Водні подорожі, основні вимоги та підходи до їх формування

 
 
 
 
 
 
 

« Водні подорожі, основні  вимоги та підходи  до їх формування » 
 
 
 
 
 

Вступ 

Туризм  на початку 21століття характеризується  як один із видів економічної діяльності, що стрімко і динамічно розвивається, випереджаючи за темпами зростання доходів нафтовидобуток і автомобілебудування. Світова туристична індустрія пережила справжній бум у 2000 році та утримує темпи зростання кількості туристів і надходжень від туристичної діяльності. ВТО зазначає,що обсяги міжнародного туризму щороку зростають в середньому на 4%. На сьогоднішній день туризм став явищем, що увійшло у повсякденне життя майже третини населення планети. При чому вимоги та очікування від подорожі в туристів змінюються в міру їхньої освіченості, способу життя та набутого досвіду. Величезна урбанізація,зростання матеріальної забезпеченості, щоденні стреси та широкий доступ до інформації стають основними важелями при виборі виду відпочинку. В основному простежується тяжіння до незайманої природи, бажання чогось навчитись і самовдосконалитись, потреба в справжніх цінностях, чогось надзвичайного і незвіданого. Сьогодні є доступними багато видів туризму, та все більша кількість туристів обирає водні подорожі. Цей вид відпочинку переживає друге народження після довгих років забуття, і сьогодні вони користуються більшим успіхом, ніж в період свого розвитку в першій половині 20століття. Серед плюсів цього виду пересування - спокійне оточення, повний пансіон, в тому числі харчування та розваги на будь-який смак. Туристу гарантується повний комфорт, безпека та приємна атмосфера перебування. Сучасні технології дозволяють скоротити експлуатаційні видатки, при чому зменшується вартість подорожі, а задоволення, яке отримує людина від відпочинку на воді дає поштовх до численних нововведень в сфері водного туризму.

За мету своєї курсової роботи  взято розкриття загальних особливостей, вимог та технологій  організації водної подорожі.

Завданнями курсової роботи визначено:

1. Проаналізувати роль водного транспорту в туристичній індустрії.
2. Розглянути різні види водного транспорту та принципи його роботи.
3. Розкрити технологію організації туристичної подорожі.
4. Визначити основні круїзні території та особливості попиту на морські подорожі.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1

 Місце і роль водного транспорту в індустрії туризму

Водні маршрути активно використовуються для пасажирських транспортувань і  туристичних цілей. Водні види відпочинку вельми популярні, вони використовуються для індивідуальних подорожей і  туризму, зокрема на різного роду човнах, яхтах, судах, морських та річкових і екскурсійних суднах.

1.1 Особливості  використання різних видів водного  транспорту в індустрії туризму

Річковий  пасажирський транспорт був і залишається на сьогодні важливим засобом пересування на місцевих регулярних маршрутах. Розроблені і широко використовуються швидкісні судна, наприклад, на підводних крилах, спеціальні плоскодонні судна з водометними двигунами для мілководдя, судна на повітряній подушці[9, 230]. Привабливість водних просторів відкриває необмежені можливості для розвитку туризму як індивідуального, так і організованого. Внутрішні водні шляхи – озера, ріки і канали – залишаються найпопулярнішими місцями відпочинку, про що свідчить активне відновлення старих каналів, закинутих шлюзів та інших подібних об’єктів, що становлять прекрасну основу для водних прогулянок.          Найбільші водні артерії завжди приваблювали туристів, наприклад, Єгипетська ріка Ніл є об’єктом оглядин вже десятиліттями, але попит на цю дистинацію впав після теракту 11 вересня 2001року, що відбив бажання в людей їздити на Близький Схід. Серед європейських рік найбільшою полярністю користуються Рейн (ділянка Амстердам – Пассау – Констанс), Дунай, Дорра в Португалії та Сена і Рона у Франції. Також здійснюються подорожі і по Міссісіпі, по якій плавають старовинні колесні пароходи, Янцзи і Лі в Китаї, Волга та інші водні артерії[14, 434]. Великим попитом користуються і прибережні прогулянки. Екскурсійні судна типу колесного пароходу  “Вейверлі” та “Балморал” катають туристів вздовж узбережжя Шотландії, Південного Уельсу та Вест-Кантрі. Для транспортування туристів річковим транспортом використовують судна маломірного флоту ( катери та яхти , плоскодонні річкові судна, моторні човни); судна регулярних ліній пасажирських перевезень по судноплавних річках; круїзні річкові судна чартерних рейсів по судноплавних річках, озерних системах і водосховищах; екскурсійні і прогулянкові судна по каналах і річках в межах міст, населених пунктів, зокрема, рейсові як засіб міського сполучення; спеціальні судна з прозорим дном для огляду підводних об’єктів, річкові поромні переправи.

Для річкових пасажирських транспортувань використовують судна з паровим двигуном, двигуном внутрішнього згорання або дизель-електричним приводом[9, 230]. Також розрізняють судна з приводом гребним гвинтом, водометні, на повітряній подушці. Для швидкісних річкових перевезень пасажирів використовуються судна на підводних крилах типу “Ракета” і великої місткості классу “Метеор”. Виділяють парусні яхти , катери різних типів і моторні човни з гвинтовими стаціонарними і підвісними моторами, повітряними пропелерами, а також спеціальні парусні судна для руху по гладкому льоду водоймищ, які замерзли – буєри.

Річкове транспортування носить сезонний характер[14, 438]. Цей чинник вельми важливий, оскільки велика частини річок і водних просторів північної півкулі замерзає взимку і транспортування практично нездійсненні. Навігація на річках відкривається лише після сходу льоду. Для організації стоянки, посадки, висадки пасажирів обладнуються річкові пристані з причалами і дебаркадерами різних типів, на яких влаштовуються органи управління річковим транспортуванням, технічного забезпечення транспортування, заправки судів прісною водою, продовольством і паливом, ремонту і профілактики суден, каси і зали очікування для пасажирів, ресторани та інші пункти харчування, екскурсійні бюро, магазини; багажні відділення, рятувальні станції, служби навігації та інші елементи цієї розвиненої індустрії.

Чимало  річок достатньо складні для  проводки судів. Важливе значення має  інтенсивність течії води, глибина  і траса фарватеру, на відкритих  водних просторах може мати місце сильне хвилювання, до якого річкові судна не дуже пристосовані, багато мостів мають низькі польоти і вимагають розведення для проходження великих суден. Важливе місце в розвитку водного туризму займають екологічні проблеми: забруднення водних водойм продуктами згоряння палива та його витік вимагає відновлення каналів та укріплення берегів для запобігання ерозії. Так, в 2005 році Британське управління водних шляхів отримало від місцевого Агентства регіонального розвитку 575 000 фунтів стерлінгів для відновлення шестимильного відрізку Костволдського каналу, а в Норфолці з’явилося судно, оснащене сонячними батареями [14, 439].

Рейсове судноходство – послуга, що надається пасажирам, яким потрібно дістатися з одного порту в інший ( чим воно і відрізняється від морських круїзів). З огляду на попит на пасажирські перевезення судноплавні компанії на найбільш жвавих трасах організовують регулярні рейси морських пасажирських суден між портами в різних морських басейнах. В деяких країнах задля збільшення попиту на паромні перевезення пропонуються міні-круїзи, що дозволяють відвідати відразу декілька країн. Від роботи водного транспорту напряму залежить економіка деяких країн, наприклад, Греції, в якій послугами паромного перевезення щорічно користуються близько 10 міліонів осіб, чи Естонії, в якій Талін став справжнім паломницьким центром для міліонів туристів, і не в останню чергу через маршрут Гельсінкі – Талін. Кораблі, що обслуговують визначені маршрути називаються поромами. Сучасні пороми своїми розмірами та властивостями практично не поступаються круїзним лайнерам, а вартість будівництва досягає декількох міліонів доларів. Як і в річковому перевезенні, цей вид транспорту носить сезонний характер, в більшості випадків квитки бронюються і продаються наперед. Послугами лінійного транспортування користуються індивідуальні мандрівники, наприклад, які подорожують з особистими автомобілями, особи, які подорожують з великою кількістю багажу, значно рідше – туристичні групи. Вартість морської подорожі з урахуванням тривалості переходу і сумарних витрат виявляється порівняно великою, а нерідко вищою за вартість подорожі повітряним транспортом, що стимулює зниження попиту на подорожі лінійним транспортом. Ця тенденція бере свій початок з 50-х років 20 століття. До цього часу водний транспорт не мав альтернатив, а з появою авіатранспорту просто не витримав конкуренції: паливо різко подорожчало, зросла вартість робочої сили, що стало фатальним для індустрії, що потребувала значних трудозатрат. Основними клієнтами морського транспорту залишилися ті, хто бояться літати. Більшість перевізників не могли собі дозволити працювати на такому обмеженому ринку і сьогодні тільки “Курнард лайн” пропонує регулярне трансатлантичне сполучення. Більшість рейсових пасажирських лайнерів, що залишилися в світі, спочатку були розраховані на транспортування вантажів. Вони могли взяти на борт всьго12 пасажирів, хоча є і судна, обладнані лише однією двомісною каютою.

В кінці 50-хроків 20 століття індустрія морських пасажирських перевезень переключилася з регулярного перевезення на організацію круїзів. В 60-70-х роках будувалися судна, розраховані на 650-850 пасажирів, та з появою новітніх технологій з’явилися судна різних розмірів, найбільші з яких можуть вмістити 3800 пасажирів. Крім того спостерігається процес поляризації: з’являється все більше дуже великих і дуже малих кораблів, яким вдалося знайти своє місце на ринку[14, 404]. Сьогодні в світі нараховується більше 250 круїзних лайнерів, розрахованих на 10 млн. пасажирів. В 2009 році на воду спущено ще 86 нових кораблів. Більше половини всіх круїзних лайнерів відправляється з портів США, на другому місці Велика Британія – їй належить приблизно 5% всіх круїзних лайнерів. Починаючи з 1990-х популярність круїзів швидко підвищується, приріст становить 9-15% щорічно.

Як правило, об’єм більшості сучасних суден перевищує 60 тис. т, а місткість становить 4 тисячі пасажирів. Найбільшим кораблем світу вважається “Квін Мері 2” (151 400 тис. т), що використовується в основному для обслуговування регулярних рейсів, та прийняти на борт він може не так вже й багато пасажирів – всього 2620. На ньому туристи можуть знайти льодовий каток, стіну для занять з альпінізму, поле для гольфу і, навіть, королівський променад – справжній бульвар довжиною 136 метрів[8, 231]. Експлуатація подібних гігантів обходиться дещо дорожче, ніж експлуатація звичайного корабля, а додаткові 500 місць на борту дозволяють значно підвищити дохідність.

Значно  збільшився попит на невеликі 100-200-місні  судна. Найменші з них нагадують  яхти і призначені для туристів, що готові сплатити досить велику суму, з якої перевізник покриває експлуатаційні витрати. На відміну від традиційних круїзних лайнерів, подібні судна легко заходять в гавані і роблять зупинки в цікавих місцях, таких як: Сельвія на річці Гвадалквер ( Іспанія) або Ікітос на Амазонці ( Перу). Маленьке судно може пройти навіть по таким вузьким коридорам, як Коринфський канал в Греції або Панамський канал, куди для великих лайнерів доступ закритий. Якщо корпус судна має морозостійке покриття, воно може проникнути вглиб Антарктики і досягти острова Роса.

Велика  кількість туристів обирають подорожі на підводних суднах. Підводний світ мало вивчений, цікавий, в ньому багато непізнаних і невивчених об’єктів, затонулих предметів і судів. Відомі цілі кладовища кораблів[9, 234]. Велика частина затонулих об’єктів оповита таємницею, яка збуджує жвавий інтерес у туристів. У світі налічується більше 30 спеціалізованих підводних човнів, що функціонують для розваги туристів практично на всіх популярних морських курортах. Підводні туристичні човни експлуатуються в Ейлаті (Ізраїль), Балеарських островах і в Барселоні, на Канарських островах (Іспанія), на Бермудах і Австралії. Наукові лабораторії надають туристам глибоководні субмарини, що надають можливість спускатися на значні глибини для огляду затонулих океанських суден, наприклад «Титаніка». У човнах зроблені великі ілюмінатори і туристи на невеликих глибинах у прибережній зоні можуть оглядати підводний світ. Є морські і річкові надводні судна, в яких у підводній частині корпусу споруджені великі оглядові ілюмінатори. Одне з таких суден курсує на Сайменському озері (Фінляндія). Човни з прозорим дном для спостереження підводного світу використовуються для туристичних прогулянок біля коралових рифів на тропічних островах.

 Не дивлячись на появу швидкісних поромів, на коротких та середніх маршрутах все більшим попитом почали користуватися альтернативні і ще швидкісніші засоби пересування. Популярність суден на повітряних подушках, гідропланів та катамаранів частково пояснюється можливістю зекономити час, а також певною мірою новизни. Пересікти Ла-Манш на поромі, обладнаному повітряною подушкою, пасажири могли вже в 1968 році. Новий вид транспорту мав значні переваги: судно ковзало над поверхнею води, а по суші переміщалося з такою ж легкістю, як і по морю, що дозволяло власникам економити на швартовці, оскільки для стоянки підходила будь-яка мілина. Та даний вид транспорту мав і значні недоліки: значна тряска та високий рівень шуму, а також неможливість експлуатації при висоті хвиль більш ніж 2,5 м. Крім того, в процесі експлуатації виявилися численні неполадки, тому в 2000 році їх замінили на катамарани.  Судна з підводними крилами мають на багато більші перспективи, хоча із технічної точки зору і вони не ідеальні. Останні моделі, оснащені реактивними двигунами, але їх ненадійність не дозволяє використовувати їх на всіх маршрутах. Розробляються численні проекти в сфері паромних перевезень, серед яких багатообіцяючим є проект над надшвидкісним катамараном-хвилерізом (WPC)[14]. Ще одним нововведенням став 100-місний катамаран “Солар сейлор”, спущений на воду в Сіднейському порту. Судно використовує силу сонця та вітру, обладнане запасним двигуном, який працює на батареях, акумулюючи енергію, що отримується з альтернативних джерел, не наносячи шкоду навколишньому середовищу.

 

1.2 Основні  круїзні маршрути

В основному, всі ключові круїзні маршрути розподілені по семи регіонах планети[14, 407]:

• Флорида, Карибські та Багамські острови, включаючи прибережні міста Північної, Центральної та Південної Америки;
• Західне побережжя Мексики, США і Канада, Панамський канал;
• Сердземноморський регіон ( західний і східний сектори);
• острови Тихого океану та Далекий Схід;
• Балтійське море, столиці країн північної Європи, західне побережжя Норвегії (до мису Нордкап). Все більшим попитом користуються рейси до Славбарду (колишній Шпіцбрген), а також Арктичні круїзи (до берегів Ісландії та Гренландії, куди можна дістатися як із Європи, так із Північної Америки);
• Західна Африка та острови Атлантичного океану – Мадейра, Канарські та Азорські острови;
• кругосвітні плавання (можна обмежитися лише частиною маршруту).