Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів

     Щодо  творів, випущених анонімно або під  псевдонімом невідомим, видавець, зазначений на творі, визнається представником  автора (при відсутності спростувань), поки не з'явиться автор. Для неопублікованих творів невідомого автора країна його передбачуваного громадянства може призначити компетентний орган, що представляє автора.

     3. Основні права  автора по Конвенції

     Хоча  в Конвенції дуже багато говориться про захист майнових прав. Юристи ставлять на перше місце «особисті права автора», згідно з якими автор незалежно від майнових прав може:

     - Вимагати визнання свого авторства;

     - Протидіяти всякому перекручуванню, спотворенню та іншій зміні свого твору;

     - Захищати свою честь (репутацію).

     Ці  права відстоюються уповноваженими автора і після його смерті (принаймні, до припинення майнових прав). Майнові права автора в тій чи іншій мірі зводяться до створення умов, що гарантують матеріальну винагороду при поширенні твору. У зв'язку з цим автор згідно Конвенції наділяється наступними винятковими (тільки йому і після нього спадкоємцям належать) правами:

     - Отримувати частку від кожного  продажу свого твору (причому  в разі відсутності угоди про  винагороду, Конвенція зобов'язує  компетентні держоргани встановлювати  гонорар автору і забезпечувати  його виплату);

     - Дозволяти відтворення своєї  творчості будь-яким чином і  в будь-якій формі, крім особливих  випадків, дозволених законодавством без згоди автора;

     - Перекладати і дозволяти переклад  своїх творів;

     - Дозволяти передачу своїх творів  в ефір та публічне повідомлення  про ніх6, а також дублювання  відповідних передач;

     - Допускати переробку, аранжування  та інші зміни своїх творів, а також поширення переробок. Крім того, автори драматичних, музично-драматичних і музичних творів користуються виключним правом дозволяти:

     - Публічний показ і виконання  своїх творів;

     - Публічну передачу постановок  виконань.

     А автори драматичних або музично-драматичних  творів користується тими ж правами  ще й стосовно перекладів своїх творінь.

     Тільки автори літературних творів мають право дозволяти:

     - Публічне читання своїх творів (їх перекладів);

     - Передачу читання творів (їх перекладів) для загального відома.

     Строк охорони авторських прав час життя  автора плюс 50 років після його смерті. Виняток – всі кінофільми, а також будь-які твори, видані анонімно або під невідомим псевдонімами. Для цих творінь термін захисту – 50 років з моменту їх загальнодоступності або їх створення (для тих, які не стали загальнодоступними). Більш короткі терміни дозволено зберігати країні, встановила такі терміни згідно Римської редакції Бернської конвенції.

     4. Цитування

     Конвенція не вважає порушенням авторських прав цитати із загальнодоступних творів. Якщо цитати ці робляться в розумних (виправданих) межах, із зазначенням  джерела і прізвища автора.

     5. Контрафакція

     Поняття «контрафакція» (підробка) в авторському  праві покликане позначати твори, поширювані без законних на те підстав. Конвенція передбачає арешт незаконно випущених творів. Зокрема контрафактні примірники твору підлягають арешту навіть, якщо ввозяться з країни, де авторське право на цей твір не охороняється. Проте боротьба з контрафакцією в даному міжнародному договорі детально не прописується, оскільки це віднесено до юрисдикції (компетенції) національних законодавств.

     6. Органи Бернського  союзу

     Бернський союз – це реальна, постійно діюча міжнародна організація, тому у нього, як і у всякої подібної структури, є власні органи: Асамблея, Виконавчий комітет, комітети експертів і робочі групи. Кожен з органів Союзу самостійно визначає власні процедурні правила. Успішному функціонуванню Союзу сприяють і інші міжнародні органи, що займаються захистом авторських прав у всесвітньому масштабі.

     7. Асамблея Бернського  союзу

     Асамблея  – щось на зразок парламентсько-законодавчого органу Союзу, тому вона:

     - Має право змінювати норми  конвенції, що регламентують роботу органів Бернського союзу;

     - Затверджує програми, фінансовий регламент, дворічний бюджет та фінансові звіти Союзу;

     - Формує Виконавчий комітет, комітети  експертів і робочі групи Союзу;

     - Дає інструкції іншим органам  Союзу, а також розглядає і затверджує їх звіти;

     - Вирішує, кого з сторонніх допустити  на свої засідання як спостерігачі.

     У Асамблею входить по одному делегату від уряду кожної країни Союзу. Делегат має право мати заступників, радників та експертів. Кожна країна фінансує власну делегацію за свій рахунок. Чергову сесію Асамблеї скликаються раз на два роки. Бувають ще й надзвичайні сесії на вимогу Виконавчого комітету або 1/4 членів Союзу.

     Асамблея  правомочна (вправі приймати рішення), якщо присутні не менше половини членів Союзу. Втім, при наявності 1/3 членів рішення теж можуть прийматися, але при подальшому доборі голосів до половини шляхом письмового опитування країн (без урахування утрималися).

     Під час прийняття рішень кожна країна має один голос. Прийнятим вважається рішення, підтримане 2/3 голосували, а при внесенні поправок до Конвенції від 3/4 до 4/5голосов членів Асамблеї в залежності від важливості питання. 

     8. Виконавчий комітет

     Виконавчий  комітет покликаний забезпечувати  роботу Союзу між засіданнями  Асамблеї, зокрема він:

     - Готує засідання Асамблеї;

     - Забезпечує виконання Гендиректором програми Союзу.

     У Виконком обирають 1/4 членів Ассамблеї. Причому на кожних виборах Виконком повинен оновлюватися як мінімум на 1/3. Виконком, як і Асамблея, засідає не постійно, а тільки під час сесій: чергових (раз на рік) і надзвичайних (скликаних за рішенням Гендиректора, прохання Голови Виконкому або вимогу 1/4 членів Виконкому). Виконком правомочний, якщо присутня хоча б половина його членів. Рішення приймаються простою більшістю голосів. На засідання Виконкому, як і на сесіях Асамблеї, можуть допускатися спостерігачі від країн поза Бернського союзу та міжнародних організацій. 

     9. Міжнародне бюро

     Міжнародному  бюро інтелектуальної власності  не є власним органом Бернського союзу. Тим не менш, саме воно здійснює функції адміністративного апарату (секретаріату) Союзу. Що можна вважати економією коштів. При цьому Міжнародне бюро:

     - У співпраці з Виконкомом готує  конференції з перегляду положень Конвенції;

     - Збирає та поширює інформацію, що стосується охорони авторських прав;

     - Акумулює національні нормативні  акти про охорону авторських прав;

     - Проводить дослідження і надає  послуги, що полегшують охорону авторських прав;

     - Видає щомісячний журнал. 

     10. Генеральний директор

     Генеральний директор Всесвітньої організації  інтелектуальної власності (вище і  далі - «Гендиректор») є ще й головною посадовою особою Бернського союзу, що представляє Союз зовні. Згідно з Конвенцією Гендиректор – саме затребуване посадова особа, яка бере участь у більшості процедур, регламентованих Конвенцією. У першу чергу їм збирається і поширюється вся інформація, пов'язана з Бернських союзом і захистом авторських прав. Без письмового інформування Гендиректора - багато дій членів Союзу неприпустимі. 
Крім того, він особисто або через представників беруть участь (без права голосу) у всіх засіданнях конференцій з перегляду Конвенції, Асамблеї, Виконкому, будь-якого комітету експертів або робочої групи. При цьому Гендиректор (його представник) є секретарем відповідного органу. 

     11. Бюджет Союзу

     Само  собою зрозуміло, що багатостороння діяльність Союзу з охорони авторських прав вимагає стабільного фінансування. Воно здійснюється за рахунок бюджету Союзу, що складається з:

     - Внесків країн Союза (Внески повинні сплачуватися 1 січня кожного року. Країни, що мають заборгованість за два роки і більше, втрачають право голосу в усіх органах Союзу, якщо відповідний орган не збереже за країною це право, визнавши прострочення результатом виняткових і неминучих обставин);

     - Разових платежів до фонду  оборотних коштів, пропорційних  внесках;

     - Зборів і платежів за послуги  та публікації Міжнародного бюро  в розмірі, встановленому Гендиректором;

     - Подарунків, заповітів та субсидій Союзу;

     - Будь-яких інших доходів Союзу. 

     12. Як діє і змінюється  Конвенція

     Країни  визнають Бернську конвенцію обов'язковою  для себе шляхом підписання і подальшого ратифікування (затвердження) або приєднання. Ратифікаційні грамоти та акти про приєднання здаються Гендиректору.

     При підписанні, ратифікування і приєднання можна зробити застереження про  не застосування на своїй території  будь-яких матеріальні норм Конвенції  або процесуальної норми про  порядок вирішення суперечок. У  подальшому зроблену застереження можна  зняти, подавши письмову заяву Гендиректору.

     Серед застережень Конвенція допускає застосування до перекладів редакцій Конвенції від 1886 р. і 1896 р. Проте  країна, що побажала регулювати перекази по-старому, повинна бути готова до аналогічних дій у інших країн.

     Чинна редакція Конвенція була відкрита до підписання 31 січня 1972 Вона підписувалася  в одному примірнику англійською  та французькою мовами. Офіційні тексти іншими мовами виробляються зацікавленими  урядами за погодженням з Гендиректором. Пріоритетним вважається текст французькою мовою.

     Тепер оригінал Конвенції зберігається у  Гендіректора14, що зареєстрував її в  ООН. А копії поширюються Гендиректором (по дві копії кожній країні Союзу  і будь-якій країні, що запросила текст).

     Чинна редакція Конвенції набула чинності 31 січня 1972 через 3 місяці після того, як були виконані наступні умови:

     1) п'ять країн Союзу здали ратифікаційні  грамоти (акти про приєднання) без застережень;

     2) Іспанія, Великобританія, США і  Франція зв'язали себе Всесвітньою  конвенцією з авторського права,  переглянутою в Парижі 24 липня 1971 року.

     Для кожної наступної країни Конвенція  вступала (набере) в силу через 3 місяці після здачі ратифікаційної грамоти (акта про приєднання) або пізніше, якщо пізніша дата вказувалася (буде вказана) в ратифікаційній грамоті (акті про приєднання) відповідної країни.

     Чинна редакція Конвенції замінює попередні  редакції лише для країн, які ратифікували (визнали) її. Для інших членів Бернського союзу ратифіковані (визнані) ними редакції Конвенції зберігають силу. Але приєднання до цих редакцій для нових членів неможливо.

     Роблячи поступку колоніалізму, Конвенція дозволяє членам Бернського союзу поширювати дію конвенціональних норм на підвладні  території та в подальшому відмовлятися від такого поширення, що, втім, не повинно тлумачитися як мовчазне визнання факту колоніальної залежності. Конвенція діє безстроково. Але будь-яка країна має право після 5 років членства в Бернському союзі денонсувати Конвенцію, направивши відповідне повідомлення Гендиректору. Денонсація набуває чинності через рік після повідомлення.Перегляд Конвенції здійснюється на загальній конференції всіх учасників Союзу, причому тільки одноголосно і після проведення відповідних конференцій у всіх країнах Бернського союзу.