Шпаргалка по "Земельному праву"

59. Поняття  і види відпусток. Державні  гарантії права на відпустку.

Вiдпустка - це найтривалiший вид часу вiдпочинку, який передбачає тимчасове оплачуване або безоплатне звiльнення роботодавцем працiвника вiд виконання трудових обов'язкiв протягом встановленої законом  або угодою cторін, але не меншої, нiж встановлена законом, кiлькостi календарних днiв iз збереженням за працiвником мiсця роботи на цей перiод. Право на вiдпустку мають громадяни України, якi перебувають у трудових вiдносинах з пiдприємствами, установами, органiзацiями незалежно вiд форм власностi, виду дiяльностi i галузевої приналежностi, а також працюють за трудовим договором у фiзичної особи. Iноземнi громадяни та особи без громадянства, якi працюють в Україні на загальних пiдставах, мають право на вiдпустку на рівні з громадянами України. Особи, якi працюють за договором пiдряду або iншими договорами цивiльно-правового характеру, за авторським чи видавничим договором, не набувають статусу працiвника, а тому права на вiдпустку не мають. Право на вiдпустку надається також позаштатним працiвникам, на яких поширене державне соцiальне страхування. Законом України «Про вiдпустки» вiд 15 листопада1996 року вперше передбачено також право на вiдпустку тимчасовим i сезонним працiвникам. Ст. 4 Закону України «Про вiдпустки» визначае такі види вiдпусток:1) щорiчнi вiдпустки;- основна вiдпустка;- додаткова вiдпустка за роботу iз шкiдливими та важкими умовами працi;

- додаткова  вiдпустка за особливий характер  працi;- iншi додатковi вiдпустки, передбаченi законодавством: 2) додатковi вiдпустки  у зв'язку з навчанням; 3) творча  вiдпустка; 4) соцiальнi вiдпустки: - вiдпустка  у зв'язку з вагiтнiстю та  пологами; - вiдпустка по догляду  за дитиною до досягнення нею  трирiчного віку; - додаткова вiдпустка працiвникам, якi мають дiтей; 5) вiдпустки без збереження заробiтної плати.

60. Порядок  надання відпусток. Оплата відпусток.

Громадянам, якi перебувають у трудових вiдносинах з пiдприємствами, установами, органiзацiями незалежно вiд форм власностi, видiв дiяльностi та галузевої при належностi, а також тим, хто працює за трудовим договором у фiзичної особи, надаються щорiчнi (основна та додатковi) вiдпустки iз збереженням на їх перiод мiсця роботи (посади) i заробiтної плати. Ст. 6 Закону України «Про вiдпустки» передбачає, що щорiчна основна вiдпустка для загального кола працiвникiв надається тривалiстю не менше як 24 календарних днi за вiдпрацьований рабочий piк, який вiдлiчується з дня укладення трудового договору. Керiвним, педагогiчним, науково-педагогiчним працiвниками освiти та науковим працiвникам надається щорiчна основна вiдпустка тривалiстю до 56 календарних днiв, iнвалiдам 1 i 2 груп - 30 календарних днiв, а iнвалiдам 3 групи - 26 календарних днiв. Особам до вiсiмнадцяти poків надається щорiчна основна вiдпустка тривалiстю 31 календарний день. Сезонним працiвникам, а також тимчасовим працiвникам вiдпустка надається пропорцiйно до вiдпрацьованого ними часу. Щорiчна додаткова вiдпустка iз шкiдливими i важкими умовами працi та за особливий характер працi надається до 35 календарних днiв, а працiвникам з ненормованим рабочим днем - тривалicтю до 7 календарних днiв. Порядок i умови надання щорiчних вiдпусток визначенi статтями 10-12 Закону України «Про вiдпустки». Загальна тривалiсть щорiчних основної та додаткової вiдпусток не може перевищувати 59 календарних днiв, а для працiвникiв, зайнятих на пiдземних гiрничих роботах - 69 календарних днiв. До стажу роботи, що дає право на щорiчну вiдпустку, зараховуються: час фактичної роботи протягом робочого року; час, коли працiвник фактично не працював та заробiтна плата повнiстю або частково; час навчання з вiдривом вiд виробництва тривалiстю менше 10 мiсяцiв на денних вiддiленнях професiйно-технiчних закладiв освiти; час навчання новим професiям (спецiальностям) осiб, звiльнених у зв'язку iз змiнами в органiзацiї виробництва та працi. Заробiтна плата працiвникам за час вiдпустки виплачуеться не пiзнiше, нiж за три днi до його початку. 61. Відпустки без збереження заробітної плати.

Kpiм оплачуваних щорiчних вiдпусток за бажанням працiвника йому може надаватися вiдпустка без збереження заробiтної плати. Порядок та умови надання таких вiдпусток визначенi статтями 25, 26 Закону УкраlНИ «Про вiдпустки». Вiдпустка без збереження заробiтної плати може надаватися за бажанням працiвника в обов'язковому порядку, а також за домовленiстю cтopiн. В обов'язковому порядку вiдпустка надається: 1) Maтepi або батьку, який виховує дiтей без мaтepi, що має двох i бiльше дiтей віком до 15 раків або дитину-iнвалiда, - тривалiстю до 14 календарних днiв щорiчно;2) чоловiковi, дружина якого перебуває у пiсляпологовiй вiдпустцi, - тривалiстю до 14 днiв; 3) Maтepi, а також батьковi дитини, бабусi, дiдусевi чи iншим родичам, якi фактично доглядають за дитиною, або особi, яка усиновила чи взяла пiд опiку дитину у разi, якщо дитина потребуе домашнього догляду, - тривалiстю, визначеною у медичному висновку, але не бiльше як до досягнення дитиною шестирiчного віку; 4) ветеранам вiйни, - тривалiстю до 14 календарних днiв щорiчно; 5) особам, якi мають особливi трудовi заслуги перед Батькiвщиною, - тривалiстю до 21 календарного дня щорiчiю; 6) пенсiонерам за віком та iнвалiдам III групп - тривалiстю до 30 календарних днiв щорiчно; 7) iнвалiдам 1 та II груп - тривалiстю до 60 календарних днiв щорiчно; 8) особам, якi одружуються, - тривалiстю до 10 днiв; 9) працiвникам у разi cмерті рiдних по крові або по шлюбу - тривалiстю до 7 календарних днiв без урахування часу, необхiдного для проїзду до мiсця поховання та назад; iнших рiдних - тривалiстю до 3 календарних днiв без урахування часу, необхiдного для проїзду до мiсця поховання та назад; 10) працiвникам, допущеним до вступних iспитiв у вищi заклади освiти, - тривалiстю 15 календарних днiв без урахування часу, необхiдного для проїзду до мicцезнаходження навчального закладу та назад; 11) ветеранам працi - тривалiстю до 14 календарних днiв щорiчно. За домовленiстю мiж працiвником i роботодавцем працiвниковi може надаватися вiдпустка без збереженняс заробiтної плати за сiмейними обставинами та з iнших причинна термін, обумовлений сторонами, але не бiльше 15 календарних днiв на piк.

62. Поняття  та структура заробітної плати.

Вiдповiдно до Конституцiї України (ст. 43) кожний працюючий має право на заробiтну плату, не нижчу вiд визначеної законом. Заробiтна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразi, яку роботодавець виплачує працiвниковi за виконану ним роботу. Розмiр заробiтної плати залежить вiд складностi та умов виконуваної роботи, професiйно-дiлових якостей працiвника, результатiв його працi та господарської дiяльностi пiдприємства, установи, органiзацiї, i максимальним розмiром не обмежується. Структурно заробiтна плата складається з основної, додаткової заробiтної плати та iнших заохочувальних та компенсацiйних виплат. Основна заробiтна плата - це винагорода за виконану роботу вiдповiдно до встановлених норм працi. Вона встановлюеться у виглядi тарифних ставок (окладiв) i вiдрядних розцiнок для робiтникiв та посадових окладiв для службовцiв. Додаткова заробiтна плата - це винагорода за працю понад встановленi норми. Вона включає доплати, надбавки, гарантiйнi i компенсацiйнi виплати, передбаченi чинним законодавством. До iнших заохочувальних та компенсацiйних виплат належать виплати у формi винагород за пiдсумками роботи за piк, премiї за спецiальними системами i положениями, компенсації та інші грошові матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норм. 63. Методи регулювання заробітної плати.

Органiзацiя  заробiтної плати будується на принципах поєднання правового регулювання, що здiйснюється державними органами в централiзованому порядку з галузевим, регiональним i локальним регулюванням безпосередньо на пiдприємствах. Правове регулювання оплати працi здiйснюється у вiдповiдностi з Конституцiєю України, Кодексом законів про працю, Законом України «Про оплату працi», Законом Укрaїни «Про колективнi договори i угоди», ЗакономУкраїи «Про пiдприємства в Україні» iншими законодавчими актами та на пiдставi генеральної угоди на державному рівні; галузевих, регiональних угод; колективних договорiв; трудових договорiв. Держава здiйснює регулювання оплати працi працiвникам пiдприемств ycix форм власностi шляхом встановлення розмiру мiнiмальної заробiтної плати та iнших державних норм та гарантiй, встановлення умов i розмiрiв оплати працi працiвникам пiдприємств, заснованих на державнiй, комунальнiй власностi, працiвникам пiдприємств, що фiнансуються чи дотуються з бюджету, регулювання фондiв оплати працi пiдприємств-монополiстiв згiдно з перелiком, що визначається Кабiнетом Mіністрів України, а також оподаткування доходiв працiвникiв. Договiрне регулювання оплати працi працiвникiв здiйснюється на основі системи соцiально-партнерських угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регiональному (регiональна угода) та виробничому (колективний договiр) рiвнях.

64. Системи  заробітної плати та її види.

Пiд системою оплати працi розумiється спосiб обчислення розмірів винагороди, належної для виплати працiвникам вiдповiдно до витрат працi 11 якiсних, кiлькiсних показникiв, а в рядi випадкiв i до 11 кiнцевих результатiв. Оскiльки icнyє двi мiри працi: кiлькiсть виготовленої продукції (обсяг виконаної роботи) i час, витрачений на виконання певної роботи, застосовують двi системи заробiтної плати. Коли мiрою працi виступає кiлькiсть виготовленої продукції (обсяг виконаної роботи застосовують вiдрядну систему заробiтної плати. Коли ж мiрою працi є витрачений працiвником час, це система оплати називається почасовою. Вiдповiдно до ст. 90 КЗпП при вiдряднiй оплатi працi розцiнки визначаються виходячи з установлених розрядiв роботи, тарифних ставок (окладiв) i норм виробiтку (норм часу). Вiдрядна розцiнка визначається шляхом дiлення погодинної (денної) тарифiкацiї ставки, яка вiдповiдає розряду роботи, що виконується, на погодинну (денну) норму виробiтку. Вiдрядна розцiнка також може бути визначена шляхом множення погодинної (денної) тарифної ставки, яка вiдповiдає розряду роботи, що виконується, на встановлену норму часу в годинах або днях. Вiдрядна система в залежностi вiд способу облiку має декiлька рiзновидiв:1) пряма вiдрядна система оплати працi - полягає в тому, що кожна одиниця продукцiї оплачується за незмiнною вiдрядною розцiнкою незалежно вiд рiвня виконання норми виробiтку чи норми часу; 2) вiдрядно-прогресивна система оплати працi - поля гає в тому, що працiвник у разi перевиконання норми виробiткупри дотриманнi якiсних показникiв працi одержує винагороду за прогресивно зростаючими вiдрядними розцiнками; 3) при акорднiй системi оплати працi винагорода виплачується за кiнцевий результат комплексу виконаних робiт; 4) побiчно-вiдрядна система оплати працi, як правило, застосовуеться для оплати працi допомiжних працiвникiв, якi обслуговують основне виробництво. Почасова системи оплати працi застосовуються переважно

для оплати працi службовцiв. Почасова система подiляється на погодинну, поденну i помiсячну. При почасовiй i поденнiй оплатi заробiток визначаеться шляхом множення вiдповiдної часової чи денної тарифiкацiї ставки на число вiдпрацьованих в облiковому перiодi (як правило - календарний мiсяць) годин або днiв. При помiсячнiй оплатi за вiдпрацьований повний мiсяць виплачується тарифна ставка або посадовий оклад, незалежно вiд кiлькостi рабочих днiв у цьому мiсяцi. 65. Нормування праці.

Визначення  необхiдних витрат працi (часу) на виконання  робiт (виготовлення продукції як окремими працiвниками, так i колективами працiвникiв (бригадами) та встановлення на цiй основі норм працi прийнято називати нормуванням працi. Сутність нормування працi полягає у розробцi та встановленнi особливих видiв норм, якi узагальнено прийнято називати нормами витрат працi або нормами працi. До норм працi належать:- норми виробiтку; - норми часу; - норми обслуговування; - нормативи чисельностi працiвникiв. Норма виробiтку вiдображує iнтенсивнiсть працi i являе собою кiлькiсть продукцiї належної якостi, яку працiвник повинен виробити в нормальних умовах працi запевний промiжок часу для отримання права на винагороду в розмірі, що вiдповiдає вiдряднiй (погодиннiй чи деннiй тарифнiй ставцi). Види норм виробiтку можуть бути: - дослiдно-статистичнi, якi встановлюються на основі даних про середнi затрати працi при виробленнi конкретого виду продукцiї за певний перiод часу в минулому; - технiчно-обгрунтованi, якi розробляються та затверджуються на основі нормативiв затрат часу на oкремi операцiї чи види робiт, встановлених методом технiчного нормування з врахуванням впровадження передовихтехнологiй, рацiональної органiзацiї виробництва та працi, прогресивних режимiв роботи обладнання. Норми часу - це необхiдна затрата часу на виготовлення одиницi продукцiї. Норми обслуговування - це показник, за допомогою якого визначається кiлькiсть одиниць обладнання, виробничих об'єктiв, що перебувають у сферi виробничого впливу окремих працiвникiв чи колективу. Поряд з нормами, встановленими на стабiльнi за органiзацiйно-технiчними умовами роботи, застосовуються тимчасовi i одноразовi норми. Тимчасовi норми встановлюються на перiод освоєння тих чи iнших робiт за вiдсутностi затверджених нормативних матерiалiв для нормування працi. Одноразовi норми встановлюються на oкремі роботи, якi носять поодинокий характер. Це можуть бути позаплановi, аварiйнi та iншi роботи.

66. Форми  матеріального стимулювання праці.

1) оплата  гарячого харчування для працiвникiв пiдприємства; 2) укладання договорiв про додаткове медичне, оздоровче обслуговування працiвникiв за рахунок коштiв пiдприємства; 3) iндексацiя заробiтку працiвника в бiльш високих розмiрах

порiвняно iз  законодавством; 4) доплати за зниження норм працi для осiб iз зниженою працездатнiстю, неповнолiтнiх, осiб передпенсiйного віку; 5) доплата за додатковi вiдпустки i скорочений рабочий час працiвникам, якi поєднують роботу з навчанням; 6) фiнансування платного навчання працiвникiв пiдприємства за рахунок коштiв пiдприємства; 7) оплата транспортних витрат i витрат на житло працiвникам за рахунок коштiв пiдприємства; 8) видiлення коштiв профспiлковому комітету на культурнi, спортивнi i оздоровчi програми; 9) виплата одноразової допомоги працiвнику при виходi на пенсiю; 10) встановлення заводської пенсiї працiвникам пiдприємства; 1l)додатковi виплати сiм'ям з дiтьми та iншi виплати. 67. Оплата праці у разі відхилення від встановлених умов праці.

Окремі випадки  оплати працi при вiдхиленi вiд умов, передбачених тарифами, регулюються К3пП. Розмір заробiтної плати при невиконаннi норм виробiтку, при виготовленнi продукцiї, що виявилась браком, а також час простою залежить вiд наявностi вини працiвника в цьому. Якщо ж зазначенi негативнi явища настали не з вини працiвника, то мiсячна заробiтна плата в цьому разi не може бути нижчою вiд двох третин ставки встановленого йому розряду (окладу). Повний брак, а також час простою з винипрацiвника не оплачується. Робота у нiчний час оплачується у пiдвищеному розмірі, не нижче 20 вiдсоткiв тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нiчний час. Робота в надурочний час за погодинною системою оплати працi оплачується в подвiйному розмірі годинної ставки. 3а вiдрядною системою оплати працi за роботу в надурочний час виплачуеться доплата у розмірі 100 вiдсоткiв тарифної ставки. Компенсацiя надурочних робiт шляхом надання вiдгу лу не допускається. Робота у святковий i неробочий день оплачується у подвiйному розмірі. При переведеннi працiвника на iншу постiйну нижче оплачувану роботу за працiвником зберiгається його попереднiй середнiй заробiток протягом двох тижнiв з дня переведення.

68. Строки  і порядок виплати заробітної  плати.

3аробiтна  плата виплачується працiвникам регулярно в робочi днi у строки встановленi колективним договором, але нерiдше двох разiв на мiсяць через промiжок часу, що не перевищує шiстнадцяти календарних днiв. У разi, коли день виплати заробiтної плати збiгається з вихiдним, святковим i нерабочим днем, заробiтна плата виплачується напередоднi. При кожнiй виплатi заробiтної плати власник або уповноважений ним орган повинен повiдомити працiвника про такі данi, що належать до перiоду, за який проводиться оплата працi: а) загальна сума заробiтної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розмiри i пiдстави вiдрахувань та утримань iз заробiтної плати; в) сума заробiтної плати, що належить до виплати. Виплата заробiтної плати здiйснюється за мiсцем роботи. 3а особистою згодою працiвника виплата заробiтної працi може здiйснюватися через установи банкiв, поштовими переказами на вказаний ними рахунок. При звiльненнi працiвника виплата вix сум, що належать йому вiд пiдприємства, установи, органiзацiї, провадиться в день звiльнення. В разi невиплати з вини роботодавця належних звiльненому працiвнику у зазначенi строки, при вiдсутностi спору про їх розмір ротодавець повинен виплатити працiвниковi його середнiй заробiток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При кожнiй виплатi заробiтної плати загальний pозмір ycix вiдрахувань не може перевищувати двадцяти вiдсоткiв, а у випадках, передбачених законодавством - п'ятдесяти вiдсоткiв заробiтної плати, що належить до виплати. Але зазначенi обмеження не поширюються на вiдрахування iз заробiтної плати привiдбуваннi покарання у виглядi виправних робiт i при стягненнi алiментiв на неповнолiтнiх дiтей. Вiдомостi про оплату працi працiвника надаються будь-яким органом чи особам лише у випадках, передбачених законодавством, або за згодою чи на вимогу працiвника. Вiдповiдно до ст. 36 3акону "України «Про оплату працi» за порушення законодавства про оплату працi виннi посадовi особи притягаються до дисциплiнарної, матерiальної, адмiнiстративної, кримiнальної вiдповiдальностi. 69. Поняття гарантійних та компенсаційних виплат і доплат.