Шпаргалка по "Земельному праву"

48. Порядок  звiльnеnnя з роботи.

Для звiльнення  працiвника з роботи законодавство  про працю встановлюе певний порядок, як ий залежить вiд пiдстав припинення трудового договору.Розiрвання трудового договору з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу зазвичай потребуе попередньої згоди профспiлкового органу первинної профспiокової органiзацiї, членом якої є працiвник. Порядок надання такої згоди профспiлковим органом визначений Законом України «Про професiйнi спiлки, їх права та гарантії дiяльностi» i ст. 43 КЗпП. Вiдповiдно до сто 39 Закону України «Про професiйнi спiлки, їх права та гарантії дiяльностi», вiд 13 грудня 2001 р. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первиної профспiлкової органiзацiї, членом якої є працiвник, розглядае у п'ятнадцятиденний термін обгрунтоване письмове подания роботодавця про розiрвання трудового договору зпрацiвником.

Подания роботодавця  мае розглядатися у присутностi працiвника, на якого воно подано. Розгляд подания за вiдсутності працiвника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працiвника вiд його iменi може виступати iнша особа, у тому числi адвокат. У разi нез'явлення працiвника або його представника на засiдання, розгляд подания вiдкладається до наступного засiдання у межах п'ятнадцятиденного строку, визначеного для розгляду падания. У разi повторної неявки працiвника без поважних причин подания може розглядатися за його вiдсутностi.

Орган первинної  профспiлкової органiзацiї повiдомляє роботодавця про прийняте рiшення у письмовiй формi в триденний строк пiсля його прийняття. У разi пропуску цього тepміну вважається, що профспiлковий орган дав згоду нарозiрвання трудового договору.

Рiшення профспiлкового  органу про ненадання згоди на розiрвання трудового договору має бути обгрунтованим. У разi, якщо в рiшеннi немає обгрунтування вiдмови у згодi на звiльнення, роботодавець має право звiльнити працiвника без згоди виборного органу профспiлки.

Власник або  уповноважений ним орган мае право розiрвати трудовий договiр не пiзнiше як через мiсяць вiд дня одержання згоди профспiлкового органу.

Статтею 43 К3пП передбаченi випадки, коли розiрвання трудового договору з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу допускаеться без згоди профспiлкового органу. Це в разi:

лiквiдацiї пiдприємства, установи, органiзацiї;

незадовiльного результату випробування, обумовленого при прийняттi на роботу;

звiльнення  з сумiщуваної роботи у зв'язку з прийняттям на роботу iншого працiвника;

поновлення  на роботi працiвника, який ранiше виконував цю роботу;

звiльнення  працiвника, який не є членом професiйної спiлки, що дiє на пiдприємствi, в ycтановi, органiзацiї;

звiльнення працiвника, який вчинив за мiсцем роботи розкрадання.

Не допускаеться звiльнення працiвника з iнiцiативи  власника або уповноваженого ним органу в перiод його тимчасової непрацездатностi. 3вiльнення буде незаконним i тодi, коли листок про тимчасову непрацездатнiсть буде виданий працiвниковi в день звiльнення. 3гiдно ст. 44 К3пП вихiдна допомога виплачуетьс,я в разi припиненн,я трудового договору за таких пiдстав:

- вiдмова  працiвника вiд переведення на роботу в iншу мiсцевiсть разом з пiдприємством.

- у разi призову або вступу на вiйськову службу.

- внаслiдок  порушення роботодавцем законодавства  про працю, колективного чи  трудового договору (ст. 38 i 39 К3пП) - у розмірi, передбаченому колективним договором, але не менше тримiсячного середнього заробiтку.

При звiльненнi працiвника з роботи власником  або уповноваженим ним органом видаеться про це наказ, в ,якому зазначаеться пiдстава розiрвання трудового договору з посиланням на вiдповiдний пункт i статтю закону. На пiдставi цього наказу до трудової книжки робиться запис про причини звiльнення.

Трудова книжка є основним документом про трудову  дiяльнiсть працiвника. На працiвникiв, прийнятих на роботу вперше, трудова книжка оформлюється не пiзнiше п'яти днiв пiсля прийняття на роботу. До трудової книжки заносяться лише вiдомостi про роботу, заохочення i винагороди. 49.Поняття робочого часу і значення його правового регулювання.

Робочий час  – встановлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи та умов трудового договору повинен виконувати свої трудові обов’язки.

Част первая ст 50 устанавл максим продолж раб времени - 40 часов в наделю. Эта норма не может устаннавл большей продолж на закон ни подзак актами ни коллект ни тр договорами и контрактами. Если работник вступит в тр отношен с несколькими собственниками, то продолжительность его рабочего времени суммарно может привысить 40 часов, ни превышая этой нормы ни в одном из правоотношений, в которые вступил работник. Допускается договорное установление меньшей продолжительности рабочего времени.

Рабочее время  как институт тр права представляет собой совокупность правовых норм, определяющих продолжительность, состав, режим и порядок учета рабочего времени. Институт рабочего времени вкл в себя нормы Констит Украины котор ст 45 предусматр установление сокращ рабочего дня работников отдельн видов производств, сокращение продолж работы в ночное время. Значительный массив правовых норм, регулирующих раб время содерж в КЗпП и др законах украины. Отношения связ с рабочим временем регул также большим колличеством подзаконных актов.

Відповідно  до ст. 51 КЗпП скорочена: 1)для працівників  від 16-18р – 38годин на тиждень, а для осіб віком від 15 до 16 років - 24 години на тиждень; 2)для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, не більше 36 годин на тиждень.

50. Види робочого  часу.

1. Нормальным  рабочим временем является 40-часовая  рабочая неделя как при пяти-, так и при шестидневной рабочей неделе. Абсолютное большинство работников имеют у нас по Кодексу нормальное рабочее время. 2. Сокращенным рабочим временем называется установленная законом продолжительность рабочего времени менее нормальной, но с полной оплатой. Сокращенным рабочим временем является 36- или 24-часовая рабочая неделя. Оно оплачивается как полное нормальное рабочее время. Сокращенное рабочее время установлено для следующих категорий работников (ст. 51 КЗпП), сокращая нормальную 40-часовую неделю для них на: 24 часов в неделю — для работников до шестнадцати лет; 36 часа в неделю —для работников от 16 до 18 лет; 25 часов в неделю — для работников — инвалидов I и II группы; продолжительность работы в ночное время сокращается на один час (при трех—четырехсменной работе); не больше 36 часа в неделю — для работников с вредными, тяжелыми и опасными условиями труда по степени их вредности.

Для учителей, научно-педагогических работников, врачей, женщин, работающих в сельской местности: для врачей, медицинских сестер ряда лечебных учреждений рабочее время — 6,5 и 5,5 часов в день, учителей, научных педагогических работников, женщин, работающих в сельской местности,— не более 36 часов в неделю, для инвалидов I и II групп — не более 35 часов в неделю.

3. Неполное  рабочее время (ст. 56 КЗпП) устанавливается  по соглашению работника с работодателем в виде неполного рабочего дня или неполной рабочей недели, или сочетания того и другого с оплатой пропорционально отработанному времени или в зависимости от выработки без гарантии минимальной оплаты. Но работодатель обязан установить неполное рабочее время по просьбе следующих работников: беременной женщины, женщины с ребенком до 14 лет (ребенка-инвалида до 16 лет), лица, осуществляющего уход за больным членом семьи в соответствии с медицинским заключением, а также инвалида I и II группы. 4. «Ненормированный рабочий день — особый режим работы, в соответствии с которым отдельные работники могут по распоряжению работодателя при необходимости эпизодически привлекаться к выполнению своих трудовых функций за пределами нормальной продолжительности рабочего времени». Перечень таких работников устанавливается коллективным договором, соглашением или правилами внутреннего трудового распорядка. Накануне выходных дней продолжительность работы при шестидневной рабочей неделе не может превышать пяти часов. 5. Чергування – це перебування працівника на підприємстві чи в установі за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу до початку або після закінчення робочого дня, у вихідні або святкові неробочі дні для вирішення невідкладних організаційних питань, що не входять до кола його посадових обов’язків за трудовим договором. При вахтовом методе работы смена может длиться до 12 часов. (ВЦРПС выд 2 квытня 1954)

51. Поняття  режиму робочого часу та порядок  його встановлення.

Пiд режимом робочого часу розумiється розподiл норми робочого часу протягом конкретного календарного перiоду.

До елементiв режиму роботи належать:1) час початку i закiнчення роботи; 2) час i тривалiсть перерв в роботi; 3) тривалiсть та порядок чергування змiн. Режим робочого часу не може бути единим для вcix пiдприємств, установ, органiзацiй. Bін залежить вiд характеру виробництва, тривалостi робочого часу, категорії працюючих, конкретних умов дiяльностi виробництва, роботи громадського транспорту тощо. Koнкpeтні режими роботи встановлюються самими пiдприємствами, установами, органiзацiями i закрiплюються в таких правових формах, як колективний договiр, правила внутрiшнього трудового розпорядку, якi затверджуються трудовим колективом за поданням власника або уповноваженогоним органу i профспiлкового комітету, графiки змiнностi, графiки робiт, розпорядок робочого дня (змiни). 3а згодою мiж власником або уповноваженим ним органом i профспiлковим комітетом для окремих працiвникiв, наприклад для жiнок, що мають дiтей, може застосовуватися гнучкий графiк роботи. Його суть полягає в тому, що працівникам дозволяють приходити на роботу i залишати роботу в зручний для них час, а також вiдлучатися з роботи за умови повного вiдпрацювання усього пропущеного часу. Кодекс законiв про працю України визначає лише загальний порядок встановлення режиму роботи, а також oкpeмi його елементи. Так, вiдповiдно до сто 52 К3пП для працiвникiв встановлюється п' ятиденний рабочий тиждень з двома вихiдними днями. При п'ятиденному робочому тижнi тривалiсть щоденної роботи (змiни) визначаеться правилами внутрiшнього розпорядку або графiками зайнятостi. На тих пiдприємствах, в установах, органiзацiях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцiльним, встановлюється шестиденний рабочий тиждень з одним вихiдним днем. Час початку i закiнчення щоденної роботи (змiни) передбачається правилами внутрiшнього трудового розпорядку i графiками змiнностi. Напередоднi святкових i неробочих днiв тривалiсть роботи працiвникiв з нормальною тривалiстю робочого часу скорочуеться на одну годину. Напередоднi вихiдних днiв тривалiстьроботи при шестиденному робочому тижнi не може перевищувати 5 годин (ст. 53 К3пП). 57. Поняття і порядок застосування надурочних робіт

Надурочними вважаються роботи понад встановлену  тривалiсть рабочего дня i вони, зазвичай, не допускаються. Надурочнi роботи можуть провадитись за розпорядженням роботодавця лише з дозволу профспiлкового комітету пiдприємства, установи, органiзацiї у виняткових випадках, прямо передбачених ст. 62 К3пП:1) при проведеннi робiт, необхiдних для оборони країни, а також вiдвернення громадського або стихiйного лиха, виробничої аварiї i негайного усунення їх наслiдкiв;2) при проведеннi громадсько-необхiдних робiт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освiтленню, каналiзацiї, транспорту, зв'язку - для усунення випадковихабо несподiваних обставин, якi порушують правила їх функцiонування;3) при необхiдностi закiнчити розпочату роботу;4) при необхiдностi усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажiв у пунктах вiдправлення i призначення;5) для продовження роботи при нез'явленнi працiвника, який заступае, коли робота не допускае перерви;При пiдсумованому облiку робочого часу надурочною вважається робота понад норми робочого часу за облiковий перiод(тиждень, мiсяць, piк). Робота, яка виконується понад встановлену тривалiсть робочого часу, але за власною iнiцiативою працiвника, надурочною не вважається. Не вважається надурочною також робота, виконувана у таких випадках:- робота, виконувана педагогiчними працiвниками понад норму педагогiчного навантаження, встановлену законодавством; - робота, виконувана на пiдставi трудового договору у порядку сумiсництва; - робота, виконувана у зв'язку з режимом ненормованого робочого дня; - робота, виконувана у порядку вiдпрацювання днiв вiдпочинку, наданих вiдповiдно до ч. 3 сто 73 К3пП. До надурочних робiт забороняеться залучати: 1) вагiтних жiнок i жiнок, якi мають дiтеи віком до трьох poків; 2) осiб, молодших вiсiмнадцяти poків; 3) працiвникiв, якi навчаються в загальноосвiтнiх школах i професiйно-технiчних училищах без вiдриву вiд виробництва, в днi занять. 3аконодавством (ст. 65 К3пП України) передбачено, що надурочнi роботи не повиннi перевищувати для кожного працiвника чотирьох годин протягом двох днiв пiдряд i 120 годин на piк.

58. Поняття  і види часу відпочинку.

Час вiдпочинку - це встановлений законодавством час, протягом якого працiвники є вiльними вiд виконання покладених на них трудових обов'язкiв, i який вони можуть використовувати за своїм розсудом. Вiдповiдно до Конституцi'i України (ст. 41) кожен, хто працює, має право на вiдпочинок. Це право забезпечується наданням днiв щотижневого вiдпочинку, а також щорiчної вiдпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професiй i виробництв, скороченої тривалостi роботи у нiчний час. 3аконодавством передбаченi такі види вiдпочинку:1) перерви протягом робочого дня (для вiдпочинку i харчування)ст. 66 К3пП на тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працiвниковi повинна бути надана можливiсть приймати їжу протягом рабочего часу; 2) щоденний вiдпочинок (перерви мiж робочими днями тазмiнами) Тривалiсть щотижневого безперервного вiдпочинку згiдно ст. 70 К3пП повинна бути не менше як 42 години. 3агальним вихiдним днем є недiля. Другий вихiдний день при п'ятиденному рабочему тижнi, якщо він не визначений законодавством, визначаеться графiком роботи пiдприємства, установи, органiзацiї. Як правило, це субота або понедiлок. У випадку, коли святковий або неробочий день збiгаеться з вихiдним днем, вихiдний день переноситься на наступний пiсля святкового чи неробочого (ч. 3 ст. 67 К3пП); 3) щотижневi днi вiдпочинку (вихiднi днi); 4) святковi i неробочi днi вiдповiдно до ст. 73 К3пП святковими i неробочими днями є: - 1 сiчня - Новий piK; - 7 сiчня - Рiздво Христове; - 8 березня - Мiжнародний жiночий день; - 1,2 травня -День мiжнародної солiдарностi трудящих- 9 травня - День Перемоги; - 28 червня - День Конституцiї Укрaїни; - 24 серпня - День Незалежностi України. - один день (недiля) - Пасха (Великдень); - один день (недiля) - Трiйця.; 5) вiдпустки.

53. Порядок  обліку робочого часу

Вiдповiдно до чинного законодавства практикою вiдпрацьoванi два види робочого часу: поденний (звичайний) i пiдсумований. При поденному облiку рабочий час пiдраховується протягом кожного робочого дня вiдповiдно до табеля прибуття на роботу i залишення роботи працiвником. Поденний облiк застосовується при однаковiй тривалостi робочого часу. . На безперервно дiючих пiдприємствах, в установах, органiзацiях а також на окремих виробництвах i деяких видах робiт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працiвникiв щоденна або щотижнева тривалiсть робочого часу, допускається за погодженням з профспiлковим органом запровадження пiдсумованого облiку робочого часу з тим, щоб тривалiсть робочого часуза облiковий перiод не перевищувала нормального числа робочих годин. Трудове законодавство (ст. 54 К3пП Укрaїни) передбачає нормування роботи в нiчний час. Нiчним вважається час з 10 годин вечора до 6 годин и ранку. 3аконодавством встановленi обмеження щодо роботи в нiчний час. Так, згiдно ст. 55 К3пП забороняється залучення до роботи в нiчний час:1) вагiтних жiнок i жiнок, що мають дiтей віком до трьох poків (ст. 176 К3пП України); 2) осiб, молодших вiсiмнадцяти poків (ст. 192 К3пП України). 3аконодавством можуть бути передбаченi й iншi категорії працiвникiв, на яких поширюється дана заборона. Що стосується iнвалiдiв, то вони можуть залучатися до робати у нiчний час лише за їх згодою i за умови, що це не суперечить медичним рекомендацiям (ст. 172 К3пП). Iснують певнi особливостi використання робочого часу при вiдрядженнях, а також при вахтовому методi органiзацiї робiт. Вiдрядження не може перевищувати 30 днiв, не враховуючи часу перебування в дорозi. Працiвники, якi перебувають у вiдрядженнi, працюють вiдповiдно до режиму робочого часу того пiдприємства, куди вони вiдрядженi. У випадках, коли працiвник спецiально вiдряджаеться для робот и у вихiднi або святковi-неробочi днi, йому пiсля повернення з вiдрядження надаються iншi днi вiдпочинку. Вахтовий метод органiзацiї робiт застосовується при значному вiддаленнi виробничих об'єктiв вiд мiсця розташування пiдприємства, органiзацiї (якщо на поїздку до мiсця роботи i назад працiвники витрачають бiльше трьох годин). Тривалiсть облiкового перiоду при вахтовому методi органiзації робiт може становити один мiсяць, piк. 3алежно вiд галузi народного господарства, виду виробництва та природноклiматичних умов, власник за погодженням з профспiлковим комітетом може встановити й iнший облiковий перiод. В облiковий перiод включається час роботи на вахті, час проїзду до мiсця виконання робiт (до вахтового селища) i час мiжвахтового вiдпочинку. Час роботи на вахті (час вахти) не може перевищувати одного мiсяця. Тривалiсть щоденної роботи при вахтовому методi органiзації працi не може перевищувати 12 годин.