Конституційно-правові основи здійснення правосуддя в Україні

Суди загальної  юрисдикції утворюються і ліквідуються Президентом України за поданням Міністра юстиції України, що узгоджується з Головою Верховного Суду України  чи головою вищого спеціалізованого суду.

   Власне, головне призначення судової  влади – вирішення віднесених законодавством до її компетенції правових конфліктів, які виникли у суспільстві. Тому судова влада в системі державної влади є рівнозначною, рівноправною, паритетною.

Судова влада, як самостійна й незалежна гілка  державної влади, має свої ознаки, які розкривають її поняття, допомагають відокремити її від інших гілок державної влади. До цих ознак належать:

1. Судова влада  здійснюється виключно спеціальними  державними органами – судами. Делегування функцій судів, а  також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається (ст. 124 Конституції України). Для здійснення судової влади закон наділяє суди усіма необхідними повноваженнями. Судові рішення є обов’язковими на всій території України.

2. Судова влада  в Україні належить судам, які складають єдину судову систему. Судова система, згідно з положеннями Конституції України та Закону України „Про судоустрій” представлена судами загальної юрисдикції та Конституційним Судом України. Судову владу можуть здійснювати тільки суди, що входять в судову систему України. Згідно зі ст. 2 Закону України „Про судоустрій” головними задачами усіх судів є захист гарантованих Конституцією України і законами прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства та держави. Згідно зі ст. 18 Закону України „Про судоустрій”, єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується єдиними засадами організації та діяльності судів, єдиним статусом суддів, обов’язковими для всіх судів правилами судочинства, забезпечення Верховним Судом України однакового застосування законів судами загальної юрисдикції, єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності суддів, фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України, вирішенням питань внутрішньої діяльності суддів органами судейського самоврядування.

3. Суди є правозастосовчими  органами. Вирішення судом справи  означає, що суд застосовує  норми матеріального права (кримінального,  цивільного, адміністративного та  ін.) до конкретного правовідношення, яке було предметом розгляду в судовому засіданні та виносить на їх основі мотивоване рішення (вирок).

4. Судова влада  здійснюється на основі та  в чіткій відповідності з вимогами  процесуального закону. Саме процесуальний  закон детально регламентує порядок розгляду справ в суді, гарантує дотримання прав та законних інтересів усіх учасників судового засідання.

5. Участь представників  народу в здійсненні правосуддя  –важлива риса судової влади.  У відповідності з положеннями,  закріпленими в ст. 124 Конституції України та ст. 5 Закону України „Про судоустрій в Україні” народ безпосередньо приймає участь в здійсненні правосуддя через народних засідателів та присяжних.

6. Владний характер  повноважень суду – одна з  обов’язкових ознак судової влади.  Вимоги та розпорядження суддів при здійсненні ними своїх повноважень обов’язкові для усіх без винятку державних органів, організацій, інших юридичних осіб, громадян. Вироки, рішення, постанови суду є актами застосування норм права і повинні виконуватися на всій території України, є обов’язковими для усіх осіб, що приймають участь у судовому процесі.

7. Виконання  вимог суду і виконання його  рішень забезпечується силою  держави. В разі необхідності  відповідні органи та посадові  особи можуть застосовувати відповідні  заходи для реалізації рішень та вимог суду. В державному механізмі функціонують спеціальні органи та посадові особи, в обов’язок яких входить виконання судових рішень: державні виконавці, кримінально – виконавчі інспекції Управління державного департаменту України з питань виконання покарань, органи міліції, адміністрація державних органів та установ, адміністрація підприємств, установ організацій.

8. Самостійність  та незалежність судової влади.  Під незалежністю судової влади  слід розуміти те, що суди здійснюють свої функції без втручання кого – не будь у свою діяльність. При здійсненні правосуддя вони не залежать від органів законодавчої та виконавчої влади; від інших органів, організацій, партій та рухів, посадових осіб; від позицій сторін в судовому процесі; від висновків органів досудового слідства і прокурора; від будь – яких інших осіб. Рішення суду не потребують якого – не будь подальшого ухвалення

  Судова влада функціонує на засадах:

• незалежності
• самостійності
• відокремленості
• виключності
• підзаконності

 Судова влада  є незалежною, втручання будь-яких  державних органів, посадових  осіб в її діяльність є неприпустимим.  При вирішенні справ судді  керуються внутрішнім переконанням, обґрунтовуючи відповідне рішення доказами поданими сторонами у справі.

 Самостійність судової влади означає:

• суди нікому не підзвітні і мають для здійснення судових функцій усі необхідні повноваження, якими наділені законом;
• судові рішення не потребують попередньої згоди чи затвердження  будь-якої посадової особи чи державного органу;
• вирок, рішення, постанова чи ухвала суду, які набрали законної сили є обов’язковими для адресатів, мають для них силу закону і є обов’язкові для виконання на території України;
• діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокуратури не підміняє діяльність суду, а лише сприяє їй.

   Відокремленість  судової влади означає те, що  суди не входять до будь-якої  іншої системи державних органів,  займають особливе місце в  державному механізмі.

  Виключність  судової влади полягає у неможливості  делегування функцій судів, а  також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами.

   Підзаконність  судової влади означає те, що  у своїй діяльності судді керуються  виключно Конституцією та законами  України. Підкорення суддів лише  законові відбувається на підставі  точного виконання ними матеріального і процесуального законодавства. Законами врегульовані компетенція, порядок утворення, структура, функції судів, питання їх кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

  Юрисдикція  судів поширюється на всі правовідносини, які виникли у державі. Якщо в разі спору з правовідносин має право звернутися до суду, компетенцією якого є розв’язання такого спору і суд не вправі відмовити в розгляді і вирішенні такого спору на підставі лише того, що її вимоги можуть бути розглянуті іншим органом у досудовому порядку.

  Характерною  особливістю судової влади є  суворо регламентований законом  процес, порядок її здійснення.

Отже, судова влада:

1) здійснює  особливий вид державної діяльності (здійснення правосуддя);

2) є незалежною, самостійною, виключною, відокремленою, підзаконною гілкою влади.

3) реалізується  за визначеною законом процедурою. 

1.2.  Організація судової влади

Державна  влада в Україні  здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Суд, здійснюючи  правосуддя,  на  засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та  законами  прав і свобод людини і громадянина,  прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Характеристика  засад ( принципів ) судочинства, що закріплені в Конституції України, Законі України “ Про судоустрій “, та галузевих процесуальних законах:

- законність;

- здійснення  правосуддя виключно судами;

- гарантування  всім суб’єктам правовідносин  права на судовий захист;

- рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом;

- забезпечення  доведеності вини, публічність кримінального  процесу;

- змагальність  сторін та свобода в наданні  ними суду своїх доказів і  доведеності перед судом їх  переконливості, принцип диспозитивності;

- підтримання  державного обвинувачення в суді  прокурором;

- забезпечення  обвинуваченому права на захист;

- гласність судового  процесу та його повне фіксування  технічними засобами;

- забезпечення  апеляційного та касаційного  оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

- обов’язковість  рішень суду;

- державна ( національна)  мова судочинства;

- всебічне, повне  і об'єктивне дослідження обставин  справи;

- колегіальний  і одноособовий розгляд справ  у суді;

- безпосередність  та усність судового процесу.

Принципи ( лат. першооснова ) – основні ідеї, базові положення, керівні засади, що вказують на шляхи, способи регулювання суспільних відносин державою. На підставі принципів права приймаються норми, які їх конкретизують і за допомогою цих норм вони опосередковано стають регуляторами суспільних відносин.² Тому принципи ще й окреслити як норми права найбільш загального характеру, які визначають способи і форми регулювання тієї чи іншої галузі права. Хронологічно принципи виникають швидше ніж сама галузь права, вони вказують на призначення певної галузі права як такої. Зокрема в кримінально-процесуальному праві вони визначають процесуальну форму діяльності суду, тобто такий хід судового процесу, при якому максимально ефективно забезпечуються права сторони захисту і сторони обвинувачення, право особи на судовий захист, і як результат – законне і обгрунтоване рішення суду. Засади судочинства визначають діяльність інших учасників процесу, для досягнення того ж таки результату - законного і обґрунтованого рішення суду. Тобто якщо простіше принципи вказують яким повинен бути суд і правосуддя, які його мета і завдання. Закріплені у нормах права, вони об’єднують їх в органічну цілісність. Оскільки принципи судочинства визначають його загальний характер та вказують на перспективи його розвитку, тому вони є явищем стабільнішим ніж норми права і менш схильним до змін. В даній темі поняття принципи і засади вживаються як тотожні.

Отже, конституційні  засади ( принципи ) судочинства –  це закріплені у Конституції та конкретизовані у Законі про судоустрій та процесуальному законодавстві основні, фундаментальні положення про мету, завдання, способи і форму діяльності суду, а також форми діяльності інших учасників судового процесу для досягнення єдиного і необхідного результату здійснення правосуддя – законного і обґрунтованого рішення суду і його виконання.

Класифікація  засад ( принципів) судочинства:

1. За джерелом  закріплення:

- конституційні 

- закріплені  у базовому Законі України  “ Про судоустрій “

- закріплені  у галузевих законах.

2.За предметом  регулювання :

- засади організації  правосуддя;

- засади здійснення  правосуддя;

3. За їх функціональною роллю:

- організаційні;

- організаційно-функціональні;

- функціональні.

4. За змістом  та сферою поширення:

- загально- правові;

- міжгалузеві;

- галузеві;

- принципи окремих  правових інститутів.

Значення конституційних засад судочинства.

1. Засади визначають  нормотворчу діяльність у сфері  судочинства та здійснення правосуддя.

2. Засади визначають  основні методи та форми діяльності суду. 

1.3.  Судова  система України 

Судову  систему України складають суди загальної юрисдикції

та Конституційний Суд України.

Суди  загальної  юрисдикції утворюють  єдину систему судів. ³

Конституційний  Суд  України  є  єдиним   органом   конституційної

юрисдикції  в Україні.

Конституція України (ст. 125) закріпила, що система  судів загальної юрисдикції в  України будується за принципами територіальності та спеціалізації. Аналогічне положення закріплене і в Законі України „Про судоустрій”. Умовами для створення чи ліквідації суду є зміни в адміністративно – територіальному устрої, передислокація військ чи реорганізація Збройних Сил України.