Аналіз економічних показників підприємства

Забезпечення соціальних потреб трудових колективів здійснюється сукупністю певних підрозділів соціальної інфраструктури. Рішення питань соціального  розвитку колективу підприємства відноситься  до найважливіших чинників економічного зростання, підвищення ефективності виробництва.

Розвиток галузей соціальної інфраструктури є одним з найважливіших  напрямів управління трудовим потенціалом, чинником зростання ефективності виробництва, який залежить як від підприємства, так і від регіональних і галузевих органів управління.

Підвищення ефективності промислового виробництва - не єдина  мета розвитку галузей соціальної інфраструктури, при цьому розв’язуються і  важливі соціальні задачі. Так, плануючи розвиток соціальної інфраструктури, повинно прагнути оптимального поєднання інтересів виробництва і працівників з погляду забезпечення останніх послугами соціальної інфраструктури.

Дія галузей соціальної інфраструктури на ефективність промислового виробництва здійснюється вдосконаленням процесу відтворення трудових ресурсів за такими напрямами, як зниження втрат сукупного робочого часу і підвищення продуктивності праці.

Найважливішою проблемою  вивчення впливу галузей соціальної інфраструктури на ефективність вітчизняного виробництва є взаємозв’язок  дії цих галузей на підвищення продуктивності праці працівників промислових підприємств.

Висока продуктивність праці ґрунтується, з одного боку, на розвитку засобів виробництва - комплексній  механізації, автоматизації, передовій  технології і найефективнішій системі управління виробничо-господарською діяльністю, з іншого - на високо розвинутих здатностях людини до праці.

Подальший розвиток і  вдосконалення галузей соціальної інфраструктури є важливішою умовою нарощування економічного і соціального  потенціалу суспільства.

До числа найважливіших  галузей соціальної інфраструктури відноситься житлово-комунальне господарство, що визначає певною мірою рівень добробуту  працівників.

Важливою сферою соціальної інфраструктури є транспортне обслуговування населення. В даний час розвиток і вдосконалення транспортного обслуговування населення стає найважливішою соціально-економічною проблемою, від рішення якої залежить як рівень життя працівників, так і пов’язана з ним ефективність виробництва і якість роботи.

Разом з розглянутими галузями соціальної інфраструктури, ефективне функціонування яких припускає дію з боку виробництва, існує і ряд інших. Наприклад, важливою складовою частиною соціальної інфраструктури є побутове обслуговування на виробництві.

Чималі резерви підвищення ефективності виробництва містить така галузь як фізична культура і спорт.

Розвиток нових форм виробничого побуту містить в  собі великі резерви зростання продуктивності праці і сприяє вирішенню задач  підвищення соціально-економічної  ефективності виробництва.

Аналіз соціальної інфраструктури показав, що в даний час технології, за допомогою яких можна оцінити  поточний стан і виробляти ефективні  і результативні стратегії майбутнього  розвитку соціальної інфраструктури, зазначають значних змін. У зв’язку  з цим різко постає питання про вибір інструментарію оцінки соціальної інфраструктури, який дозволить оперативно визначити можливості і слабкості, знаходити приховані резерви в цілях підвищення ефективності її функціонування.

 

2 Значення соціальної інфраструктури та соціальної діяльності підприємства

 

Виробництво - це комплексний процес створення матеріальних благ, невід'ємною складовою якого є люди та система взаємовідносин між ними. Тому підприємство становить не лише економічну, але і соціальну підсистему суспільства.

Крім того, на результативність діяльності підприємства в сучасних умовах все більше впливають соціально-культурні  фактори зовнішнього середовища (екологічні, соціальні, культурно-побутові та інші проблеми регіону, де розташоване  підприємство). Таким чином сучасні підприємства повинні направляти частину своїх зусиль і ресурсів на вирішення як внутрішніх, так і зовнішніх проблем соціального характеру.

Соціальні потреби працівників  підприємства охоплюють широке коло питань: поліпшення умов праці та охорони здоров’я, побуту працівників членів сімей, соціально-культурного обслуговування.

Забезпечення соціальних потреб трудових колективів здійснюється сукупністю певних підрозділів соціальної інфраструктури підприємства, до складу яких можуть входити:

1) їдальні, кафе, буфети;

2) лікарні, поліклініки, медпункти;

3) власні житлові будинки, заклади побутового обслуговування;

4) школи, професійно-технічні училища, факультети та курси підвищення

5) дитячі дошкільні заклади, бібліотеки, клуби (палаци культури);

6) бази та будинки відпочинку, спортивні споруди тощо.

Утримання можливої (необхідної) сукупності соціальної інфраструктури кожним підприємством потребує чималих  коштів. За умов кризового стану  зв’язаної з цим обмеженості  фінансових ресурсів багато підприємства змушені передати створені раніше окремі соціальної інфраструктури в підпорядкування місцевих органів влади — районних, міських та обласних держадміністрацій.

Управління діяльністю підрозділів соціальної інфраструктури здійснює заступник директора підприємства (віце-президент фірми) з кадрових соціальних питань. Йому підпорядковано відділи: кадрів, технічного навчання, адміністративно-господарський та житлово-комунальний, вже безпосередньо керують діяльністю установ соціальної інфраструктури підприємства.

Вирішення питань соціального  розвитку колективу підприємства належать до найважливіших чинників підвищення ефективності виробництва, високої  результативності виробничо-господарської  та комерційної діяльності.

Сучасні умови господарювання висувають підвищені вимоги до персоналу підприємства, рівня його загальної освіти, професійної підготовки, творчої активності. Постійний розвиток здібностей людини є необхідною передумовою її успішної праці, уміння використати сучасні технічні засоби, нову техніку й технологію, новітні досягнення.

Для задоволення соціальних потреб працівників будь-яке підприємство має скласти план соціального розвитку, тобто обґрунтовану, фінансово та матеріально забезпечену систему заходів, спрямованих на вдосконалення соціальної структури кадрів, поліпшення умов праці й побуту всіх категорій працівників, їхнього соціально-культурного обслуговування, підвищення трудової активності.

Рішення питань соціального  розвитку колективу підприємства є  одним з найважливіших факторів підвищення ефективності виробництва. Сучасні умови господарювання пред'являють високі вимоги до робітників, до рівня їх загальної освіти, професійної підготовки, творчої активності. Подальший розвиток здібностей людини є необхідною передумовою її успішної праці, пов'язаною не тільки з використанням сучасних машин і механізмів, але і з удосконаленням техніки і технології, використанням наукових досягнень у виробництві. З метою задоволення соціальних потреб працівників на підприємстві складається план соціального розвитку.

Цей план являє собою  обґрунтовану та матеріально забезпечену  систему заходів, спрямованих на удосконалення соціальної структури  кадрів підприємства, покращення умов праці та побуту робітників, їх соціально-культурного  обслуговування, підвищення трудової активності.

Однією з передумов  ефективного управління персоналом підприємства є прогнозування змін у соціальній структурі трудового  колективу. Так, встановлення необхідних співвідношень різних категорій  працівників за статтю і віком  має на меті своєчасне забезпечення потреб у кадрах сучасного виробництва, адаптованого до ринкових умов господарювання. Характер і зміст праці, що невпинно й швидко змінюються під впливом досягнень науково-технічного та організаційного прогресу, потребують самого динамічного поліпшення професійної та кваліфікаційної структури персоналу, а відтак у плані соціального розвитку підприємства дуже вагомими мають бути заходи щодо підвищення рівня спеціальної освіти працівників, зменшення плинності кадрів.

У плані соціального  розвитку обов’язково треба передбачити конкретні заходи, спрямовані на вдосконалення санітарно-гігієнічних умов праці (зниження рівня шуму, вібрації, запиленості та загазованості повітря тощо).

Не менш важливою є  розробка заходів для збереження належної працездатності протягом тривалого часу і запобігання швидкій стомлюваності. Ці заходи сприятимуть усуненню надмірних фізичних та нервово-психологічних навантажень, установленню оптимальних режимів праці й відпочинку, організації робочого місця, технічного стану знарядь праці, інтенсивності роботи, належної виробничої естетики тощо. Особливу увагу треба приділити заходам, що підвищують безпеку праці та усувають виробничий травматизм, а також запобігають професійним захворюванням.

До плану соціального  розвитку трудового колективу обов’язково включають також заходи для поліпшення житлових і побутових умов працівників підприємства, їхнього соціально-культурного обслуговування, охорони здоров’я, а також зміцнення матеріально-технічної бази відповідних об’єктів соціальної інфраструктури.

План соціального розвитку підприємства має передбачати також  заходи для посилення трудової та творчої активності, зокрема ті, що сприяють розвитку раціоналізаторства й науково-технічної творчості  працівників.

Головні аспекти плану  соціального розвитку підприємства мають бути узгоджені з відповідними територіальними планами. Це зв’язано з тим, що чимало соціальних проблем за своїм значенням і можливостями розв’язання виходять за межі окремого підприємства.

Соціальні потреби виникають  в результаті діяльності людини як суспільної істоти. Вони безпосередньо пов'язані з поведінкою людини у взаємовідносинах з іншими людьми, групами людей і суспільством в цілому та спрямовані на відтворення соціальних умов життєдіяльності.

Для досягнення високих господарських результатів діяльності підприємства недостатньо раціонально організувати робочі місця, налагодити їх забезпечення та функціонування. Важливо створити комфортне соціальне середовище, сприятливий психологічний клімат, активізувати соціальну мотивацію праці. Все це безпосередньо впливає на продуктивність праці і кінцеві результати діяльності підприємства.

 

3 Капітальне  будівництво як елемент інфраструктури  підприємства

 

Формування, відтворення  й розвиток виробничих та інфраструктурних об’єктів здійснюються в процесі капітального будівництва, яке об’єктивно вважають специфічним елементом інфраструктури підприємства.

Капітальне  будівництво — це процес створення нових, реконструкції, розширення й технічного переоснащення діючих виробничих та інфраструктурних об’єктів підприємств або інших первинних суб’єктів господарювання.

До сфери капітального будівництва відносять:

1) спорудження будівель та об’єктів виробничого та невиробничого (соціального) призначення;

2) монтаж виробничого й невиробничого устаткування та інших засобів праці й соціальної діяльності;

3) проектно-пошукові та інші підготовчі роботи, зв’язані зі спорудженням нових і реконструкцією функціонуючих об’єктів виробничого й соціального призначення;

4) капітальний і відновлюваний ремонти будівель і споруд виробничого та соціального призначення.

Планування капітального будівництва  об’єктів виробничого й соціального  призначення має певні особливості. Основу планування капітального будівництва  виробничих об’єктів становлять розрахунки введення в дію виробничих потужностей, основних фондів і кошторисної вартості будівництва (реконструкції, розширення) відповідних об’єктів. Головна мета й кінцевий результат капітального будівництва — введення в дію нових виробничих потужностей.

Планування його обсягів на підприємстві здійснюється в такій послідовності:

1. Уточнюються розрахунки балансу виробничих потужностей підприємства за відповідною номенклатурою продукції. З цією метою перевіряються: наявність виробничих потужностей на початок планового періоду; розрахунки їхнього використання; строки освоєння проектних потужностей об’єктів, що їх було раніше введено в дію.

2. Оцінюються можливості приросту виробничих потужностей за рахунок проведення організаційно-технічних заходів, технічного переоснащення й реконструкції.

3. Визначаються необхідні обсяги введення в дію нових виробничих потужностей за рахунок розширення діючих виробничих об’єктів чи нового будівництва. Вони розраховуються як різниця між запланованим збільшенням обсягів виробництва відповідної продукції та максимально можливим приростом потужностей на діючих виробничих об’єктах за рахунок їхнього технічного переоснащення й реконструкції.

У процесі планування капітального будівництва важливо  визначити не тільки обсяги введення в дію виробничих потужностей, а й витрати, що з цим зв’язані. Це необхідно для того, щоб обґрунтувати економічну доцільність будівництва (розширення, реконструкції), вибрати оптимальний варіант здійснення капітальних вкладень, своєчасно розраховуватись за виконані будівельно-монтажні роботи, придбане устаткування тощо. З цією метою визначають кошторисну вартість робіт, яка, власне, і буде ціною спорудження певного об’єкта.