Еколого-ландшафтне проектування багаторічних насаджень

Автор: Пользователь скрыл имя, 14 Апреля 2013 в 15:05, курсовая работа

Краткое описание

Перший нормативний акт, яким керуються і нині, і який дає визначення багаторічних насаджень, це ГОСТ 26640-85 «Землі. Терміни та визначення», затверджений постановою колишнього Державного комітету зі стандартів від 28.10.1985 за №3453. Згідно пункту 27 ГОСТ 26640-85 багаторічне сільськогосподарське насадження - сільськогосподарське угіддя, що використовується під штучно створені древесні, кущові або трав’янисті багаторічні насадження, призначені для отримання врожаю плодово-ягідної, технічної та лікарської продукції, а також для декоративного оформлення територій. До багаторічних сільськогосподарських насаджень відносяться: сад, виноградник, ягідник, плодовий розплідник, плантації та ін.

Оглавление

Вступ ……………………………………………………………………
Огляд літератури ……………………………………………………….
Еколого-ландшафтні вишукування ………………………………..
Характеристика об’єкту проектування ……………………………….
Вивчення геології, геоморфології та рельєфу. Складання карти стрімкості схилів ………………………………………………………
Вивчення кліматичних умов. Складання карти термічних ресурсів …
Вивчення грунтів. Складання карти грунтових умов ………………….
Складання комплексної екологічної карти ……………………………..
Еколого-бонітетний аналіз ………………………………………………
Прийняття проектних рішень ………………………………………..
Організація і впорядкування території ……………………………..
Впорядкування території винограднику ……………………………….
Впорядкування території саду ………………………………………….
Впорядкування території ягіднику ……………………………………
Технологія вирощування і закладання виноградників …………
Передпосадибний обробіток грунту ………………………………….
Садіння і ремонт ………………………………………………………
Догляд за насадженнями …………………………………………….
Формування та обрізка ………………………………………………
Встановлення шпалери ……………………………………………..
Захист насаджень від шкідників і хвороб ……………………………
Агротехнічні заходи …………………………………………………
Розрахунок кошторису …………………………………………….
Перенесення проекту в натуру …………………………………..
Авторський нагляд …………………………………………………
Висновок …………………………………………………………….
Список використаної літератури …………………………………

Файлы: 1 файл

кп.docx

— 80.15 Кб (Скачать)

Умовні позначення

Градуси

Площа

 

>-17,5

525,5

 

-17,5  -20,0

312,77

 

-20,0  -22,5

108,26

 

-22,5  -25,0

23,3

 

<-25,0

5,19

Всього

 

975,02


Проаналізувавши таблицю 1 можна  сказати, що найбільшу територію  займає район з температурою до -17,5º, а саме 525,5 га. Найменшу площу займає район з температурою менше -25,0º - 5,19га.

 

    1. Вивчення грунтів. Складання карти грунтових умов

 

Самим варіабельним і важкодосліджуваним фактором екологічних умов для вирощування  сільськогосподарських культур  є грунтовий покрив.

Грунтові карти виконуються  на основі генетичної класифікації грунтів, але властивості типів та підтипів грунтів не завжди відповідають оптимуму порід або сортів. Тому при проектуванні багаторічних насаджень увагу слід приділити виноградо- і садоважливим властивостям: гранулометричному складу; кількості поживних речовин (гумусу); наявності активних карбонатів. Крім цього, грунти з несприятливими властивостями (засолені, заболочені, змиті та ін.) або виключають, або меліорують.

Відповідно до аргогрунтовому районуванню Одеської області територія  Долинівської сільської ради відноситься  до південного Придунайського степу  Б-Дністровського підрайону, Придунайсько-Причорноморському  аргрогрунтовому району.

Територія проектування знаходиться  в південній частині Степу  Південного. В степовій зоні відчувається дефіцит вологи і зменшується  глибина промочування грунтів, внаслідок  чого поступово посилюється зрідженість  рослинного покриву, зменшується глибина  проникнення кореневих систем в грунт, процес накопичення гумусу стає менш інтенсивним, а вуглекислий кальцій виноситься на меншу глибину.

Чорноземи південні – зональні чорноземи характерні для південних  сухих типчаково-ковилових степів. Поширені на рівнинах ті слабо пологих  схилах. Грунтовий профіль – 60-70 см. Некарбонатні грунти скипають з  поверхні глибше 30 см. Гумусу на глибині 0-20 см. міститься 4,0-4,10%, на глибині 70-80 см – 0,89%. В шарі 0-20 см гігроскопічна  волога складає 5,00-4,54%.

Агровиробничі групи грунтів  є основною формою агрономічномічної  інтерпретації. Головними критеріями, за якими грунти об’єднані в агрогрупи, є: приналежність грунтів до однієї грунтово-кліматичної зони, генетична  близькість грунтів, однорідність грунтових  контурів, ступінь прояву негативних ознак, рівень родючості грунтів.

На території проектування виділені наступні агровиробничі групи  грунтів:

    • 71е – Чорноземи південні важко суглинисті;
    • 74е – Чорноземи південні слабо змиті важко суглинисті;
    • 209е – Чорноземи намиті важко суглинисті.

71 агрогрупа сформувалась на лесах, володіє природною родючістю, сприятливими фізичними властивостями.

Грунти структурні, в гумусовому горизонті зернисті, в перехідному  грудкувато-зернисті. При умові утримання  їх постійно в пухкому стані в  них створюються значні запаси грунтової  вологи, доступної для рослин. Грунти даної агрогрупи містять велику кількість гумусу з поверхні (4,24-4,10%).

Грунти даної агрогрупи  придатні під всі рекомендуємі для  даної зони сільськогосподарські культури та багаторічні насадження. Необхідною умовою для збереження та підвищення родючості є застосування раціональної агротехніки в системі сівозмін, яка забезпечує накопичення та збереження вологи і живильних речовин.

74 агрогрупа. Вміст гумусу з поверхні – 3,42-3,02%. Основні міроприємства, які слугують підвищенню родючості, повині бути направлені на накопичення і збереження вологи. Важлива роль в системі таких міроприємств належить поглибленню орного горизонту.

209 агрогрупа має високу природну родючість у зв’язку з високою забезпеченістю гумусом (3,63% з поверхні) та поживними речовинами. Добре оструктурені на значну глибину. Володіють сприятливими умовами зволоження. Їх обробіток не передбачає ніяких особливостей. Придатні під будь-які культури.

Розрахуємо запаси гумусу для агрогрупи 71е:

ЗГ=((4,04+3,93+2,33+0,99)/3)*1,3*100=366,92 (т/га)

Табл. 2  Легенда грунтового покриву території

№ п/п

Умовний знак

Шифр агрогрупи

Назва грунту

Площа, га

1

 

71е

Чорноземи південні важкосуглинкові

808,60

2

 

74е

Чорноземи південні мало змиті  важкосуглинкові

151,94

3

 

209е

Чорноземи намиті важкосуглинкові

14,48

 

Всього 

   

975,02


З таблиці 1 видно, що найбільшу  площу займає агрогрупа 71е , а саме 808,60 га.

Табл. 3  Легенда картограми грунтового покриву

Умовні знаки

Вміст активних карбонатів

Запаси гумусу в метровому шарі, т/га

 

 

4,1-10,0%

>300

 

200-300


 

Табл. 4 Умовні знаки гранулометричного складу грунтів

Умовний знак

Гранулометричний знак

 

Важкий суглинок


 

 

    1. Складання комплексної екологічної карти

 

Комплексне екологічне картографування  – розділення територій за комплексом екологічних факторів вирощування.

Територія господарства розглядається  як складна комплексна ампело-біогеосистема, до складу якої входить множина елементарних факторів та безліч їх показників. Основним для наших умов визнані мікрокліматичні, геоморфологічні і грунтові фактори.

Комплексні екологічні картограми складають методом картографічного  синтезу із однофакторних карт мікроклімату, грунтового покриву та геоморфології. Шляхом фокусування вищеназваних карт, виділяють ареали екологічних типів  земель (екотопи), однорідні за основними  властивостями природних умов вирощування  багаторічних насаджень.

Параметри (градації) факторів:

  1. Термічні:  морозонебезпека, теплозабезпеченість.
  2. Грунтові: гранулометричний склад, вміст активних карбонат, гумус.
  3. Геоморфологічні положення за рельєфом: абсолютні та відносні висоти, експозиція та стрімкість схилу.

В процесі виділення екотопів проходить і певна переоцінка факторів залежно від їх лімітуючи  значень. Так, наприклад, якщо грунти придатні під виноград за своїми властивостями, розміщені в долинах та болках, де найбільш морозонебезпечні території, то розміщувати тут виноградники не допустимо. Основою для складання  комплексної ампелоекологічної  картограми можуть бути картограми термічних  ресурсів або картограми грунтового покриву. На картограму,що її взяли  за основу, наносяться дві інші з  їх контурами та умовними позначеннями. Виконують узгодження контурів та їх уточнення, нумерують, визначають площу  і складають легенду картограми.

Таким чином, комплексних  підхід в оцінці екологічних ресурсів дозволяє виділити на картограмі контури, які відображають ділянки однорідні за геоморфологічною будовою, грунтовим покривом та мікрокліматичними умовами. Ці екотопи є однорідними за екологічними умовами для вирощування на певних сортах підщепи, одного або декількох сортів багаторічних насаджень з застосуванням однакових методів освоєння території, однакової системи агротехніки, меліорації та захисту рослин від шкідників і хвороб, спеціалізацію господарства.

При накладанні однофакторних  картограм було визначено 9 екологічних  типів земель:

  1.          -17,5 і вище       71е        1, 14
  2.          -17,5 і вище       74е        2
  3.           -17,5  -20,0       71е         3, 13 15
  4. -17,5  -20,0       74е         4, 12, 16
  5.           -20,0   -22,5      74е         5, 10, 17
  6. -22,5  -25,0       74е         6, 9
  7. -22,5  -25,0       209е       7, 18
  8. -25,0 і нижче    209е       8
  9. -22,5  -25,0        71е        11, 19

 

    1. Еколого-бонітетний аналіз

 

Еколого-бонітетний аналіз проводиться  по кожному з ареалів комплексної  екологічної картограми, по кліматичних  ярусах –25,0; –22,5; –20,0; –17,5, що діляться діапазоном –2,5 °С. Проводиться оцінка середньозважених балів бонітету ґрунтів, які входять до комплексної ампелоекологічної картограми.. Найвищий бал дасть можливість рекомендувати використання цього ареалу. Для цього кожний із ареалів, придатний за екологічними умовами, оцінюється послідовно за бонітетними шкалами по врожайності.

Вибрані ареали, як найбільш ефективні  під багаторічні насадження, розглядаються  з позицій властивостей ґрунтів  для вибору підщепи, сорту, спеціалізації  і використання продукції.

По виділеним ареалам комплексної  екологічної картограми проводимо  еколого-економічний аналіз території  шляхом послідовної оцінки земель за ефективністю використання їх під основні  сільськогосподарські угіддя. Цю оцінку можливо здійснити за допомогою  балів бонітету ґрунтів. Для цього  кожний з ареалів, придатний за екологічними умовами оцінюється послідовно за бонітетними  шкалами по врожайності наступних  культур: рілля, сад, виноградник. Порівняння цих оцінок дає можливість вибрати найбільш ефективний варіант використання кожного ареалу.

Порівняння цих оцінок дає можливість вибрати найбільш оптимальний варіант  використання кожного ареалу. Дані бонітетів вносяться у таблицю

Середньозважений бал бонітету визначили за формулою :

Б =( Б1 * S1 + Б2 * S2 +…Бn*Sn) / Sзаг.

Таблиця 5  Еколого-бонітетний аналіз

 

t

№ тт. знак еко. типу

Площа екотипу,га

№ тт. назва грунту

Площа грунту, га

Бонітет за врожайністю

рекомендації

виноград

рілля

сад

Техн.

Стол.

Зерн.

Кіст.

-17,5 і вище

 

І

510,42

71е

510,42

92

89

45

42

45

Техн.

-17,5 і вище

 

ІІ

8,60

74е

8,60

93

107

60

54

54

Стол.

-17,5 -20,0

 

ІІІ

286,36

71е

286,36

92

89

45

42

45

Тен.

-17,5 -20,0

 

IV

25,91

74

25,91

93

107

60

54

54

Стол.

-20,0 -22,5

 

V

96,08

74е

96,08

93

107

60

54

54

Стол.

-22,5 -25,0

 

VI

17,41

74е

17,41

93

107

60

54

54

Стол.

-22,5 -25,0

 

ІX

11,98

71е

11,98

92

89

45

42

45

Техн.


В даній роботі була обрана ділянка на якій буде доцільно проектувати  технічний сорт винограду та кісточковий  сад.

 

 

  1. Прийняття проектних рішень

 

Для закладання промислових насаджень  використовують лише сорти винограду, які пройшли державне випробування, внесені до реєстру рослин України і допущені до використання або визнані перспективними для природного району, де знаходиться ділянка. Такий добір сортів до певної міри гарантує, що за біологічними властивостями - часом достигання ягід, тривалістю періоду вегетації, потребою в теплі і стійкістю проти низьких температур зимового періоду - вони будуть найповніше відповідати екологічним умовам зони їх використання. Правильне вирішення питання добору та розміщення сортів - це найефективніше використання конкретних умов виділеної під виноградник ділянки для одержання високих і високоякісних урожаїв винограду. Основою для формування сортименту виноградних насаджень господарства, ділянки, яка проектується є :

Информация о работе Еколого-ландшафтне проектування багаторічних насаджень