Санкції статтей особливої частини кримінального кодексу України

    План

    Вступ……………………………………………………………………….………3

1. Визначення поняття та характеристика кримінально-правових санкцій….5
2. Питання класифікації санкцій Кримінального Кодексу України. Співвідношення понять «санкцій кримінально-правової норми» та «санкції статей Особливої частини КК»…………………………………………………………….10
3. Проблематика побудови санкцій статей Особливої частини КК. Наукові підходи та спроби вирішення даної проблеми……………………………………15
4. Вплив міжнародного права на формування вітчизняних кримінально-правових норм……………………………………………………………..………..20
5. Науковий підхід до виокремлення поняття заохочувальних санкцій в теорії кримінального права………………………………………………………….26

    Висновок………………………………………………………………….………31

    Список  використаної літератури………………………………………….……33 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Вступ

    У науці кримінального права приділяється чимало уваги протидії злочинам, у тому числі й шляхом застосування покарання. Однак недостатньо розробленою залишається проблема законодавчого регулювання кримінальної відповідальності шляхом побудови кримінально-правових санкцій, а також удосконалення практики їх застосування.  Чимало років вивчення кримінально-правових санкцій займались провідні   вчені галузі кримінального права, виводили власні концептуальні засади, конструювали власні моделі побудови кримінально-правової норми, та намагались чітко окреслити в межах даних норм місце та роль санкцій.

    Актуальність  теми полягає у тому, що проблема визначення поняття,  проблематика побудови, види санкцій, а також класифікація активно досліджувалися протягом тривалого періоду такими вченими, як О.Е. Лейст, П.П. Осипов, Ю.О. Ткачук, Ю.В. Філей та іншими. Однак все ж існують різноманітні погляди, проблеми та суперечки у розгляді даних питань, які все ж потребують детального вивчення

    Предметом вивчення виступають санкції статей Особливої частини КК України, як обов’язкового елементу інституту кримінальної відповідальності.

    Тому  метою даної  курсової роботи є визначення поняття «санкція статті Особливої частини КК України», висвітлення значення цього поняття для теорії та практики кримінального права.

    Завданням даної курсової роботи є:

• визначити поняття кримінально-правової санкції як як обов’язкового елементу інституту кримінальної відповідальності, та дати загальну правову характеристику санкції, як структурної частини норми права;
• проаналізувати, як співвідносяться між собою такі поняття як «санкції кримінально-правової норми» та «санкції статей Особливої частини КК України», розглянути різні точки зору вчених з приводу класифікації санкцій та поділу їх на види;
• розглянути проблемні питання які стосуються проблематики побудови кримінально-правової санкції;
• дослідити яким чином міжнародне право впливає на процес формування та конструювання вітчизняних норм кримінального права, визначити доцільність такого впливу;
• вивчити різні точки зору вчених-теоретиків з приводу виокремлення заохочувальних санкцій як одного із видів.

    До  структури курсової роботи входить: план курсової роботи, вступ, 5 досліджуваних питань, висновок та список використаних нормативно-правових актів та наукової літератури.

      Наукова новизна вивченої проблеми полягає в комплексному дослідженні поняття кримінально-правової  санкції, виділенні окремого її виду – заохочувальних санкцій,  а також дослідженні актуальності та доцільності такого виокремлення; вивчення різноманітних наукових точок зору з приводу проблематики побудови санкцій, пошук шляхів подолання даної проблеми; ознайомлення з кримінально-правовою санкцією в контексті впливу на нього норм міжнародного права. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Визначення  поняття та характеристика кримінально-правових санкцій

    Визначення  кримінально-правової санкції є  одним із центральних питань науки кримінального права, яке до сьогодні не знайшло свого однозначного розв’язання. Значна кількість авторських поглядів щодо такого визначення лише підкреслює той факт, що відсутність останнього є каменем спотикання під час розгляду майже всіх теоретичних та прикладних проблем у царині кримінального права.¹ У юридичній літературі на сьогодні не існує однозначного тлумачення терміна “санкції”. Для того, щоб дати рекомендації законодавцеві щодо вдосконалення регламентації в законі кримінально-правових санкцій, необхідно мати чітке уявлення про правову природу, сутність цього феномену.

    Отже, санкція – це багатозначне поняття, яке має безліч варіацій і значеннєвих відтінків. Розглянемо різні точки зору на це питання, наведені в юридичній літературі. А.О. Пінаєв визначає санкцію як частину статті кримінального закону, яка містить вказівки на вид і розмір покарання.² О.Е. Лейст називає санкцією правової норми нормативне визначення примусових заходів, які застосовуються в разі правопорушення й містять його підсумкову правову оцінку.³ Санкція – це правовий засіб забезпечення виконання юридичних обов'язків та охорони суб'єктивних прав від можливих порушень. А.П. Козлов дає розгорнуте визначення кримінально-правової санкції як частини кримінально-правової норми, яка має державно-примусовий якісно-кількісний характер і являє собою формально визначену об'єктивно-суб'єктивну модель заходів кримінально-правового впливу, що застосовуються до осіб, які вчинили злочин.⁴ З огляду на вказане можна однозначно визначитися, що санкція є частиною норми права.

    Питання про кримінально-правову норму є одним з найскладніших у теорії кримінального права. Структура норми права постійно привертає увагу вчених. І хоча основні напрями в дослідженні цієї проблеми вже сформувалися, прихильники різних поглядів продовжують обстоювати свої позиції, знаходячи для їх обґрунтування нові аргументи.

    З етимологічного погляду термін “санкція”  досить багатозначний. Беручи свійпочаток  від латинського “sanctio” –  “найсуворіша постанова”, сьогодні його застосовують надзвичайно широко. Зокрема, відволікаючись від неформального контексту санкцій (як субкультурных утворень), можна говорити про санкцію, принаймні, як про:

    – елемент норми права, в якому  визначені несприятливі наслідки недотримання вимог, установлених цією нормою;

    – захід впливу, який застосовується до правопорушника і тягне несприятливі наслідки;

    – акт дозволу, затвердження, вираження згоди посадовою особою із запропонованими рішеннями, діями;

    – засіб впливу на державу, що порушила свої міжнародні зобов’язання.⁵

    З урахуванням загальновизнаних уявлень  про кримінально-правову норму припустимим є пов’язувати проблематику кримінально-правової санкції з першим і другим контекстом розуміння санкції як такої. Однак слід вважати, що трактування санкції як несприятливого наслідку не відповідає сучасним правовим реаліям і уявляється трохи звуженим. Хоча заохочувальні санкції як вид санкцій не одержали загального визнання, у  теоретико-правовій літературі вже сформовано науковий підхід, що аргументує іманентність заохочувальних санкцій поряд із санкціями каральними (репресивними), тому що право як засіб соціального контролю не повинне асоціюватися винятково із примусом, не може зводитися лише до застосування негативних санкцій.⁶

    Структурно-функціональний підхід до вивчення норми права дає змогу виділити в ній кілька взаємозалежних і водночас відносно самостійних елементів. Вважається, що структура правової норми складається із сукупності трьох елементів: гіпотези, диспозиції й санкції. Так, О.Е. Лейст, підтримуючи логічну тричленну структуру, зазначає, що вона орієнтує правотворчість і практику застосування закону на точне з'ясування: хто, коли та до чого зобов'язаний, на що має право, які, за що й до кого застосовуються санкції.⁷

    Виділення структурних частин тієї чи іншої правової норми є логічною операцією не тільки з приводу визначеної статті закону, а й у зв'язку з аналізом інших правових норм тієї самої або суміжної галузі права. Структура законодавчого матеріалу не може визначати структуру виражених у ньому норм. Законодавство і право (аналогічно: статті закону і правові норми) співвідносяться за схемою: форма і зміст, і саме зміст у цьому співвідношенні є первинним.⁸

    Якщо  структура правової норми – основного елемента системи права – стабільна, вона завжди трьохелементна, то структура статей – основних складових структури законодавства – має безліч варіантів. Відповідно, у статтях Особливої частини КК України виділяються два структурні елементи, які традиційно називають диспозицією й санкцією. Санкція – це структурна частина статті Особливої частини КК, яка використовується для визначення виду й розміру покарання. В.І. Борисов у цьому аспекті розглядає санкцію як частину статті, яка визначає вид і розмір покарання за злочин, зазначений у диспозиції. А.П. Козлов характеризує зв'язок диспозиції із санкцією тим, що він однобічний, оскільки від диспозиції залежить санкція (зворотний зв'язок відсутній); твердий, оскільки чим небезпечніший вид злочину, тим суворіше покарання, відображене в санкції; опосередкований завдяки тому, що санкція виникає не сама по собі від диспозиції, а лише як соціальна оцінка виду злочину (через законодавця).⁹

    Отже, відокремлене існування диспозиції й санкції, які в сукупності утворюють кримінально-правову норму, неможливе. Диспозиція й санкція діють одночасно та спільно, проте кожний із цих елементів кримінально-правової норми впливає на поведінку в лише йому властивому напрямі.

    Санкція є необхідним елементом правової норми. Відсутність санкції рівноз начна відсутності кримінально-правової норми. Зміст санкції полягає у встановленні моделі кримінального покарання за діяння, яке передбачено в диспозиції з урахуванням особистості злочинця. Санкції створюються на основі видів злочинів і системи покарань. Саме в санкціях мають бути закладені точки відліку, які допомогли б суду обрати необхідне покарання.

    На  мою думку, необхідно погодитись з А.П. Козловим, який зазначає, що терміну “санкція” відповідає термін “покарання”. Тому в кримінальному праві можна досить чітко розмежувати санкцію й покарання в їх сутнісному вираженні: перша описує можливі заходи впливу, друге є реальним заходом впливу стосовно реального злочинця за реально вчинене. Санкція – це не самі наслідки негативної поведінки, а їх модель.¹⁰ Санкції передбачають обов'язковість мотивації при обранні конкретної міри покарання. Санкція і покарання – це не тільки нетотожні поняття, а й у певному розумінні різні, що мають самостійні значення в механізмі правового регулювання. Санкція, наприклад, характеризує кримінальне право з погляду його меж і можливостей впливати на суспільні відносини.¹¹

    Основною  ознакою кримінально-правової санкції  є те, що вона не може бути ефективною без наявності державного примусу. Саме заходи державного примусу за вчинення суспільно небезпечного діяння моделює санкція. Будь-яка правова санкція вказує на міру примусу, який застосовується органами держави у разі правопорушення. Однак, якщо відсутній ефективний порядок їх застосування, то будь-які міркування про класифікацію та побудову втрачають актуальність. Без кримінально-процесуального права неможливе застосування кримінально-правових норм, але без матеріально-правової підстави процес стає безпредметним і взагалі втрачає свій зміст. Ця проблема важлива, але її не слід змішувати із самим поняттям санкції, оскільки недостатньо ефективна санкція не перестає бути санкцією, але потребує подальшого вдосконалення.

    З огляду на викладене можна дійти  висновку, що санкція – це обов'язкова складова статті (або частини статті) Особливої частини КК України, яка містить у собі модель виду й обсягу покарання, адекватного суспільній небезпечності злочинного діяння. Санкція розкриває правовий аспект кримінального покарання, вказуючи на його вид та обсяг, виконуючи при цьому роль моделі кримінального покарання, передбаченого за вчинений злочин. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Питання класифікації санкцій  Кримінального Кодексу  України. Співвідношення понять «санкцій кримінально-правової норми» та «санкції статей Особливої  частини КК»

    У ч. 1 ст. 65 Кримінального кодексу України (далі – КК) встановлено, що суд призначає покарання   в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.¹² Даний припис свідчить, що санкції статей (частин статей) Особливої частини КК відіграють вирішальну роль при встановлені меж караності злочинного діяння і служать орієнтиром для суду при індивідуалізації покарання. Інакше кажучи, в них закріплюється потенційно можливий обсяг карально-превентивних заходів, які можуть бути застосовані за вчинення злочину.