Финансирование при несчастных случаях

З метою визначення розмірів збитків від наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, завданих здоров'ю людей, навколишньому природному середовищу та об'єктам національної економіки розроблено Методику, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року

№ 175.

Усі збитки поділяються на види залежно від завданої фактичної  шкоди, зокрема

від:

§ втрати життя та здоров'я населення;

§ руйнування та пошкодження основних фондів, знищення майна та продукції;

§ не вироблення продукції внаслідок припинення виробництва;

§ вилучення або порушення сільськогосподарських угідь;

§ втрат тваринництва;

§ втрати деревини та інших лісових ресурсів;

§ втрат рибного господарства;

§ знищення або погіршення якості рекреаційних зон;

§ забруднення атмосферного повітря;

§ забруднення поверхневих і підземних вод та джерел, внутрішніх морських вод і територіального моря;

§ забруднення земель несільськогосподарського призначення;

§ а також збитки, заподіяні природно-заповідному фонду.[2]

Крім відшкодування понесених  збитків метою фінансування є  забезпечення заходів, пов'язаних із ліквідацією надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків. Постановою КМУ від 04 лютого 1999 року № 140 затверджено "Порядок фінансування робіт із запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків". Цей Порядок визначає механізм фінансового забезпечення заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного і природного характеру, ліквідації зазначених ситуацій та їх наслідків, удосконалення системи обліку коштів, що виділяються на ці цілі, та контролю за їх використанням. Під час розгляду звернень, підготовки та прийняття рішень про виділення коштів з резервного фонду бюджету функції уповноваженого місцевого органу та місцевого фінансового органу у разі їх відсутності виконуються виконавчими органами відповідних рад.

 

 

2 Порядок створення та використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації НС та їх наслідків. Облік і звітність

На різних рівнях Єдиної Державної Системи цивільного захисту  створено наступні види резервів: державний, оперативний, відомчий, регіональний, місцевий та об'єктовий. Загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та поновлення запасів державного матеріального резерву регулюються законом України № 51/97 від 24.01.1997 року "Про державний матеріальний резерв". Державний резерв є особливим державним запасом матеріальних ресурсів. У складі державного резерву створюється недоторканий запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

Державний резерв призначається:

- для забезпечення потреб  України в особливий період;

- надання державної підтримки  окремим галузям економіки держави, підприємствам, установам і організаціям з метою стабілізації економіки у разі тимчасових порушень термінів постачання важливих видів сировини і паливно-енергетичних ресурсів, продовольства, виникнення диспропорції між попитом і пропозицією на внутрішньому ринку;

- надання гуманітарної  допомоги;

- забезпечення першочергових  робіт під час ліквідації наслідків  НС.

До складу державного резерву  входять:

а) мобілізаційний резерв - запаси матеріально-технічних та сировинних ресурсів, призначені для забезпечення розгортання виробництва військової та іншої промислової продукції, ремонту військової техніки та майна в особливий період, розгортання у воєнний час робіт по відновленню залізничних та автомобільних шляхів, морських та річкових портів, аеродромів, ліній і споруд зв'язку, газо-нафтопродуктопроводів, систем енерго- і водопостачання для організації безперебійної роботи промисловості, транспорту і зв'язку, надання медичної допомоги;

б) стратегічний резерв - запаси сировинних, матеріально-технічних і продовольчих ресурсів для забезпечення стратегічних потреб держави;

в) державний резерв - запаси матеріально-технічних ресурсів для  виконання першочергових робіт під час ліквідації наслідків НС та для виконання інших заходів, передбачених законодавством.[7]

Резерви створюються центральними та місцевими органами виконавчої влади, а також органами місцевого самоврядування заздалегідь з метою екстреного використання їх у разі виникнення НС. Матеріальними резервами є будівельні матеріали, пальне, медикаменти, продовольство, техніка, технічні засоби та інші матеріально-технічні цінності, призначені для проведення невідкладних відновлювальних робіт і заходів, спрямованих на запобігання, ліквідацію НС та їх наслідків.

Матеріальні резерви створюються:

- Кабінетом Міністрів  України - державний резерв для  проведення першочергових робіт з ліквідації наслідків НС та надання термінової допомоги постраждалому населенню;

- МНС України - оперативний  резерв для оперативного реагування  на НС та надання термінової невідкладної допомоги постраждалому населенню;

- Мінагрополітики та продовольства,  Міністерством енергетики та  вугільної промисловості, Міністерством охорони здоров’я, Державною автотранспортною службою, Державним агентством водних ресурсів, Державним агентством лісових ресурсів та іншими - відомчий резерв (за специфікою діяльності) для запобігання НС та ліквідації їх наслідків;

- Радою Міністрів АРК,  обласними, Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями та виконкомами рад міст обласного значення створюються регіональний та місцевий резерви для виконання заходів, спрямованих на запобігання, ліквідацію НС та їх наслідків, і надання термінової допомоги постраждалому населенню;

- суб'єктами господарської  діяльності створюються об'єктові  резерви (запаси) для запобігання, ліквідації НС та їх наслідків, проведення невідкладних відновлювальних робіт. Номенклатура та норми накопичення запасів резервів у складі державного резерву затверджуються Кабінетом Міністрів України. Місця розміщення резервів, номенклатура, обсяги та норми накопичення визначаються керівниками відповідних центральних і місцевих органів виконавчої влади та підприємств і затверджуються відповідними рішеннями їх керівників. Резерви створюються, виходячи з максимальної гіпотетичної (прогнозованої) НС, характерної для конкретної території, галузі, об'єкта, а також передбаченого обсягу робіт з ліквідації її наслідків. Номенклатура та обсяги резерву оперативного, відомчого, регіонального, місцевого та об'єктового рівнів погоджуються з МНС України і затверджуються головами комісій з питань ТЕБ та НС відповідного рівня ЄДС цивільного захисту.

Створення, утримання та поповнення резервів здійснюється:

- оперативного - за рахунок  коштів державного бюджету через  МНС України;

- відомчого - за рахунок  коштів державного бюджету через  відповідні центральні органи виконавчої влади;

- регіонального та місцевого  - за рахунок коштів бюджету  АРК і місцевих бюджетів;

- об'єктового - за рахунок  власних коштів підприємств.

Створення, утримання та поповнення резервів усіх рівнів може здійснюватися також за рахунок добровільних пожертвувань фізичних і юридичних осіб, благодійних організацій та об'єднань громадян, інших не заборонених законодавством джерел. Матеріальні цінності, що поставляються до резерву, повинні мати сертифікат відповідності на весь нормативний термін їх зберігання. Придбання матеріальних цінностей, що поставляються до державного оперативного і відомчого резервів, здійснюється на тендерній основі відповідно до законодавства. Резерви розміщуються на об'єктах, призначених або пристосованих для їх зберігання, а також на складах і базах підприємств за рішенням керівників відповідних центральних і місцевих органів виконавчої влади, виконкомів рад міст обласного значення та керівників підприємств з урахуванням їх оперативної доставки до можливих зон НС. Зберігання та облік резервів здійснюється згідно з нормативно- правовими актами. Накопичення резервів здійснюється за встановленими нормами та відповідно до річних графіків, затверджених керівниками центральних і місцевих органів виконавчої влади, виконкомів рад міст обласного значення та керівниками підприємств.

Поповнення резервів, які  були використані під час ліквідації НС, здійснюється за рахунок коштів, передбачених у відповідних бюджетах на їх створення і накопичення, та за рахунок власних коштів підприємств.

Резерви використовуються тільки для:

- здійснення запобіжних  заходів у разі загрози виникнення  НС;

- ліквідації надзвичайних  ситуацій та їх наслідків;

- проведення невідкладних  відновлювальних робіт;

-надання громадянам, постраждалим від наслідків НС, одноразової матеріальної допомоги для забезпечення їх життєдіяльності;

- розгортання та утримання  тимчасових пунктів проживання  і харчування постраждалих громадян.

Державний резерв залучається  для ліквідації наслідків НС на території  держави за рішенням Кабінету Міністрів України. Оперативний резерв залучається для ліквідації наслідків НС на території держави за рішенням Міністра з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Відомчий резерв залучається для ліквідації наслідків НС на об'єктах відповідних галузей господарювання за рішенням їх керівників. Регіональні, місцеві та об'єктові резерви залучаються для ліквідації наслідків НС відповідно до її рівня на відповідних територіях та розташованих на них об'єктах.[6]

У разі недостатньої наявності  резерву відповідного рівня (регіонального, місцевого та об'єктового) чи повного його використання залучаються резерви наступного вищого рівня. Залучення резервів здійснюється за рішенням керівників відповідних центральних і місцевих органів виконавчої влади, виконкомів рад, керівників підприємств, до компетенції яких належить створення, утримання та поповнення відповідних резервів.

Відпуск матеріально-технічних  цінностей з резервів здійснюється за рішенням керівників відповідних центральних і місцевих органів виконавчої влади, виконкомів рад міст обласного значення та керівників підприємств.

Відповідальність за створення  та накопичення резервів, контроль за їх наявністю, станом та використанням покладається на керівників відповідних центральних і місцевих органів виконавчої влади, виконкомів рад та керівників підприємств.

Як вже зазначалось, система  матеріального забезпечення цивільного захисту функціонує в системі Міністерства надзвичайних ситуацій України, а оснащення підрозділів цивільного захисту здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

Усе матеріально-технічне забезпечення поділяється на:

1) штатно-табельне спеціальне  майно;

2) матеріально-технічні засоби  господарського призначення.

Номенклатура штатно-табельного майна підрозділів цивільного захисту , підприємств, установ та організацій визначена у спеціальних табелях оснащення. Оснащення цим майном здійснюється переважно через регіональні,міські органи ЦЗ. Забезпечення матеріально-технічними засобами народногосподарського призначення здійснюється переважно самими підприємствами, організаціями та установами.

Постачання необхідних будівельних  матеріалів, предметів першої необхідності, продовольства у зони надзвичайних ситуацій проводиться за рахунок державного бюджету, добровільних пожертвувань підприємств, організацій та приватних осіб. Доставка здійснюється на транспорті підрозділів цивільного захисту чи транспортних підприємств під керівництвом органів управління цивільного захисту. Утруднює оперативне матеріальне забезпечення в умовах надзвичайних ситуацій складна обстановка, в тому числі руйнування транспортних магістралей, обмежений час доставки тощо. Зважаючи на великий обсяг і номенклатуру предметів постачання, матеріальне забезпечення заходів ЦЗ здійснюється за видами постачання, до яких належить: інженерна й автотракторна техніка, техніка і майно зв’язку й оповіщення, медико- санітарне і ветеринарне майно, будівельні матеріали, продовольство та інше.

Успішне матеріальне забезпечення заходів цивільного захисту досягається:

- чітким плануванням і  правильною організацією забезпечення  всім необхідним;

- безперебійним підвезенням  матеріальних засобів усіма видами  транспорту;

- створенням необхідних  запасів матеріальних засобів  у всіх ланках постачання;

- узгодженістю в роботі  між службами, формуваннями і  підрозділами матеріального забезпечення;

- підтримкою у постійній  готовності техніки, приладів, механізмів;

- надійним захистом матеріальних  засобів від впливу негативних  факторів надзвичайних ситуацій;

- твердим і гнучким  керуванням.

МНС України здійснює методичне  керівництво і контроль за створенням, зберіганням, використанням та поповненням оперативного, відомчих, регіональних, місцевих та об'єктових резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків.

Облік і звітність  щодо використання коштів.

Бюджетні кошти на фінансування заходів для запобігання виникненню та

ліквідації наслідків  надзвичайних ситуацій розподіляються їх розпорядниками по установах та організаціях, що залучені до робіт, пов'язаних з надзвичайною ситуацією.