Рекреаційне господарство Чернігівської області

У фондах музею зібрано більше 130 тис. пам'яток матеріальної і духовної культури різних періодів історії Чернігівщини з давніх часів до сьогодення. Окрасою музейного зібрання є багата колекція археологічних знахідок, стародруки, рідкісні документи, предмети козацької доби.

Основна експозиція і адміністрація музею розташовані в пам'ятці архітектури поч. ХІХ ст. Будинку губернатора.

Чернігівський обласний художній музей створений у 1983 році. Розташований в пам'ятці архітектури ХІХ ст. в історичній частині міста. Гордістю музею є рідкісне зібрання українського портретного живопису ХV ІІ - Х V ІІІ ст., значний інтерес становлять твори українських та російських художників 2-ї пол. ХІХ ст.             

Сосницький літературно-меморіальний музей О.Довженка заснований у 1960 році. Збережено меморіальну садибу, в якій 10 вересня 1894 р. народився і провів дитячі роки видатний український кінорежисер і письменник. Тут зібрано речі селянського хатнього вжитку, етнографічні пам'ятки, матеріали, що відтворюють різні етапи життя і творчості О.Довженка.

Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник М.М.Коцюбинського створений у серпні 1934 року на місці садиби письменника. До музейного комплексу входить меморіальна і літературна експозиції, меморіальний сад, кінолекційний зал.

Фонди музею нараховують понад 20 тис. одиниць зберігання, в тому числі рукописи творів письменника, листування, меморіальна бібліотека, яка налічує понад 1,5 тис. книг [14, с.96-99]

Серед театрів Чернігівщини провідне місце займає Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр ім. Т.Г.Шевченка (рік заснування - 1926, в діючому репертуарі театру - 25, вистав серед яких "Сліпий" Т.Г.Шевченка, "Енеїда", "Наталка Полтавка" І.Котляревського та ін.). Місткість театру 807  місць.

Обласний молодіжний театр (в 1996 реорганізовано з обласного лялькового театру; в репертуарі 34 вистави, серед яких "Украдене щастя" І.Франка, "За двома зайцями" М.Старицького та ін.)

В театрі 107 посадових місць.

Ніжинський український драматичний театр ім. М.М.Коцюбинського - рік заснування 1933. В діючому репертуарі 15 вистав, серед яких "Ніч перед Різдвом" за М.Гоголем, "Згадайте, братія мої", за творами Т.Шевченка та ін.

Обласний філармонійний центр фестивалів та концертних програм.

В центрі працюють творчі колективи:

- симфонічний оркестр "Філармонія" створений в 1999 році, художній керівник та диригент, заслужений діяч мистецтв України - Сукач М.В.

- Чернігівський народний хор - створений в 1984 році, художній керівник і диригент - Коцур В.М.;

- камерний хор ім. Д.Бортнянського - створений в 1996 р., художній керівник та головний диригент, заслужений діяч мистецтв України - Боднарук Л.М.;

- духовий оркестр - створений в 1995 р. Художній керівник та головний диригент - Ткачук А.П.;

- ансамбль пісні і танцю "Сіверські клейноди" - створений у 2002 р. Художній керівник та головний диригент Вовк С.М.

- тріо бандуристок - створений у 2006 р. Художній керівник Борщ Р.М.

-  рок -гурт "Свій світ" - створений у 2006 р. Керівник  Галамага С.О.

Головною бібліотекою області є державна обласна універсальна наукова бібліотека ім. В.Г.Короленка (заснована в 1877 році, 6 читальних залів, фонд рідкісних видань 16,0 тис., загальний фонд 825 тис. прим., обслуговує щорічно більше 35 тис. читачів, випускає щорічник-покажчик "Література про Чернігівську область за ... рік", є методичним центром для всіх бібліотек, обласною книгозбірнею краєзнавчої літератури

"Пласт-Арт" - перша в Чернігові галерея сучасного мистецтва. Естетичне кредо "Пласт-Арт" - презентація творів професійних митців Чернігівщини та інших регіонів як України так і зарубіжжя, які розвивають національні традиції в авангардних формах. Галерея веде пошук нових імен, які гідно представляють естетику "зачарованої Десни", дивовижні музи Сіверського краю. "Пласт-Арт" є регіональним представником Асоціації АРТ-галерей України і налагоджує міжнародні мистецькі контакти з творчими особистостями та організаціями [26].

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ

Отже, на державному обліку в області знаходиться 4809 пам’яток культурної спадщини, з них  археології ─ 2342, історії  ─2340, архітектурної спадщини і творів монументального мистецтва ─ 127. 39 об’єктів мають національне значення. Понад 200 пам’яток історії та архітектури мають світове значення.

Найціннішими пам’ятками до монгольського періоду є унікальні Спаський (ХІ ст.) та Борисоглібський (ХІІ ст.) собори, Успенський собор Єлецького монастиря (ХІІ ст.), Антонієві печери та Ільїнська церква (ХІ-ХІІ ст.), П’ятницька церква (ХІІст.) ─ у Чернігові. Юр’єва Божниця у Острі (ХІст.), а також більш пізні комплекси історико-культурної спадщини області ─ Єлецький і Троїцько-Ільїнський монастирі у Чернігові, Густинський монастир у с. Гусиня Прилуцького району, Спасо-Преображенський монастир у Новгород-Сіверському, собор Різдва Богородиці у Козельці.Велику культурну цінність мають палацові ансамблі: садиби Тарновського в с. Качанівка Ічнянського району (ХІХ ст.), садиби Галаганів у с. Сокиринці та смт. Дігтярі Срібнянського району (ХVIIІ ст.), палацовий комплекс Румянцева-Задунайського в с. Вишеньки Коропського району, палац гетьмана Кирила Розумовського в смт. Батурин та багато інших.

РОЗДІЛ ІІІ. ІНФРАСТРУКТУРНІ РЕСУРСИ

3.1 Транспорт

Транспортна система в Чернігівській області представлена в втрьома основними видами: залізничним, автомобільним та водним транспортом.

Залізниця – невід’ємна частина транспортної мережі Чернігівщини, адже з екологічної точки зору це – найбільш безпечний вид транспорту, необхідний насамперед для перевезення великих обсягів вантажів і пасажироперевезень.

              Довжина залізничних шляхів загального користування, які перетинають територію Чернігівщини, становить 768 км. З них 553 належать Південно-Західній залізниці, 215 км – Південній. 20 із 22 районів області мають вихід на залізничні магістралі.

Чернігів має пряме пасажирське сполучення як на внутрішніх залізничних магістралях України (з містами Сімферополем, Львовом), так і за її межами (з Москвою та Мінськом).

Територією області проходять залізниці: Київ – Ніжин – Бахмач (і далі на Москву), Гомель – Бахмач, Київ – Ніжин – Чернігів – Гомель, Чернігів – Ніжин – Прилуки, Чернігів – Коростень – Новгород-Сіверський – Новозибків – Гомель. Головні залізничні вузли: Бахмач, Ніжин, Прилуки.

Загальна довжина автомобільних шляхів: 7500 км, у тому числі з твердим покриттям – 3600 км. Через область проходять автомагістралі Київ – Чернігів – Санкт-Петербург, Київ – Ніжин – Москва, Чернігів – Прилуки – Черкаси [16, с.75].

Автотранспортом щорічно перевозиться понад 55 млн. пасажирів, більш як 2 млн. тонн вантажів.

Найбільша кількість автотранспортних засобів зосереджена в Чернігові, Ніжині та Прилуках.

Для організації пасажирських перевезень функціонує 53 автостанції й 482 автобусні маршрути (протяжність яких – 25078 км), в т.ч. 67 км – міських, 270 км – приміських, 145 км – міжміських. Автобусне сполучення мають 1328 населених пунктів області або 87,1% від їх загальної кількості.

Автотранспортні підприємства перевозять вантажі й пасажирів у межах області, України, у держави близького й далекого зарубіжжя, а також здійснюють технічне обслуговування автотранспорту.

Чернігівщина має розгалужену систему регіональних водних шляхів. Судноплавство розвинене по Дніпру, Десні, Сожі, частково по Снову та Сейму.

Важливою водною артерією є річка Десна. Основним перевізником навалювальних і генеральних вантажів є ВАТ «Чернігівський річковий порт». Він облаштований під’їзними залізничними і автомобільними шляхами.

Можливості судноплавства по р. Десні дозволяють здійснювати перевезення водним шляхом упродовж 525 км. від р. Дніпра до Новгорода-Сіверського на суднах тоннажем до 1000 т.

Чернігів має авіасполучення з великими містами СНД та віддаленими районними центрами області [17, с.215].

3.2 Засоби гостинності

     Чернігівщина – привабливий туристично-рекреаційний регіон, тож, природно, що кількість гостей, які приїздять  з інших областей України та держав світу щороку невпинно збільшується. Потенціал інфраструктурних рекреаційних ресурсів показує привабливість регіону для рекреантів, рівень використання природно-рекреаційних та історико-культурних ресурсів рекреації. Завдяки своїм природним ресурсам та кліматичним умовам Чернігівська область має значний оздоровчо-рекреаційний потенціал для лікування, масового відпочинку та туризму. З оздоровчо-лікувальними цілями в області створено 58 санітарно-курортних закладів. Влітку працюють 74 дитячі оздоровчі табори, розташовані в мальовничих куточках області, на берегах річок та озер, в лісових масивах.

Санаторії "Десна" с.Ладинка Чернігівського району, "Пролісок" с.Лісове Ніжинського району, "Остреч" м.Мена, "Берізка" с.Сухополова Прилуцького району мають природні лікувальні ресурси, власну лікувальну мінеральну воду, а санаторій "Остреч" і лікувальну торфогрязь.

Згідно Закону України "Про курорти", території, на яких розташовані здравниці, що мають природні лікувальні властивості, фактично являються курортними територіями місцевого значення, але для оголошення природних територій курортними, необхідні позитивні висновки екологічної та санітарно-гігієнічної експертиз та відповідне рішення обласної державної адміністрації. Через відсутність необхідних коштів та зацікавленості в цьому відповідних установ і організацій, в 2001 році в Чернігівській області не прийнято жодного рішення про оголошення природних територій курортними.

Землі рекреаційного призначення - зони масового відпочинку та туризму, становлять близько 20 % території області. Освоєність їх досить нерівномірна, а використання характеризується неврегульованістю та стихійністю.

На автошляхах державного та обласного значення, здебільшого там, де вони проходять через лісові масиви, було створено більше 100 рекреаційних пунктів. На сьогодні 72 пункти закріплені за ДЛГО "Чернігівліс", інші були у віданні міжколгоспних лісгоспів, сільськогосподарських та промислових підприємств. Високе рекреаційне навантаження викликає необхідність частого ремонту та реконструкції цих пунктів. В 2001 році проведено відновлення, ремонт та благоустрій всіх 8 рекреаційних пунктів, розташованих в Коропському районі за рахунок ДЛГО "Чернігівліс" та комунального підприємства "Короплісгосп", за якими вони закріплені.

[18,с.188].

Загальний потенціал об'єктів готельного сервісу налічував 64 підприємства на 1470 номерів. В їх числі переважали 679 (46,2%) тримісні та з більшою кількістю місць, третина 499 (33,9%) - двомісні, 158 (10,7%) - одномісні. Номерів „люкс" налічувалося всього 86 (5,9%), „напівлюкс" - 48 (3,3%). На сьогодні в області функціонує один чотиризірковий готель „Слов'янський" у Н.-Сіверському районі та два двозіркових - „Брянськ" та „Україна" у м. Чернігові. Низьке значення коефіцієнта використання місткості готелів - 0,15 свідчить про низький рівень комфортності і сервісу готелів, неспроможністю населення оплатити проживання в готелях, появою приватних підприємців, які надають спеціально обладнані власні квартири для прийому туристів на короткий час, а також це може бути наслідком зменшення загального часу перебування приїжджих [ 4, с.4].

              За кількістю об'єктів і місткістю підприємств ресторанного господарства Чернігівська область займає відповідно 16 і 13 місця в загальноукраїнському рейтингу. Починаючи з 2000 року кількість об'єктів неупинно зменшується. За останні 10 років кількість об'єктів ресторанного господарства області скоротилася на 225 одиниць (25,65%). В 2009 році місткість ресторанних закладів дещо збільшилася при зниженні кількості об'єктів, що є наслідком розширення місткості вже існуючих підприємств [ 20, с. 22 ].

           Негативні тенденції спостерігаються  у забезпеченості населення закладами культури. Особливо катастрофічна ситуація склалася стосовно демонстраторів фільмів, в 2009 році порівняно з 2000 роком їх кількість знизилася на 70%. Єдиним позитивним моментом є зростання кількості музеїв на 30% і відповідно кількості відвідувачів на 90%. [ 18, с.196 ].

ВИСНОВКИ

Сучасні тенденції соціально-економічного розвитку України та її регіонів на основі принципів сталого розвитку передбачають таке функціонування господарського комплексу, коли одночасно забезпечуються: задоволення зростаючих матеріальних і духовних потреб населення; раціональне та екологобезпечне господарювання й високоефективне використання природних ресурсів; підтримання сприятливих для здоров'я людини природно-екологічних умов життєдіяльності, збереження, відтворення і примноження якості довкілля та природно-ресурсного потенціалу суспільного виробництва . У зв'язку з цим особливого значення набуває рекреаційна галузь, переважна більшість видів діяльності якої пов'язана із залученням і використанням природно-ресурсного потенціалу регіону, і сприяє фізичному, психологічному, моральному, духовному та інтелектуальному відновленню і розвитку людини шляхом загальнооздоровчого і культурно-пізнавального відпочинку, туризму, санаторно-курортного лікування, любительського та спортивного рибальства, полювання тощо.
              Реальністю останніх років є погіршення практично всіх характеристик людського розвитку: скорочення тривалості життя, погіршення стану здоров'я, зниження рівня добробуту і освіти, зростання безробіття, падіння попиту на культурні цінності . В світлі даних проблем логічним є вироблення стратегії використання потужного рекреаційного потенціалу регіонів, які раніше не спеціалізувалися на рекреаційній діяльності.