Шпаргалка по "Земельному праву"

79. Поняття  матеріальної відповідальності сторін трудового договору за заподіяну шкоду.

Конституцiя України (ст. 66) до обов'язкiв кожного громадянина вiдносить вiдшкодування завданих збиткiв. У К3пП (ст. 130) зазначається, що працiвники несуть матерiальну вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну ними пiдприємству, ycтанові, органiзацiї через порушення покладених на них трудових обов'язкiв. Тобто, законодавство покладає на працiвникiв обов'язок дбайливо ставитись до майна роботодавця i вживати заходiв щодо запобiгання шкоди, а вiд роботодавця вимагає створення працiвникам умов, необхiднихдля нормальної роботи i забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Матерiальна вiдповiдальнiсть працiвника - це вид вiдповiдальностi, який полягає в обов'язку працiвника вiдшкодуватив установленому законом порядку i розмiрах шкоду, заподiяну пiдприємству, установі, органiзацiї де він працює, внаслiдок невиконання чи неналежного виконання без поважних причин cвоїх трудових обов'язкiв. Матерiальна вiдповiдальнiсть може бути покладена на будь-якого працiвника, який уклав трудовий договiр з пiдприємством, установою, органiзацiєю. 3аконодавство не виключає притягнення до матерiальної вiдповiдальностi неповнолiтнiх працiвникiв. 80. Загальні підстави й умови матеріальної відповідальності працівників.

Пiдставою матерiальної вiдповiдальностi є матерiальне правопорушення, тобто порушення працiвником своїх трудових обов'язкiв, внаслiдок чого пiдприємству, органiзацiї, установі завдано матерiальної шкоди. Умовами матерiальної вiдповiдальностi є: 1) наявнiсть прямої дiйсної шкоди; 2) вина працiвника в заподiяннi шкоди (умисел або необережнiсть); 3) протиправнiсть дiянь працiвника (невиконання юридичних обов'язкiв чи зловживання правом); 4) наявнiсть причинного зв'язку мiж дiянням працiвника та заподiяною шкодою (тобто шкода настала внаслiдок саме цих винних протиправних дiй чи бездiяння працiвника). За наявностi зазначених пiдстав i умов матерiальна вiдповiдальнiсть може бути покладена незалежно вiд притягнення працiвника до дисциплiнарної, адмiнiстративної чи кримiнальної вiдповiдальностi. Разом з тим, матерiальна вiдповiдальнiсть може покладатись не тiльки на безпосереднiх заподiювачiв шкоди, але i на осiб, дiя (бездiяльнiсть) яких були лише приводом (умовою) врозвитку причинно-слiдчого зв' язку, якi тiльки створили обстановку, в якiй подiяла причина.

81. Індивідуальна  та колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.

Коллективная (бригадная) материальная ответственность

При совместном выполнении работниками отдельных  видов работ, связанных с хранением, обработкой, продажей (отпуском), перевозкой или применением в процессе производства переданных им ценностей, когда невозможно размежевать материальную ответственность  каждого работника и заключить  с ним договор о полной материальной ответственности, может внедряться коллективная (бригадная) материальная ответственность. Коллективная (бригадная) материальная ответственность устанавливается  владельцем или уполномоченным им органом  по согласованию с профсоюзным комитетом  предприятия, учреждения, организации. Письменный договор о коллективной (бригадной) материальной ответственности  заключается между предприятием, учреждением, организацией и всеми  членами коллектива (бригады). Перечень работ, при выполнении которых может  внедряться коллективная (бригадная) материальная ответственность, условия ее применения, а также типовой договор о коллективной (бригадной) материальной ответственности разрабатываются при участии профсоюзных объединений Украины и утверждаются Министерством труда Украины.

Индивидуальная. Покрытие ущерба работниками в размере, который не превышает среднего месячного  заработка, осуществляется по распоряжению владельца или уполномоченного  им органа, руководителям предприятий, учреждений, организаций и их заместителями - по распоряжению вышестоящий в  порядке подчиненности органа путем  отчисления с заработной платы работника. Распоряжения владельца или уполномоченного  им органа, или вышестоящего в порядке  подчиненности органа должны быть сделаны  не позже двух недель с дня выявления причиненного работником вреда и обращены к выполнению не ранее семи дней с дня сообщения об этом работнику. Если работник не согласен с отчислением или его размером, трудовой спор по его заявлению рассматривается в порядке, предусмотренном законодательством. В остальных случаях покрытие ущерба осуществляется путем предоставления владельцем или уполномоченным им органом иска в районный (городской) суд. Взыскание с руководителей предприятий, учреждений, организаций и их заместителей материального ущерба в судебном порядке осуществляется за иском вышестоящего в порядке подчиненности органа или по заявлению прокурора. 86. Поняття та види трудових спорів.

Трудовi спори - це неврегульованi шляхом безпосереднiх переговорiв розбiжностi мiж прaцiвником (колективом працiвникiв) i власником пiдприємства уповноваженим ним органом) з приводу застосування норм трудового законодавства, а також встановлення нових або змiни iснуючих умов прaцi. Трудовi спори за їx суб'єктами роздiляють на iндивiдуальнi та колективнi. Моментом виникнення iндивiдуального трудового спору є звернення iз заявою до вiдповiдного органу, що розглядає трудовi спори. Колективний трудовий спiр (конфлiкт) виникає змоменту, коли уповноважений представницький орган найманих працiвникiв або профспiлки одержав вiд власника або уповноваженого ним органу повiдомлення про повну або часткову вiдмову в задоволеннi колективних вимог i прийняв рiшення про незгоду з рiшенням власника або уповноваженого ним органу (представника), або коли строки розгляду вимог, передбачених Законом, закiнчилися, а вiдповiдi вiд власника не надiйшло. Колективнi трудовi спори (конфлiкти) в залежностi вiд рiвня конфлiктуючих cтopiн, в свою чергу подiляються на такі, що можуть виникати на виробничому, галузевому, регiональному та нацiональному рiвнях. За порядком розгляду (пiдвiдомчiстю) трудові спори подiляються на такі, що розглядаються: 1) в загальному порядку; 2) в судовому порядку; 3) в особливому порядку. За характером та предметом спору можна видiлити: спори про застосування норм трудового законодавства, колективного i трудового договору; спори про встановлення нових умов працi, не урегульованих законодавством або iншими нормативними актами; спори, пов'язанi з вiдмовою у прийняттi на роботу. Iндивiдуальнi спори про застосування норм трудового законодавства, колективних i трудових договорiв прийнято називати позовними спорами. До спорiв непозовного характеру належать розбiжностi у зв'язку з встановленням умов працi. Вони можуть бути як iндивiдуальними, так i колективними.

88. Індивідуальні  трудові спори.

Iндивiдуальнi трудовi спори - це неврегульованi  розбiжності мiж працiвником i роботодавцем  з питань застосування законодавчих  та iнших нормативно-правових aктів  про працю, або змiни умов  трудового договору, iнших угод  про працю, якi переданi на розгляд  до органу, уповноваженого вiдповiдно  до закону розглядати спiр,  що виник, i винести по ньому  рiшення, обов'язкове для всіх cторін. Роботодавцевi протистоїть зазвичай один працiвник. Навіть якщо працiвникiв буде декiлька, але кожен з них пред'являє до власника вимоги з приводу порушення його iндивiдуальнихправ у частинi, що стосується кожного працiвника, спiр вважається iндивiдуальним. До iндивiдуальних трудових спорiв належать, зокрема, трудовi спори про: переведення на iншу роботу; припинення трудового договору; оплату працi i виплату заробiтної плати та iнших виплат i компенсацiй; повернення грошових сум; надання вiдпустки; накладення дисциплiнарного стягнення; видачу тавикористання спецодягу, спецвзуття, iнших засобiв iндивiдуального захисту; видачу лiкувально-профiлактичного харчування, молока чи iнших рiвноцiнних продуктiв; встановлення та впрвадження норм працi; вiдрахування з заробiтної плати вiдшкодування завданої шкодя тощо. Комiсiя по трудових спорах не розглядає трудовi спори суддiв, прокурорсько-слiдчихпрацiвникiв, а також трудовi спори, якi згiдно закону (ст. 232 КЗпП) пiдлягають безпосередньому розглядовi у районних (мiських) судах. Працiвник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримiсячний строк з дня, коли він дiзнався або повинен бун дiзнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробiтної плати - без обмеження будь-яким строком. Заява працiвника, що надiйшла до комісії, пiдлягає обов'язковiй реестрації. Трудовий спiр розглядається комiсiею у десятиденний строкз3 дня подавил заяви у присутностi працiвника, який подав заяву або його представника та представника роботодавця. Розгляд спору за вiдсутностi працiвника допускаеться лише за його письмовою заявою. Другим органом, який розглядае трудовi спори, є районний (мiський) суд. У районних (мiських) судах можуть розглядатись трудовi спори пiсля розгляду в комiсiях по трудових спорах за заявами. Для вирiшення трудового спору працiвник може звернутись безпосередньо до районного (Micького) суду у тримiсячний строк з дня, коли він дiзнався або повинен був дiзнатися пропорушення свого права, а у справах про звiльнення - в мiсячний строк з дня вручення копiї наказу про звiльнення або здня видачi трудової книжки. 89. Колективні трудові спори.

Правовою  основою вирiшення колективних  трудових спорiв є Закон України  «Про порядок вирiшення колективних  трудових спорiв (конфлiктiв») вiд 3 березня 1998 року та ряд iнших нормативно-правових aктів. Колективний трудовий спiр (конфлiкт) - це розбiжностi, що виникли мiж сторонами соцiально-трудових вiдносин. Сторонами колективного трудового спору (конфлiкту) є: - на виробничому piвні - найманi працiвники (oкремі категорії найманих працiвникiв) пiдприємства, установи, органiзації чи їх структурних пiдроздiлiв або профспiлкова чи iнша уповноважена найманими працiвниками органiзацiя та власник або уповноважений ним орган (роботодавець) чи представник; - на галузевому, територiальному рiвнях - найманi працiвники пiдприємства, установи, органiзації однiєї або декiлькох галузей (професiй) або адмiнiстративно-територiальних одиниць чи профспiлки, їх об'єднання або iншi уповноваженi ними найманими працiвниками органн та власники, об'єднання власникiв або уповноваженi ними органи чи представники; - на нацiональному piвні - найманi працiвники однiєї або декiлькох галузей (професiй) на території бiльшостi областей України. Розгляд колективного трудового спору (конфлiкту) вiдповiдно до закону України «Про порядок вирiшення колективних трудових спорiв (конфлiктiв») здiйснюється примирною комiсiєю або трудовим арбiтражем. Примирна комiсiя - це орган, призначений для вироблення рiшення, що може задовольнити сторони колективного трудового спору (конфлiкту. Примирна комiсiя розглядає колективнi спори, що виникла з приводувстановлення нових або змiни iснуючих соцiально-економiчних умов працi та виробничого побуту, а також з приводу укладення чи змiни колективного договору. Трудовий арбiтраж - це орган, який складається iз залучених сторонами фахiвцiв, експертiв та iнших осiб i приймаерiшення по cутi трудового спору (конфлiкту), що виник з приводу виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень, невиконання вимог законодавства про працю або вразi неприйняття примирною комiсiею погодженого рiшеннящодо вирiшення трудового спору (конфлiкту). Трудовий арбiтраж утворюється з iнiцiативи однiєї iз cторін або незалежного посередника. Незалежний посередник - визначена за спiльним вибором cторін особа, яка сприяє встановленню взаемодії мiж сторонами, проведенню переговорiв, бере участь у виробленнi примирною комiсiєю взаемоприйнятного рiшення.

90. Право  на стайк і його реалізація.

Страйк - це тимчасове колективне добровiльне припинення робот и працiвниками (невихiд на роботу, невиконання своїх трудових обов'язкiв) пiдприємства, установи, органiзації (структурного пiдроздiлу) з метою вирiшення колективного трудового спору (конфлiкту). Страйк застосовуеться як крайнiй засiб (коли вci iншi можливостi вичерпано) вирiшення колективного трудового спору (конфлiкту) у зв'язку звiдмовою власника або уповноваженого ними органу (представника) задовольнити вимоги найманих працiвникiв або уповноваженого ним органу, профспiлки, об'єднання профспiлок чи уповноваженого нею (ним) органу. Порядок здiйснення права на страйк встановлюється законом України «Про порядок вирiшення колективних трудових спорiв (конфлiктiв»). Страйк, органiзацiя та проведення якого здiйснюються без додержання вимог цього закону, визнаетьсяв судовому порядку незаконним. Законом забороняється проведення страйку за умов, якщо припинення працiвниками роботи створює загрозу життю i здоров'ю людей, довкiллю або перешкоджае запобiганню стихiйному лиху, аварiям, катастрофам, епiдемiям та епiзоотiям чи лiквiдацiї їx наслiдкiв. Забороняється також проведення страйку працiвникам (крім технiчного та обслуговуючого персоналу) opганів прокуратури, суду, збройних сил України, opганів державної влади, безпеки та правопорядку. Для працiвникiв пiд час страйку законодавством передбаченi певнi гарантії. Так, участь устрайку працiвникiв (за винятком страйкiв, визнаних судом незаконними) не розглядаеться як порушення трудової дисциплiни i не може бути пiдставою для притягнення до дисциплiнарної вiдповiдальностi. За працiвниками, якi не брали участь устрайку, але у зв'язку з його проведенням не мали можливостi виконувати свої трудовi обов'язки, зберiгається заробiтна плата у розмiрах не нижче вiд установлених законодавством та колективним трудовим договором, укладеним на цьому пiдприємствi, як за час простою не з вини прaцiвника. Облiк таких працiвникiв є обов'язком власника або уповноваженого ним органу (представника). Особи, виннi в порушеннi законодавства про колективнi трудовi спори (конфлiкти) несуть дисциплiнарну, адмiнiстративнуабо кримiнальну вiдповiдальнiсть згiдно iз законодавством.