Особливості підприємництва в аграрній сфері

Автор: Пользователь скрыл имя, 16 Февраля 2013 в 00:41, курсовая работа

Краткое описание

Повноцінне функціонування ринкової економіки держави неможливе без розвинутого й нормально функціонуючого підприємництва. Становлення і розвиток соціально орієнтованого підприємництва в нашій країні є однією із складових проблеми виходу економіки України з кризового стану, пошуку шляхів підвищення економічної ефективності виробництва в аграрному секторі.

Оглавление

Вступ…………………………………………………………………………………………………………………………………….……..6
1 Підприємство
1.1 Підприємство як суб’єкт господарювання………………………………………….………………………………8
1.2 Типи і види підприємств……………………………………………………………………………………………….…….10
2 Аграрна сфра
2.1 Аграрне виробництво як єдність продуктивних сил і відносин економічної власності….13
2.2 Форми господарювання у СГ, аграрно-промисловий комплекс (АПК)…………………………..18
3 Рентні відносини в СГ
3.1 Земельна рента, і орендна плата…………………………………………………………………………………….…21
3.2 Ціна землі……………………………………………………………………………………………………………………….……23
Практична частина…………………………………………………………………………………………………………………….25
Висновки…………………………………………………………………………………………………………………………………...30
Список використаної літератури…………………

Файлы: 1 файл

Курсовая робота 2011 год.docx

— 122.69 Кб (Скачать)

Необхідною економічною умовою перетворення цього додаткового  продукту на диференціальну ренту є  наявність товарно-грошових відносин і особливість дії закону вартості в сільському господарстві. Ця особливість  полягає в тому, що суспільна вартість сільськогосподарських продуктів  визначається середніми витратами  суспільне необхідної праці у  господарствах, що розташовані на гірших за родючістю та місцезнаходженням  землях при середньому рівні досконалості організації виробництва. Отже, господарства, які розташовані на кращих та середніх землях, мають індивідуальну вартість сільськогосподарської продукції, яка нижча від суспільної. Однак  реалізують вони свою продукцію за цінами, що визначаються вартістю на гірших землях. Це і дає можливість одержувати додатковий чистий доход, який утворюється  понад середній, чистий доход.

Розрізняють дві форми диференціальної  ренти — першу (І) і другу (ІІ). Диференціальна рента І — це додатковий чистий доход, який одержують в результаті продуктивнішої праці на кращих за родючістю та місцезнаходженням  землях. Диференціальна рента ІІ виникає  в результаті підвищення продуктивності землі на основі використання ефективніших засобів виробництва, тобто завдяки додатковим вкладенням у землю. Другу диференціальну ренту одержують не всі господарства, а тільки ті, які займаються інтенсифікацією за більш сприятливих умов виробництва (тобто використовують кращі землі). Господарства, які здійснюють додаткові вкладення на гірших землях, одержують не другу диференціальну ренту, а раціоналізаторський доход.

Взаємозв’язок диференціальної ренти  І та ІІ полягає в тому, що вони засновані на використанні родючості  землі. Тільки перша рента зв’язана з природною, а друга — з  економічною родючістю ґрунтів.

У країнах, де домінує приватна власність  на землю і діє міжгалузева  конкуренція, існує ще абсолютна  рента, її причиною є монополія приватної  власності на землю, яка закріпляє  високу норму прибутку в сільському господарстві понад середню норму  прибутку. Абсолютна рента — це надлишок вартості сільськогосподарської  продукції над ціною її виробництва. Висока норма прибутку в сільському господарстві може формуватись під  дією ряду чинників: низької органічної будови капіталу, використання дешевої  робочої сили, більш швидкого обороту  оборотних коштів, економії на постійному капіталі тощо. Значення цих чинників у кожній країні неоднакове і весь час змінюється. Так, у розвинених країнах органічна будова капіталу в сільському господарстві вже досягла  рівня промисловості. Отже, ця умова  для створення абсолютної ренти  відпала. Однак причина виникнення абсолютної ренти — монополія  приватної власності на землю  — залишається. Тому треба брати  до уваги те, що можуть існувати і  діяти інші чинники утворення  високої норми прибутку в сільському господарстві. А монополія приватної  власності на землю лише закріпляє  цю високу норму прибутку і змушує реалізовувати сільськогосподарську продукцію за її вартістю, яка перевищує  ціну виробництва.

За умови державної власності  земельна рента повністю спрямовується  на цілі суспільного розвитку, приватної  — істотна її частина привласнюється землевласником, капіталізується. Аграрні  перетворення в Україні повинні  бути пов’язані головним чином не з фізичним перерозподілом землі, а  перерозподілом її рентної вартості. Усуспільнення земельної ренти  веде до якісно нового стану суспільства.

Отже, диференціальна земельна рента, як нетрудовий прибуток, дає підставу стверджувати та вести наукові дослідження  в напрямку присвоєння її на користь  суспільства. Дійсно, джерелом ренти  є праця, але не тільки найманого  робітника. Для останнього створення  земельної ренти необов’язково  пов’язано з його додатковими  трудовими зусиллями, тому що природною  умовою утворення ренти е природні фактори, права на які належать будь-якому  земельному власнику, а тим більш, якщо природні властивості землі  ним поліпшені.

Монополія ж на землю, як на об’єкт власності та господарювання, що інтенсивно формується в Україні, є економічною  умовою привласнення усіх видів . ренти. Юридичне оформлення передачі землі  у приватну власність гарантує довічне  персоніфіковане отримання відповідної  частки створеного продукту у вигляді  земельної ренти. Але існування проблем ефективності виробництва на дрібних наділах, розмірів орендної плати, конкуренції на внутрішніх і зовнішніх продовольчих ринках, зміни попиту на землю з різними умовами виробництва залежно від коливань кон’юнктури світового ринку тощо призведе до втрати новими власниками своїх невеликих за розмірами наділів землі за низькими цінами. За умови досягнення конкурентних рівнів урожайності культур і продуктивності тварин пропозиція землі буде перевищувати попит у 2—3 рази. Разом із відсутністю еквівалентності обміну між сільським господарством і промисловістю, це буде впливати на ціни землі та продукції сільського господарства. Відбудеться перерозподіл ренти не на користь сільськогосподарських товаровиробників, хоча рента повинна залишатися в аграрному секторі у повному обсязі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1 Основна література

1.1 Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв  В.С. Політична економія: Підручник  -  К.: Ніка-центр, 2002.

1.2 Базидевич В.Д. Економічна  теорія: Політекономія: Підручник  – К.: Знання – Прес, 2007.

1.3 Мочерний С.В., Мочерна Я.С.  Політична економія: Навчальний  посібник – К.: Знання, 2007.

1.4 Кривенко К.Т., Савчук В.С., Бєляєв  О.О. Політична економія: Навчальний  посібник – К.: КНЕУ, 2006.

1.5 Воробйов Є.М., Грищенко А.А., Лісовицький  В.М., Соболєв В.М. Економічна теорія: Посібник вищої школи – Харків: Харків – Київ, 2001.

1.6 Бєляєв О.О., Бебело А.С., Сукноваленко  В.М. Основи економіки: Навчальний  посібник – К.:КНЕУ, 2006.

    1. Рибалкін В.О., Бодров В.Г., Політична економія: Навчальний посібник – К.: Академвидав, 2004.

 

2 Допоміжна література

2.1 Мочерний С.В. Політична економія: Навч. посібник. — К., Знання-Пресс, 2002

2.2 Стан аграрного виробництва та аграрного бізнесу в Україні. Аналітичний звіт за результатами соціологічного дослідження про розвиток аграрної економіки в Україні / За ред. О. Кобзева. — К., МФК, 2002.

2.3 Сагайдак A.Э. Земельная собственность и рента. — М., Агропромиздат, 1991

2.4 Даниленко А.С. Розвиток підприємництва в АПК України. — Львів, ІРД НАМ України, 1997.

2.5 Пухтаєвич Г.О. Аналіз національної економіки: Навчально – методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни – К.: КНЕУ, 2003.


Информация о работе Особливості підприємництва в аграрній сфері