Розвиток особистості в молодшому шкільному віці

  Інструкція  «Ти зараз побачиш одну картинку і декілька схожих на неї. Пошукай, будь ласка, на цьому малюнку таку саму картинку, як та, що вгорі (внизу), і покажи її мені. Давай спочатку спробуємо, потренуємося. (Далі проводиться тренування на картинках для прикладів.) Тепер підемо далі. Завдання будуть зовсім не такі прості. Знайди щонайшвидше картинку, максимально схожу на цю вгорі (внизу), і покажи мені її відразу ж». При правильній відповіді похваліть дитину. При неправильному скажіть: «Ні, це не зовсім схожа картинка, є більш схожа».

  Обробка результатів. Для підрахунку результатів  слід скористатися таблицею «правильних відповідей»:  

  Дитина, що відповідає довше середнього нормативного часу і з меншою кількістю помилок, вважається рефлексійною, дитина з коротшим часом відповіді і великою кількістю помилок — імпульсною. Варіанти, що залишилися: швидкі — акуратні діти (точні) і повільні — неточні.

  Нормативи:

  З початком шкільного навчання у дитини з'являється можливість отримувати знання з різних областей, з якими вона раніше не стикалася, займатися новими, незвичайними справами. За рахунок цього розширюється її кругозір і з'являються симпатії до тих або інших сфер діяльності. У когось вже в цьому віці може різко виявитися тяга до однієї сфери діяльності, з кимось відбудеться пізніше. Почавши в цьому віці спостереження за дитиною по пропонованій анкеті, можна продовжувати його потім протягом всього навчання в школі. 

4. Методики  дослідження особистості

  Характерологічні особливості особистості, певні типологічні особливості темпераменту, характеру, мотивації і інших психічних утворень — діагностика цих показників необхідна при вивченні особистості. На підставі цього можна створювати програму комплексного пізнання особистості із застосуванням індивідуального певного набору методик.

  Повертаючись  до поняття особистості і враховуючи її складність, слід зазначити, що немає якого-небудь методу, методики повного дослідження особистості. За допомогою експериментального дослідження можна отримати лише часткову характеристику особистості (певні особові прояви в конкретній ситуації).

  В даний час відома безліч експериментально-психологічних  прийомів, методів, методик, направлених  на дослідження особистості. Число вживаних в діагностиці особових опитувальників і проектних методів досягає декількох сотень. При розробці особових опитувальників відмінності в підходах виявляються у формулюванні, відборі і угрупуванні питань.

  Методика  «Будинок-Дерево-людина» Дж. Бука

  Ця  проектна методика дослідження особистості була запропонована Дж.Буком у 1948 р. Тест призначений як для дорослих, так і для дітей, можливе групове обстеження. Суть методики полягає в наступному. Обстежуваному пропонується намалювати будинок, дерево і людину. Потім проводиться опит по розробленому плану.

  Р.Бернс при використанні тесту БДЛ просить зобразити дерево, будинок і людину в одному малюнку, в одній сцені, що відбувається. Вважається, що взаємодія між будинком, деревом і людиною є зоровою метафорою. Якщо привести весь малюнок в дію, то цілком можливо відмітити те, що дійсно відбувається в нашому житті.

  Особливим способом інтерпретації може бути порядок, в якому виконується малюнок будинку, дерева і людини. Якщо першим намальовано дерево, означає основне для людини життєва енергія. Якщо першим малюється будинок, то на першому місці — безпека, успіх або, навпаки, зневага цими поняттями. Інтерпретація ознак в тесті «Будинок-Дерево-Людина» приведена в Додатку 1.

  Тест  «Неіснуюча тварина»

  Метод дослідження побудований на теорії психомоторного зв'язку. Для реєстрації стану психіки використовується дослідження моторики (зокрема, моторики малюючої домінантної правої руки — зафіксованою у вигляді графічного сліду руху, малюнка). По І.М. Сеченову всяке уявлення, що виникає в психіці, будь-яка тенденція, пов'язана з цим уявленням, закінчується рухом (буквально: «Всяка думка закінчується рухом»).

  Якщо  реальний рух з якоїсь причини  не здійснюється, то у відповідних групах м'язів підсумовується певна напруга енергії, необхідної для здійснення у відповідь руху (на уявлення — думку). Так, наприклад, образи і думки — уявлення, що викликають страх, стимулюють напругу в групах ножної мускулатури і в м'язах рук, що виявилося б необхідним у разі відповіді на страх втечею або захистом за допомогою рук — ударити, затулитися. Тенденція руху має напрям в просторі: видалення, наближення, нахил, випрямляння, підйом, падіння. При виконанні малюнка на листі паперу (або полотні картини) є модель простору і, окрім стану м'язів, фіксується відношення до простору, тобто виникаючу тенденцію. Простір, у свою чергу, пов'язаний з емоційним забарвленням переживання і тимчасовим періодом: сьогоденням, минулим, майбутнім. Зв'язано його також з дієвістю або ідеально-розумовим планом роботи психіки. Простір, розташований ззаду і зліва від суб'єкта, пов'язаний з минулим періодом і бездіяльністю (відсутністю і його здійсненням). Права сторона, простір спереду і вгорі пов'язані з майбутнім періодом і дієвістю. На листі (моделі простору) ліва сторона і низ пов'язані з негативно забарвленими і депресивними емоціями, з невпевненістю і пасивністю. Права сторона (відповідна домінантній правій руці) — з позитивно забарвленими емоціями, енергією, активністю, конкретністю дії.

  Окрім загальних закономірностей психомоторного зв'язку і відношення до простору при тлумаченні матеріалу тесту використовуються теоретичні норми операції з символами і символічними геометричними елементами і фігурами.

  По  своєму характеру тест «Неіснуюча тварина» належить до проектних. Для статистичної перевірки або стандартизації результат  аналізу може бути представлений в описових формах. По складу даний тест — орієнтування і як єдиний метод дослідження зазвичай не використовується і вимагає об'єднання з іншими методами як батарейний інструмент дослідження. Тест приведений в Додатку 2.

  Природно, що приведені прийоми дослідження особистості недостатні для повної її характеристики, але вони можуть розкрити деякі особові особливості дитини. У зв'язку з різноманітністю підходів до дослідження особистості, на сьогоднішній день не існує скільки-небудь чіткої і загальноприйнятої класифікації особових опитувальників. Основні проблеми використання особових опитувальників пов'язані з можливістю фальсифікації відповідей (відповіді суб'єктів можуть бути не щирими через прагнення до «соціальної бажаності»), а також із зниженням достовірності отриманих даних через вплив двох основних груп чинників:

  — Чинників тих, що мають настановну природу (установки можуть значно спотворювати відповіді випробовуваних» через  різні обставини, тому в даний  час мінімізації впливу установок на відповіді присвячені численні дослідження).

  — Чинника відмінностей в розумінні  питань обстежуваними. (Інтелектуальна оцінка питань суб'єктами істотно впливає  на достовірність відповідей. Неясність, трудність питань приводять до мінливості відповідей при повторному обстеженні, а це свідчить про малу надійність методики).

  Аналізуючи  проблеми, що виникають у зв'язку з розробкою і застосуванням  особових опитувальників, необхідно  підкреслити, що для вимірювання  тією або іншою змінною формулюється питання або твердження, відповідь на який буде індикатором її наявності (відсутність). Проте необхідно пам'ятати, що відповідь на питання обумовлена дією значного числа чинників (відношення до обстеження, умови обстеження, стать експериментатора, життєвий досвід і т. п.). Відповідно, зв'язок вимірюваної особової змінної з відповіддю виражатиметься статистично, а не детерминистично.

  Висновки

  «З усім складним світом навколишньої дійсності дитина входить до нескінченного числа відносин, кожне з яких незмінно розвивається, переплітається з іншими відносинами, ускладнюється фізичним і етичним зростанням самої дитини» - А.С. Макаренко

  Діти  молодшого шкільного віку поступово  включаються в досвід реальних суспільних відносин і володіють величезною тягою до накопичення вражень, прагненням зорієнтуватися в житті і утвердить себе. Увага дитини направлена на навколишній світ, його активне пізнання, естетичну і етичну оцінку. Молодші школярі здатні оцінити, і цінують етичні якості в іншій людині, особливо доброту, дбайливість, увагу і інтерес до себе. Часто вони оцінюють ці якості практично, людську красу нерідко бачать лише в зовнішніх, привабливих формах одягу, прийомах поведінки і вчинків. Разом з тим, незалежно від рівня їх самоусвідомлення, період молодшого шкільного дитинства (так само як і дошкільного) є чи не одним з вирішальних з погляду формування етичних якостей, естетичного сприйняття дійсності. У цьому віці йде найбільш інтенсивне формування відносин до світу, здійснення становлення особистості.

  Вони  по-різному (швидко або поволі) включаються в роботу, по-різному сприймають і усвідомлюють те, що вчитель пояснює на уроці, у них свій, індивідуальний стиль пізнавальної і розумової діяльності, свої особливості уваги, сприйняття, пам'яті, уяви. Вони відрізняються по розумовому розвитку і здібностям, по характеру, по схильностях, по стійкості інтересів, смаків, ідеалам, по мотивах навчання, по властивостях темпераменту. У них різне відношення до досягнень і невдач, до школи і окремих предметів, до товаришів і вчителів, у них різне положення в колективі однолітків.

  Це  природно: у кожного з маленьких  школярів своя біографія, свій життєвий досвід. Кожен з них є індивідуальністю – неповторною особою.

  Сприятливо  позначається на формуванні особистості дитини відсутність внутрішніх конфліктів, це може бути невідповідність рівня домагань реальному положенню справ, прагнення в що б те не стало зберегти перевагу.

  Одні  з найважливіших умов успішного  формування цінних якостей особистості дитини – хороший психологічний клімат в сім'ї і в школі. Діагностика розвитку особистості дитини грає важливу роль для її створення. Адже знаючи особливості особистості дитини – її характер, відношення до різних речей, її внутрішній світ і ін. – можна підібрати до неї індивідуальний підхід.

  Молодший шкільний вік – це час, коли контакти дорослих з дитиною, загалом, достатньо легкі. Необхідне лише розуміння дитини, її турбот хвилювань, переживань. Про них вона сама готова розповісти дорослому, який її слухає. У цьому запорука плідності впливу дорослого на хід загального розвитку молодшого школяра.

  Список  літератури

1. Амосов Н.М., Никітіна Л.А., Воронцов Д.Д. Країна дитинства. Збірка. М.: Знання, 1990. – 288 с.
2. Божовіч Л.І. Проблеми формування особи. Вступна стаття Д.І. Фельдштейна. 2-е видавництво М.: Видавництво «Інститут практичної психології», Вороніж: НВО «МОДЕК», 1997. – 352 с.
3. Бондарчук Е. І., Бондарчук Л. І. Б81 Основи психології і педагогіки: Курс лекцій. 3-е видавництво, стереотип. К.: МАУП, 2002. — 168 с.
4. Вікова і педагогічна психологія. Навчань. допомога для студентів пед. ин-тов. Під ред. проф. А.В. Петровського. М.: Освіта, 1973. – 288 с.
5. Дитяча психологія. Методичні вказівки. Автор-составітель р.П. Ефімкина. Новосибірськ: Науково-навчальний центр психології НГУ, 1995.
6. Зюбін Л.М. Психологія виховання. Метод. Допомога. М.: Висш. шк., 1991. – 96 с.
7. Істратова О.Н. Психодіагностика. Колекція кращих тестів. Ізд.4-е. ростов н/Д: Фенікс, 2007. – 375 с. (Психологічний практикум)
8. http://www.didaskal.ru/deloN3221 - _ednref1Кулагина І.Ю.Возрастная психологія (Розвиток дитини від народження до 17 років): Навчальний посібник. 4-е видавництво М.: Вид-во Ун-та Російської академії освіти, 1998.
9. Ліхачев Б.Т. Прості істини виховання. М.: Педагогіка, 1983. – 192 с.
10. Маклаков А.Г. Загальна психологія. Підручник для вузів. Спб.: Пітер, 2007. – 583с.
11. Матвєєва Л.Г. і ін. Що я можу дізнатися про свою дитину? Психологічні тести. Челябінськ: Юж.-Урал. кн. вид-во, 1996. – 320 с.
12. Мир дитинства. Молодший школяр. Під ред. А.Г. Хріпкової. 2-е видавництво, доп. М.: Педагогіка, 1988. – 272 с.
13. Мухина В.С. Вікова психологія: феноменологія розвитку, дитинство, отроцтво: Підручник для студ. вузів. 4-е видавництво, стереотип. М.: Видавничий центр «Академія», 1999. – 456 с.
14. Практична психодіагностика. Методики і тести. Навчальний посібник. Ред.-сост. Д.Я. Райгородський. Самара: Видавничий Будинок «БАХРАХ-м», 2001. — 672 с.
15. Психологічна діагностика. Навчальний посібник. Під ред. К.М. Гуревіча і Е.М. Борисовом. М.: Вид-во УРАО, 1997.
16. Психологія. Республіканські міжвідомчі наукові збірки. Випуск 4. Психологія спілкування. Мн.: Народна асвета, 1984. – 112 с.
17. Робоча книга шкільного психолога. І.В.Дубровіна, М.К.Акимова, Е.М.Борісова і ін. Під ред. І.В.Дубровіной. М.: Освіта, 1991.
18. З чого починається особа. Під общ. ред. Р.І. Косолапова. М.: Політіздат, 1979. – 238 с.
19. Збірка психологічних тестів. Частина 3. Допомога. Сост. Е.Е.Міронова – Мн.: Жіночий інститут ЕНВІЛА, 2005. – 120 с.
20. Субботський Є.В. Дитина відкриває мир. М.: Освіта, 1991. – 207 с.
21. Тализіна Н.Ф. Педагогічна психологія. Навчань. допомога для студ. середовищ. пед. навчань. закладів. М.: Видавничий центр «Академія», 1998. – 288 с.
22. Чеховських М.І. Психологія.
23. Шаповаленко І.В. Вікова психологія (Психологія розвитку і вікова психологія). М.: Гардаріки, 2005. — 349 с.