Конституційно-правові основи здійснення правосуддя в Україні

Процесуальне  законодавство встановлю вичерпний  перелік учасників процесу, які  можуть подати скаргу на рішення суду І інстанції, а також перелік  судових рішень, що можуть бути оскаржені.

Слід мати на увазі, що крім перегляду судових  рішень в апеляційному та касаційному  порядку, КПК України, ЦПК України  та ГПК України передбачають також  можливість перегляду судових рішень, які набрали законної сили, за ново виявленими обставинами ( обставини, які існували на момент розгляду і постановлення судового рішення, але були не відомі і спростовують висновки, вказані у судовому рішенні, яке набрало законної сили), а також виключними або винятковими обставинами.

Обовязковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими  до виконання усіма державними органами влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об’єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами  та юридичними особами на всій території України.

Обов’язковий характер рішень суду, що набрали законної сили, надає їм властивості закону в справі, в якій вони постановлені. За невиконання рішень суду може настати кримінальна, адміністративна або дисциплінарна відповідальність. Обов’язковий характер мають не тільки судові рішення, якими закінчується розгляд справи у суді, а й інші ухвали та постанови суду. 

Дрежавна/національна  мова судочинства.

Закріплено у ст. 10 Закону про судоустрій. Судочинство в Україні провадиться державною мовою. Застосування інших мов у судочинстві здійснюється у випадках і порядку, визначених законом. Як виняток у відповідності із Законом про мови в Україні, судочинство може провадитись мовою більшості населення місцевості, на яку поширюється юрисдикція суду. Особи, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право користуватися рідною мовою, тобто робити заяви, давати пояснення і показання, заявляти клопотання, знайомитись з матеріалами справи, виступати в суді та користуватися послугами перекладача у судовому процесі. Право давати показання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, мають також свідки. Експерт також вправі складати висновок рідною мовою або мовою, якою він володіє. Обов’язок залучити до участі перекладача покладається на суд, який розглядає справу. Порушення судом вимог щодо необхідності залучення до справи перекладача є істотним порушенням норм процесуального закону, а отже є підставою для скасування рішення суду вищестоящою інстанцією як незаконного. 

Всебічне, повне і обєктивне дослідження обставин справи.

Всебічність, повнота  і об’єктивність дослідження  обставин справи є гарантією законності й обґрунтованості прийнятих  судом рішень.

Всебічність передбачає з’ясування всіх обствин, що складають  предмет доказування, та інших істотних для справи обставин, тобто перевірку всіх можливих версій і вичерпне з’ясування всіх фактичних даних, що мають значення для правильного розгляду і вирішення справи.

Повнота дослідження  означає достатність доказів, тобто  таку їх сукупність, що дозволяє зробити достовірний висновок про обставини, що мають значення для справи. Якщо всебічність характеризує широту дослідження, то повнота – його глибину, межі дослідження.

Об’єктивність дослідження означає безсторонній, неупереджений підхід до збирання й оцінки доказів, виявлення і дослідження яких як викриває так і виправдовує підсудного, так і неухильне дотримання встановленого законом порядку провадження в справі і прийняття процесуальних рішень. Однобічність і неповнота досудового слідства є підставою для скасування вироку суду. Підставами для скасування вироку чи рішення суду, які якраз торкаються принципу всебічності, повноти та об’єктивності дослідження обставин справи є незаконний склад суду, тобто входження до складу суду, що підлягає відводу через зацікавленість у справі, порушення таємниці наради суддів, розгляд справи у відсутності підсудного, у тих випадках коли його участь є обов’язковою. 

Одноособовий  та колегіальний розгляд справи у  суді.

Справи у судах  І інстанції розглядаються суддею одноособово, колегією суддів або суддею і народними засідателями, а у випадках передбачених законом, - також судом присяжних.

Народні засідателі та присяжні – це громадяни України, які відповідно до ст. 127 Конституції  України беруть участь у здійсненні правосуддя і вирішують у складі суду справи разом із професійними суддями.

Питання відносно справ, до розгляду яких залучаються  присяжні, має бути вирішено у процесуальному законодавстві, шляхом внесення до нього  відповідних змін і доповнень  у зв’язку із запровадженням цього інституту Законом про судоустрій.

Ст. 17 КПК врегульовує  питання складу суду І інстанції  при розгляді кримінальних справ.

Зокрема, кримінальні  справи про злочини, за які законом  передбачено покарання не пов’язаного  із позбавленням волі або позбавленням волі на строк не більше 10 років, розглядається суддею одноособово. Кримінальні справи про злочини, за які передбачено покарання на строк понад 10 років розглядаються колегіально у складі трьох суддів, якщо підсудний заявив клопотання про розгляд справи у такому складі суду.

Кримінальні справи про злочини, за які передбачено  покарання у вигляді довічного  позбавлення волі розглядаються  у складі двох суддів та трьох народних засідателів.

Цивільні справи в суді І інстанції розглядаються  суддею одноособово, а у разі скасування рішення, постановленого у справі по спорах про визначення місця проживання і відібрання дитини, встановлення батьківства та виселення – колегіальному складі суду з трьох професійних суддів.

В апеляційній  та касаційній інстанціях справи розглядаються чудом тільки колегіально – у складі не менше трьох суддів. Щодо розгляду господарських справ у порядку повторної касації, то вони розглядають складом відповідної судової палати. 

2.2 Правовий  статус суддів

Правовий статус суддів - це сукупність їх прав та обов’язків, закріплених та гарантованих законом. Правосуддя в Україні здійснюють професійні судді, а в окремих випадках передбачених законом присяжні та народні засідателі. Однак розгляд справ в апеляційному та касаційному порядку здійснюють лише професійні судді, які є носіями судової влади в Україні.

Характеризуючи  статус суддів слід враховувати встановлене  Законом “Про судоустрій ” положення про єдність статусу для всіх суддів України незалежно від того, в якому суді вони працюють. Єдність статусу суддів забезпечується: єдиними в цілому вимогами до кандидатів на посаду судді; порядком наділення суддів повноваженнями; сукупністю прав та обов’язків суддів; незалежністю суддів і недопущення втручання у їх діяльність; незмінюваністю суддів та їх недоторканністю; засобами правового, соціального, матеріального забезпечення суддів; недопущенням зайняття інших оплачуваних посад, за винятком випадків, передбачених законом. Однак законом допускається відмінність в обсягу повноважень суддів залежно від віднесення суду до конкретної судової ланки чи до певної судової інстанції, а також від місця конкретного суду в судовій системі України ( наприклад судді Конституційного Суду України, судді Верховного Суду України та судді вищих спеціалізованих судів).

Вимоги  до кандидатів у судді  і народні  засідателі⁵

     Вимоги до кандидатів у   судді  визначаються  Законом   України "Про статус суддів" ( 2862-12 ).

     Народним  засідателем  Верховного  Суду   Республіки    Крим, обласного,  Київського  і   Севастопольського    міських    судів, міжобласного суду може  бути  громадянин  України,  який  на  день обрання досяг 30-річного  віку.  Народним  засідателем  Верховного Суду України може бути громадянин України, який  на  день  обрання досяг 35-річного віку.

     Не може бути народним засідателем  особа, яка  має  судимість,  особа з обмеженою дієздатністю  або яку за  рішенням  суду  визнано недієздатною.

Припинення  повноважень суддів і звільнення  їх з посади

     Припинення  повноважень  суддів  і звільнення  їх  з посади проводиться на підставах і в порядку, встановлених Законом України "Про статус суддів" (2862-12 ).

     Народні  засідателі  можуть  бути  відкликані  виборцями   або органом, який їх обрав,  за поданням голови відповідного  суду, якщо вони не виправдали виявленої їм довіри або вчинили дії,  не  гідні звання народного

Дисциплінарна відповідальність суддів

     Судді судів України несуть  дисциплінарну відповідальність  на підставах і в порядку,  встановлених законами України  "Про  статус суддів" ( 2862-12 ) і "Про кваліфікаційні комісії,  кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів  судів України" ( 3911-12 ).

Правовий  статус суддів - це сукупність їх прав та обов’язків, закріплених та гарантованих законом. Правосуддя в Україні здійснюють професійні судді, а в окремих випадках передбачених законом присяжні та народні засідателі. Однак розгляд справ в апеляційному та касаційному порядку здійснюють лише професійні судді, які є носіями судової влади в Україні.

Характеризуючи статус суддів слід враховувати встановлене Законом “Про судоустрій” положення про єдність статусу для всіх суддів України незалежно від того, в якому суді вони працюють. Єдність статусу суддів забезпечується: єдиними в цілому вимогами до кандидатів на посаду судді; порядком наділення суддів повноваженнями; сукупністю прав та обов’язків суддів; незалежністю суддів і недопущення втручання у їх діяльність; незмінюваністю суддів та їх недоторканністю; засобами правового, соціального, матеріального забезпечення суддів; недопущенням зайняття інших оплачуваних посад, за винятком випадків, передбачених законом. Однак законом допускається відмінність в обсягу повноважень суддів залежно від віднесення суду до конкретної судової ланки чи до певної судової інстанції, а також від місця конкретного суду в судовій системі України ( наприклад судді Конституційного Суду України, судді Верховного Суду України та судді вищих спеціалізованих судів).

Судді мають для здійснення правосуддя повноваження, передбачені законами України, наприклад вчиняють процесуальні дії з метою ефективного та швидкого розгляду справ тощо.

Окрім цього у своїй професійній  діяльності судді зобов’язані:

1) при  здійсненні правосуддя дотримуватись  Конституції і Законів України,  забезпечувати повний, всебічний і об’єктивний розгляд судових справ з дотриманням установлених законом термінів;

2) дотримуватись  політичного нейтралітету, не займати  інші оплачувані посади, а також  додержуватись службової дисципліни  і розпорядку роботи суду;

3) Не  розголошувати дані, що становлять державну, військову, службову, комерційну і банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте життя громадян й інші відомості, про які вони довідалися при розгляді справи в судовому засіданні, для забезпечення нерозголошення яких було прийняте рішення про закрите судове засідання; у Кодексі професійної етики судді ( затверджено V з’їздом суддів України 24.10. 2002р.) зазначається, що суддя не може робити публічні заяви, коментувати в засобах масової інформації справи, які перебувають у провадженні суду, та піддавати сумніву судові рішення, що набрали законної сили.

4) Не  допускати вчинків і будь –  яких дій, що ганять звання  судді і можуть викликати сумнів  у його об’єктивності, неупередженості  і незалежності. Суддя не вправі використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи інтересах інших осіб, суддя повинен підтримувати свою професійну компетентність на належному рівні; при здійсненні правосуддя суддя повинен виявляти тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб.

Отже  слід відзначити, що єдність вимог  до кандидатів на посаду судді характерна для суддів однієї судової ланки, тобто скажімо для суддів місцевих судів існують одні єдині вимоги щодо віку, стажу роботи, для апеляційних суддів вже висуваються інші вищі вимоги щодо віку, стажу роботи, але єдині для суддів апеляційних судів.

Згідно  ст. 127 Конституції України на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною  комісією суддів громадянин України не молодший 25 років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менше 3 років, проживає в Україні не менше 10 років і володіє державною мовою.

Суддею  апеляційного суду, якщо інше не передбачено  законом, може бути громадянин України, який досяг на день обрання 30 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менше як п’ять років в тому числі не менш як 3 роки на посаді судді.