсивності випромінювання залежно від особливостей технології виробництва, кліматичних особливостей місцевості, конструкцій споруд, організації повітрообміну із зовнішнім середовищем. Джерелами теплості повітря на виробництві є: технологічне устаткування, яке має високі температури нагріву (плавильні, сушильні печі, котли, паропроводи та ін.); нагріті до високих температур деталі й розплавлені матеріали, наприклад метал, скло; теплова енергія, яка виділяється рухомими механізмами..

   Для вимірювання параметрів мікроклімату використовуються різні прилади: ртутні та спиртові термометри (для вимірювання  температури), психрометри (для визначення відносної вологості повітря), анемометри й кататермометри (для встановлення швидкості руху повітря.

   Результати  досліджень свідчать про те, що у  виробничих умовах усі метеорологічні фактори впливають на людину одночасно. Тому важливо виявити їх сумарний вплив на працівника. Одним із способів оцінки сумарного впливу метеорологічних факторів є спосіб обліку ефектних і еквівалентно-ефективних температур. Показник ефективної температури включає вплив температури і вологості повітря на людину на робочому місці.

   Визначення  температури здійснюється таким  чином. За допомогою лінійки з’єднують  точки на шкалі номограми, відповідні показанням сухого і мокрого термометрів  психрометра. У місці перетину одержаної  лінії з лінією швидкості руху повітря буде точка ефективної температури  нерухомого повітря й еквівалентно-ефективної температури рухомого повітря. Наприклад, вологий термометр психрометра показує 15 °С і сухий — 25 °С, що відповідає 21 °С градусу ефективної температури нерухомого повітря при швидкості руху повітря 1,5 м/сек. У цьому разі еквівалентно-ефективна температура дорівнює 19 °С.   ( Посилання [2]⁷⁾)

   Розрізняють оптимальні, допустимі та шкідливі мікрокліматичні умови. Оптимальні, допустимі й шкідливі норми температури, відносної вологості і швидкості руху повітря для виробничих приміщень та відкритих територій у спекотну і холодну пору року

   Мікрокліматичні умови виробничих приміщень характеризуються такими показниками:

   - температура повітря,

   - відносна вологість повітря,

   - швидкість руху повітря,

   - інтенсивність теплового (інфрачервоного) опромінення,

   - температура поверхні.

   За  ступенем впливу на тепловий стан людини мікрокліматичної умови поділяють на оптимальні та допустимі.

   Для робочої зони виробничих приміщень  встановлюються оптимальні та допустимі мікрокліматичні умови з урахуванням важкості виконуваної роботи та періоду року. При одночасному виконанні в робочій зоні робіт різної категорії важкості рівні показників мікроклімату повинні встановлюватись з урахуванням найбільш чисельної групи працівників.

   Категорія робіт - розмежування робіт за важкістю на основі загальних енерговитрат організму.

     Легкі фізичні роботи (категорія І) охоплюють види діяльності, при яких витрата енергії дорівнює 105-140 Вт (90-120 ккал/год.) - категорія Іа та 141-175 Вт (121-150 ккал/год.) - категорія Іб. До категорії Іа належать роботи, що виконуються сидячи і не потребують фізичного напруження. До категорії Іб належать роботи, що виконуються сидячи, стоячи або пов'язані з ходінням та супроводжуються деяким фізичним напруженням.

   Фізичні роботи середньої важкості (категорія  ІІ) охоплюють види діяльності, при яких витрата енергії дорівнює 176-232 Вт (151-200 ккал/год.) - категорія ІІа та 233 - 290 Вт (201-250 ккал/год.) - категорія ІІб. До категорії ІІа належать роботи, пов'язані з ходінням, переміщенням дрібних (до 1 кг)виробів або предметів в положенні стоячи або сидячи і потребують певного фізичного напруження. До категорії ІІб належать роботи, що виконуються стоячи, пов'язані з ходінням, переміщенням невеликих (до 10 кг) вантажів та супроводжуються помірним фізичним напруженням.