Організація рослинництва і перспективи його розвитку у ВП НАУ Великоснітинське НДГ ім. О. В. Музиченка

 

   З табл. 21 видно, що найбільше буде реалізовуватись пшениці, на корм використовуватимемо ячмінь та кукурудзу. На кінець періоду найбільше залишиться кукурудзи завдяки великому обсягу валового виробництва. 

   2. 2. Планування засобів  виробництва.

   Механічні засоби виробництва (силове устаткування і обладнання, робочі машини і обладнання) відіграють важливу роль у розвитку сільськогосподарських підприємств.

   Тягові  робочі машини, силове устаткування і  обладнання є стрижнем виробництва  сільськогосподарських підприємств. Від їх кількості і структури  значною мірою залежить успіх діяльності підприємства. Номенклатура технічних засобів виробництва визначається спеціалізацією підприємства, природно-економічними умовами, структурою посівних площ та технологією вирощування культур, які вимагають певного набору машин.

   В складі механічних засобів сільськогосподарського виробництва особливе місце займає трактор, який виступає основним видом механічної тяги. Збільшення потужності тракторів дає можливість значно підвищити продуктивність праці, економити паливо і зменшувати витрати засобів на ремонт.

   Крім  тракторів, до основних машин в сільськогосподарському виробництві відносять комбайни (зернові, бурякозбиральні, картоплезбиральні, кукурудзозбиральні і ін.), вантажні автомобілі, причіпний сільськогосподарський  інвентар, молотильні апарати з електродвигунами, машини для виробництва кормів, дорожно-меліоративні машини (екскаватори, бульдозери, грейдери, скрепери, канавокопачі, котки моторні, болотні борони і ін.).

   Правильне обчислення потреби в технічних  засобах за їх видами, марочним складом та економічною ефективністю – важлива умова успішної виробничої діяльності господарств. Щоб обчислити потребу в тракторах і сільськогосподарських машинах, необхідно знати обсяг робіт, строки їх виконання, норми виробітку за зміну, коефіцієнт змінності, коефіцієнт технічної готовності машинно-тракторного парку. [8]

   Для розрахунку потреби в тракторах та самохідних машинах визначимо спочатку обсяг механізованих робіт у ВП НАУ Великоснітинське НДГ ім. О. В. Музиченка (табл.22). 
 
 

   Таблиця 22

   Визначення обсягу механізованих робіт та потреби в тракторах і комбайнах

 

   Тепер визначимо необхідну кількість  машин для вирощування пшениці  озимої, ячменю та кукурудзи (табл. 23).

   Таблиця 23

   Розрахунок  потреби в тракторах  та самохідних комбайнах

 

   Отже, для ефективного виробництва зернових нам необхідні: 1 трактор Т – 150 К, 1 ДТ – 75 М, 1 Т – 70 С, 2 МТЗ – 82 та 1 Т – 25 А та 3 комбайни Дон – 1500. У досліджуваному господарстві не вистачає лише ДТ – 75 М і Т – 70 С, проте не варто забувати, що дослідження ведеться лише по трьом основним с.-г. культурам, тому цілком можливо, що є велика необхідність у більшій кількості техніки та, звичайно ж, у новітнішій.

   Для визначення витрат на паливно-мастильні  матеріали відповідно до запланованого  обсягу механізованих робіт розрахуємо табл. 24.

   Таблиця 24

   Визначення  потреби та вартості палива і мастильних матеріалів

 

   Враховуючи  річний обсяг робіт та нормативи  витрат палива на 1ет. га чи на 1 га, розраховано, що необхідно 1117,1 ц палива для тракторів та 64,6 ц — для комбайнів. Загальна вартість паливо-мастильних матеріалів становить: для тракторного парку — 670,2 тис. грн. та для комбайнів — 38,8 тис. грн. 

   2. 3. Планування трудових  ресурсів

   Праця, як доцільна діяльність людини, є основою  всякого матеріального виробництва. Вона завжди має матеріальну основу і спрямована на задоволення потреб людини.

        Носієм праці є трудові ресурси підприємства. Це сукупність фізичних і духовних здібностей людей до праці, так би мовити, трудовий потенціал, ресурс, який завжди має кількісну і якісну характеристики, тобто міру здатності до праці.

        Потребу в робочій силі планують  після розробки виробничих програм по рослинництву, визначення необхідних технічних засобів. Планову чисельність працівників розраховують відповідно до планових обсягів виробництва продукції, виконання робіт, норм виробітку, обслуговування та інших нормативів.

   У рослинництві затрати праці в  людино-годинах обчислюють множенням  нормативів затрат праці з розрахунку на 1 га площі сільськогосподарських  культур на  планові посівні  площі. [10]

   Розрахуємо  потребу працівників для обробітку  основних с.-г. культур рослинництва для досліджуваного господарства (табл. 25).

   Таблиця 25

   Розрахунок  потреби працівників

 

   Проаналізувавши таблицю, можна зробити висновок, що до вирощування озимої пшениці, ярого ячменю та кукурудзи на зерно оптимальним буде залучити 12 працівників. 

   2. 4. Планування собівартості  та реалізації  продукції рослинництва

   Собівартість  продукції — це витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції, виконання робіт та надання послуг. Визначають планову і звітну собівартість продукції. Планову калькуляцію складають, розробляючи плани у господарстві на основі нормативів затрат праці і коштів при проектованій технології виробництва продукції. Звітна калькуляція потрібна при підбиванні підсумків господарсько-фінансової діяльності за фактичними даними виходу продукції та витрат на її виробництво.

      Основні принципи планування собівартості продукції  полягають в наступному. Плануванню собівартості продукції передує  аналіз витрат за елементами та статтями в попередньому періоді. Для аналізу використовують дані обліку і звітності, нормативно-правові акти, матеріали вивчення та узагальнення досвіду кращих господарств. Одержані результати використовуються для розробки заходів щодо економії витрат та підвищення ефективності виробництва в плановому році.

   Основою для планування собівартості продукції  сільськогосподарських культур  і окремих видів тварин є технологічні карти, в яких за статтями витрат на підставі переліку передбачених в технології робіт встановлених норм виробітку, нормативів витрат праці, матеріальних та інших ресурсів із урахуванням раціонального використання землі, основних засобів, застосування прогресивних агрозоотехнічних і організаційних заходів визначають загальну суму затрат виробництва. [5]

   Обчислення  собівартості продукції називається калькуляцією.

   В основу калькуляції собівартості на плановий період повинні бути покладені  розрахунки по кожному виду продукції. Для правильного визначення собівартості продукції велике значення має дотримання певної послідовності розрахунків як по галузях і видах продукції, так і по статтях витрат. Спочатку складають технологічні карти по кожній культурі або групах культур з однорідною технологією, під урожай планового і окремо під урожай майбутнього року.

   Для планової калькуляції собівартості продукції рослинництва використовують кошторисний метод обчислення сукупних витрат по культурах на основі статей витрат, грн..: