Аналіз економічних показників підприємства

Кошторисна  вартість будівництва — це виражені у грошовій формі нормативні (проектні) витрати на: будівельно-монтажні роботи; придбання устаткування, інструменту, інвентарю; проведення проектно-пошукових робіт; покриття інших витрат, зв’язаних з будівництвом. Усі витрати, що передбачаються в кошторисах вартості будівельно-монтажних робіт, поділяються на:

● прямі витрати (основна заробітна плата будівельних робітників; вартість будівельних матеріалів, деталей, конструкцій; витрати на експлуатацію будівельних машин і механізмів);

● накладні витрати (витрати на обслуговування та управління будівництвом);

● планові накопичення (нормативний прибуток будівельних організацій, що встановлюється у відсотках до суми прямих і накладних витрат).

Завдання введення в  дію основних фондів визначаються як різниця між кошторисною вартістю будівництва об’єктів, що їх буде введено в дію в плановому періоді, та витратами, що не утворюють вартості основних фондів.

Конкретизація завдань  плану капітального будівництва  і доведення цих завдань до виконавців здійснюється за допомогою титульних списків будівель.

Титульний список — це плановий документ, в якому встановлено строки початку й закінчення будівництва (розширення, реконструкції) об’єктів, їхню потужність, загальні витрати на спорудження, на будівельно-монтажні роботи, щорічні розміри введення в дію основних фондів, названо підрядні та проектні організації, що виконуватимуть відповідні роботи, а також постачальників устаткування.

За подібною схемою здійснюється планування капітального будівництва  й об’єктів соціального призначення. Принциповою його особливістю є  лише те, що планування капітального будівництва об’єктів соціальної інфраструктури здійснюється з урахуванням їхньої так званої пропускної спроможності (кількість місць в їдальні, дитячому садку; кількості щоденних відвідувань поліклініки тощо).

Початковим  етапом капітального будівництва є його проектування.

Проект як кінцевий результат процесу проектування — це комплекс документів, в яких обґрунтовується технічна можливість та економічна доцільність будівництва (реконструкції) певного об’єкта. Процес проектування здійснюється, як правило, спеціалізованими проектними організаціями.

Він охоплює два послідовні етапи робіт:

1) збирання й підготовка необхідних для проектування матеріалів;

2) безпосереднє опрацювання проектів і розрахунки кошторисів (рис. 2).

 

 

Рис. 2 -  Етапи і стадії проектування об’єктів виробничого  
та соціального призначення

 

На першому етапі  розробляється техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) необхідності та доцільності будівництва (розширення, реконструкції) відповідного об’єкта.

Типовий зміст ТЕО  складають:

♦ обґрунтування потреб у продукції (послугах) об’єкта, що передбачається будувати (розширювати, реконструювати);

♦ характеристика спеціалізації (призначення) та структури об’єкта, його проектної потужності (пропускної спроможності);

♦ характеристика можливих джерел забезпечення необхідними категоріями персоналу, матеріальними й фінансовими ресурсами;

♦ вибір територіального розміщення об’єкта (за спорудження нового об’єкта);

♦ орієнтовні розрахунки обсягів необхідних інвестицій та їхньої соціально-економічної ефективності;

♦ найважливіші проектні техніко-економічні й соціальні показники діяльності нового (реконструйованого) об’єкта.

На підставі затвердженого  ТЕО замовник разом з проектною  організацією складає завдання на розробку технічного проекту, в якому міститься вся необхідна для проектування інформація, зокрема: показники ефективності виробництва (діяльності) й капітальних вкладень, вимоги щодо використання досягнень науково-технічного та організаційного прогресу тощо.

Другий етап — безпосереднє проектування. Залежно від розмірів і складності об’єкта, що проектується, цей етап може здійснюватися в одну або дві стадії.

Для великих і складних об’єктів процес проектування охоплює  дві стадії:

1) розробку технічного проекту;

2) опрацювання робочих креслень.

До складу технічного проекту входить кілька розділів, найважливішими з яких є: економічна частина, генеральний план і транспорт, технологічна частина, будівельна частина, організація будівельних робіт, кошторисна документація. Технічний проект разом зі зведеним кошторисно-фінансовим розрахунком підлягає затвердженню замовником. Після цього він стає підставою для фінансування будівництва (розширення, реконструкції) об’єкта, замовлення устаткування та опрацювання робочих креслень. За виготовленими робочими кресленнями безпосередньо здійснюються будівельно-монтажні роботи.

Для об’єктів, будівництво  яких ведеться за типовими проектами, або для невеликих і технічно нескладних об’єктів проектування здійснюється в одну стадію — через розробку техно-робочого проекту, тобто технічного проекту з робочими кресленнями.

Капітальне будівництво (розширення, реконструкція) об’єктів будь-якого призначення може здійснюватися  двома способами: підрядним і  господарським.

Підрядний спосіб будівництва — це здійснення робіт постійно діючими будівельними і монтажними організаціями (підрядчиками), які виконують відповідні роботи для різних замовників за договорами підряду. Згідно з підрядним договором підрядчик бере на себе зобов’язання виконати своїми силами будівництво об’єкта за проектом із дотриманням будівельних норм і правил. Замовник повинен надати підрядчику будівельний майданчик, затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва і надходження технологічного устаткування, а також прийняти завершений об’єкт і повністю розрахуватися з підрядчиком за виконані останнім роботи.

Для виконання окремих  комплексів робіт підрядчик має  право залучати інші спеціалізовані організації за договором субпідряду. Проте відповідальність перед замовником за якісне і своєчасне виконання всіх робіт несе основний (генеральний) підрядчик.

Господарський спосіб будівництва означає виконання всього комплексу робіт самим забудовником (підприємством, організацією) власними силами. У цьому разі підприємство (організація) - забудовник виступає в ролі керівника будівництва й виконавця будівельно-монтажних робіт одночасно. З цією метою воно (вона) створює на період будівництва необхідний апарат управління та виробничу базу, здійснює на тимчасовій основі наймання необхідних працівників і залучення відповідної будівельної техніки.

 

 

Дослідивши виробничу  і соціальну інфраструктуру підприємства можна зробити наступні висновки:

1. Під інфраструктурою  підприємства розуміють комплекс цехів, господарств і служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для функціонування підприємства в цілому.

2. Виробнича інфраструктура  підприємства – це сукупність  підрозділів, які прямо не беруть  участі у створенні профільної (основної) продукції, але своєю діяльністю створюють необхідні умови для успішного функціонування основних виробничих цехів.

Виробнича інфраструктура включає:

• допоміжні та обслуговуючі цехи (дільниці) та господарства;
• комунікаційні мережі, магістральні об'єкти;
• засоби збору та обробки інформації;
• природоохоронні споруди.

3. Необхідними умовами нормального перебігу виробничих процесів на підприємстві є: постійне підтримування в робочому стані машин та устаткування, інших засобів праці; своєчасне забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, інструментом, енергією; виконання транспортних операцій та інших зв'язаних з ними робіт. Усе це має здійснювати ефективно діюча система технічного обслуговування виробництва.

4. Завдання матеріально-технічного  забезпечення підприємства полягає є тому, щоб за допомогою ринків збуту й прямих постачальників забезпечити підприємство всім необхідним для виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг. При цьому обов'язковим є врахування економічності, надійності постачання, а також екологічності відходів (викидів в атмосферу та виливів у річки, озера, моря).

5. Забезпечення соціальних потреб трудових колективів здійснюється сукупністю певних підрозділів соціальної інфраструктури підприємства, до складу яких можуть входити:

1) їдальні, кафе, буфети;

2) лікарні, поліклініки,  медпункти; 

3) власні житлові будинки,  заклади побутового обслуговування;

4) школи, професійно-технічні  училища, факультети та курси  підвищення кваліфікації;

5) дитячі дошкільні  заклади, бібліотеки, клуби (палаци  культури);

6) бази та будинки  відпочинку, спортивні споруди тощо.

Утримання всієї можливої (необхідної) сукупності об'єктів соціальної інфраструктури кожним підприємством  потребує чималих коштів.

6. Для задоволення соціальних потреб працівників будь-яке підприємство має скласти план соціального розвитку, тобто обґрунтовану, фінансове та матеріально забезпечену систему заходів, спрямованих на вдосконалення соціальної структури кадрів, поліпшення умов праці й побуту всіх категорій працівників, їхнього соціально-культурного обслуговування, підвищення трудової активності.

7. Формування, відтворення й розвиток виробничих та інфраструктурних об'єктів здійснюються в процесі капітального будівництва, яке об'єктивно вважають специфічним елементом інфраструктури підприємства. Капітальне будівництво – це процес створення нових, реконструкції, розширення й технічного переоснащення діючих виробничих та інфраструктурних об'єктів підприємств або інших первинних суб'єктів господарювання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА

 

1 Ресурсне забезпечення підприємства

 

Для виробництва конкретного  виду продукції в заданому обсязі необхідно забезпечити наявність матеріально-речових ресурсів (основні засоби, оборотні засоби), а також трудові ресурси.

Початковим етапом всіх розрахунків має стати визначення норми часу на виготовлення одиниці продукції даного виду шляхом нормування операцій технологічного процесу.

 

1.1 Чисельність персоналу

 

Перш за все, необхідно  визначити баланс робочого часу на основі даних про кількість робочих днів у розрахунковому році, очікуваний рівень невиходів на роботу та втрат робочого часу (таблиця 1.1).

 

Таблиця 1.1 – Розрахунок норм тривалості робочого часу на 2011 рік

№ п/ч	Показники	2011 рік
1	Кількість календарних днів	365
2	Кількість святкових  днів і днів релігійних свят	10
3	Кількість вихідних днів	104
4	Кількість днів, робота в  які не проводиться	115
5	Кількість робочих днів	250
6	Кількість днів, що передують  святковим та неробочим, в які  тривалість робочого дня при 40-годинному тижні зменшується на одну годину	4
7	Тривалість зміни, год.	8
8	Номінальний фонд робочого часу на рік при 40-годинному робочому тижні	1996

1.1.1 Розрахунок кількості  механізованих робочих місць

 

Для розрахунку основного  капіталу необхідно знати кількість робочих місць і ступінь їх механізації.

Кількість механізованих  робочих місць розраховується у  відповідності з технологією, де вказані операції (стадії) виробництва  виробу і витрати часу на операції (стадії):

Р_мех.і = ,  (1.1)

де  N_і – річний випуск продукції і-того виду, одиниць;

t_шт.і – норма штучного часу на одиницю продукції і-того виду, годин;

Ф_д – дійсний фонд часу роботи обладнання (при однозмінному режимі роботи 1996 годин, при двохзмінному – 3992 години);

К_н – плановий коефіцієнт виконання норм (1,1);

n – кількість видів продукції.

Отже, щоб розрахувати  кількість механізованих робочих  місць необхідно  знати річний випуск продукції. Нам відомо що Чернігівське колективне підприємство «Пожтехніка» за рік випускає 32000 шт. вогнегасників ОП-5(3).

Другий аспект полягає  в знаходженні кількості годин, які витрачаються на виготовлення одного вогнегасника. Оскільки нам відомо, що на один вогнегасник витрачається 158 хв, то поділивши цю суму на 60 (кількість хвилин у годині), отримаємо значення в годинах, тобто 2,63 год.

Оскільки режим роботи підприємства двозмінний, то Ф_д = 3992 год.

Отже, підставивши дані в формулу, отримаємо:

Р_мех.і =

 

 

1.1.2 Розрахунок потреби  в кадрах