Кримінально-правова характеристика умовно-дострокового звільнення від відбування покарання

УКООПСПІЛКА

Львівська Комерційна Академія

 

 

Кафедра кримінального  права та процесу

 

 

 

 

Курсова робота

на тему:

«Кримінально-правова  характеристика умовно-дострокового звільнення від відбування покарання»

 

 

 

 

Виконав: ст. гр. 293

 

 

Науковий  керівник:

ст. викл. Сосніна О.В.

 

 

 

 

Львів-2010

ЗМІСТ

1. Вступ…………………………………………………….…………....3-5
2. Розділ I: Поняття та вид звільнення від покарання та його відбування………………………………………………………………………...6-33
3. Розділ II: Кримінально-правова характеристика умовно-дострокового звільнення від відбування покарання………………………….33-43
4. Висновки…………………………………………………………...44-45
5. Список використаних джерел…………………………………….46-47

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Сьогодні ніхто не зможе точно  сказати, коли було вчинено перший злочин, коли і яке покарання було застосовано  вперше. Достеменно відомо тільки одне - в усі часи за злочином слідувало покарання.

Покарання застосовувалися самі різні - від нелюдських тортур і витончених страт до громадського осуду. У міру розвитку суспільства змінювалося  і його ставлення до покарання. І сьогодні на початку третього тисячоліття, постає питання, якою бути системі виконання покарання у новому столітті.

На Міжнародній конференції  з реформи кримінальних покарань, що відбулася в квітні 1999 року, у  Лондоні за участю міністрів, парламентаріїв, суддів і представників неурядових організацій більш, ніж з 60 країн і 5 континентів - прийшли до єдиної думки, що тюремне системи усього світу знаходяться у кризовому стані. Тюрми приносять мало користі суспільству - руйнують сім'ї, дають мало задоволення жертвам злочинів, є установами, які ізольовані від суспільства і про які часто забувають.

На практиці умови у в'язницях  далекі від стандартів ООН. Порушення  прав людини, такі, як переповненість, відсутність гігієни, брак продуктів  харчування, погане медичне обслуговування, високий рівень інфекційних захворювань і смертність в місцях позбавлення волі, в більшості країн світу отримали широке поширення. ситуація в цих системах світу повністю співзвучна і наших проблем, тому ми не можемо і не маємо права не думати і не робити практичних кроків з реформування нашої системи кримінальної відповідальності.

Чисельність тюремного населення, на мій погляд, у великій мірі залежить від кримінальної політики, правозастосовчої практики, традицій, укорінених в суспільній свідомості.

У той же час, аналізуючи стан злочинності  в останні роки, після проведення амністій, можна зробити, ще один висновок - скорочення чисельності позбавлених  волі, не робить істотного впливу на зростання злочинності в країні.

Сьогодні ні для кого не секрет, що позбавлення волі не перевиховує засудженого, швидше за все, мову можна вести лише про корекції його поведінки. У цілому ж, перебуваючи в місцях позбавлення волі, засуджений просочується ідеологією злочинного світу, а звільнення несе її в суспільство. Таким чином, пропускаючи через виправні колонії значну частину населення країни, ми якісно погіршуємо своє суспільство. Неважко порахувати, що продовження такої кримінальної політики щодо позбавлення волі на протязі ближчих 10-20 років, може призвести до непоправних наслідків. Зберігаючи, цю тенденцію, ми створюємо реальну загрозу національній безпеці країни.

Мабуть, не завжди виправдовує себе застосування кримінального закону для вирішення соціальних проблем  і конфліктів, що виникають у суспільстві. Це може не найкращий засіб, хоча і необхідний. Але навіть у тих випадках, коли його застосування неминуче, доцільним є збереження і можливе зниження питомої ваги позбавлення волі в загальній сукупності покарання. Вихід бачиться тільки в оптимізації та подальшому вдосконаленні кримінальної та кримінально-виконавчої політики.

Розділ XII КК України регламентує різні види звільнення від покарання та його відбування. Загалом кримінальна відповідальність включає в себе винесення судом обвинувального вироку, призначення і реалізацію покарання і судимість. Разом з тим ККУ передбачає можливість реалізації кримінальної відповідальності при повному або частковому звільненні засудженого від відбування призначеного судом покарання. Таке звільнення від відбування покарання зумовлюється недоцільністю або неможливістю його виконання.

Мета дослідження полягає в  кримінально-правовій характеристиці інституту звільнення від відбування покарання загалом, так і умовно-дострокового звільнення зокрема. Для досягнення зазначеної мети, в роботі необхідно вирішити наступні завдання:

• визначити місце умовно-дострокового звільнення в системі норм про звільнення від покарання;
• розглянути і охарактеризувати умови застосування умовно-дострокового звільнення;

 

Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають в процесі застосування до засуджених, норм про умовно-дострокове звільнення від відбування кримінального покарання.

Предмет дослідження становлять норми  кримінального законодавства, які  регулюють цей інститут, і практика його використання в даний час.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ I

 

Призначення судом у вироку особі, винній у вчиненні злочину, певного  покарання і його відбування засудженим, є основною формою реалізації кримінальної відповідальності, закономірним підсумком існування кримінально-правових відносин.

Однак, принципи гуманізму, економії кримінально-правового впливу, в  ряді випадків спеціально регламентованих  законом, дають підстави для повного  або часткового звільнення особи  від покарання, коли стає зрозумілим, що цілі покарання досягнуті на момент його призначення або в певний період, коли відбута лише його частина. В цих випадках засуджена особа після визнання її винною у обвинувальному вироку взагалі звільняється від відбування покарання або від його подальшого відбування. Звільнення від покарання можливе лише у тих випадках, коли його мета може бути досягнута без реального відбування покарання (в цілому чи його частини) або коли її досягнення надалі стає неможливим і безцільним (важка хвороба засудженого) чи недоцільним (давність виконання обвинувального вироку)¹.

Відповідно до ККУ звільнення від  покарання і його відбування здійснюється судом, рішення про звільнення від  покарання і його відбування за амністією  приймає Верховна Рада України, а  в порядку помилування - Президент України.

Отже, звільнення від покарання  та його відбування - це акт відповідних  органів державної влади, згідно з яким до особи, яка визнана винною і засуджена, покарання не застосовується, або особа, відбувши частину покарання, звільняється від його подальшого відбування.

Певною мірою звільнення від  покарання схоже на звільнення від  кримінальної відповідальності. Але  між ними існує й суттєва різниця. Так, загальним для обох видів  звільнення є те, що і в першому  і в другому випадках особа вчинила суспільно небезпечне діяння, яке містить всі ознаки складу злочину. Але при звільненні від кримінальної відповідальності йдеться, в основному, про злочини невеликої чи середньої тяжкості, а при звільненні від покарання - про злочини будь-якої тяжкості. В обох видах звільнення рішення приймає суд (крім актів амністії та помилування). Але при звільненні від кримінальної відповідальності рішення суду приймається до винесення обвинувального вироку, а при звільненні від покарання - суд виносить обвинувальний вирок, не призначаючи покарання, або звільняє від його відбування засуджену особу чи особу, яка покарання вже відбуває.

Нарешті, звільнення від кримінальної відповідальності не тягне для особи  стану судимості, тоді як звільнення від покарання здебільшого стану судимості не позбавляє.

Норми, які регулюють питання  звільнення від покарання та його відбування, зосереджені в розділі XII Загальної частини КК України: “Звільнення від покарання та його відбування” (статті 74-87 ККУ). Вчені  Мельник М.І. та Хавронюк М.І. зауважують на неточність у назві, адже суть цього інституту не обмежується лише звільненням від покарання та звільненням від відбування покарання. Вона полягає у тому, що за підстав, передбачених КК:

1. засуджений може (або повинен) бути звільнений судом від відбування покарання, призначеного вироком суду ще до початку його відбування;
2. засуджений може (або повинен) бути звільнений судом від подальшого відбування покарання, частину якого він вже відбув;
3. призначене засудженому покарання може бути замінене більш м'яким;
4. призначена засудженому міра покарання повинна бути знижена.²

 

Йдеться про такі види звільнення:

1. Звільнення від покарання у  зв'язку із втратою особою суспільної  небезпеки (частина 4 статті 74 ККУ);

2. Звільнення від відбування  покарання з випробуванням (статті 75-78 ККУ);

3. Звільнення від відбування  покарання з випробуванням вагітних  жінок і жінок, які мають  дітей віком до семи років  (стаття 79 ККУ);

4. Звільнення від відбування  покарання у зв'язку із закінчення  строків давності виконання обвинувального Вироку (стаття 80 ККУ);

5. Умовно-дострокове звільнення  від відбування покарання (стаття 81 ККУ);

6. Заміна невідбутої частини  покарання більш м'яким (стаття 82 ККУ);

7. Звільнення від відбування  покарання вагітних жінок і  жінок, які мають дітей віком до трьох років (стаття 83 ККУ);

8. Звільнення від покарання за  хворобою (стаття 84 ККУ);

9. Звільнення від покарання на  підставі Закону України «Про  амністію» (статті 85 та 86 ККУ);

10. Звільнення від покарання  на підставі акту про помилування (статті 85 та 87 ККУ).

 

Особливим видом звільнення від  покарання є звільнення від покарання  у разі прийняття нового закону, що виключає або пом’якшує призначене особі покарання (частини 2, 3 ст. 74 КК)³. Конституція України (ч. 1 ст. 58) та КК (ст. 5) встановлюють принцип, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію у разі, якщо вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Дія такого закону поширюється з моменту набрання ним чинності також на діяння, вчинені до його видання, в тому числі на осіб, що відбувають або вже відбули покарання, але мають судимість. Якщо новий закон пом’якшує караність діяння, за яке засуджений відбуває покарання, призначена йому міра покарання, що перевищує санкцію знов виданого закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленого цим законом. Амністія і помилування частіше за все мають безумовний характер, хоча можуть бути (особливо амністія) й умовними.

Звільнення від покарання є  юридичним фактом, який тягне за собою припинення кримінально-правових відносин (або перехід їх у стан судимості особи) у зв'язку з реалізацією суб'єктами цих правовідносин своїх прав і обов'язків.

При безумовному звільненні перед  особою не ставляться які-не-будь вимоги в зв'язку з її звільненням. Умовне ж звільнення пов'язане з пред'явленням особі визначених законом вимог, які вона має виконати протягом певного іспитового строку. Їх порушення тягне за собою скасування застосованого судом звільнення від покарання.

 

До умовних звільнень відносяться:

 

1) звільнення від відбування  покарання з випробуванням (стаття 75 ККУ);

2) звільнення від відбування  покарання з випробуванням вагітних  жінок і жінок, які мають  дітей віком до семи років  (стаття 79 ККУ);

3) умовно-дострокове звільнення  від відбування покарання (стаття 81 ККУ);

4) звільнення від відбування  покарання вагітних жінок і  жінок, які мають дітей віком  до трьох років (стаття 83 ККУ);

5) звільнення від покарання за  хворобою (частини 1 і 2 статті 84 ККУ).

 

До безумовних звільнень відносяться:

 

1) звільнення від відбування покарання особи, яка втратила суспільну небезпеку (частина 4 статті 74 ККУ);

2) звільнення у зв'язку із  закінченням строків давності  виконання обвинувального Вироку (стаття 80 ККУ);

3) звільнення від більш тяжкого  покарання шляхом заміни невідбутої частини його більш м'яким (стаття 82 ККУ);

4) звільнення від покарання за  хворобою військовослужбовців (частина  3 статті 84 ККУ);

5) звільнення від покарання Законом  України «Про амністію» (стаття 86 ККУ) і актом про помилування  (стаття 87 ККУ).

 

Вчений Омельчук О.М.⁴ наводить іншу класифікацію, яка на мою думку більш чіткою:

 

Звільнення  від покарання (тобто не призначення  покарання):

• внаслідок втрати  особою  суспільної небезпечності  (ч.  4 ст. 74);
• у зв'язку із закінченням строків давності (ч. 5 ст. 74);
• у зв'язку з хворобою особи (ст. 84);

 

Звільнення від відбування покарання:

• особи, засудженої за діяння, караність якого законом усуне на (ч. 2 ст. 74);
• з випробуванням (ст.ст. 75—78);
• з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79);
• у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80);
• умовно-дострокове звільнення (ст. 81);
• вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83);
• у зв'язку з хворобою (ст. 84);
• на підставі закону України про амністію або акта про помилування (ст. 85);