Аналіз економічних показників підприємства

 

Оскільки на одну одиницю  продукції йде витрат на суму 33,22245 грн., то так як у нас загальний випуск продукції сягає 32000 шт., то і загальні витрати на основні матеріали дорівнюватимуть:

33,22245*32000 = 1063118,4 грн.

Витрати на електроенергію, яка витрачається на технологічні потреби, розраховується за формулою:

 

(2.13) 

де  – витрати на електричну енергію для технологічних потреб, грн.;

 – сумарна потужність електродвигунів, встановлених на обладнанні, кВт;

 – коефіцієнт втрат в  мережі (1,04 – 1,08);

 – коефіцієнт завантаження  обладнання за потужністю (0,7 –  0,8);

 – коефіцієнт завантаження  обладнання по часу (0,8 – 0,9);

 – дійсний фон часу роботи  обладнання (3992 годин);

ККД – коефіцієнт корисної діє роботи електродвигунів (0,65 – 0,7);

 – поточне ринкове значення ціни електроенергії за 1 кВт/год.;

Поточне ринкове значення ціни електроенергії дорівнює 1.00272 грн. за 1 кВт/год.

=

Сумарна потужність встановлених електродвигунів ( ) визначається по формулі :

 

= Р_мех ∙ М_сер , (2.14)

де Р_мех – число механізованих робочих місць;

М_сер – середня потужність одиниці електрообладнання (6кВ);

 

= 19 · 6 = 114

 

Отримані результати розрахунку всіх змінних витрат занести  в таблицю 2.6

 

 

Таблиця 2.6 – Змінні витрати на виробництво

 

№ п/п	Склад витрат	Сума витрат, грн.	Питома вага, %
1 2 3       4 5	Витрати на сировину і  матеріали Енергія на технологічні цілі Оплата праці виробничих робітників, в тому числі: А) основна Б) додаткова Єдиний соціальний внесок Комунальний податок	1063118,4     746813,36 89617,61 334572,388 340	40,21891011 15,46791346     28,25275096 3,390330372 12,65723253 0,012862565
	Разом:	2643329,71	100

 

 

Рис. 2.1 – Змінні витрати  на виробництво

 

 

3 Цінова політика

 

3.1 Загальний кошторис виробництва

 

Кошторис витрат надвиробництво продукції визначає загальну величину витрат підприємства, пов'язаних з виробництвом продукції в розрахунку на рік.

Кошторис виробництва  складають за економічними елементами (таблиця 3.1), до яких належать (для спрощення приймаємо незмінність витрат майбутніх періодів та залишків незавершеного виробництва на початок і на кінець року):

1. матеріальні витрати;
2. витрати на оплату праці;

3) єдиний соціальний внесок;

4. амортизація;
5. інші операційні витрати.

Елемент витрат "матеріальні  витрати" включає всі види витрат матеріальних та паливно-енергетичних ресурсів в грошовому виразі (без ПДВ), які здійснює підприємство незалежно від їх прямого призначення.

Для визначення загальної  суми витрат матеріальних ресурсів, які  потрібні для забезпечення діяльності підприємства, необхідно розрахувати їх сумарну величину з врахуванням інших потреб (потреб допоміжного і обслуговуючого виробництва, підсобного господарства та експлуатаційних потреб).

Економічний елемент  витрат "витрати на оплату праці" включає річний фонд заробітної плати  працівників підприємства.

Єдиний соціальний внесок - це відрахування до спеціальних позабюджетних фондів, які розраховуються за встановленими відсотковими ставками від фонду оплати праці (для розрахунків можна прийняти загальну величину відрахувань на соціальні заходи - 40 % від фонду оплати праці підприємства).

Величину амортизаційних відрахувань необхідно визначати  окремо для кожної групи основних фондів, враховуючи дані про введення та вибуття основних фондів протягом року.

Величину інших витрат прийняти на рівні 10% від суми витрат.

 

Таблиця 3.1 - Кошторис витрат на виробництво продукції

№ п/ч	Елементи витрат	Значення
		Сума, тис. гри.	%
1	Матеріальні витрати (без  ПДВ)	(1063118,4+408867,95) = =1471986,35	37,39
2	Витрати на оплату праці (ФОП), в т.ч. основних робітників допоміжних робітників адміністративного персоналу	1383930,97 836430,97 120000 427500	35,16
3	Єдиний соціальний внесок (40%)	1383930,97*0,4 = 553572,39	14,06
4	Амортизація	168809,2	4,29
5	Інші витрати	(1471986,35 + 1383930,97 + +553572,39 + 168809,2)*0,1 = = 357829,89	9,1
	Всього витрат	3936128,8	100

 

3.2 Калькуляція собівартості одиниці  виробу

 

Собівартість продукції  — це якісний показник, у якому  концентровано відображаються результати господарської діяльності організацій, її досягнення і резерви. Собівартість показує виражені у грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво продукції, виконання робіт і послуг.

Залежно від характеру  виробництва витрати поділяються  за видами продукції (послуг) та етапами  виробничого процесу. Витрати також класифікуються за рядом інших ознак: економічними елементами та статтями калькуляції, за цільовим призначенням, ступенем однорідності, способом включення до собівартості, часом виникнення. Згідно з П(С) БО-16 «Витрати» собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), реалізованої протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та понаднормативних виробничих витрат.

Виділяють виробничу  собівартість продукції та собівартість реалізованої продукції.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

• прямі матеріальні витрати;
• прямі витрати на оплату праці;
• інші прямі витрати;
• загальновиробничі витрати.

За способом включення  до собівартості витрати поділяються  на прямі та непрямі. Витрати на виробництво конкретного виду продукції, які безпосередньо включаються до її собівартості на підставі первинних документів, називаються прямими.

До складу прямих витрат належать ті, що можуть бути безпосередньо  віднесені до конкретного об'єкта витрат, а саме:

• сировина і матеріали, купівельні напівфабрикати, та комплектуючі вироби, інші матеріальні витрати;
• витрати на оплату праці: заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим на виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг;
• інші виробничі витрати: відрахування на" соціальні заходи, плата за оренду обладнання, амортизація.

Непрямі витрати - це витрати  на виробництво, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного  об'єкта витрат економічно доцільним шляхом і тому потребують розподілу. Непрямі (постійні) витрати розраховуються по нормативах відрахувань, прийнятих на відповідних базових підприємствах, або по нормативах, наведених у додаткових даних до курсової роботи.

Крім виробничої собівартості до складу собівартості реалізованої готової продукції, яка формує результат від реалізації, повинні включатися нерозподілені постійні загальновиробничі витрати і понаднормативні виробничі витрати.

Загальновиробничі витрати  є непрямими і включають витрати  на:

- управління виробництвом;

- амортизацію основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого призначення (цехового, дільничного, лінійного);

- на утримання та  ремонт;

- страхування;

- операційну оренду основних засобів та інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

- на вдосконалення технологій та організації виробництва;

- на утримання виробничих приміщень; на обслуговування виробничого процесу;

- на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища;

• втрати від браку;
• оплата простоїв.

У розрахунках загальновиробничі  витрати також поділяються на постійні та змінні.

Сума змінних витрат коливається залежно від обсягів  продажу готової продукції. Постійні витрати включають витрати на обслуговування і управління виробництвом, що не змінюються при зміні обсягів діяльності.

Калькуляція являє собою  розрахунок собівартості одиниці продукції, здійснений за статтями витрат.

У системі техніко-економічних  розрахунків на підприємстві калькулювання  займає важливе місце.

Калькулювання потрібно для:

• обґрунтування цін на вироби;
• обчислення рентабельності виробів,

- аналізу витрат на виробництво однакових виробів на різних 
підприємствах,

- визначення економічної ефективності організаційно-технічних заходів.

Головний об'єкт калькулювання — готові вироби, які поставляються за межі підприємства (на ринок). На сьогоднішній день принципи калькулювання собівартості продукції регламентує Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджене постановою КМУ від 26.04.1996 року.

Для кожного об'єкту калькулювання, вибирається калькуляційна одиниця. Під час складання калькуляції  визначається величина прямих і непрямих витрат на виробництво і збут одиниці  продукції.

Витрати на сировину, покупні комплектуючі вироби, паливо, які споживаються технологічно, визначаються на основі технічно обґрунтованих норм їх витрат на виробництво відповідного виробу і цін на відповідні види матеріальних ресурсів.

Сума витрат на матеріали  зменшується на вартість відходів. Вартість зворотних відходів, придатних до подальшого використання у технологічному процесі, визначають згідно з нормативом їх утворення та ціною закупівлі відповідних сировини і матеріалів без ПДВ. Розрахунки за даною статтею аналогічні розрахункам витрат “сировини і матеріалів на технологічні потреби”. Витрати на одиницю виробу за статтею “комплектуючі деталі” приймаються на рівні цін їх придбання без ПДВ.

Сукупні витрати на енергію, що споживається технологічно, визначаються на основі норм витрат різних видів енергії (електрична, теплова, тощо) на виробництво одиниці продукції і середньої їх ціни.

Загальні витрати на основну заробітну плату містять  витрати на оплату праці робітників, безпосередньо зайнятих виготовленням  основної продукції. Обчислюються згідно з нормами витрат часу на виконання технологічних операцій і тарифними ставками або відрядними розцінками на операції, деталі, вузли. Сюди включаються і доплати робітникам з фонду зарплати в процентах від прямого заробітку.

Прямі витрати по заробітній платі на одиницю продукції дорівнюють величині відрядної розцінки:

, (3.1)

 

де  - відрядна розцінка, грн.;

- трудомісткість виконання одиниці  продукції, хвилин;

- середньозважена годинна тарифна ставка робіт, грн.

Доплати до тарифної (прямої) оплати визначаються шляхом використання коефіцієнта доплат (К_д= 1,25).

Таким чином основна заробітна плата на одиницю продукції (роботи, послуги) становить :

 (3.2)

 

Додаткова заробітна плата (оплата відпусток, часу виконання державних обов'язків, доплата за виконання додаткових функцій та інші) обчислюється у процентах від основної:

                            (3.3)

де - додаткова заробітна плата, грн.;

- основна заробітна плата виробничих робітників на одиницю продукції, грн.;

К_дод - коефіцієнт додаткової заробітної плати (К_дод= 0,12).

Величина єдиного соціального внеску розраховується на основі законодавчо визначених відсотків від суми основної і додаткової заробітної плати.