ПЛАН

 

    Вступ.

    1. Суть кредитно-банківської системи.

    2. Структура кредитно-банківської  системи.

    3. Розвиток і становлення кредитно-банківської  системи в Україні.

    Висновки.

    ЗМІСТ

 

    ВСТУП.

 

    У спадщину від часів радянської влади  Україна отримала систему центрального планування. В умовах централізованої  адміністративно-командної економіки  самі банки, по суті, не були комерційними організаціями, вони були організаціями державного управління, що наділені функціями адміністративного контролю за своїми клієнтами. У самій системі органів управління банки відігравали другорядну роль, виконуючи функції “касира і бухгалтера” держави.

    У 1991 році почалося формування національної банківської системи України. За дуже короткий час виникло біля двохсот банківських установ, які, окрім відкриття поточних рахунків до запитання і видачі комерційних кредитів, надають цілий ряд нових послуг. Сучасні комерційні банки, окрім чисто комерційних кредитів, надають позички під заставу нерухомості, позички на споживчі потреби, а також інвестують засоби в купівлю цінних паперів. Крім того, вони надають послуги по відкриттю ощадних і строкових рахунків поряд із звичайними вкладами до запитання, а також займаються багатьма іншими видами діяльності, включаючи здачу в оренду сейфів для зберігання цінностей, обмін іноземної валюти, випуск кредитних карток, здача в оренду обладнання, пропонують комп’ютерні послуги.

    Банки різних рівнів завдяки своїй діяльності глибоко проникають в усі сфери економіки, чим і впливають на всі економічні та соціальні процеси в країні. Робота банківської системи забезпечує ринок механізмами та інструментами, що самоврегульовують взаємовідносини у ринкових умовах, а державі надають можливість ефективно впливати на економічні процеси задля реалізації всіх суспільних інтересів.

    Процеси, які відбуваються в економіці  України та в банківській системі  зокрема, вимагають нових узагальнень  і розробки рекомендацій, які враховували б сучасні умови діяльності банків та їх клієнтів. Тому, на нашу думку, сучасним економістам будь-якої спеціальності необхідно володіти та постійно удосконалювати знання теорії та практики банківської справи, для чого слід ознайомитись та вивчити суть, види та функції банків, що і є метою написання курсової роботи. 

    1. СУТЬ КРЕДИТНО-БАНКІВСЬКОЇ  СИСТЕМИ.

 

    Банківська  діяльність – набір посередницьких операцій на грошовому ринку, виконання  яких дозволено законом тільки під  особливим наглядом держави спеціальним інститутам, які називаються банками. Іншим фінансовим посередникам займатися цією діяльністю заборонено. Банк в правовому відношенні – це будь-який фінансовий посередник, що виконує одну або декілька операцій, віднесених законом до банківської діяльності.

    В Законі “Про банки і банківську діяльність” ( березень 1991р.) банком названо  будь-яку установу, що виконує функції  кредитування, касового і розрахункового обслуговування народного господарства та здійснює інші банківські операції, передбачені цим законом.

    До  банківської діяльності відноситься  комплекс з трьох посередницьких операцій:

• приймати грошові вклади від клієнтів;
• надавати клієнтам позички і створювати нові платіжні засоби;
• здійснювати розрахунки між клієнтами.

    Комплекс  з трьох базових операцій створює первинну сферу банківської діяльності, а фінансовий посередник, що виконує цей комплекс, є банківським інститутом, банком в економічному розумінні.

    В дійсності фінансові посередники, крім базових, можуть виконувати й багато інших, не базових, але потрібних для грошового ринку операцій. Такі банки прийнято називати універсальними. Банки, що виконують лише частину базових операцій на грошовому ринку, називаються спеціальними.

    Якщо  ж посередник грошового ринку  не виконує жодної з названих базових  операцій, тобто позбавлений ознак банку, його відносять до небанківських фінансових інститутів. В Україні такими інститутами є: страхові, трастові, фінансові, інвестиційні компанії, пенсійні фонди тощо.

    Банківська  система – законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, які займаються банківською діяльністю. Банківська система має своє особливе призначення, свої специфічні функції в економіці, які не просто повторюють призначення і функції окремих банків, а будується по заздалегідь виробленій концепції.

    Закон України “Про банки і банківську діяльність” перш ніж визначити, які банки можуть бути в Україні  і як вони повинні функціонувати, зафіксував концептуальне положення, що банківська система України повинна бути дворівневою, встановив, які банки відносяться до кожного з рівнів і яким буде механізм зв’язків між ними.

    Необхідність  формування банківської системи, як особливої структури, визначається двома групами причин:

• пов’язаних з необхідністю здійснення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності, узгодження комерційних інтересів окремих банків з загальносуспільними інтересами – забезпеченням сталості грошей і стабільної роботи всіх банків;
• пов’язаних з функціонуванням грошового ринку, забезпеченням збалансованості попиту і пропозиції на грошовому ринку і в кожному його секторі.

    За  своєю структурою банківські системи  різних країн істотно відрізняються. Разом з тим є ряд ознак, які властиві всім банківським системам, що функціонують в ринковій економіці. Це, перш за все, дворівнева їх побудова.

    На  першому рівні знаходиться центральний  банк. На нього покладається відповідальність за вирішення макроекономічних завдань  в грошово-кредитній сфері, перш за все – підтримання сталості національних грошей та забезпечення сталості функціонування всієї банківської системи.

    На  другому рівні банківської системи  знаходяться решта банків, які  в Україні прийнято називати комерційними банками.

    В зарубіжних країнах до комерційних  належить тільки частина банків другого  рівня. Переважно це банки, що виконують весь комплекс базових операцій і створені на акціонерній основі. Крім комерційних у кожній країні виділяється цілий спектр інших банків – кооперативних, приватних, спеціалізованих тощо.

    Класифікація  комерційних банків [15, с.54]

 

    Основна визначальна, провідна функція банків за умов перехідної, а згодом і створеної реально цивілізованої економіки – це посередництво у фінансовій і кредитній сфері, обслуговування господарсько-фінансових операцій. Посередництво виражається у процесі продажу рахунків фінансових вимог приватним клієнтам, а також державі. Одна з функцій комерційних банків проявляється в тому, щоб зменшувати ризик для індивідуальних рахунків за допомогою об’єднання нагромаджень і використання їх для створення великих диверсифікованих груп активів, інакше кажучи, функціональне призначення комерційних банків – це акумуляція, зберігання і використання фінансових ресурсів.

    Отже, банківська система – це специфічна економічна та організаційно – правова  структура, що забезпечує функціонування грошового ринку та економіки в цілому.

    Вона  покликана виконувати такі функції:

• трансформаційну;
• створення платіжних засобів та регулювання грошової маси;
• забезпечення сталості банківської діяльності і грошового ринку.

    Трансформаційна функція зумовлена посередницькою місією банків. Мобілізуючи вільні грошові кошти одних суб’єктів ринку і передаючи їх різними способами іншим суб’єктам, банки мають можливість змінювати:

• строки грошових капіталів;
• їх розміри;
• фінансові ризики.

    Функція створення грошей і регулювання  грошової маси полягає в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, збільшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші. Це ключова функція банківської системи. В її виконанні беруть участь усі ланки системи. Вона стосується усіх напрямків банківської діяльності, насамперед кредитної.

    Функція забезпечення сталості банків та грошового  ринку пов’язана з надзвичайно  високою ризиковістю банківської  діяльності. Банки, на відміну від  інших економічних суб’єктів, несуть підвищену загрозу дестабілізації власної діяльності, розлад усього грошового ринку, провокування загальноекономічної кризи.

    2. СТРУКТУРА КРЕДИТНОЇ  СИСТЕМИ.

 

    Кредитна  система — це сукупність кредитно-фінансових інститутів, які акумулюють вільні грошові капітали, доходи і заощадження юридичних і фізичних осіб і надають їх у позичку позичальникам — підприємствам, уряду, особам.

    Структуру кредитно-фінансових інститутів, з  яких складається кредитна система, подано на рис. 1.

    

    Рис. 1. Структура кредитної системи [11, с.82]

    Серед найважливіших процесів, що відбуваються у кредитній системі, можна виокремити такі:

    • концентрація і централізація банківського капіталу (невеликі банки неспроможні  надати необхідні кредити суб'єктам  господарювання;