Конституційно-правові основи здійснення правосуддя в Україні

Особливості виконання судом функцій вимагають, щоб суди формувались і працювали  з дотриманням спеціальних правил – правил, які б гарантували якісне, компетентне виконання повноважень згідно з вимогами закону. У зв’язку з цим закон закріплює досить жорсткі вимоги, що стосуються кандидатів на заміщення посади судді і порядку створення судів.

Згідно  з Конституцією та Законом України „Про судоустрій”, суди загальної юрисдикції створюються та ліквідуються Президентом України по представленню Міністра юстиції України, по узгодженню з Головою Верховного Суду України чи головою відповідного вищого спеціалізованого суду.

Кількість суддів в судах встановлюється Президентом України по представленню Голови Державної судової адміністрації України, яке узгоджується з Головою Верховного Суду України чи головою відповідного вищого спеціалізованого суду, з урахуванням коштів, затверджених в Державному бюджеті України на утримання судів.

Специфіка суду як органу судової влади полягає  також у тому, що для його діяльності встановлені особливі правила, процедури, що жорстко регламентують діяльність усіх учасників судового засідання. Основна ціль цих процедур – забезпечити об’єктивний, повний, всебічний розгляд усіх обставин, які мають юридичне значення для конкретної справи, і забезпечити винесення законного, справедливого рішення. Що стосується встановлених для органів законодавчої чи виконавчої влади процедур, то вони не мають тієї детальності, всебічності, яка встановлена для судових процедур.

Кожна з форм судочинства регламентована досить детально самостійними законодавчими  актами – Законом “Про Конституційний Суд України”, Цивільно – процесуальним кодексом України, Кримінально – процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення. 
 

Розділ 2. Правосуддя як спосіб реалізації судової влади.

2.1. Принципи  правосуддя

Правосуддя  в  Україні   здійснюється   виключно   судами.

Делегування функцій  судів, а також привласнення цих  функцій іншими

органами чи посадовими особами не допускаються. Особи, які незаконно взяли на себе виконання функцій суду,

несуть передбачену законом відповідальність. Народ  безпосередньо  бере  участь у здійсненні правосуддя

через  народних   засідателів   і   присяжних.   Участь   народних

засідателів   і   присяжних   у   здійсненні  правосуддя  є  їхнім 

громадянським обов'язком.

Правосуддя   —   особлива   функція   державної   влади,   що

здійснюється  через  розгляд  і  вирішення  в  судових  засіданнях

цивільних   справ  зі  спорів,  стосовних  до  прав  та  інтересів

громадян, підприємств, установ, організацій, громадських  об'єднань

та  кримінальних справ і застосування встановлених законом  карних

заходів  щодо  осіб,  винних у вчиненні злочину,  або  виправдання

невинних [6,c.553].

       Згідно  зі  ст. 55 Конституції України  кожному  громадянину

гарантується  право на захист у суді його порушених прав і свобод.

     Завданнями  правосуддя є:

     -   всебічне зміцнення законності  й правопорядку;

-   запобігання  злочинам та іншим правопорушенням;

-   охорона  від будь-яких посягань закріплених  у Конституції

України суспільного  ладу, його політичної та економічної систем,

соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод

громадян, проголошених і гарантованих Конституцією та законами

України, прав і  законних інтересів підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань;

-   виховання  громадян у дусі точного й  неухильного виконання

Конституції та законів України, додержання дисципліни праці,

чесного ставлення  до державного і громадського обов'язку, поваги

до прав, честі  й гідності громадян;

-   виправлення  й перевиховання осіб, які порушили закон.

     До  основних ознак правосуддя слід  віднести:

     -    здійснення правосуддя спеціальними  державними органами —

       судами  (суддями), які у своїй  діяльності є  незалежними   і

       підкоряються тільки законові;

-   розгляд будь-яких справ у судах із дотриманням особливого

порядку, регламентованого процесуальним законом, — порядку

судочинства;

-   загальнообов'язковість  будь-яких судових рішень у  справах, що

проголошуються  ім'ям України і мають силу закону.

  Правосуддя  в Україні регулюється статтями 124—131 Конституції

України,  законодавством про судоустрій, конституційне,  цивільне,

кримінальне та арбітражне судочинство.

     Правосуддя  в  Україні  здійснюється  виключно  судами.  Суди

відповідно до ст. 6 Конституції України є самостійною гілкою влади

і   діють   незалежно   від  законодавчої  та  виконавчої   влади.

Делегування функцій  судів, а також привласнення цих  функцій іншими

органами  чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція  судів

на всі правовідносини, що виникають у державі.

     Принципи  здійснення правосуддя — закріплені  в законі  основні

державно-політичні  та  правові  ідеї  щодо  завдань   і   порядку

здійснення процесу  судочинства, його стадій та інститутів по  всіх

категоріях  справ.  Порушення принципів  здійснення  правосуддя  є

підставою для  скасування судового рішення у справі[6,c.559].

     Принципи   здійснення   правосуддя   визначаються   ст.   129

Конституції  України та Законом України "Про  судоустрій  України",

кримінально-процесуальним  та цивільно-процесуальним законодавством

України.

Розгляньмо ці принципи.

     Здійснення  правосуддя тільки судом. Суд   —  єдиний  орган  у

державі,  наділений  правом здійснювати правосуддя.  Будь-які  інші

державні  органи  або громадські організації не можуть  виконувати

функцій суду.

Законність. Під законністю прийнято розуміти точне і неухильне дотримання і виконання положень Конституції України, законів і відповідних їм інших правових актів усіма державними і недержавними установами та організаціями, посадовими особами, громадянами. Принцип законності прямо витікає і з конституційних положень, згідно яких органи законодавчої, виконавчої і судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України ( ст. 6 Конституції ).  Принцип законності послідовно і чітко закріплено й у галузевому процесуальному законодавстві. Він полягає у безумовному дотриманні судом норм як процесуального так і матеріального закону при розгляді і вирішенні судових справ.

Здійснення правосуддя виключно судами.      

 Ця засада  судочинства відображена у ст. 124 Конституції та ст. 5 Закону  про судоустрій. Суд є єдиним  державним органом, який здійснює від її імені правосуддя. Ніякий інший орган держави, крім суду, не вправі взяти на себе функцію здійснення правосуддя і не вправі постановити іменем України вирок, рішення у кримінальній, цивільній, господарській, адміністративній справі. Функції суду не можуть бути делеговані іншому органу або посадовій особі.  Положення про те, що правосуддя здійснюється виключно судами, означає також, що судові рішення як ті, що набрали законної сили так і ті, що не набрали законної сили може скасувати чи змінити лише вищестояща судова інстанція – апеляційна чи касаційна, у порядку апеляційного чи касаційного провадження. Третейські суди та Міжнародний комерційний арбітраж не є судовими органами, а отже не здійснюють функцію правосуддя.

Рівність всіх учасникиків судового процесу перед законом і судом.

Діє в усіх провадженнях у справах – цивільних, господарських, кримінальних і забезпечує здійснення правосуддя нам засадах рівності громадян перед законом і судом. Отже, ніхто з учасників судового процесу не має ніяких переваг і не піддається ніяким обмеженням незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного, та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак. Конституцією встановлено виняток із загальних правил про провадження у кримінальних справах відносно притягнення до кримінальної відповідальності, арешту і затримання народних депутатів України, затримання і арешту суддів. Народні депутати не можуть без згоди Верховної Ради України бути притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані ( ст. 80 Конституції ). Судді не можуть бути без згоди Верховної Ради України затримані чи заарештовані до винесення обвинувального вироку судом.

У випадку притягнення  народних депутатів України і суддів до кримінальної відповідальності вони наділяються однаковими правами з іншими особами, що притягаються до кримінальної відповідальності і на них покладаються аналогічні обов’язки. Рівність перед законом – це однакове застосування положень закріплених у законодавстві до всіх громадян.  

Змагальність  сторін та свобода у наданні ними суду доказів і доведенні перед  судом їх переконливості , принцип диспозитивності.

Принцип змагальності являє собою змагальну форму  появу активності та ініціативи сторін, які беруть участь у справі. Змагальність як принцип правосуддя означає таку побудову процесу , процедури його здійснення, яка забезпечує судовому розгляді рівні можливості особам, які беруть в ньому участь у поданні доказів, у вільному викладенні своїх доводів, у даванні своїх тлумачень фактів, подій, доказів. У ст. 16-1 КПК України закріплено принцип змагальності та диспозитивності кримінального процесу, тобто розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності. При розгляді справи в суді функції обвинувачення, захисту і вирішення справи не можуть покладатися на один і той же орган чи на одну і ту ж особу. На стороні обвинувачення – прокурор – державний обвинувач, потерпілий або його представник. Захист підсудного здійснює сам підсудний, його захисник або законний представник.

Забезпечення  обвинуваченому права на захист.

Ст. 59 Конституції  України закріпила право кожної особи на правову допомогу, у випадку  розгляду її справи у суді. Справа у  суді розглядається відносно певного  кола осіб, які визнаються учасниками судового процесу. У кримінальному процесі, до кола осіб, які мають право на правову допомогу належать підсудний, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач. У цивільному процесі правова допомога може надаватися позивачу, відповідачу, третім особам, а їх представники належать до осіб, які беруть участь у справі.

Гласність судового процесу.

Принцип гласності  перш за все, відповідно до ст. 9 Закону про судоустрій забезпечує кожному  вільний, без жодних обмежень право  на отримання в суді усної або письмової інформації щодо результатів розгляду його судової справи. Ця вимога закріплюється процесуальними нормами і реалізується таким чином: правом особи бути присутньою при розгляді її справи у суді; при проголошенні судового рішення у її справі; отримати копії судового рішення тощо. Розгляд справ відбувається відкрито при розгляді справ у всіх судових інстанціях, а також при розгляді всіх категорій справ: кримінальних, цивільних, господарських.  Відкритий розгляд справи означає, що кожний громадянин, якому виповнилося 16 років, вправі бути присутнім в залі судового засідання і може робити письмові нотатки. Відкритий судовий розгляд є засобом громадського контролю за діяльністю суду, забезпечує виховний вплив судового процесу.  У випадках передбачених процесуальним законодавством, справа може слухатися у закритому судовому засіданні. Зокрема, закритий судовий розгляд є обов’язковим, коли це необхідно в інтересах охорони державної таємниці.  

Право на апеляційне і касаційне оскарження рішень суду.

Учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку передбачених процесуальним  законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.⁴

Встановлення  такої важливої засади судочинства  має на меті забезпечення виправлення вищестоящим судом помилок і порушень вимог закону, допущених при розгляді справи судом І інстанції, гарантування прав і охоронюваних законом інтересів учасників судового процесу, утвердження законності і справедливості у кримінальному, господарському, цивільному судочинстві. Подання апеляційної чи касаційної скарги залежить від волевиявлення осіб, які беруть участь у справі. Подача апеляційної та касаційної скарги з додержанням вимог КПК, ЦПК чи ГПК, зобов’язує апеляційний чи касаційний суд розглянути скаргу і перевірити законність, обґрунтованість постановленого у справі судового рішення.