Особливості підприємництва в аграрній сфері

     Таким чином: 
Причиною диференціальної ренти є монополія на землю як об'єкт господарювання. 
     Умовами диференціальної ренти є: 
а) відмінності у природній родючості ґрунтів та місце знаходження земельних ділянок; 
б) неоднакова продуктивність додаткових капітальних вкладень в одну й ту саму земельну ділянку. 
Формами диференційної ренти є: орендна плата, рентні платежі, плата за землю.

     Джерелом диференціальної ренти є надлишок додаткового продукту, що утворюється землеробською працею на кращих земельних ділянках або в результаті продуктивніших капіталовкладень.

 

 

3.2 Ціна землі

     З рентними відносинами пов'язана і така категорія ринкової економіки, як ціна землі.

     Земля купується для  виробництва сільськогосподарських  продуктів, видобутку корисних  копалин, будівництва виробничих  і житлових будівель, споруд, транспортних  магістралей, аеропортів, спортивних  споруд і т. ін.

    Як визначається ціна землі? Адже вона не має вартості, оскільки не є результатом людської праці. В умовах ринкової економіки, де все може бути об'єктом купівлі-продажу, виникає особливий вид товарів, ціни на які ґрунтуються не на вартості, а на доході, який приносить власнику їх використання. Ціни на такі товари називаються ірраціональними. Наприклад, процент є ірраціональною ціною позичкового капіталу. Земля також має ірраціональну ціну.

     Ціна землі — це одержана від продажу сума грошей, яка, будучи покладена в банк, приносила б власнику земельної ділянки у вигляді процента дохід не менший, ніж отримувана з цієї землі рента. Отже, ціна землі — це капіталізована земельна рента. Вона прямо пропорційна розміру ренти й обернено пропорційна нормі банківського процента.

     Розглядаючи ціну землі, слід розрізняти ціну землі як продукту праці і як продукту природи. Ціна землі як продукту праці включає витрати на обробіток ґрунту та його покращання, тобто набуває нової якості, виступаючи вже, з одного боку, як продукт праці землероба, а з іншого — як результат функціонування таких факторів виробництва, як капітал та підприємницькі здібності.

     Ціна ж землі як продукту природи — поняття ірраціональне, оскільки, як зазначалося, земля не є продуктом людської праці. Водночас вона може використовуватись як засіб виробництва та предмет праці і приносити її власникові дохід у вигляді ренти. Економічними формами землі-капіталу виступає форма позичкового процента, а землі-матерії — земельна рента.

     Розраховується ціна землі за такою формулою:

 

     Відсутність в Україні достатнього економічного інтересу у сільськогосподарських товаровиробників і дійового господарського механізму використання земель спричинили кризову ситуацію у сільському господарстві і, зрештою, призвели до фактичного відчуження селянина від землі. Це зумовило необхідність здійснення земельної реформи, об'єктом якої з 15 березня 1991 р. оголошено всі землі України.

     Земельна реформа — це комплекс правових, економічних, технічних і організаційних заходів, здійснення яких має на меті вдосконалення земельних відносин, перехід до нового земельного ладу, адекватного характерові регульованої, соціально-орієнтованої ринкової економіки країни. Вона є складовою економічної реформи, здійснюваної Україною на шляху до ринкових відносин. Метою цієї реформи є створення належних умов для рівноправного розвитку різних форм власності і господарювання на землі, формування багатоукладної економіки, раціонального використання та охорони земель.

      Завдання земельної реформи — перерозподіл земель з одночасним передаванням їх у приватну та колективну власність, а також у користування підприємствам. Реформування земельних відносин стосується всього аграрного сектору країни, об'єктом земельної реформи є всі землі держави. Реформа відіграє провідну роль у формуванні і розвитку аграрної політики на сучасному етапі, передбачає докорінну перебудову земельних відносин, роздержавлення земель, зміну землевласників і форм господарювання.

     Для здійснення земельної реформи створено відповідну правову базу, яка потребує постійного удосконалення. Ухвалено понад 30 законодавчих, нормативних, інструктивно-методичних актів і документів, які регулюють земельні відносини. На основі законів і нормативних актів з використанням результатів наукових досліджень розроблено організаційну схему і механізм здійснення земельної реформи, який полягає у поетапній реалізації комплексу правових, технічних і організаційних заходів.

     Теоретично ціна землі включає грошовий еквівалент витрат власника на її покращання і величину ренти.

     Фактично ціна землі коливатиметься залежно від вартості заходів щодо її поліпшення, маси ренти, норми позичкового процента, співвідношення попиту і пропонування, очікуваної політики з регулювання аграрного сектору економіки тощо

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Практична частина

 

Завдання

Реалізуйте продукцію кожного  підрозділу. Визначте розмір вартості продукту, який споживається всередині  підрозділу, і його вартості, яка  обмінюється на продукцію іншого підрозділу. Використовуючи відповідну символіку політичної економії, вкажіть, на відшкодування яких складових  частин вартості продукції І і  ІІ підрозділів вони повинні бути спрямовані. Наведіть кількісні пропорції  реалізації суспільного продукту в  конкретних цифрових даних.

 

Розв’язання типової задачі (варіант № 4)

Використовуючи  формулу норми додаткової вартості

= ,

розраховуємо  додаткову вартість І підрозділу: = .

= =150 млрд. дол.

     Використовуючи формулу вартості  товару  , розраховуємо вартість продукції І підрозділу 750 млрд. дол. (500 млрд. дол. + 100 млрд. дол. + 150 млрд. дол.).

     З загальної маси створеної  тут додаткової вартості на  нагромадження спрямовується  60 млрд. дол.  .

     Органічна будова капіталу в І підрозділі 4 варіанту дорівнює .

     Отже, у цій пропорції буде  використовуватися і капіталізована  частина додаткової вартості:

1. на додатковий змінний капітал 10 млрд. дол. ;

б) на додатковий постійний капітал  50 млрд. дол. .

     В середині І підрозділу  із загальної суми вартості  продукції цього підрозділу (засобів  виробництва) може бути реалізовано  550 млрд. дол. (500 млрд. дол. + 50 млрд. дол.: 500 млрд. дол. – на відшкодування витрачених засобів виробництва,50 – на придбання додаткових елементів постійного капіталу, яке викликане потребами розширеного відтворення). Інша частина вартості продукції І підрозділу 200 млрд. дол. (750 млрд. дол. –550 млрд. дол.) для цього підрозділу не потрібна. Її можна реалізувати лише в тому випадку, якщо на залишений обсяг засобів виробництва буде попит з боку ІІ підрозділу.

     Робітникам і капіталістам І  підрозділу потрібні предмети  споживання, які виробляються у  ІІ підрозділі. Отже, І підрозділ  буде мати потребу у продукції  ІІ підрозділу в обсязі, який  визначається сумою зарплати  110 млрд. дол. (10 млрд. дол. + 100 млрд. дол.), а також тією частиною додаткової вартості, яка залишається капіталістам І підрозділу на задоволення їх індивідуальних потреб 90 млрд. дол. (150 млрд. дол. –60 млрд. дол.). Отже, в цілому попит на продукцію ІІ підрозділу з боку І підрозділу складає 200 млрд. дол. (110 млрд. дол. + 90 млрд. дол.).

     При розрахунку обсягу виробленої  продукції і аналізі напрямків  її реалізації по ІІ підрозділу  виходимо зі ступеня експлуатації  робітників цього підрозділу ( ), тоді маса створеної тут додаткової вартості ( ) досягне 54 млрд. дол. .  

     Вартість валового продукту цього  підрозділу ( ) складе 279 млрд. дол. (180 млрд. дол. + 45 млрд. дол. + 54 млрд. дол.).

     Яким же чином реалізується  ця продукція?

Для розширеного відтворення характерне таке рівняння

Використовуючи  друге рівняння, здійснюємо підстановку  показників, відомих з матеріалу  завдання, а також розрахованої частини  додаткової вартості І   підрозділу, яка піде там на придбання додаткових засобів виробництва понад відшкодування  їх зносу:

= (100 млрд. дол. + 150 млрд. дол.) – (50 млрд. дол. + 180 млрд. дол.)

     Звідси, =20 млрд.дол. Таким чином, І підрозділ може запропонувати ІІ підрозділу для розширення виробництва додаткові машини, обладнання, сировину на суму 20 млрд. дол.

     Нагромадження у ІІ підрозділі  не обмежується вказаною сумою.  При придбанні додаткових засобів  виробництва необхідна додаткова  робоча сила. Оскільки органічна  будова капіталу ІІ підрозділу  складає  і в процесі нагромадження вона повинна залишатися незмінною, тоді на 20 млрд.дол. додаткової вартості, яка перетворюється в елементи додаткового постійного капіталу , буде потрібно ще 5 млрд. дол. на найм робочої сили . Таким чином, всього на розширення виробництва (нагромадження) в ІІ підрозділі буде спрямовано 25млрд.дол. додаткової вартості (20 млрд. дол. + 5 млрд. дол.). Залишені 29 млрд. дол. (54 млрд. дол. – 25 млрд. дол.) можуть бути використані капіталістами ІІ підрозділу на задоволення своїх особистих потреб, тобто складають їх особистий дохід .

    Усередині  ІІ підрозділу його продукція  може бути реалізована на суму, яка визначається платоспроможним  попитом робітників підрозділу  50 млрд. дол. (45 млрд. дол. + 5 млрд. дол.), а також тією частиною додаткової вартості, яка залишається капіталістам цього підрозділу на задоволення своїх індивідуальних потреб. В результаті загальна величина вартості продукції ІІ підрозділу, яка реалізується всередині нього, складає 79 млрд. дол. (50 млрд. дол. + 29 млрд. дол.). Інша частина продукції з цього підрозділу на суму 200 млрд. дол. (279 млрд. дол.  – 79 млрд. дол.) для внутрішнього споживання не потрібна. Вона може бути реалізована лише за умови її обміну на продукцію І підрозділу.

      Таким чином, у І та ІІ  підрозділах понад внутрішнього  споживання утворюється надлишок своєї продукції на суму 200 млрд. дол. Ця продукція буде пропонуватися до взаємного обміну і такий обмін повинен відбуватися, оскільки не тільки І підрозділу необхідні предмети споживання на 200 млрд. дол., а й ІІ підрозділу на цю ж суму – 200 млрд. дол. – потрібні засоби виробництва: 180 млрд. дол. на те, щоб відшкодувати їх витрати і 20 млрд. дол. – на придбання додаткової їх кількості, необхідної для розширення виробництва .

     Отже, у двох підрозділах суспільного  виробництва спостерігається рівнозначна  взаємна потреба в продукції  один одного.

 

     При розширеному відтворенні  повинні виконуватися наступні  пропорції:

1. ,

 

     тобто 

     (500 млрд. дол. + 100 млрд. дол. + 150 млрд. дол.) = 500 млрд. дол. + 180 млрд. дол. + 50 млрд. дол. + 20 млрд. дол.

750 млрд. дол. = 750 млрд. дол.

 

2. ,

 

тобто,

(180 млрд. дол. + 45 млрд. дол. + 54 млрд. дол.) = (100 млрд. дол. + 10 млрд. дол. + 90 млрд. дол.) + (45 млрд. дол. + 5 млрд. дол. + 29 млрд. дол.)

279 млрд. дол. = 279 млрд. дол.

3. ,

тобто,

(100 млрд. дол. + 150 млрд. дол.) = 180 млрд. дол. + 50 млрд. дол. + 20 млрд. дол.

250 млрд. дол. = 250 млрд. дол.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки:

В Україні, у зв’язку з проведенням  грошової оцінки сільськогосподарських  земель, протягом останніх десяти років  проблема ренти стала предметом  підвищеної уваги економістів. Про  це свідчать публікації в економічних  виданнях, вихід фундаментальних  робіт та введення цієї проблеми до складу підручників з аграрної економіки.

Незалежно від форм власності на землю утворюється додатковий доход  із землі — диференціальна рента. Її причиною є монополія на землю  як на об’єкт господарювання. Виникнення цієї монополії означає існування  відокремлених виробників у системі  товарно-грошових відносин, а також  своєрідний синтез існуючих природних  і економічних умов для утворення  диференціальної ренти.

Першою природною умовою існування  диференціальної ренти є відмінності  у природній родючості землі, а також місцезнаходження земельних  ділянок по відношенню до ринку (місць  реалізації продукції). Розвиток науки  і техніки, широке використання їх досягнень  у сільському господарстві пом’якшують  ці відмінності, але повністю усунути  їх не можуть.

Господарства, що знаходяться на кращих землях, створюють додатковий чистий доход. Такого доходу позбавлені господарства, що розташовані на гірших землях. Якби його одержували всі господарства, то монополія на землю як об’єкт господарювання зникла б. Другою природною  умовою утворення диференціальної  ренти є обмеженість землі. Вона означає, що земля у просторі обмежена, тим більше обмежені кращі за родючістю  землі. Продукція, що виробляється на кращих і середніх ділянках землі, не може задовольнити потреби суспільства. Тому в господарський оборот залучаються  ділянки землі відносно гірші  за родючістю та місцезнаходженням. Якби продукція, що виробляється на кращих землях, повністю задовольняла потреби  суспільства, то монополія на землю  як об’єкт господарювання зникла б. Господарства, які використовують свою працю на кращих земельних ділянках, мають  більше продукції з одиниці земельної  площі. Вони отримують додатковий продукт, який є матеріальною основою диференціальної  ренти.