Конституционная реформа и право Президента в Украине

2.1. злочин визнається вчиненим групою осіб, якщо його спільно чинили декілька (два і більше) виконавців без попередньої змови. У цих випадках діяльність одного виконавця приєднається до діяльності іншого (інших) виконавця вже в процесі вчинення злочину ( коли воно вже сталося), але до його закінчення. Змова на вчинення злочину ( на доведення його до кінця) має місце не до початку, а вже в ході злочину, коли б хоча один з виконавців почав його вчиняти;

2.2. злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, коли його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення. Для цієї форми співучасті необхідна попередня змова співучасників на спільне вчинення злочину. Змова повинна мати місце до початку злочину. Ця змова може відбутися задовго до вчинення злочину, а може відбутися прямо перед злочином, але до замаху на нього. Закон не вимагає для цієї форми співучасті якої-небудь стійкості, досить лише змови;

2.3. злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасника групи.

                                                                                                                             30

Отже для організованої групи потрібна участь хоча б трьох осіб, у той час як для групи, що діє за попередньою змовою, досить двох учасників. Далі, необхідно, щоб учасники такої групи організувалися в стійке об'єднання. Пізніше, така група припускає певну організаційну діяльність, яка може бут різноманітною: розподіл функцій між учасниками, наявність одного чи декількох організаторів, залучення до групи більшого числа учасників, розроблення плану дій тощо.

Саме створення організованої групи являє собою готування до злочину, що планували вчинити її учасники;

2.4. злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він вчинений стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (три і більше), члени чи структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасників цієї організації, або керівництва чи координація злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп (ч. 4 ст. 28 ККУ).

Як видно із цієї статті, злочинна організація - це організована група особливого роду, поділена законом більшої ступені стійкості, згуртованості і рядом інших ознак.

Це, насамперед, ієрархічне об'єднання учасників, що припускає ієрархію його членів або структурних частин. Ієрархія також може полягати у підпорядкованості членів або структурних частин своїм керівникам, єдиному центру, в обов'язковості рішень прийнятих організаторами, для всіх інших учасників злочинної організації.

Друга найважливіша ознака злочинної організації - це зорганізованість дій для вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів, які описані в ст. 12 ККУ.

Злочинна організація може бути створена для керівництва або координації злочинної діяльності інших осіб ( це наприклад, координація дій двох або більше організованих груп) або для функціонування як само організації, так і інших злочинних груп.

                                                                                                                              31

Злочинна організація припускає наявність плану дій угрупування, розподіл функцій між учасниками організації чи окремими злочинними групами, які до неї входять.

Ще одна важлива ознака виявляється в тому, що саме створення злочинної організації участь в ній утворюють закінчений злочин, що тягне за собою відповідальність у випадках, прямо передбачених в Особливій частині ККУ.

Спеціальними видами злочинних організацій є створення або участь у банд, чи створення та участь у терористичній організації чи групі.

Законодавством передбачено заохочувальні норми, (а саме ст. Ст. 255, 258, 260 ККУ), що звільняють від відповідальності учасників злочинної організації у разі виходу особи з організації, добровільного повідомлення органам влади про її діяльність, служіння у викриті її учасників.

Група, що діє за попередньою змовою, організована група і злочинна організація можуть мати форму як простої співучасті (всі учасники цих груп виконують ролі співвиконавців),так і складної співучасті (у групах має місце розподіл ролей). Що ж стосується групи осіб, що вчиняють злочин без попередньої змови, то в ній можуть бути лише співвиконавці, тобто вона можлива лише у формі простої співучасті1

4. Відповідальність співучасників

Співучасть, як одна із форм злочинної діяльності не створює будь-яких особливих підстав кримінальної відповідальності. Положення ч. 1 ст. 2 ККУ про те, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого ККУ, поширюється і на випадки вчинення злочину у співучості. Водночас межі відповідальності співучасників визначаються характером і ступенем участі кожного з них у вчиненні злочині, які, в свою чергу, обумовлюються виконуваною функцією (ролмо), усвідомленням характеру дій інших співучасників та рядом інших обставин. Кожний співучасник відповідає за кожний спільно вчинений злочин у межах індивідуальної відповідальності.

Правила, за якими несе відповідальність виконавець (співвиконавець), аналогічні правила, за якими відповідає особа, яка вчинила злочин одна (не у співучасті), - він підлягає відповідальності за статтею Особливої частини

                                                                                                                              32

ККУ, яка передбачає вчинений ним злочин. При цьому його дії кваліфікуються за відповідною статтею Особливої частини ККУ без посилання на ч. 2 ст. 27 ККУ.

Кваліфікація дії виконавця є основою для кваліфікації дії інших співучасників, оскільки, виходячи із суті інституту співучасті, всі співучасники відповідають за один і то й же злочин. Отже, організатор, підбурювач та посібник підлягають відповідальності за тією статтею (частиною статті) Особливої частини ККУ, яка передбачає злочин вчинений виконавцем. Особливості правової оцінки діянь цих співучасників є те, що вона потребує ще й обов'язкової вказівки на відповідну частину ст. 27 ККУ. Це обумовлено тим, що з одного блоку, організатор, підбурювач та посібник, як правило, самі безпосередньо не виконують об'єктивної сторони злочину, а з іншого боку, цих ознак не достатньо для визначення характеру і ступеня участі вказаних співучасників у вчиненні злочину. Ознаки, описані у ч.ч. 3,4,5 ст. 27 ККУ, є своєрідним юридичним з'єднувачем організатора, підбурювача та пособника з діями виконавця в рамках інституту співучасті.

Зазначені положення щодо правової оцінки діянь співучасників стосується також ситуації співучасті у злочинах із спеціальним суб'єктом.

Правила кваліфікації діянь організатора, посібника та підбурювача визначені у ч. 2 ст. 29 ККУ, не поширюється на випадки, коли вони однозначно були співвиконавцями злочину. За таких обставин їх дії слід кваліфікувати за ст. Особливої частини ККУ, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, без посилання на ст. 27 ККУ. Якщо винна особа при вчиненні одних злочинів була виконавцем, а при вчиненні інших - тільки організатором, підбурювачем чи пособником, останні злочини треба кваліфікувати окремо з посиланням на відповідну частину ст. 27 ККУ. У положення ч. ч. 3 та 5 ст 29 ККУ реалізується принцип індивідуальної відповідальності співучасників. Відповідно до цих положень можлива різна відповідальність співучасників, у тому числі організатора, підбурювача та пособника, з одного боку виконавця - з іншого обставинами, які зумовлюють таку різницю є:

1.         ознаки, що характеризують особу окремого співучасника злочину;

                                                                                                                                 33

2.         розходження у змісті умислу співучасників щодо обставин, які обтяжують відповідальність і передбачені у статті Особливої частини ККУ як ознаки злочину, що впливають на кваліфікацію дій виконавця;

3.         не охоплення змістом співучасників вчиненого виконавцем.

Ознаки, що характеризують особу окремого співучасника злочину, ставляться ввину лише цьому співучасникові. Це означає, що такі ознаки незалежно від їх характеру (обтяжують вони відповідальність чи пом'якшують її) не можуть впливати на відповідальність інших співучасників навіть за умови, що вони охоплювались їх умислом. Такими ознаками можуть бути повторне вчинення злочину певним співучасником, його особливий психологічний стан, соціальний статус, мотивація дій тощо.

За умови розходження у змісті умислу співучасників, щодо інших обставин, які обтяжують відповідальність і передбачені у статтях Особливої частини ККУ як ознаки злочину, що впливають на кваліфікацію дій виконавця, вони ставляться у вину лише співучаснику, який усвідомлював ці обставини. Так, кваліфікуючі ознаки, які характеризують підвищену суспільну небезпеку одержання чи давання хабара (вимагання, важки або особливо великий розмір, відповідальне чи особливо відповідальне становище особи яка одержала хабар), треба інкримінувати у вину іншим співучасникам, якщо ці обставини охоплювалися їхнім умислом.

Співучасники несуть відповідальність лише за діяння, вчинені в межах згоди (домовленості), що відбулася між ними. Відхилення від такої домовленості може призвести до ситуації, за якої вчинення виконавцем не підпадає під  співучасті. Йдеться про ексцес виконавця, тобто вчинення ним діяння, яке не охоплюється умислом інших співучасників. Оскільки у такому випадку між виконавцем і іншим співучасником відсутній об'єктивний зв'язок (єдність умислу) стосовно вчиненого, відповідальність за цей злочин несе тільки його виконавець. Інші співучасники повинні відповідати лише за злочини вчинені виконавцем у межах домовленості з ними. Так правова оцінка дій співучасників при ексцесі виконання характерна для співучасті як у формі спів виконавства так і розподілом ролей. Так, якщо група осіб за попереднім зговором мала намір вчинити крадіжку чи грабіж, а один з їх учасників застосував насильство, небезпечне для життя чи здоров'я потерпілого, то його дії слід кваліфікувати як розбій, а дії інших осіб - відповідно як крадіжку чи грабіж за умови, що вони безпосередньо не

                                                                                                                              34

сприяли застосування насильства або не скористалися ним для заволодіння майном потерпілого.

Положення ч. 4 ст. 29 ККУ, відповідно до якої у разі вчинення виконавцем незакінченого злочину інші співучасники підлягають відповідальності за співучасть у незакінченому злочині, обумовлюється зв'язком інших співучасників із вчинюваним злочином через дії (бездіяльність) виконавця, а отже залежністю правової оцінки дій організатора, підбурювача і пособника від дій виконавця і відображає принцип, за якого межі відповідальності співучасників за інших рівних умов не можуть бути мирними від меж відповідальності виконавця. Воно поширюється на випадки закінчення злочинної діяльності виконавця на стадіях як готування до злочину так і замаху на злочин.1

                                     Список использованной литературы

              1.   Коментар до Конституції України. Друге видання. - К., 2000

         2.   Конституція України від 28 червня 1996р., К.: 2004р.

              3.   Конституційний кодекс України від 1 вересня 2001р., К.: “А.С.К.”, 2001р.

          4.   Кравченко В. В. Конституційне право України. - К., 2000.

          5.  Лисенков С. П. Основи правознавства. - К., 2000

                                                           Література.

Кримінально-процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, (станом на 1 вересня 2001р.) - К.:, Юрінком Інтер, 2001р.

1 Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року/ За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К.: Каплон, АСК, 2001р. - с. 90.

1 Кримінальне право України : Заг. част.:/ М.І. Батонов. За ред. проф. М.І. Батонова, В.В. Сталиса, В.Я. Тазія - К - Харків: Юрінком інтер - Право, 2001р. -с. 197.

1 Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року/ За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К.: Каплон, АСК, 2001р. - с. 95.

1 Кримінальне право України : Заг. част.:/ М.І. Батонов. За ред. проф. М.І. Батонова, В.В. Сталиса, В.Я. Тазія - К - Харків: Юрінком інтер - Право, 2001р. -с. 198.

1 Кримінальне право України : Заг. част.:/ М.І. Батонов. За ред. проф. М.І. Батонова, В.В. Сталиса, В.Я. Тазія - К - Харків: Юрінком інтер - Право, 2001р. - с. 202.

1 Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року/ За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К.: Каплон, АСК, 2001р. - с. 95.