Організація рослинництва і перспективи його розвитку у ВП НАУ Великоснітинське НДГ ім. О. В. Музиченка

   1. Витрати на оплату праці.

   2. Нарахування на заробітну плату  у ФСС.

   3. Насіння та посадковий матеріал.

   3. Паливо та мастильні матеріали.

   4. Добрива органічні і мінеральні.

   5. Засоби захисту рослин.

   6. Роботи та послуги.

   7. Загальновиробничі та інші витрати. [1]

   У табл. 26 розрахуємо планову собівартість 1 ц зерна озимої пшениці.

   Таблиця 26

   Розрахунок  собівартості 1 ц  зерна озимої пшениці

    З даних таблиці 26 ми бачимо, що найбільшу  питому вагу у складі витрат на вирощування  пшениці займають загальновиробничі та інші витрати – 500000 грн. (34%); паливно-мастильні матеріали – їх вартість становить 401120 грн. (27%); насіння та садивний матеріал – 269000 грн. (18%); а також витрати на оплату праці – 144000 грн. (10%). Собівартість всієї продукції становить 1475296 грн. Собівартість 1 ц зерна – 67 грн.; зерновідходів разом з соломою – 20 грн. Витрати на зерновідходи та солому склали  87160 грн.

   Товарна продукція у сільськогосподарських  підприємствах є головним джерелом надходження коштів, формування прибутків  та складова агробізнесу і самофінансування. Збут сільськогосподарської продукції здійснюється в кількості, визначеній виробничою програмою функціонування та розвитку рослинницької галузі.

   Основним  каналом збуту озимої пшениці  у досліджуваному господарстві є  реалізація переробним підприємствам. Витрат на збут ВП НАУ Великоснітинське не несе.

    Розрахунок  обсягу продажу, середніх цін реалізації та фінансового стану діяльності наведено в таблиці 27. Обсяг реалізації становить 99% від кількості повноцінного зерна.

   Таблиця 27

   Розрахунок обсягів продажу та фінансових результатів діяльності господарства

   Розрахувавши  обсяги продажу, середні ціни реалізації продукції та фінансові результати діяльності господарства, ми бачимо, що пшениця реалізовуватиметься по 100 грн./ц. Виробництво пшениці є цілком прибутковим. Виручка від реалізації становить 1726500 грн. Прибуток від реалізації пшениці становить 251204 грн. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Розділ 3. Перспективи розвитку галузі рослинництва

   Рослинництво  є комплексною основною галуззю сільського господарства. Її продукція становить більше половини валового виробництва продукції сільськогосподарського виробництва. Від інтенсивності її розвитку залежить забезпечення населення продуктами харчання і промисловості сировиною. Галузь рослинництва є визначальною у розвитку інших галузей, особливо тваринництва, оскільки кормова база останнього створюється переважно в цій галузі.

   Завданням господарств, що займаються вирощуванням сільськогосподарських культур  і в яких для цього є найбільш сприятливі грунтово-кліматичні умови, полягає в раціональному використанні виробничого потенціалу шляхом впровадження інтенсивних технологій, наукових форм організації виробництва і праці, всього комплексу науково-технічного прогресу з метою забезпечення виробництва високоякісної продукції в кількості, що забезпечує населення продуктами харчування, промисловість — сировиною за нормативних затратах праці і коштів. Оскільки виробничий потенціал включає в себе трудові і земельні ресурси, засоби виробництва, їх раціональне використання можливе при веденні господарства на основі науково-технічного прогресу, останніх досягнень науки, кращого досвіду інших країн, колективів у певних галузях. Особливої уваги набувають питання відновлення і підвищення родючості ґрунтів як основи всього виробництва і суспільного багатства. [3]

   Основними шляхами збільшення виробництва  високоякісної продукції рослинництва, зменшення сумарних витрат на її одиницю  є:

• Науково обґрунтована система ведення господарства відповідно до природно-кліматичних та економічних умов з урахуванням розвитку на перспективу.
• Створення міцної матеріально-технічної бази відповідно до обсягу і структури виробництва продукції, системи машин для забезпечення комплексної механізації виробничих процесів, переведення виробництва продукції на промислову основу.
• Розроблення раціональної системи хімізації у рільництві. Важливою ланкою у цій системі є застосування науково обґрунтованої системи удобрення ґрунтів під кожну сільськогосподарську культуру відповідно до кліматичних факторів, властивостей ґрунтів, запасу в них поживних речовин, сортового складу вирощуваних культур.
• Меліорація земель.
• Селекція і насінництво, тобто виведення нових і поліпшення районованих сортів культур, проведення робіт для одержання високоякісного насіння сільськогосподарських культур.
• Впровадження науково обґрунтованих систем землеробства.
• Усунення або максимальне зменшення витрат при збиранні врожаю, транспортуванні, зберіганні, переробці та реалізації продукції.
• Спеціалізація сільськогосподарського виробництва як умова концентрації фінансово-матеріальних і трудових ресурсів на виробництві основних видів продукції, оптимізації галузевих пропорцій і розмірів як господарства в цілому, так і його підрозділів.
• Створення інформаційно-обчислювальної системи планування, обліку, звітності та оперативного управління сільськогосподарським виробництвом у кожному підприємстві на базі сучасної комп’ютеризації.
• Впровадження інтенсивних технологій і в цілому процесу інтенсифікації виробництва при додаткових капітальних вкладеннях на одиницю площі. [9]

   Перспективи вирощування озимої пшениці у  ВП НАУ Великоснітинське НДГ ім. О. В. Музиченка розглянемо у табл. 28. 
 
 
 

   Таблиця 28

   Перспективи розвитку галузі рослинництва

   З даних таблиці ми бачимо, що площа  посіву озимої пшениці дещо зменшилась, але у проекті її збільшення, так  як очікуються високі прибутки від її реалізації. Урожайність у 2011 р. (порівняно з 2009) збільшиться порівняно з 2009 р. на 10 ц/га. Валовий збір зросте завдяки розширенню посівної площі. Протягом років будуть зростати витрати на 1ц, але темпи зростання виручки зростатимуть швидшими темпами. За рахунок цього зросте і рентабельність виробництва на 20%. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Висновки  і пропозиції 

   Як  ми бачимо сільське господарство є  важливою сферою економіки при сучасному  переході до ринкових відносин. В умовах ринкової економіки аграрна продукція повинна бути високоякісною та конкурентоспроможною. Кожен суб'єкт господарювання аграрної сфери має забезпечувати на основі цього одержання максимального прибутку. Тому організація виробництва в сільськогосподарських підприємствах повинна здійснюватись на інноваційній основі з урахуванням останніх досягнень аграрної науки, вітчизняного і зарубіжного досвіду.

    1. Дослідження проводилося за даними ВП НАУ Великоснітинське НДГ ім. О. В. Музиченка, яке має сприятливі агрокліматичні умови та достатню ресурсозабезпеченість для ведення успішної діяльності. Проте, незважаючи на це, галузь рослинництва його є неприбутковою або навіть і збитковою. Причиною є висока собівартість продукції та низька ціна її реалізації, а також той факт, що підприємство має молочно-м’ясний напрям, а тому багато с.-г. культур вирощуються виключно для власного споживання та на корми. Беручи до уваги галузь рослинництва, то головними с.-г. культурами підприємства є озима пшениця, ярий ячмінь та кукурудза на зерно, яку почали вирощувати лише у 2009 р.

    Хоча  урожайність основних с.-г. культур  і дещо зросла, проте це не є максимум, якого можна досягти. Тому, на мою  думку, для покращення врожайності  сільськогосподарських культур  в господарстві необхідне сортооновлення, правильне співвідношення внесення органічних і мінеральних добрив, повинна використовуватись система машин, яка дозволяє зменшити строки обробітку ґрунту та є більш економічною.

    Економічна  ефективність – це узагальнююче і повне відображення кінцевих результатів виробництва. А тому, проведене дослідження показало, що ефективність вирощування озимої пшениці знизилась, а ярого ячменю – підвищилась. Хоча знову ж таки, прибутковість його є невисокою, адже ціна реалізації на культури знизилась. Впливає тут і загальна ситуація на ринку зерна, коли закупівельні ціни є дуже низькими, і стан справ на господарстві, тому як використовується застаріла техніка, що робить собівартість продукції високою. Також досить рентабельним було виробництво гречки, вирощування якої припинилось 2009 року.

    Так як організація та оплата праці є важливим напрямом підвищення інтенсифікації, то я вважаю, що покращення системи управління та планування, а також заохочення працівників пішло б на користь господарству, адже трудові ресурси – найважливіша складова виробництва.