Аналіз діяльності комерційного банку

Банківський продукт  – це різноманітні результати діяльності банку на фінансовому ринку, виражені у вигляді грошей, що створюються, і послуг, що надаються за певну плату за дорученням і в інтересах клієнтів, а також дії, спрямовані на вдосконалення і підвищення ефективності банківського підприємництва (наприклад впровадження нових технологій, удосконалення організаційної структури).

Однак у зв'язку з розширенням  сфери банківської діяльності в  останній час з'явилися нові види банківської продукції, не пов'язані  з наданням послуг, такі як купівля-продаж фінансових зобов'язань, що створюються банком.

Банківським продуктом є:

• створення платіжних грошових засобів;
• надання послуг;
• фінансові зобов'язання, що є в обігу [11, 74].

Відповідно до чинного законодавства  в Україні платіжні засоби у вигляді грошей, необхідних для проведення акту купівлі-продажу, створюються на макрорівні Національним банком України. Вони необхідні для обміну національного продукту, для набуття і споживання матеріальних благ і продовження процесу відтворення.

Надання таких послуг є прерогативою комерційних банків. Вони надають послуги в процесі виконання своїх функцій (рис. 3).

Рис. 3. Основні функції, що виконуються банком із повним набором послуг [11, 75]

Численні послуги, які банк надає  своїм клієнтам, можна класифікувати так, як подано у табл. 1.

Обсяг продукту (послуг), витрати на його виготовлення і фінансові результати, одержані від його реалізації, відображаються за рахунками бухгалтерського обліку і в балансі банку певними  діями працівників банку, які називаються банківськими операціями. Вони пов'язані з відображенням:

1) таких послуг:

• залучення коштів юридичних і фізичних осіб;
• розміщення фінансових ресурсів;
• виконання розрахунково-касових, безготівкових розрахунків й інших послуг;

2) фінансових результатів (доходів, витрат, визначенням прибутку і його використанням) [11, 76].

Таблиця 1

Послуги, які банк надає своїм  клієнтам [11, 75]

Критерії (ознаки) класифікації	Тип послуг, що надаються
Залежно від специфіки банківської діяльності	Специфічні (традиційні) послуги (кредитні, депозитні, розрахункові, касові)
	Неспецифічні (всі інші – посередницькі, надання гарантій, поручительств  і т.д.)
Залежно від способу формування і розміщення фінансових ресурсів банку	Пасивні операції (послуги)
	Активні операції (послуги)
Залежно від плати за надання  послуг	Платні послуги
	Безкоштовні послуги
Залежно від зв'язку з рухом матеріального  продукту	Послуги юридичним особам, зайнятим безпосередньо матеріальним виробництвом, а також громадянам
	Послуги в зв'язку з рухом матеріального  продукту (підприємствам транспорту, зв'язку, торгівлі), що створюють додану вартість

 

Залежно від економічного змісту (характеру) банківських послуг і в якій частині  балансу вони відображаються банківські операції бувають активними і пасивними.

Активні банківські операції – це операції, які відображають розміщення банком наявних ресурсів із метою отримання необхідного доходу (прибутку), забезпечення своєї ліквідності й потреби в грошових засобах різноманітних суб'єктів підприємницької діяльності й населення. Активні банківські операції відображають різноманітний економічний зміст активів банку.

Активи комерційного банку – це ресурси, що контролюються банком як результат минулих подій, що в майбутньому принесуть (дадуть) економічну вигоду, яка спричинить надходження грошових коштів для банку.

Майбутня економічна вигода, втілена  в активи, може бути отримана шляхом:

• використання активів для надання послуг;
• обміну одного активу на інший;
• використання активу для погашення зобов'язань;
• розподілу активу між власниками [11, 76].

При веденні бухгалтерського обліку й укладанні звітності до активів  належать нарахована дебіторська заборгованість по процентних доходах, відстрочена  кредитна заборгованість, що виникає  як затрати і премія за придбані цінні папери, але не належать затрати, збитки і внутрішньобанківські розрахунки.

Загальна сума активів  – це сума всіх категорій активів мінус сума всіх контрактивних рахунків типу резервів під можливі збитки від кредитної діяльності і дисконт за придбаними цінними паперами.

Пасивними називаються операції, що відображають процеси формування банком фондів грошових коштів (банківських ресурсів) на пасивних рахунках або активно-пасивних рахунках у частині перевищення пасивів над активами. Фінансові ресурси, що формуються, необхідні для надання послуг клієнтам, зв'язаним із задоволенням їхніх потреб у грошових коштах.

Сформовані банківські фінансові  ресурси поділяться на дві великі групи (рис. 4);

• власні ресурси (капітал);
• залучені й запозичені ресурси (зобов'язання банку).

Як власні, так і залучені ресурси  комерційного банку відображаються на кореспондентському рахунку, що відкривається  НБУ.

Зобов'язання банку –  це платіжні вимоги, що складають зобов'язання банківської установи сплатити фіксовану суму коштів у визначений час у майбутньому. При веденні обліку та складанні звітності до зобов'язань також включаються кредиторська заборгованість за нарахованими процентами та відстрочена дебіторська заборгованість за доходами, але не включаються доходи, прибуток і внутрішньобанківські розрахунки.

Рис. 4. Джерела формування банківських ресурсів і їх групи [11, 77]

Капітал банку –  різниця між загальними сумами активів і зобов'язань. Капітал банку відображається в п'ятому класі Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків.

Об'єктами економічного аналізу є  продукт банку і його фінанси.

Фінанси банку – це особлива, специфічна форма економічних відносин, здійснюваних шляхом обороту грошей (грошові відношення), внаслідок яких формуються, розподіляються і використовуються необхідні для підприємницької діяльності грошові засоби, що є формою руху фінансових ресурсів банку.

Фінансові ресурси банку – це сукупність фондів грошових засобів, що формуються банком для здійснення підприємницької і комерційної діяльності банку і задоволення соціальних потреб колективу його працівників. Таким чином, фінанси банку як економічна категорія мають природну матеріальну основу – рух фондів грошових засобів, їх формування (пасиви), розміщення і використання (активи). Звідси виникає необхідність у здійсненні фінансової діяльності банку, тобто в проведенні системи заходів (дій), направлених на пошук можливостей (джерел) формування фондів грошових коштів, раціонального їх розміщення й ефективного використання, забезпечення необхідного для підтримання ліквідності банку співвідношення між пасивами й активами його балансу. Тобто йдеться про управління фінансовою діяльністю банку, однією з функцій якого є економічний аналіз його фінансового стану.

Предметом економічного аналізу є  розкриття причинно-наслідкових  зв'язків між кінцевими результатами діяльності банку (послугами, доходами, видатками, прибутком) і факторами, що на них впливають, а також оцінка відповідності управлінської діяльності керівництва банку потребам грошово-кредитної політики держави, законодавству і нормативним актам Національного банку України.

1.2. Поняття і види аналізу  банківської діяльності

Вивчення явищ природи і громадського життя неможливе без аналізу. Сам термін "аналіз" походить від грецького слова апаlyzis, що в перекладі означає "розділяю", "розчленовую". Отже, аналіз у вузькому значенні являє собою розподіл явища або предмета на складові частини (елементи) для вивчення їх як частин цілого.

Наприклад, щоб зрозуміти сутність вартості залучення банківських ресурсів, необхідно знати не тільки з яких елементів вона складається, але і від чого залежить її величина: кон'юнктури ринку, виду банківських ресурсів, суми і термінів залучених ресурсів і т.д. Чим детальніше буде розподілено досліджуваний предмет або явище, тим більше ми будемо мати інформації для прийняття управлінських рішень для вироблення політики поводження банку в різних сегментах фінансового ринку і тим міцнішими будуть позиції банку серед основних банків-конкурентів.

Таким чином, аналіз, у широкому розумінні, – це спосіб пізнання предметів  і явищ навколишнього середовища, заснований на розчленовуванні цілого на складові частини і вивчення їх у всім різноманітті зв'язків і  залежностей [12, 5-6].

Класифікація аналізу банківської діяльності має важливе значення для правильного розуміння його змісту і задач. В економічній літературі аналіз банківської діяльності класифікується за різними ознаками.

Виходячи з періодичності проведення, економічний аналіз банківської діяльності класифікується в такий спосіб:

• щоденний;
• щотижневий;
• місячний;
• квартальний;
• річний [12, 6-7].

Залежно від спектра досліджуваних  питань аналіз банківської діяльності поділяється на:

• повний, при якому вивчаються всі аспекти діяльності банку, тобто як зовнішні, так і внутрішні його зв'язки;
• тематичний, при якому зачіпається тільки вузьке коло питань, що дає можливість виявити можливості поліпшення окремих напрямів діяльності комерційного банку.

За суб'єктами (користувачами) аналіз розрізняють:

• внутрішній – проводиться безпосередньо для внутрішнього користування і являє собою комерційну і банківську таємницю;
• зовнішній – проводиться на підставі фінансової і статистичної звітності органами державного нагляду, акціонерами, інвесторами, аудиторами.

За охопленням досліджуваних об'єктів аналіз поділяється на:

• суцільний – досліджуються всі об'єкти для визначення всебічного фінансового становища банку;
• вибірковий – вибирається один або кілька об'єктів дослідження для їх подальшого глибокого аналізу. За метою і характером розрізняють:

а) попередній аналіз – проводиться  до здійснення якої-небудь операції; він  необхідний для обґрунтування управлінських  рішень і планових завдань, прогнозування  майбутнього й оцінки очікуваного  виконання плану, попередження небажаних результатів, а також при оцінці стану рахунків для виявлення можливості здійснення комерційним банком нових фінансових операцій;

б) оперативний аналіз – проводиться  відразу після завершення якої-небудь операції або зміни ситуації за короткі  проміжки часу (добу, декаду і т.д.); проводиться в процесі поточної роботи банку для оцінки дотримання нормативів ліквідності, норм обов'язкового резервування й інших показників, вживання термінових заходів у випадку виявлення їх стійкої негативної тенденції, що забезпечать їхнє дотримання і при цьому одержання достатнього прибутку; в умовах ринкової економіки, коли спостерігається динамічність ситуацій на різних сегментах фінансового ринку, цей вид аналізу набуває особливого значення;

в) підсумковий (заключний) аналіз – проводиться за визначений звітний період часу (місяць, квартал, півріччя, рік) і його цінність полягає в тому, що діяльність банку вивчається комплексно і всебічно; цей вид аналізу застосовується при визначенні ефективності діяльності комерційного банку за звітний період, оцінці його фінансового становища, а також для виявлення резервів підвищення прибутковості;

г) перспективний аналіз – застосовується для прогнозування очікуваних основних фінансових показників (капітал, валюта балансу, обсяг кредитно-інвестиційного портфеля і т.д.) і результатів фінансової діяльності (прибуток) у майбутньому періоді, а також для впровадження нових видів послуг, котрі необхідні для задоволення потреб клієнтів банку і вироблення політики поводження банку в різних сегментах фінансового ринку (для цього робиться прогноз очікуваних тенденцій на різних фінансових ринках і грошово-кредитній політиці центрального банку країни на майбутній період); на його основі розробляється бізнес-план банку [12, 7-8].

Залежно від об'єкта дослідження аналіз діяльності банку поділяється на:

а) функціональний – який дає можливість виявити спеціалізацію діяльності комерційного банку, його місце в  системі розподілу банківських  послуг, форми і перспективи взаємодій  з іншими контрагентами системи, а також дати оцінку ефективності і доцільності функцій, що виконує банк. Такий аналіз здійснюється на основі загальної суми балансу, співвідношень розмірів депозитів і кредитів, власних і залучених коштів, а також частини міжбанківських операцій у загальному обсязі ресурсів. Питома вага тієї або іншої операції, що проводиться банком, у загальній сумі балансу характеризує її значимість для банку. У результаті функціонального аналізу виявляються можливості підвищення прибутковості і ліквідності банківських операцій шляхом виключення неефективних і пошуком прогресивних способів виконання необхідних для банку операцій. Одночасно з'ясовується ступінь надійності і конкурентноздатності банку.

б) структурний аналіз – проводиться  за видами банківських операцій. З  допомогою цього аналізу визначаються склад і питома вага економічних контрагентів по активних і пасивних операціях, а також структура доходів, витрат і прибутку банку.

в) операційно-вартісний аналіз –  за допомогою якого поглиблюється  визначення прибутковості банку і рентабельності (або збитковості) конкретних операцій. Він дає можливість оцінити значення кожного виду операцій у формуванні прибутку банку і розробити основні напрямки депозитно-кредитної політики з метою максимізації доходу.

Макроекономічний аналіз банку як одного з учасників фінансового ринку дає можливість визначити масштабність активно-пасивних операцій і прибутку конкретного банку в загальному обсязі всієї банківської системи країни, а також рівень участі комерційного банку або групи банків у формуванні грошової маси, розподілі банківських послуг, регіональному розподілі кредитних ресурсів. Аналіз масштабності активно-пасивних операцій здійснюється шляхом порівняння масштабів конкретних видів операцій із середнім рівнем або абсолютними (максимальними і мінімальними) значеннями аналогічних показників по банківській системі в цілому.