На  цьому етапі сформувалися групи  провідних банків, які вже завоювали певне місце на ринку, визначився напрям менеджменту, розподілено клієнтів та ринок пасивів. Сучасна банківська система має чітку градацію за обсягами статутних фондів. У загальному обсязі сплачених статутних фондів частка малих банків (з обсягом статутного фонду до 3млн.грн.) становить 10%, середніх (від 3 до 10млн.гривень) — 24%, великих (понад 10млн. гривень) — 66% [8;43].

    Отже, банківська система України вже  має свою історію. Вона не налічує  ще й десяти років, але багата вельми інтенсивними процесами: українським банкам за півроку-рік випадало пройти шлях, на який аналогічні закордонні установи витрачали кілька років, а то й десятиліття. Слід також зауважити, що банківська система в нашій країні формувалася, зазнаючи впливу багатьох негативних чинників, які не лише не сприяли розвитку, а навпаки — гальмували його.

    Банківська  система і банки — це незвичайні економічні структури. Їхній вплив  на економічні процеси (позитивний чи негативний) дуже великий і потрібна жорстка регламентація та контролю їх діяльності, щоб цей вплив мав виключно позитивний характер.

    Створенням  Національного банку України  було закладено основи класичної  дворівневої структури банківської  системи, яка включає, з одного боку — центральний банк як головний банківський інститут, який є емісійним центром держави і відповідає за управління всією грошово-кредитною системою (виходячи з основних завдань центральний банк не націлений на комерційну діяльність і одержання прибутків); з іншого — банківську систему, представлену мережею комерційних банків, яка на умовах здорової конкуренції покликана задовольнити потреби населення, держави та народного господарства у банківських послугах і створити умови для стабілізації та поступового зростання національної економіки.

    Важлива роль в Україні ринкової економіки, стабілізації грошово-кредитної системи належать Національному банку України.

    Юридичний статус, повноваження і принципи організації  Національного банку визначаються Конституцією України, Законом України  “Про Національний банк”, Законом України “Про банки та банківську діяльність” та іншими нормативно-правовими актами.

    Національний  банк є: емісійним центром, банком банків; особливим органом державного управління, який проводить єдину державну політику в сфері грошового обігу; валютним органом; органом банківського нагляду; організатором міжбанківських розрахунків.

    Діяльність  НБУ багато в чому залежить від  стану економіки держави, а, з  іншого боку, і його дії впливають  на стан економіки.

    Отже, Національний банк разом із своїми філіями становить перший рівень банківської системи.

    НБУ має статутний капітал, що є державною власністю і становить 10млн. гривень. Національний банк видає нормативні акти з питань, що входять до його компетенції, які є обов’язковими для органів державної влади та місцевого самоврядування, банків, підприємств, установ незалежно від форм власності, фізичних осіб, що здійснюють господарську діяльність на території України. Нормативні акти НБУ видаються у формі інструкцій, положень, правил і затверджуються постановами Правління.

    Національний  банк підзвітний Президенту України  та Верховній Раді України в межах їх конституційних повноважень.

    Структура Національного банку будується  за принципом централізації з  вертикальним підпорядкуванням.

    До  системи Національного банку  входять центральний апарат, регіональні  управління (територіальні управління), розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір, фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця України, Центральне сховище, спеціалізовані підприємства, банківські навчальні заклади й інші структурі підрозділи й одиниці, необхідні для забезпечення діяльності Національного банку.

    Основою банківської системи є комерційні банки.

    У вузькому розумінні комерційний  банк — це банк, що виконує повний набір базових банківських операцій та єдиною метою якого є одержання  максимального прибутку.

    В широкому розумінні комерційний банк — це будь-який банк, що функціонує на другому рівні банківської системи. Таке трактування комерційного банку характерне для України. В Україні всі, по суті, банки, крім центрального, називають комерційними.

    В Україні, відповідно до Закону “Про банки і банківську діяльність” (20.03.1991р.) банки визначаються як установи, функцією яких є кредитування суб’єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.

     Класифікацію комерційних банків наведено на рисунку 2. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Рисунок 2. Класифікація комерційних банків [15, с.24]

    Основними функціями комерційного банку, що визначають його економічну суть, слід назвати:

• посередництво в кредиті;
• посередництво у розрахунках;
• випуск кредитних знарядь обігу.

    У даному визначенні наведено три основні  функції комерційного банку, що охоплюють  такі фундаментальні основи банківської діяльності, як акумулювання тимчасово вільних грошових коштів, надання їх у позику на умовах платності і відшкодування, розрахунково-касове обслуговування клієнтів, а також депозитну емісію, засновану на кредитах і розрахункових операціях банку. Ці функції тісно пов’язані між собою та дають змогу комерційному банку виступати в ролі інституту, що емітує платіжні засоби для обслуговування всього кругообігу капіталу в процесі виробництва й обігу товарів.

    Світова практика виробила два принципи побудови комерційних банків:

• універсальний банк — коли будь-які обмеження на діяльність банків на грошовому ринку знімаються, тобто такі банки здійснюють майже всі види банківських операцій, не заборонені чинним законодавством, і обслуговують широке коло клієнтури;
• спеціалізовані банки — коли банківська діяльність обмежена певним видом операцій чи сектором грошового ринку, тобто спеціалізовані банки виконують обмежене коло операцій або обслуговують обмежену кількість клієнтів.

    Окремі  дані про динаміку та стан комерційних банків України протягом кількох останніх років наведено в таблиці 1 [6;131].

    Таблиця 1.

    Основні дані про комерційні банки України.

    Висновки.

    Сьогодні, в умовах розвитку товарного і становлення фінансового ринку, різко міняється структура банківської системи. З'являються нові види фінансових установ, нові кредитні інструменти і методи обслуговування клієнтів. Йде пошук оптимальних форм устрою кредитної системи, ефективно працюючого механізму на ринку капіталів, нових методів обслуговування комерційних структур. Створення стійкої, гнучкої й ефективної банківської інфраструктури - одна з найважливіших задач економічної реформи в Україні. Завдання ускладнюється тим, що крім економічних труднощів додаються соціальні: постійно міняється законодавча база; прагнення більшості банкірів одержати відразу прибуток — як наслідок — розвиток тільки одного напрямку діяльності, що веде до банкрутства окремих банків і кризи банківської системи в цілому. Завдяки тому, що прибуткові та стабільні клієнти стали рідкістю, посилилась конкурентна боротьба за клієнта. Внаслідок цього, для залучення клієнтів банки почали знижувати кредитні і підвищувати депозитні ставки. Ця тенденція посилюється також внаслідок зниження темпів інфляції. Таким чином, прибуток банку стає чутливим до змін ринкової ставки, що свідчить про підвищення процентного ризику. Середовище, в якому працюють українські банки, є дуже ризиковим.

    Банкам  для того, щоб вижити в даних умовах, необхідно досконало володіти інформацією про стан своїх справ, мати детальну інформацію про свою діяльність, володіти та застосовувати методи оперативного реагування на зміни зовнішніх факторів. Необхідно, шляхом вдумливого вивчення закордонної практики, відновити втрачені раціональні принципи функціонування банківських установ, які існують в цивілізованому світі і опираються на багатовіковий досвід ринкових фінансових структур. 

    Нині  банківська система України розвивається по вертикалі: головний банк - філіал - регіон. Доля фінансів повністю залежить від головних банків. Діяльність філіалів регулюється головним банком, який у першу чергу розв`язує свої проблеми, а потім - проблеми регіонів, де розташовані його філіали.

    Тепер настав час розвитку банківської системи по горизонталі: головний банк - регіональне управління - дочірні банки. Заслуговує мабуть на увагу ідея об`єднання філіалів одного банку, які розташовані в конкретному регіоні, з наданням цьому об`єднанню статусу юридичної особи.

    Нині  в Україні на понад 50 мільйонів  населення приходиться трохи  більше двохсот банків, що в 20-25 разів  нижче ніж в розвинутих країнах  світу. Отже з метою всебічного зміцнення  банківської системи, забезпечення її ефективної підтримки з боку держави необхідно розглядати питання не лише якісного, але й кількісного розвитку банківської системи України. Кількісний розвиток комерційних банків (їх виникнення та ліквідація) має відбуватися під впливом економічних процесів, а не шляхом прямого втручання державних органів управління. Держава має стимулювати розвиток власної банківської системи, інакше з`являться можливості виникнення явища монополізації на фінансово-кредитному ринку, а на місце вітчизняних банків прийдуть іноземні.