Розвиток особистості в молодшому шкільному віці

  Молодший  шкільний вік називають вершиною дитинства. Дитина зберігає багато дитячих  якостей — легковажність, наївність, погляд на дорослого від низу до верху. Але вона вже починає втрачати дитячу безпосередність в поведінці, у неї з'являється інша логіка мислення.²

  Відомий дитячий педіатр Бенджамин Спок пише: «Після 6 років дитина продовжує  глибоко любити своїх батьків, але  старається цього не показувати. Їй не подобається, коли її цілують, принаймні при інших людях. Дитина холодно відноситься до інших людей, окрім тих, кого вона вважає «чудовими людьми». Вона не хоче, щоб її любили як власність або як «чарівне дитя». Вона набуває відчуття власної гідності і хоче, щоб її поважали. Прагнучи позбавитися від батьківської залежності, вона все частіше звертається за ідеями і знаннями до дорослих людей поза сім'єю яким вона довіряє... Те, чому учили її батьки не забуто, більш того, їх принципи добра і зла засіли так глибоко в її душі, що вона вважає їх своїми ідеями. Але вона сердиться, коли батьки нагадують їй, що вона повинна робити, оскільки сама знає і хоче, щоб її вважали свідомим».

  Проте потрібно враховувати, що збільшена  фізична витривалість, підвищення працездатності носять відносний характер, і в  цілому для дітей залишається  характерною висока стомлюваність. Їх працездатність зазвичай різко падає через 25—30 хв. уроку і після другого уроку. Діти дуже стомлюються у разі відвідин групи продовженого дня, а також при підвищеній емоційній насиченості уроків і заходів.³

  Молодший  шкільний вік є класичним часом  оформлення моральних ідей і правил. Звичайно, значний внесок в моральний світ дитини несе з собою і раннє дитинство, але друк «правил» і «законів», що підлягають виконанню, ідея «норми», «долга» - все це типові риси моральної психології визначаються і оформляються якраз в молодшому шкільному віці. Дитина типово «слухняна» в ці роки, вона з цікавістю і захопленням приймає в душі різні правила і закони.

  Молодший  шкільний вік – дуже сприятливий  час для засвоєння багатьох моральних  норм. Діти дуже хочуть виконувати ці норми, що при правильній організації виховання сприяє формуванню у них позитивних етичних якостей.  

  

3. Шкільний  колектив і його роль у формуванні особистості молодшого школяра

  Вирішальне  значення для розвитку особистості дитини молодшого шкільного віку має вступ її до шкільного колективу. Звичайно, і дошкільник, особливо якщо він виховується в дитячому саду, розвивається усередині колективу однолітків. Проте і по характеру тій діяльності, на основі якої організовується колектив, і по характеру тих відносин, які складають суспільне життя колективу, дошкільна група істотно відрізняється від колективу школярів.

  Загальна  учбова діяльність і та її організація, яка характерна саме для школи, поступово  об'єднує учнів в такі дитячі колективи, відмінною рисою яких є учбова цілеспрямованість.

  Складне і багатообразне життя шкільного  колективу вимагає і складної його організації. На відміну від  колективів дітей дошкільного віку, в колективі школярів, окрім їх спільної учбової роботи, існують  та інші, набагато розвиненіші, ніж в дошкільному віці, види колективної діяльності, в яких кожна дитина виконує свої особливі обов'язки. Таким чином, в шкільному колективі існує і розділення обов'язків, і їх об'єднання в єдине ціле, інакше кажучи, існує складне об'єднання зусиль окремих дітей.

  У колективі школярів немає і не може бути, по виразу Макаренко, «равностояния», тут складається ціла система взаємин і залежностей, в якій кожна дитина у зв'язку з тими обов'язками, які на нього покладені, і відповідно до своїх індивідуальних особливостей і схильностей займає своє певне місце.

  Організовуване  школою суспільне життя дітей  з необхідністю приводить до формування серед учнів громадської думки, до виникнення традицій, звичаїв і  правил, які створюються під керівництвом вчителя і закріплюються в кожному шкільному колективі.

  Отже, вступ дитини до шкільного колективу  має величезне значення для формування її особистості. Під впливом колективу у дитини молодшого шкільного віку поступово формується той вищий тип соціальної спрямованості особистості, який характерний для кожного, хто живе усвідомленими колективними інтересами. У молодшому шкільному віці дитина починає особливо активно прагнути до суспільства інших дітей, починає цікавитися суспільними справами свого класу, прагне сама визначити своє місце в колективі однолітків.

  Звичайно, входження в колектив і формування соціальної спрямованості особистості школяра відбувається далеко не відразу. Це — тривалий процес, що протікає під керівництвом вчителя, процес, який можна прослідкувати, спостерігаючи і аналізуючи поведінку школярів різних класів.

  Якщо  в колективі проводиться хороша виховна робота, то учні за власною  ініціативою допомагають один одному в учбовій роботі, стежать за дисципліною, цікавляться не тільки своїми успіхами, але і успіхами всього класу. У класі починає складатися певна громадська думка, і діти набувають уміння правильно зважати на цю думку колективу.

  Характер  товариських взаємин також міняється  впродовж молодшого шкільного віку. У I класі у школярів ще немає ясно вираженого відношення до вибору товариша. Товариські взаємини зав'язуються, переважно, на основі зовнішніх обставин: дружать між собою ті, хто сидить на одній парті, живуть на одній вулиці і тому подібне. Іноді ближчі відносини зав'язуються під час сумісних учбових занять або в процесі колективної гри. Але як тільки закінчується гра або спільна робота, розпадаються і ті відносини, які зав'язуються на їх основі. Проте поступово товариські відносини стають стійкішими; виникають певні вимоги до особистих якостей товариша.

  Оцінка  особистих якостей товариша спочатку будується, виключно, на основі оцінки вчителя, причому предметом оцінки є перш за все відношення учня до своїх шкільних обов'язків. Поступово  в підставу оцінки входить відношення товариша до товариша і, нарешті, більш багатообразні моральні якості особи. У III-IV класах часто зав'язується вже справжня дружба. Вона будується на основі загальних інтересів (інтерес до окремих галузей знання, позашкільних занять, спорту), а також на грунті загальних переживань і думок.

  Нова  спрямованість, що виникає у дітей  молодшого шкільного віку, виражається  також і в тому, що вони активно  прагнуть знайти своє місце в колективі, завоювати пошану і авторитет  товаришів. 

  

4. Молодший  школяр – нова особистість

  «Навіть однояйцеві близнята, – відзначають Н.П. Дубінін і Ю.Н. Шевченко, – що мають тотожний генотип, у випадку, якщо вони розвиваються в різних соціальних умовах, при збереженні вражаючої фізичної схожості можуть формуватися в різних духовних особистостей». Здібності і якості особистості складаються і розвиваються в процесі її онтогенезу при вирішальній ролі співпраці дитини з дорослим, при визначальній ролі системи виховання і освіти.

  У школі дитина вперше зустрічається  з системою моральних вимог, виконання  яких контролюється. Діти молодшого шкільного віку вже готові до виконання цих вимог. Як вже мовилося, вступаючи до школи, вони прагнуть зайняти нову соціальну позицію, з якою і зв'язують ці вимоги до них. Вчитель виступає носієм суспільних вимог. Він же і головний цінитель їх поведінки, бо розвиток моральних якостей учнів йде через навчання як провідну діяльність на даному віковому етапі.

  Характерні  особливості особистості молодшого школяра.

  Довірливість, старанність. Як правило, молодші школярі виконують вимоги вчителя беззаперечно, не вступають з ним в спори, довірливо сприймають оцінки і повчання вчителя. Вони не претендують на самостійність і незалежність.

  Підвищена сприйнятливість виражається в тому, що молодший школяр з готовністю і інтересом сприймає все нове, йому хочеться навчитися писати, читати, вважати.

  Підвищена реактивність виявляється на уроках в швидкому піднятті руки, нетерплячому вислухуванні товаришів, прагненні відповідати самому.

  Спрямованість на зовнішній світ виражається в інтересі до фактів, подій. При нагоді діти підбігають до того, що їх зацікавило, прагнуть поторкати незнайомий предмет руками, із задоволенням розповідають про побачене раніше.

  Наслідування полягає в тому, що учні повторюють міркування вчителя, товаришів. Таке зовнішнє копіювання допомагає дитині в засвоєнні матеріалу, але в той же час може привести до поверхневого його сприйняття.

  Спрямованість особистості молодшого школяра виражається в її потребах і мотивах. У дітей цього віку зберігається ряд потреб, які були характерні для дошкільника:

  • потреба в ігровій діяльності, але вже з іншим змістом;

  • потреба в рухах;

  • потреба в зовнішніх враженнях.

  Разом з тим у молодших школярів з'являються  і нові потреби:

  • точно виконувати вимоги вчителя;

  • оволодівати новими знаннями, навиками, уміннями;

  • отримувати хороші відмітки, схвалення  з боку дорослих;

  • бути кращим учнем;

  • виконувати суспільну роль.

  Кожна дитина оцінює себе по-своєму, виходячи з цього можна виділити як мінімум  три групи дітей по ступеню  сформованості у них уявлення про себе.

  Перша група. Уявлення про себе відносно адекватні  і стійкі. Діти уміють аналізувати  свої вчинки, вичленяти їх мотив, думають  про себе. Вони більше орієнтуються на знання про себе, чим на оцінку дорослих, і швидко набувають навиків  самоконтролю.

  Друга група. Уявлення про себе неадекватні і нестійкі. Діти не уміють виділяти у себе істотні якості, аналізувати свої вчинки, хоча оцінюють себе, не спираючись на думку інших. Число усвідомлюваних ними власних якостей невелико. Ці діти вимагають особливого керівництва по формуванню навиків самоконтролю.

  Третя група. Уявлення про себе нестійкі, містять характеристики, дані ним  іншими, особливо дорослими. Недостатнє знання самих себе приводить цих  дітей до невміння орієнтуватися  в практичній діяльності на свої об'єктивні можливості і сили.

  У молодших школярів зустрічаються всі  види самооцінок: адекватна, висока адекватна, завищена, неадекватна занижена. Стійка занижена самооцінка виявляється украй  рідко.

  Стійка  звична самооцінка накладає відбиток на всі сторони життя дитини.

  Особистість учня формується в процесі учбової діяльності. Ефективність розвитку особистості залежить від характеру учбового процесу, від відповідності його закономірностям засвоєння. Особистість характеризує людину як хорошого або поганого, відповідального або безвідповідального члена суспільства.

 

   РОЗДІЛ 2. Дослідження  особливостей формування особистості у молодших школярів

1. Проблема діагностики параметрів особистості

 

  Розвиток  людини і використання ним своїх  здібностей залежить від особливостей її мотиваційної сфери, рівня емоційної регуляції, характеру міжособових відносин, в які включена людина, і уявлення, що сформувалося у неї, про саму себе — її самосвідомість. У уявленнях індивіда про себе особливо яскраво виявляється взаємний вплив здібностей і його особових якостей. Психологічна діагностика і забезпечення оптимальних умов для розвитку індивіда, визначення найбільш ефективних шляхів успішного функціонування особистості неможливі без знання структури особи і закономірностей її становлення. Тому психологічна діагностика особових параметрів представляє важливу складову частину загальної психодіагностики.

  Переважна більшість психодіагностичних методів, вживаних на практиці, використовують по відношенню до людини мову опису, аналогічну прийнятому в природних науках. У різних ситуаціях, що пред'являють різні вимоги до індивіда, активізуються різні риси: ситуації, що вимагають особливої ретельності і уваги, викликають прояв рис «уважний — неуважний», «акуратний — недбалий», ситуації зустрічі або знайомства людей один з одним викликають прояв рис «товариський — замкнутий», «чуйний — черствий» і тому подібне.

  Щоб дістати можливість прогнозувати поведінку  людини в максимально широкому класі  можливих ситуацій, психологи прагнуть зміряти так звані універсальні, базові або системоутворюючі риси.