Статутні стосунки військовослужбовців

3. Норми і манери поведінки військовослужбовців за межами військової частини

Поведінка воїнів поза межами розташування частини, корабля охоплює велике число життєвих явищ, які характеризуються не тільки деякими загальними сторонами, але й певними відмінностями, котрі також необхідно враховувати. Одна справа – правила і манери поведінки військовослужбовців в громадських місцях: на вулиці, в театрі, в кіно, на майданах, в їдальнях, в громадському транспорті, тобто всюди, де їм треба стикатися з великою кількістю людей і трішки інша справа, правили і манери поведінки військовослужбовців в більш вузькому колі, наприклад, в сім’ї.

Воїн повинен зі зброєю в руках захищати свою Батьківщину, свій народ. Більш того, в повсякденному житті він зобов’язаний виявляти певну повагу, допомагати людям, які її потребують: жінкам, дітям, людям похилого віку, інвалідам і т.д. Треба завжди пам’ятати, що ніщо не дається так легко і не цінується так високо, як ввічливість. Ввічливість – це характерна якість воїна, для якого повага до людей повинна стати повсякденною нормою поведінки і звичним способом спілкування з ними. Більш того, абсолютній більшості з них повинно бути притаманне почуття тактовності і делікатності, тобто надзвичайно тонке і чуттєве відношення до людей. В чому ж виявляється ввічливість? Ввічливість і тактовність виявляється у вчинках, жестах, мові, простоті поведінки, в повазі честі і гідності людини, вона виключає грубі вирази і лайливі слова, беззмістовні мовні звороти, мовну луску.

Ввічлива і тактовна людина завжди і у всіх випадках не буде сидіти розвалившись на стільці в присутності жінки чи людей похилого віку, стояти, засунувши руки до кишень, жестикулювати, голосно розмовляти і т.п. Все це ознаки невихованості і безкультурної поведінки.

Тактична і ввічлива людина ніколи не поставить співбесідника в незручне положення, не допустить безтактовності в оцінці судження іншої людини, тим більш, не підкреслить своєї зверхності.

Військовий етикет відкидає верхоглядство, зарозумілість, манірність, самозакоханість. Їм протистоїть скромність.

Скромна людина не любить вихвалення в свою адресу, проста в поводженні, не відокремлює себе від колективу, компанійська з товаришами, не хизується своїми знаннями і заслугами. Скромність і простота – це краса військової людини, її істинна гідність.

Військовослужбовці повинні постійно бути зразком  високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою  й  поважати  гідність  інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати,  що за  їх поведінкою судять не лише про них,  а й про Збройні Сили України в цілому.

ВИСНОВКИ

Таким чином, розглянуті питання дають змогу сформулювати наступні висновки:

                  В міру змін умов життя людства, росту утворень і культури одні правила поведінки змінюються іншими. Те, що раніш вважалося непристойним, ставати загальноприйнятим, і навпаки. Але вимоги етикету не є абсолютними: дотримання їх залежить від місця, часу й обставин. Поводження, неприпустиме в одному місці і за одних обставин, може бути доречним в іншім місці і за інших обставин.

                  Норми етикету, на відміну від норм моралі є умовними, вони носять ніби характер неписаної угоди про те, що в поводженні людей є загальноприйнятим, а що ні. Кожна культурна людина повинна не тільки знати і дотримуватися основних норм етикету, але і розуміти необхідність визначених правил і взаємин. Манери багато в чому відбивають внутрішню культуру людини, його моральні й інтелектуальні якості. Уміння правильне поводитися в суспільстві має дуже велике значення: воно полегшує встановлення контактів, сприяє досягненню взаєморозуміння, створює гарні, стійкі взаємини.

                  Специфіка військової служби полягає в тому, що в умовах армії і флоту регулятором поведінки воїнів крім громадської думки і, головним чином, є вимоги військових статутів і присяги, які мають форму закону.

                  Таким чином, правила, норми і манери поведінки військовослужбовців вироблені багаторічним досвідом існування людського суспільства взагалі і досвідом розвитку й удосконалення військової організації, її специфіки і призначення зокрема. Ці правила і норми носять прогресивний характер, бо сприяють культурному удосконаленню військовослужбовців і обумовлені службовою доцільністю і необхідністю.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.            Ісаєнко Т.К. Моральна культура майбутніх офіцерів У контексті військово-національних традицій. [Електронний підручник] – Режим доступу: http://194.44.242.244/Portal/soc_gum/vios/texts/2008-21.pdf#page=68

2.            Митителло В.Л., Етика й етикет ділової людини. - Самара, 1992.

3.            Статут внутрішньої служби Збройних сил України. [Електронний підручник] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=548-14

4.            Чайка Г.Л. Культура ділового спілкування менеджера: Навч. посіб. - К.: Знання, 2005. - 442 с. - (Вища освіта XXI століття).

5.            http://vyhovna-robota.blogspot.com/2010/05/blog-post_03.html