Суб'єктивна сторона злочину

Зокрема, В.Ф. Кириченко визначав її як неправильне уявлення особи щодо

протиправності діяння, тобто його належності до злочинів, кваліфікації та розміру покарання, що загрожує особі, яка вчинить відповідне протиправне діяння . О.І. Рарог писав, що юридична помилка – це неправильне уявлення особи про юридичні властивості вчинюваного діяння. Ю.А. Вапсва зазначає, що під юридичною помилкою потрібно розуміти неправильне уявлення особи щодо юридичного характеру діяння та його наслідків. А.А. Музика в коментарі до ст. 25 КК України засвідчує, що це хибне уявлення особи про правову сутність чи правові наслідки вчиненого нею діяння. На противагу цим науковцям М.Б. Фаткулліна розглядає юридичну помилку не як неправильне уявлення, а як неправильне знання, отримане особою під впливом омани відносно юридичних обставин вчиненого нею діяння.

У кримінально-правовій літературі існує чимало класифікацій юридичних помилок. Найбільше підтримки серед науковців знаходить поділ юридичних помилок залежно від неправильного сприйняття особою тієї чи іншої сторони вчинюваного нею діяння на такі види: 1) помилка щодо злочинності чи незлочинності діяння; 2) помилка щодо кваліфікації вчиненого; 3) помилка щодо караності діяння. Крім цієї класифікації залежно від структури кримінально-правової норми виділяють: а) помилку щодо виду і розміру кримінально-правової санкції за вчинене діяння; б) помилку в змісті диспозиції кримінально-правової норми; в) помилку особи стосовно гіпотези кримінально - правової норми; г) помилку щодо кримінально-правової норми в цілому. З урахуванням помилки особи щодо кількості порушених кримінально-правових норм можна виділити такі різновиди юридичної помилки: а) особа вважає, що порушено декілька норм права, а фактично порушується лише одна; б)особа вважає, що посягає на одну правову норму, а фактично відбувається посягання на декілька норм. Залежно від ставлення особи до суспільної небезпеки і кримінальної протиправності вчинюваного діяння можна виділяти позитивну (коли особа вважає, що вчиняє суспільно небезпечне і кримінально протиправне діяння, хоча насправді воно таким не є) та негативну (коли особа вважає, що вчинюване нею діяння не володіє ознаками суспільної небезпечності та кримінальної протиправності, хоча насправді воно є злочином) помилку. Значення кожної з видів юридичних помилок є різним і застосовується в певних сферах по своєму. Тож, доцільно буде визначити значення кожного виду окрему.

Помилка щодо злочинності діяння –  має декілька підвидів, а саме: помилка у ставленні особи до скоєного діяння, що у розумінні особи є злочином, хоча насправді ним не може бути – так звана позитивна юридична помилка, або уявний злочин. Іншим підвидом є помилка особи, що не вважає своє діяння злочином, хоча насправді воно таким і є –негативна помилка. М.Б. Фаткулліна виділяє такі ознаки такої юридичної помилки:

1) у результаті негативної юридичної  помилки особа неправильно оцінює

юридичну сторону вчинюваного  діяння, помиляючись щодо його суспільної небезпеки і кримінальної протиправності;

2) неправильна оцінка стосується  того, що особа не вважає вчинюване  нею діяння суспільно небезпечним і кримінально протиправним;

3) кримінальний закон відносить вчинюване особою діяння до злочинів;

4) особа справді не знає про існування кримінально-правової заборони,

помиляючись добросовісно;

5) особа не могла знати про  існування кримінально-правової  заборони, підставою для чого могли стати такі обставини: а) особливі психофізіологічні, соціальні та інші ознаки особи (наприклад, відставання у психічному розвитку, проживання в місцевості, віддаленій від великих культурних та промислових центрів або коли іноземний громадянин недавно приїхав у країну тощо);

б) кримінальний закон, який набув  законної сили, не був опублікований  або не був доведений до відома громадян іншим способом; в) помилкове тлумачення кримінального закону; г) криміналізація діяння відбулася незадовго до його вчинення; д) було змінено нормативні акти інших галузей права (з’явилися нові правила, норми, інструкції), порушення яких формує основу злочинів з бланкетними диспозиціями, при цьому суб’єкт не ознайомлений і не мав змоги ознайомитися з новими правилами (нормами, інструкціями), котрі змінили зміст кримінально-правової заборони. Цей перелік не є вичерпним.

Помилка щодо кваліфікації діяння –  виділяють декілька підвидів даної  помилки : а) помилка, за якої особа вважає, що діяння слід кваліфікувати за декількома статтями, тоді як воно підлягає кваліфікації лише за однією статтею кримінального закону; б) помилка, за якої особа вважає, що діяння варто кваліфікувати за однією статтею кримінального закону, тоді як воно підлягає кваліфікації за декількома; в) помилка при розмежуванні суміжних складів злочинів. Помилка у кваліфікації діяння ніяким чином не впливає на форму вини та відповідальності, оскільки особа чітко усвідомлювала, що її діянні (дії чи бездіяльність) є протиправними, винними та тягнуть за собою суспільно небезпечні наслідки.[1, c.303]

Помилка щодо караності діяння –  також, як і вини зазначені вище поділяється на види. Так, може бути хибне уявлення особи щодо виду чи розміру покарання, щодо додаткового покарання. Як і помилку у кваліфікації діяння, дана помилка не впливає на форму покарання та відповідальність, оскільки злочинне діяння було скоєне, а уявлення особи щодо караності не впливає на умисел або необережність, тобто не впливає на вину.

Кожен повинен дотримуватися вимоги права лише тому, що така вимога існує, а не тому, що за її невиконання передбачено покарання. Але впливове значення на це буде мати юридична освіченість, яка нажаль низька на даний момент часу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Б. Мелих Кримінально правове значення юридичної помилки.- ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ:Серія юрид. 2010. Вип. 50. С. 299–306.

2. Конституція України // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96-%E2%F0

3. Кримінальний кодекс України (зі змінами та доповненнями станом на 1 вересня 2008 року). – Х.: ТОВ «Одіссей», 2008. – 288 с.

4. Кримінальне право України: Загальна частина. М. І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін. / За ред. М.І. Бажанов, В.В. Сташиса, В.Я, Тація. – Київ-Харків: Юрінком Інтер-Право, 2001. – 416 с.

5. Кримінальне Право України  Кузнецов В.В., Савченко А.В., Плугатир В.С. //http://adhdportal.com/book_1464_chapter_42_38._Podvіjjna_(skladna_chi_zmіshana)_forma_vini._Її_znachennja_dljakvalіfіkaсії..html.

6. М.В. Гедз Мета злочину за кримінальним правом України// Науковий вісний Львівського державного університету внутрішніх справ . -2010.- № 1. – с. 362-369

7.Матишевський П.С. Кримінальне право України: Загальна частина. Підручник: Навчальне видання. - К.: Юрінком Інтер, 2000.- 272 c.

8. Р.В.Вереша Вина (коментар до ст.23 Кримінального кодексу України)//Вісник академії адвокатури України. - 2009. - № 3. - C.39-45.

9. Тихонов К. Ф. Субъективная  сторона преступления / К.Ф. Тихонов.–

Саратов: Приволж. кн. изд-во. –1967. – 103 с.

10.Хохлова І.В., Шем’яков О.П. Кримінальне право зарубіжних країн (в питаннях та відповідях): Навчальний. – Київ:Центр навчальної літератури 2006. – 256 с.

11. http://crimealawyers.com/komentar-do-stattі-24-umisel-і-iogo-vidi

12. http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/kodeks/024/025.php

13. http://www.vuzlib.net/beta3/html/1/19908/19949/