Соціальна відповідальність туристичного бізнесу

- Характеристиці послуги,  доступності та витратах часу  на її надання;

- очікуваної вартості послуги;

- взаємозв'язку між якістю послуги, умовами її надання і вартістю;

- можливості впливу споживачів на якість послуги;

- легкодоступні засоби для спілкування;

- можливості отримання оцінки якості послуги споживачем;

- встановлення взаємозв'язку між запропонованою послугою і реальними потребами споживача.

5. Управління процесами планування туристичного продукту

Сервісна організація  повинна визначити, спланувати та забезпечити  виконання процесів надання послуги  в установлених умовах. Установлені умови повинні включати наступне:

1) задокументовані інструкції, що визначають технологію обслуговування, використання відповідного виробничого  обладнання та виробничого середовища, відповідність стандартам і програмам  якості;

2) регулювання і управління  процесами надання послуги;

 Засоби особистого  захисту - продаж електрошокерів - як зброю самооборони.

3) затвердження процесу  надання послуги та вибір обладнання, якщо в цьому є необхідність;

4) критерії роботи, які  повинні бути визначені у вигляді  стандартів або на основі представницьких  вибірок.

Перевірку якості туристичної послуги та процесу її надання слід проводити на відповідність вимогам документів і технології виконання послуги. У ході контролю якості слід готувати і використовувати дані по етапах обслуговування, перевірок якості, скаргами споживача, результатами соціологічного опитування. При виявленні відхилень у процесі надання послуги повинні бути застосовані міри, спрямовані на змінення. Порівняння оцінок споживача і організатора послуги слід проводити постійно, щоб оцінити сумісність двох заходів якості та провести корегувальні дії, визначити, наскільки діяльність організатора послуг відповідає вимогам споживача. Результати контролю повинні реєструватися.

Туристична сфера діяльності має певні цілі для розвитку:

1. Економічні цілі:

– Забезпечення конкурентоспроможності національної економіки через покращення діяльності туристичних фірм в Україні;

•     збільшення інвестицій в підвищення кваліфікації працівників, їхнє безперервне навчання та працевлаштування;

– формування привабливої національної інноваційної інфраструктури через спрямування інвестицій у новітні технології;

– надання сучасного пояснення для державного регулювання: чіткі вказівки від держави щодо важливості соціальної відповідальності туристичного бізнесу, сприяння та заохочення до бізнесу всіх учасників ринку (відсутність вибірковості) стимулюють організації та компанії впроваджувати принципи соціальної відповідальності;

– розвиток культури споживання та підвищення рівня обізнаності споживачів. Соціальна відповідальність туристичного бізнесу спонукає споживачів цікавитись екологічними, економічними та соціальними аспектами товарів/послуг, а також репутацією виробника або надавача послуг, що, своєї черги, стає рушієм розвитку практик соціальної відповідальності бізнесу серед компаній;

– поширення в Україні систем управління якістю організації виробництва (ISO 9000). Вітчизняні компанії, що впроваджують системи управління якістю менеджменту та які є лідерами у впровадженні ділової досконалості, становлять приклад для інших підприємств, в тому числі з європейських країн «Додаток Б».

– підвищення бізнес-культури в країні: рівень проінформованості та ступінь розуміння соціальної відповідальності туристичного бізнесу серед власників, керівників компаній, бізнес-партнерів, працівників, постачальників, представників засобів масової інформації, державних і недержавних організацій та інших груп визначає ступінь розвитку бізнес-культури в країні, що особливо важливо для інвестиційної привабливості ринку [9, С 60].

 

2. Соціальні цілі:

– Коректне сприйняття бізнесу як явища населенням. Дивлячись на непростий період становлення більшості успішних українських компаній в суспільстві існує думка про успішність одних за рахунок неуспішності інших.

Через це діяльність фірм, що має ознаки соціальної відповідальності, часто сприймається суспільством як належне. Традиційно значимими для України є благодійність і меценатство. (Меценатство — добровільна безкорислива діяльність фізичних осіб у матеріальній, фінансовій та іншій підтримці набувачів благодійної допомоги.) ;

– Розвиток інновацій у соціальній сфері: створення умов праці, що сприятимуть інноваційній діяльності.

3. Екологічні цілі:

– Більш раціональне використання природних ресурсів та зниження рівня викидів, що досягається купівлею енергоефективного обладнання, перехід на альтернативні джерела енергії тощо [13].

Соціальна структура в  країнах, що приймають багато відпочиваючих  іноземців, схильна до впливу туризму, так як змінюється ієрархія професій. Послуги туристської галузі в  порівнянні з роботою в інших  галузях часто добре оплачуються, тому робота в туризмі має високий  попит.

Статистика туризму включає основний  розділ - статистика туристських потоків.

Туристський потік — де форма взаємодії між місцем призначення, де є пропозиція (наприклад, туристична привабливість чи атрактивність), і місцем відправлення, де існує попит чи дефіцит подібних послуг і товарів. Обсяги туристичних потоків в Україні приведено у таблиці 1«Додаток Д».

 

 

 

 

 

1.2. Основні елементи системи управління соціальною відповідальністю

 

Управління покликане  створювати умови для успішного функціонування підприємства малого бізнесу в індустрії туризму, виходячи з того, що прибуток є не причиною існування підприємства, а результатом його діяльності, який у кінцевому результаті визначається ринком. Прибуток створює певні гарантії подальшого функціонування готельного комплексу, оскільки тільки прибуток і його накопичення у вигляді різних резервних фондів дозволяє обмежити та подолати ризики, пов'язані з реалізацією послуг на ринку. Ситуація на ринку, як відомо, постійно змінюється, відбувається зміни конкурентного середовища, зміни в умовах і формах фінансування, в стані господарської кон'юнктури в індустрії туризму або в країні в цілому, в умовах реалізації послуг підприємств малого бізнесу в індустрії туризму.

Управління соціальною відповідальністю туристичної фірми базується на установлених положеннях фірми, яка прагне сформулювати вимоги довгострокового стійкого розвитку бізнесу.

В Указі Президента України "Про Основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року"  туризм повинен стати одним з  джерел поповнення державного та місцевих бюджетів, тому необхідно визначити  проблеми роботи туристичної галузі та розглянути основні напрями по їх вирішенню [3].

Стратегія соціальної відповідальності є невід’ємною частиною створення туристичної послуги та її інструментом управління.

Основні позиції стратегії соціальної відповідальності:

• Безпека праці, рівень травматизму.

• Показники, пов`язані з  охороною праці та екологією.

• Соціальний звіт – це інструмент управління діяльністю з соціальною відповідальністю та побудови системи обміну інформацією.

 

 

За умов глобалізації й  відкритості ринків такі можливості значною мірою залежать і від  конкурентоспроможності українських  підприємств туристичного бізнесу, яка визначається ефективністю використання не тільки виробництва і грошових ресурсів, а й якістю управління не фінансовими показниками господарської діяльності.

Зміст поняття «не фінансові  показники» відображає широке коло питань,  а саме:

• якість менеджменту, етику ділової поведінки, структуру й результативність соціальних інвестицій, пов’язаних з розвитком персоналу, підтримкою здоров’я працівників,
• створення сприятливого середовища тощо [12, с.4].

Ці фактори визначають суспільний бренд підприємства і  дедалі більше впливають на формування його ділової репутації, що має конкретні  економічні наслідки.

Отже, організація соціальної відповідальності туристичної фірми здійснюється за певною моделлю та установами.

Актуальність розвитку соціальної відповідальності туристичного бізнесу  в Україні зумовлена її суттєвим впливом на досягнення економічних, соціальних та екологічних цілей, які  стають рушіями подальшого розвитку соціальної відповідальності бізнесу, що сприяє підвищенню конкурентоздатності  вітчизняного бізнесу й економіки  країни в цілому.

 

 

 

 

 

    

 

 

РОЗДІЛ 2. Сучасний стан розвитку туризму та екскурсійної справи в Диканському районі Полтавської області

2.1. Оцінка стану розвитку  туристичної інфраструктури в  Диканському районі

 

     Туристична  галузь є важливим чинником  стабільного й динамічного збільшення  надходжень до бюджету, істотного  позитивного впливу на стан  справ у багатьох галузях економіки  (транспорт, торгівля, зв’язок, будівництво,  сільське господарство тощо). Туризм  є не лише джерелом пізнавання  світу, але й великим прибутковим  бізнесом. Туризм сприяє підвищенню  зайнятості населення, розвитку  ринкових відносин, міжнародному  співробітництву, залученню громадян  до пізнання багатої природної  та історико-культурної спадщини  краю, збереженню екологічної рівноваги.  Сьогодні для багатьох країн  туризм вже став провідним  джерелом доходів. Україна за  умови залучення інвестицій, також  може зробити туризм дуже прибутковою  справою. За два останні роки  в нашій державі відбуваються  бурхливі процеси перетворення  туристичної галузі в одну  із провідних галузей економіки України [9, с. 1-35].

Полтавщина була, є і  буде краєм туризму у всіх його проявах. Вона має давні і гарні  туристські традиції, знаних і кваліфікованих туристських лідерів, а головне  – чудові історико-етнографічні та економіко-географічні передумови, перспективи розвитку цієї специфічної галузі економіки і невід’ємної складової частини життєдіяльності кожної нормальної людини. А для нормальної людини пізнання світу, передусім свого рідного краю, своєї малої Вітчизни, є життєвою потребою виховання у собі патріотизму, без чого людина у цьому житті не може і не здатна повноцінно відбутися. А найбільша цінність кожної держави – її люди.

 

 

     Чарівна, багата  природа, унікальні пам’ятки  історії та культури, традиційна  гостинність людей на тлі загальновизнаної  національної та конфесійної  толерантності кличуть у цей  куточок України. Це дивний  край, де історичні шедеври змагаються  з неповторними творіннями природи.

     Полтавська  область розташована на перехресті  важливих економічних, історично-обумовлених  шляхів між Сходом і Заходом,  Північчю і Півднем, вона має  м’які кліматичні умови, густу  мережу річок (Псел, Ворскла, Сула), пов’язаних з головною суднохідною  артерією України - Дніпром. Природне  багатство доповнюють бальнеологічні  і грязьові курорти м. Миргороду,  м. Гадячу, Великої Багачки, Нових  Санжар (в області діє 12 санаторіїв), пам’ятки садово-паркового мистецтва  та регіональні ландшафтні парки.  В Полтавській області налічується  337 територій та об'єктів природо-заповідного  фонду; 151 заповідник (18 державного значення), 117 пам'яток природи (1 державного  значення), Устимівський дендропарк, 18 парків - пам'яток садово-паркового мистецтва (4 державного значення), 3 регіональних ландшафтних парки, 49 заповідних урочищ [11].

     Вдале проходження  магістралі Київ-Харків-Ростов-на-Дону  через Полтавщину, зручне залізничне  сполучення (в тому числі, столичний  експрес Київ-Харків), водне сполучення  р. Дніпро сприяє розвитку туризму.

     Майже всі  райони області є перспективними  для розвитку різних типів  туризму: оздоровчий (санаторії,  профілакторії, турбази), кваліфікований, з активним способом пересування  (кінний, водний, велосипедний, гірськолижний), культурно-пізнавальний та культурно-етнографічний, релігійний паломницький  [12, 13].

 

 

 

 

 

Найбільш значними туристично-екскурсійними  об'єктами області є пам'ятки архітектури  Лубенський (Мгарський) Спасо-Преображенський, Полтавський Хрестовоздвиженський, Козельщинський Різдва-Богородиці монастирі ХУІІ-XIX ст., скіфське городище УІ-ІІІ ст.до н.е. у с.Більську Котелевського району, Троїцька та Миколаївська церкви, дзвіниця та Тріумфальна арка в смт Диканці, пам'ятки архітектури й музеї (в області 23 музеї державного значення) - краєзнавчий, художній, літературно-меморіальний Панаса Мирного та В.Г.Короленка, музей-садиба І.П.Котляревського у м. Полтаві, музей М.В.Гоголя у с. Великі Сорочинці та заповідник-музей М.В.Гоголя у с. Гоголево (Василівні) Шишацького району, історико-культурний заповідник "Поле Полтавської битви", музей-заповідник українського гончарства в смт Опішні, музей Г. Сковороди в Чорнухах, музей авіації та космонавтики з експозицією літаків в обласному центрі та  інші.