Галузеві принципи адмінстративного права

Автор: Пользователь скрыл имя, 09 Марта 2013 в 23:10, курсовая работа

Краткое описание

Актуальність теми дослідження. Побудувати громадянське суспільство і відповідну йому демократичну, соціальну, правову державу, що передбачено Конституцією України можна тільки здійснивши комплексне системне реформування всіх сфер суспільного життя. Складною частиною такої реформи має стати правова реформа, яка повинна охопити більшість існуючих правових явищ.

Оглавление

ВСТУП……………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИНЦИПІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА……………………………………....6
Конституційні засади розвитку принципів адміністративного права……………………………………………………………………….6
Поняття і головні характеристики принципів права………...…10
Дія принципів права………………………………………………14
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИНЦИПІВ АДМІНІСТАРТИВНОГО ПРАВА …………………………………….19
2.1. Поняття і сутність принципів адміністративного права…………19
2.2. Загальні принципи адміністративного права…………………..…24
2.3. Спеціальногалузеві принципи адміністративного права………...29
ВИСНОВКИ…………………………………………………………......34
СПИСОК ВИКОРАСТИНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………….…35

Файлы: 1 файл

КУРСОВА.docx

— 68.46 Кб (Скачать)

 

1.2. Поняття і  головні характеристики принципів  права

 

 

Спочатку їх зміст визначається суспільними потребами, передбачається у суспільних соціальних відносинах, які складаються у реальному  житті і отримують пізніше  регламентацію і захист з боку держави у комплексах суб’єктивних прав учасників правовідносин. Виникнення принципів права, як загально соціальних, є необхідною умовою наступного їх закріплення у вигляді юридичних  принципів і норм тому, що свідчить про актуальність їх для суспільства  і необхідність їх юридичного оформлення. До того ж головна роль у виявленні  і конструюванні таких принципів  належить це правотворчості, а саме правоутворенню, а більш конкретно  – юридичній практиці, яка за своєю природою покликана оперативно реагувати на можливі зміни у сфері права. Адже юридична практика в процесі правореалізаційної і правоохоронної діяльності першою зустрічається з наказаними проблемами і самим соціальним життям (соціальними потребами) вона примушується першою відкривати істотні закономірності і відображати отримані результати спочатку у вигляді індивідуальних вимог, що висуваються до поведінки учасників правовідносин, а у подальшому вони набувають загального характеру. Важливе значення у цьому розумінні мають узагальнення судової і адміністративної практики, інші види юридичної діяльності. Саме так у надрах громадянського суспільства, у межах правоутворення, за допомогою юридичної практики зароджуються юридичні принципи.

          Вказаний шлях генези принципів  права (суспільні відносини право  положення юридичної практики  – норми-принципи) найбільш характерний,  на наш погляд для розвинених, стабільних і сучасних правових  систем, що мають досить високий  рівень правової культури. На  більш ранніх етапах становлення  права процес їх формування  мав примітивні ший характер  – принципи створювались у  вигляді правових аксіом і  постулатів.

          До найсуттєвіших ознак принципів права слід віднести їх: регулятивність, яку не можна ототожнювати з регулятивними характеристиками норм права. Регулятивний характер принципів права ще більше повинен посилитися і вирости на сучасному етапі розвитку суспільства і держави у зв’язку з формуванням демократичної, соціальної, правової держави і громадянського суспільства в Україні: внутрішню єдність, яка проглядається у їх системно-структурній внутрішній збалансованості, несуперечливості, інтегрованості і водночас диференційованості на певні види; об’єктивну зумовленість, під якою слід розуміти їх відповідальність характеру суспільних відносин, економічним, політичним, ідеологічним процесам, що відбуваються у суспільстві; ідеологічність, яка означає, що вони, як і право загалом є формою суспільної свідомості, яка здійснює ідейний, інформаційно-вихований вплив загального характеру. Ось чому правову реформу в Україні необхідно розпочинати з оновлення, формування і реального запровадження принципів права. І це пояснюється тим, що у цілісному системному утворенні, якими є суспільство і держава виділяється деяка група структур (явищ) взаємозв’язки між якими найбільш інтенсивні і які через це накладають своєрідний відбиток на все цілісне утворення. Такими активними центрами правової системи і є її принципи; матеріалізованість у праві. Розрізняють два способи виразу принципів права: безпосереднє формулювання їх в нормах права ( текстуальне закріплення) і виведення принципів права зі змісту нормативно-правових актів (змістовне закріплення). На нашу думку, слід у майбутньому посилити практику текстуального закріплення принципів в нормативно-правових актах, історичність, яка означає, що історичні умови розвитку суспільства і держави висувають відповідні принципи: вони такі, яка епоха, люди і їхні потреби, спосіб життя, суспільні відносини.

          Таким чином, ми дійшли висновку, що категорія «принципи права»  повинна використовуватись у  всіх випадках, коли йдеться про  відправні ідеї і положення,  які відносяться до юриспруденції.  Тому принципи права – це  таки відправні ідеї його буття,  які виражають найважливіші закономірності  і підвалини даного типу держави  і права, є одно порядковими  з сутністю права і складають  його головні риси, відрізняються універсальністю, вищою імперативністю і загально значимістю, відповідають об’єктивній необхідності побудови і зміцнення певного суспільного ладу.

          Принципи права самостійно впливають  на суспільні відносини. При  цьому йдеться як про норми-принципи, так і про принципи-програми, принципи-завдання, що є навіть самостійними законодавчими  актами. До таких з повною упевненістю  можна віднести «Декларацію про  державний суверенітет Україні» від 16 липня 1990 року і «Акт проголошення незалежності Україні» від 24 серпня 1991 року.

          Спрямовуючим центром механізму  правового регулювання є принципи  права. Вони не тільки пронизують  кожну ланку цього механізму  (правової системи у цілому), але  й переломлюються у специфіці  цих ланок. А за умови, що  правова система достатньо сформувалась  і набула чіткої структури,  а тому її елементи стали  відносно самостійними, таке переломлення  принципів права веде до створення  відносно самостійних (спеціалізованих)  принципів – системи, структури  права, правоутворення, право реалізації, правоохорони.

          Виділення структурних принципів  і загалом новий теоретичний  погляд на принципи права став  можливим у результаті поєднання  таких компонентів, як положення  загальної теорії систем, ідея  механізму правового регулювання,  але не як категорії, що охоплює  усі правові явища, а як механізму  життя права у суспільних відносинах  і концепції про подвійну природу  права, яка вбачається у твердженні  про те, що право, з одного  боку, є елементом надбудови (інформаційною  підсистемою), а з другого –  елементом, засобом, що виникає  з об’єктивного права у процесі  урегулювання конкретного варіанту  поведінки. Тобто принципи права  мають розгладитися не тільки, як основоположні ідеї, керівні  засади права, а як відображення  у праві головних зв’язків, що  реально існують у правовій  системі.

          Звідси можна стверджувати, що  у праві необхідно виділяти  принципи, які право містить як  відображення об’єктивно існуючих  зв’язків у правовому регулюванні суспільних відносин (принципи системи) і принципи властиві структурній організації системи права. У цьому випадку  йдеться вже про зв’язки між його найважливішими частинами, публічним і приватним правом, окремими галузями права і ін. Безсумнівний взаємозв’язок між принципами структурної організації права і принципами, які право отримує, як регулятор суспільних відносин. Таким чином, система зв’язків ( відносин) – це те, що у теорії системного підходу називають структурою. Тому питання про систему правових принципів-зв’язків – це проблема структурних принципів права. Виходячи саме з цього, можна твердити про реальність існування загально соціальних і юридичних,  публічних і приватних,  охоронних і регулятивних, матеріальних і процесуальних, об’єктивних і суб’єктивних принципів, а відповідно до цього галузей права.

          Викладене про принципи системи  і структури права підтверджує  ту думку, що принципи права  -  це головні, визначальні,  найважливіші структурні зв’язки  в предметі, методі, механізмі правового  регулювання, всередині правової  системи і поза нею (зв’язки  з соціальним середовищем), які  офіційно і навіть не офіційно  відображаються в загальносоціальному  і юридичному праві.

          Отже можна виділяти: 1) принципи  правосвідомості; 2) принципи правоутворення; 3) принципи правотворчості, а серед  них законотворчості і нормотворчості; 4) принципи системи права: а)  загально правові (основні); б)  міжгалузеві; в) галузеві; г) принципи  інститутів права; 5) принципи структури  права: а) загальносоціального  і юридичного; б) публічного і  приватного; в) регулятивного і  охоронного; г) матеріального і  процесуального; д) об’єктивного  і суб’єктивного; 6) принципи право  реалізації, а серед них принципи  правозастосування; 7) принципи правоохорони, а серед них, особливо, принципи  правосуддя і юридичної відповідальності. Принципи системи і структури  права, що заломлюються у принципи правоутворення, правореалізації і правоохорони, ми вважаємо принципами правового регулювання, визнаючи при цьому особливу роль загально правових (основних) принципів.

 

    1. Дія принципів права

 

 

Дія принципів права і  розвиток правової системи України  вимагає з’ясування розуміння самої  правової системи, а також методики її дослідження і функціонування. Визначальними при цьому є  методологічні принципи і підходи, а найголовнішими з них стають принципи системності, цілісності, комплексності, функціональності.

Якщо врахувати ці принципи, то з точки зору теоретичного моделювання  правової системи за законами системного підходу, правова система – це сукупність усіх взаємопов’язаних матеріальних і нематеріальних, об’єктивних і  суб’єктивних, статичних і динамічних правових явищ, що функціонують у суспільстві  з приводу створення, реалізації і охорони права. Тобто, правова  система – це надзвичайно широке поняття, що зумовлює існування і  необхідність виділення у ній  таких її сторін як: 1) цілі та інтереси; 2) матеріальна база; ) нормативна основа; 4) духовна основа; 5) організаційна  структура; 6) інституційна; 7) органічна; 8) функціональна; 9) ідеологічна; 10) комунікативна.

Згадані підсистеми і елементи правової системи поєднані її принципами, які  у ній виступають головними  структурними зв’язками. Принципи правової системи, у тому числі й України, - це об’єктивно зумовлені її витоки, за якими вона розвивається і які становлять основу її системності. Це елементи правової системи, що мають найбільш загальний зміст, фіксують найважливіші напрямки і способи її дії. Вони  у найбільшій мірі поєднуються з об’єктивними законами розвитку суспільства, з загальними принципами організації і функціонування суспільних відносин.

Найбільш важливим завданням  нашої держави у цьому аспекті  є створення повноцінної Концепції  правової реформи в Україні, у  відповідності саме з таким розумінням правової системи і її принципів.

Принципи правоутворення -  це найбільш загальні і важливі  правові явища, за якими відбуваються переведення об’єктивних закономірностей  суспільного життя на мову юридичних  принципів і норм. У найбільшій мірі принципи правоутворення існують  у вигляди принципів правосвідомості. Виникнувши у вигляді ідей правосвідомості, юридичні принципи втілюються в принципах права через правоутворення, а вже потім і через правотворчість, яка включає нормотворчість і законотворчість.

Правотворча діяльність носить складний і специфічний характер, а тому досить важко перерахувати всі основні ідеї правотворчості. Проте у правовій державі вона повинна здійснюватися на основі таких найважливіших принципів: гуманізму; демократизму; науковості правності; законності; юридичної формалізованості; внутрішньої системності і структурованості; врахування специфіки предмета, методу регулювання, властивих кожній галузі права; об’єктивної оцінки можливосте діючої правової системи і її співвідношення з іншими системами; використання засобів  і прийомів юридичної техніки; врахування необхідності подальшої систематизації нормативно-правових актів тощо.

Цим принципам мають відповідати  принципи законотворчості, які зафіксовані  у Конституції України і мають  стати відправними джерелами  при реформуванні цього виду юридичної  діяльності. Їх систему складають  принципи: 1) верховенства права; 2) верховенства закону у системі нормативно-правових актів; 3) демократизму у законотворчій  діяльності; 4) соціальної доцільності; 5) системності і узгодженості; 6) наукової обґрунтованості.

У відповідності з таким  розумінням правоутворення і висвітленими принципами надзвичайно важливим уявляється створення повноцінної Концепції  реформування правоутворення і правотворчості в Україні. Остання має розроблятися за тими методологічними підходами,  які були застосовані щодо Концепції  правової реформи в Україні і  деталізуватись Концепцією реформування законодавства України. Орієнтовною програмою розвитку законодавства України, Законами « Про нормативно-правові акти в Україні» і «Про закони і законодавчу діяльність в Україні».  Лише з таких умов можна забезпечити кардинально-якісні зміни у цьому процесі.

Виходячи з загальнотеоретичного розуміння реалізації норм права, можна  підійти до аналізу шляхів втілення його принципів у фактичній поведінці  учасників суспільних відносин.

Насамперед звертаємо  увагу на можливість і корисність прямої дії принципів права. Для  нього вони повинні матеріалізуватись  у чинному законодавстві. Подібне  їх юридичне оформлення і закріплення  безперечно має нормативно-регулятивний і орієнтаційно-керівний характер щодо усіх соціальних інституцій. Пряма дія принципів права здатна також забезпечити цілеспрямованість і одноманітність правового регулювання суспільних відносин. При цьому не можна віддавати перевагу якомусь одному різновиду принципів.

Другим шляхом реалізації принципів права є їх опосередкування  через механізм правового регулювання, що вимагає їх конкретизації у  нормах законодавства і підзаконних  нормативно-правових актах, юридичних  документах судової і адміністративної практики. Таким чином принципи виражаються  у правах і обов’язках  суб’єктів  у юридичних зв’язках і відносинах. Вказаний шлях реалізації принципів  права найбільш розповсюджений. Завдяки  закріпленню у юридичних нормах, правах і обов’язках, правовідносинах  і правопорядку принципи набувають  саме регулятивно-нормативної специфіки. А тому можна говорити про три  рівні реалізації принципів у  праві. На першому – суб’єкти мають  справу з юридичними принципами, що є найбільш високим узагальненням  і регулятором фактичних суспільних відносин. На другому – принципи права виступають, як модифіковані юридичні норми, що містять моделі суб’єктивних прав і юридичних обов’язків. І  третій – це рівень реалізації принципів, коли вони деталізуються у вигляді  рішень судової і адміністративної, загалом усієї юридичної практики.

Информация о работе Галузеві принципи адмінстративного права