Адміністративні стягнення та їх види

Закон передбачає ряд умов, обмежують застосування позбавлення спеціального права...

. Обмежує закону і застосування  позбавлення права на керування  транспортними засобами. Дане адміністративне  стягнення не може, за загальним  правилом, застосовуватися до осіб, які користуються цими транспортними  засобами у зв'язку з інвалідністю. З зазначеного правила є винятки. Позбавлення водійських прав  названих осіб закон пов'язує  з випадками керування транспортним  засобом у стані сп'яніння, невиконання  вимоги працівника міліції про  зупинку транспортного засобу, залишення  на порушення встановлених правил  місця дорожньо-транспортної події, ухилення від проходження в  установленому порядку опосвідчення.

Законодавство відносить застосування аналізованого адміністративного стягнення до компетенції різних органів. Застосування позбавлення водійських прав залежить від виду транспортних засобів. Позбавлення права на керування автомототранспортом і міським електротранспортом застосовують органи внутрішніх справ, на управління тракторами, комбайнами та іншими сільськогосподарськими машинами - органи держтехнагляду, на управління маломірними суднами - органи державної інспекції по маломірних суднах. Право накладати адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права полювання надано органам, які здійснюють державний нагляд за дотриманням правил полювання.

2.6. Виправні роботи

Виправні роботи - одне з найбільш суворих адміністративних стягнень. Перелік адміністративних проступків, за які воно може застосовуватися, невеликий. Це - незаконне придбання або зберігання наркотичних засобів у невеликих розмірах; дрібне розкрадання державного або громадського майна; ухилення від відшкодування майнової шкоди, заподіяної злочином підприємствам, установам, організаціям; дрібне хуліганство; злісне непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції або народного дружинника, а також військовослужбовця при виконанні обов'язків по охорони громадського порядку; розпивання спиртних напоїв у громадських місцях або поява в громадських місцях у п'яному вигляді, вчинені особою, яку двічі протягом року піддавалась адміністративному стягненню за розпивання спиртних напоїв у громадських місцях або появу в громадських місцях у п'яному вигляді; порушення законодавства про зборах, мітингах, демонстраціях, вуличних ходах і пікетуванні; дрібна спекуляція, вчинена особою, яка протягом року було піддано адміністративному стягненню за вказане порушення; незаконний продаж товарів чи інших предметів, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за зазначені порушення (ст. 44, 49, 49 ', 150 2 , 151, 158, 162, 165, 166 1 ).

Граничний строк виправних робіт - два місяці. Мінімальний строк не може бути менше 15 днів, якщо в відповідній нормі він не вказаний. Для всіх перерахованих вище проступків мінімальний строк виправних робіт встановлений один місяць.

Право призначення виправних робіт надано тільки районному суду і судді цього суду. Фактично законодавство передбачає призначення виправних робіт суддями.

Виправні роботи можуть призначатися і відбувати за місцем постійної роботи особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, на підприємстві та в організації, незалежно від форми власності: державної, громадської, муніципальної, приватної та ін

Контроль за виконанням стягнення у вигляді виправних робіт здійснюють інспекції виправних робіт.

Частина заробітку винного (не більше 20 відсотків), визначена постановою про застосування до нього стягнення у вигляді виправних робіт, утримується в дохід держави. Мінімальний відсоток заробітку, який може утримуватися з винного, законом не визначений. У нормах Кодексу для всіх зазначених вище правопорушень встановлено єдиний розмір утримань - 20 відсотків. У тих випадках, коли особі, що відбуває стягнення, не призначений твердий заробіток (працюючому, наприклад, на фермі), утримуваний відсоток заробітку визначається виходячи з середнього заробітку по району (місту).

Не допускаються утримання з пенсій та допомог, одержуваних у порядку соціального забезпечення і страхування, і з виплат одноразового характеру.

У період відбування стягнення у вигляді виправних робіт забороняється надання чергової відпустки. Це випливає зі змісту ст. 299 Кодексу, що встановила, що постанову про застосування виправних робіт надсилається на виконання не пізніше ніж наступного дня після її винесення.

Провадження по виконанню постанови про виправні роботи регламентовано главою 29 Кодексу. У цій главі, зокрема, вказується на обов'язок адміністрації підприємств, установ та організацій за місцем відбування порушником виправних робіт і на наслідки ухилення від виправних робіт, застосованих за вчинення дрібного хуліганства.

Застосування в якості адміністративного стягнення виправних робіт на відміну від виправних робіт, призначуваних в якості кримінального покарання, не створює су...

димості. В даний час виправні роботи як міра адміністративного стягнення застосовуються вкрай рідко.

2.7. Адміністративний  арешт

Адміністративний арешт є найсуворішим адміністративним стягненням. Воно полягає у позбавленні винного свободи, ізоляції від суспільства на період, встановлений постановою по справі про скоєний правопорушення. p> Вказівка ​​про те, що адміністративний арешт встановлюється лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень, адресоване законодавцю.

Адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту встановлено тільки за проступки, які за своєю небезпеки наближаються до злочинів: незаконні придбання та зберігання наркотичних засобів у невеликих розмірах; дрібне хуліганство; розпивання спиртних наліткі в громадських місцях, поява в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську моральність, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалась адміністративному стягненню за розпивання спиртних напоїв у громадських місцях або поява у громадських місцях у п'яному вигляді; злісну непокору законному розпорядженню, або вимозі працівника міліції, або народного дружинника, або військовослужбовця при виконанні ними обов'язків з охорони громадського порядку; прояв неповаги до суду; непокору працівникові міліції, іншому уповноваженій посадовій особі чи представнику громадськості; злісне непокору законному розпорядженню або вимозі військовослужбовця, співробітника органу внутрішніх справ або іншого громадянина при виконанні ними обов'язків з охорони Державного кордону Російської Федерації (ст. 44, 158, 162, 165, 165 1 , 165 5 ). p> Вказівка ​​в даній статті про те, що адміністративний арешт застосовується у виняткових випадках, адресоване правозастосовні органам. Відповідно до Справжньою статтею він може призначатися тільки районним судом (суддею). Нормами Особливої вЂ‹вЂ‹частини Кодексу провадження зазначеного повноваження покладено тільки на суддів.

У цій статті не вказується, які випадки можуть розглядатися як виняткові. Критерій для застосування адміністративного арешту дається в конкретних статтях Кодексу, які містять відповідні санкції. У них сказано, що застосування адміністративного арешту допускається, якщо за обставинами справи, з урахуванням особи порушника, застосування інших передбачених у відповідній статті заходів стягнення, тобто штрафу, исправи-них робіт, буде визнано недостатнім.

Якщо в санкції статті наводиться тільки максимальний термін адміністративного арешту, це стягнення може бути призначено у межах від однієї доби до вищої межі, зазначеного в Кодексі, тобто до 15 діб.

У ч. 2 ст. 32 КпАП міститься перелік осіб, до яких не може застосовуватися адміністративний арешт навіть у виняткових випадках. Тому при прийнятті рішення про застосування як стягнення адміністративного арешту має бути з'ясовано, чи немає перешкод до цього: чи не є жінка вагітною, чи не має вона дітей віком до 12 років, чи досяг підліток, який скоїв діяння, що становить проступок, повноліття, чи не є особа, притягнута до адміністративної відповідальності, інвалідом I або П групи; Всі зазначені обставини повинні бути підтверджені відповідними документами.

Застосування адміністративного арешту не тягне судимості і не є підставою для звільнення з роботи.

Порядок виконання постанови про адміністративний арешт, відбування цього стягнення, а також питання трудового використання осіб, підданих адміністративному арешту, врегульовані в ст. 303-305 цього Кодексу. p> 2.8. Адміністративне видворення

Адміністративне видворення за межі Російської Федерації полягає у примусовому і контрольованому переміщенні осіб через Державний кордон за межі країни, а у випадках, передбачених законодавством, - неконтрольованому самостійному виїзді висилають з Росії. Це стягнення може застосовуватися тільки до іноземцям та особам без громадянства.

Конституція Російської Федерації (Ст. 62) встановила, що іноземні громадяни та особи без громадянства мають Російської Федерації правами і несуть обов'язки нарівні з громадянами РФ, крім випадків, встановлених федеральним законом або міжнародним договором Російської Федерації.

Адміністративне видворення за межі Російської Федерації іноземних громадян і осіб без громадянства як адміністративне стягнення є мірою державного примусу, застосовуваної за постановою органу виконавчої влади. Ця примусової кові міра застосовується з метою забезпечення безпеки особи, суспільства і держави, виховання особи, яка вчинила адміністративне Правопорушення, в дусі дотримання російських законів, поваги до моральних правилами поведінки, прийнятим у нашому суспільстві, а також попередження вчинення нових правопорушень як самими правопорушниками, так і іншими особами.

Адміністративне видворення як міру адміністративного стягнення (покарання...

) за вчинене правопорушення  необхідно відрізняти від адміністративного  видворення (відправлення, передачі) іноземних  громадян та осіб без громадянства  як заходи адміністративного  припинення.

Цей захід адміністративного захід застосовується щодо іноземних громадян та осіб без громадянства, які не мають статусу осіб, які законно проживають або перебувають на території Російської Федерації, і перетнули Державний кордон з території іноземної держави без встановлених для в'їзду в Російську Федерацію документів.

У випадках, коли щодо вказаних порушень Державного кордону відсутні підстави для порушення кримінальних справ або провадження у справах про адміністративні правопорушення та відповідні особи не користуються правом отримання політичного притулку, органи і війська Федеральної прикордонної служби (ФПС) затримують їх і в офіційному порядку передають владі держави, з території якої вони перетнули державний кордон РФ. Якщо передача порушників владі іноземної держави не передбачена договором РФ з цією державою, органи і війська ФПС видворяють їх за межі РФ в певних ФПС місцях. Про видворення іноземних громадян та осіб без громадянства за межі РФ з пунктів пропуску через Державний кордон повідомляються влади держави, на (або через) територію якого вони видворяються, якщо це передбачено договором РФ з відповідною державою. Про масштаби застосування даної міри адміністративного припинення свідчить той факт, що в Російській Федерації лише за 1995 р. органами прикордонної служби при спробі в'їзду в країну було затримано більше 39 тисяч іноземних громадян та осіб без громадянства, які не мали встановлених документів.

Іноземний громадянин та особа без громадянства може бути підданий адміністративному видворенню за межі РФ як міру адміністративного стягнення за такі порушення:

1) якщо його дії суперечать  інтересам забезпечення державної  безпеки або охорони громадського  порядку;

2) якщо це необхідно  для охорони здоров'я і моральності  населення, захисту прав і законних  інтересів громадян РФ та інших  осіб;

3) якщо він грубо порушував  законодавство про правове становище  іноземних громадян у РФ, митне, валютне чи інше російське  законодавство [7]. p> Підставою для  адміністративного є також незаконний  перетин Держкордону іноземними  громадянами і особами без  громадянства, щодо яких прийнято  рішення про притягнення їх  до адміністративної відповідальності.

Постанова (рішення) про адміністративне видворення приймається органами внутрішніх справ, органами державної безпеки та органами Федеральної прикордонної служби. Іноземний громадянин або особа без громадянства зобов'язані покинути територію Російської Федерації в термін, зазначений у постанові. Ухилялися-щіеся від виїзду в таких випадках підлягають з санкції прокурора затриманню і видворенню за межі РФ в примусовому порядку. Затримання допускається при цьому на час, необхідний для виконання постанови про видворення.

Клопотання про видворення іноземних громадян та осіб без громадянства за межі РФ у випадках, передбачених законодавством, коли ці громадяни прибули по лінії російських приймаючих організацій, негайно порушуються цими організаціями перед органами внутрішніх справ.

Адміністративне видворення іноземних громадян та осіб без громадянства на підставі прийнятих в установленому порядку постанов проводиться органами внутрішніх справ, органами державної безпеки та органами Федеральної прикордонної служби [8]. p> Іноземний громадянин та особа без громадянства має право оскаржити постанову про його видворення з меж Російської Федерації у вищий орган (вищій посадовій особі), після чого скарга може бути подана до районного суду, рішення якого є остаточним.

Багатьма нормативними актами передбачено таке стягнення, як відгук ліцензії, кваліфікаційного атестата (атестати видаються лише індивідуальним суб'єктам). Такі документи видаються в порядку дозвільної системи і на певний термін. Ліцензія, кваліфікаційний атестат надає право займатися певною діяльністю, а їх відгук позбавляє такого права. Тому названа міра - це теж позбавлення спеціального права. Розглянуте адміністративне стягнення застосовується скоєння ліцензіатами порушень, пов'язаних з діяльністю, передбаченої ліцензією (кваліфікаційним атестатом).