Рекреаційне господарство Чернігівської області

42

Міністерство культури України

Київський національний університет

культури і мистецтв

Кафедра міжнародного туризму

СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РЕКРЕАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСТВА ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

КУРСОВА РОБОТА З ДИСЦИПЛІНИ

«РЕКРЕАЛОГІЯ»

студентки ІІ курсу

денної форми навчання

групи МТ-59

Кузьменко В.В

Науковий керівник:

Корнілова Н.В.

              Київ 2011

ВСТУП__________________________________________________________3

РОЗДІЛ І. ПРИРОДНО - РЕКРЕАЦІЙНІ  РЕСУРСИ  РЕГІОНУ

1.1.Клімат________________________________________________________5

1.2.Ландшафт_____________________________________________________6

1.2.1.Рельєф_____________________________________________________ 7

1.3.Акваторії_____________________________________________________9

1.4.Бальнеологічні________________________________________________11

1.4.1.Лікувальні мінеральні води____________________________________11

1.4.2.Лікувальні грязі _____________________________________________12

1.5.Лісові ресурси ________________________________________________13

1.5.1.Мисливські ресурси __________________________________________14

РОЗДІЛ ІІ. ІСТОРИКО – КУЛЬТУРНІ РЕСУРСИ

2.1.Археологічні пам’ятки _________________________________________17

   2.2.Історико-архітектурна спадщина та твори монументального    мистецтва  _______________________________________________________________18

     2.3.Етнографічні особливості території ______________________________20

2.4.Музеї, театри та розважальні заклади _____________________________23

РОЗДІЛ ІІІ.ІНФРАСТРУКТУРНІ РЕСУРСИ

3.1.Транспортна система ___________________________________________28

3.2.Засоби гостинності ____________________________________________29

ВИСНОВКИ ____________________________________________________32

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ _____________________________37

ДОДАТКИ ______________________________________________________40

ВСТУП:

             Україна – є однією із популярних туристичних країн світу, завдяки своєму історико-культурному та рекреаційному потенціалу. З кожним роком потоки туристів до країни поступово збільшуються. Тому важливо, щоб внутрішній туризм став пріоритетним напрямком нашої держави. Кожна область, кожне місто, селище має щось унікальне і незвичайне. Відвідавши нашу країну, туристи мають можливість не тільки відпочити і відтворити функціональні можливості свого організму, але й ознайомитись з її історією та культурою. Землі Чернігівщини — джерело творчого натхнення для цілої плеяди видатних представників культури і наукової еліти. Тут народився відомий мореплавець Ю.Лисянський, розпочала театральну кар'єру Марія Заньковецька, народився і провів дитячі роки видатний кінорежисер О.Довженко. Тут жили, працювали чи просто бували історик і письменник О.Бодянський, скульптор І.Мартос, письменники — В.Забіла, І.Кочерга, П.Тичина, Олекса Десняк, композитори Г.Верьовка, Л.Ревуцький, великий український митець Т.Шевченко, український філософ і поет Г.Сковорода, письменники Л.Глібов, М.Коцюбинський, Марко Вовчок, В.Самійленко, М.Вербицький. Із Чернігівським краєм пов'язані різні періоди життя конструктора космічних ракет С.Корольова, академіка О.Богомольця, російського історика М.Державіна, письменника М.Гоголя, поета Є.Гребінки. Тут бували О.Пушкін, О.Грибоєдов, Л.Толстой, М.Горький, М.Глінка, П.Чайковський.

Актуальність даної теми: з виходом України на європейський та світовий ринки рекреаційних послуг зростає потреба у оцінці наявної ресурсної бази для оздоровлення як власних туристів, так і для приїжджих. Чернігівська область, з її унікальним природним та історико-культурним забезпеченням може стати провідним виробником туристичного продукту.

Хронологічні та географічні межі: об'єктом дослідження є Чернігівська область, в її адміністративних межах та сьогоднішній стан її рекреаційного комплексу. А також розвиток рекреаційного комплексу впродовж останніх 10 років та чинники які впливали на нього.

Об'єктом дослідження даної роботи є рекреаційний потенціал Чернігівської області.

Предметом дослідження виступають природно-рекреаційні, історико-культурні та інфраструктурні ресурси Чернігівської області.

Мета курсової роботи  дослідити еволюцію розвитку рекреаційного комплексу Чернігівської області, оцінити природні та історико-культурні ресурси та сучасний стан інфраструктури. Також окреслити основні напрямки вдосконалення і перспективи розвитку рекреаційного господарства області.

В роботі були використані літературні джерела останнього десятиліття – підручники із спеціалізованих дисциплін, матеріали науково-практичних конференцій, доповідей та статтей про Чернігівську область у періодичних виданнях. Також використовувались веб-джерела.

Методами дослідження є аналіз вихідних і узагальнення отриманих даних.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішити такі завдання:

1).  Дослідити  туристично-рекреаційний потенціал області.

2). Вивчити  історико-культурні пам'ятки та природно рекреаційні ресурси Чернігівщини

3). Проаналізувати особливості розвитку рекреаційного комплексу Чернігівської області

4). Дослідити стан та перспективи  розвитку рекреаційного комплексу Чернігівщини

5). Надати обґрунтовані  висновки, щодо проведеної роботи.

Структурно робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

РОЗДІЛ І. ПРИРОДНО – РЕКРЕАЦІЙНІ  РЕСУРСИ  РЕГІОНУ

1.1 Клімат

Клімат Чернігівської області помірно-континентальний, з досить теплим літом та порівняно м’якою зимою та достатньою зволоженістю. Середня багаторічна температура найбільш теплого місяця (липня) +18,4 - 19,9°С, найбільш холодного (січня) від -6°С до -8°С. Але в окремі роки температура значно відхиляється від вказаних величин. Абсолютний температурний максимум +38°С, а мінімум -34°С. Тривалість періоду зі стійким сніговим покривом 95-105 днів.

Безморозний період продовжується 155-170 днів. В окремі роки бувають сильні морози. В останні 100 - 120 років температура повітря в Чернігівській обл., так само як і в цілому на Землі, має тенденцію до підвищення. Протягом цього періоду середньорічна температура повітря підвищилася приблизно на 1,5 ° С.

              Щодо поліської частини області, слід відмітити, зокрема, що клімат тут більш континентальний, якщо порівнювати з іншими районами Полісся України. Період вегетації (кількість днів з температурою понад 15°) становить 105-110 днів. Переважають західні вітри, що приносять 550-600 мм опадів за рік. Найменше опадів буває зимою (січень – лютий), найбільше їх припадає на червень-серпень.

У середньому за рік у Чернігові випадає 599 мм атмосферних опадів, найменше їх у березні та жовтні, найбільше - у червні та липні. Мінімальна річна кількість опадів (337 мм) спостерігалась у 1975 р., максимальне (794 мм) - в 1970 р. Максимальну добову кількість опадів (78 мм) зафіксовано 12 червня 1990 р. Кількість днів з грозами в середньому за рік становить 14, з градом - 3, снігом – 64[7,c.24].

Найбільш сприятливим для відпочинку є теплий період з травня по жовтень , несприятливим – з листопада по квітень з піками в грудні, лютому-березні. Період серпень – початок вересня в межах зони є досить стабільним, без особливих екстремальних перепадів основних метеорологічних елементів, що є особливо сприятливим  для відпочинку ослаблених хворих.

Сприятливий клімат усієї території країни дозволяє широко використовувати кліматотерапію як один з основних методів лікування та профілактики хвороб органів дихання, травлення, нервової системи, порушення обміну речовин, серцево-судинних ,організм яких пристосований до чітко вираженої сезонної ритміки. Кліматичні умови Чернігівщини сприяють всім видам рекреації [1,с.135-137 ].

1.2 Ландшафт

Природно-заповідний фонд області нараховує 652 обєкти загальною площею 252,3 тис. га, що становить 7,6 % площі області. За районами області природно-заповідний фонд розподілений досить нерівномірно. Найбільший відсоток заповідності в Щорському - 8,1 %, Куликівському - 7,2%, Городнянському - 6,2%, Прилуцькому - 6,1 %, Корюківському - 5,95 %, Ріпкинському - 5,93 % районах, найменший - у Варвинському - 1,3% та Козелецькому - 1,6 % районах. Природно-заповідний фонд складають 8 категорій об’єктів: Ічнянський (площею 9665,8 га) та Мезинський (площею 31035,2 га) національні природні парки, регіональний ландшафтний парк „Міжрічинський” (площею 788753,95 га), 440 заказників (загальна площа 113684,1 га), 136 пам’яток природи (загальна площа 804,07 га), 19 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва (загальна площа 415,8 га), 52 заповідні урочища (загальна площа 17549,2 га), дендропарк „Тростянець” (площею 204,7 га), Менський зоопарк[25,с.24-25].

Головним досягненням заповідної справи в області стало створення Указом Президента України від 10.02.2006 р. № 122/2006 в Коропському районі Мезинського національного природного парку загальною площею 31035,2 га для збереження, відтворення та раціонального використання типових і унікальних природних комплексів Полісся, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення в регіоні[3,с.4].

Відомим ландшафтним заказником є Урочище Замглай. Це урочище – одне з найбільших болотних масивів Полісся між річками Сожем і Десною. Він являє собою ландшафтний заказник загальнодержавного значення, площа якого 4428 га. Це заболочене дно давньої широкої долини Дніпра, північна частина якого дренується річкою Виром. Живлення йде за рахунок поверхневих та ґрунтових вод. Знижені заболочені ділянки чергуються з піщаними підвищеннями. Урочище включає рідкісні види рослин і тварин, занесених у Червону книгу, в тому числі осока, мохи, а у південній частині – соснові ліси. Відзначається великими запасами торфу.

Узруївські джерела – гідрологічна пам’ятка природи на Новгород-Сіверщині. Пам’ятка включає численні джерела, що живлять озеро та річку Смячку. Займає площу 1 га.

«Цар-дуб» у заповідному урочищі “Рихлівські дачі”. Небагато, мабуть, знайдеться дерев, що користуються у багатьох народів такою повагою і любов’ю, як дуби. Ще древні слов’яни, як святині, поклонялися цьому могутньому зеленому красеню, довгожителю дібров і лісів, який нерідко жив 1000-1500 років. Вони наділяли його чудодійними властивостями, складали про нього легенди, пісні, билини. У ті далекі часи на чернігівській землі шуміли непрохідні праліси, корабельні бори, незаймані хащі дібров надійно берегли життя водних джерел – криниць, боліт, річок. Минали віки, змінювалось обличчя нашого краю. Виростали нові ліси і діброви. Дуби-велетні, справжні зелені патріархи, завдяки турботі людей лишилися недоторканими до наших днів, як цінні зеленої краси і довголіття. Зараз на Чернігівщині нараховується понад 100 окремих багатовікових дубів, які взяті під охорону держави, як видатні пам’ятки природи нашого краю. Більшість з них досягли 300-450 років. „Цар-дуб" росте в Коропському районі на території ландшафтного заказника загальнодержавного значення „Рихлівська дача”. Вік дерева - понад 450 років, діаметр стовбура близько 2 м, висота майже 30 м.[26,с.9].

З метою впорядкування мережі природно-заповідного фонду та  відповідно до ст. 51-54 Закону України „Про природно-заповідний фонд України” проведена зміна категорії чотирьох парків-пам’яток садово-паркового мистецтва, в зв’язку з їх невідповідністю даній категорії. Екологічна цінність цих територій визначається наявністю цінних ботанічних об’єктів, вікових дерев та важливістю їх стабілізуючої функції на території населених пунктів, де вони знаходяться, що дозволило перевести їх до статусу ботанічних пам’яток природи місцевого значення з повним збереженням їх площі та встановленням відповідного охоронного режиму.

Не зважаючи на велику кількість природно-заповідних об’єктів, які вже існують на території області, продовжується робота по створенню нових заповідних об’єктів. Протягом 2006 року велись роботи по розробці проектів створення орнітологічного заказника місцевого значення «Придеснянський» (Сосницький район), ботанічного заказника місцевого значення «Команський» та іхтіологічного заказника місцевого значення «Лісконоги» (Н.-Сіверський район) розширення території гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Дорогинський» за рахунок приєднання гідрологічного заказника місцевого значення «Жевак» та території правобережної частини р. Удай (Ічнянський район). Одержані та підтриманні клопотання Українського товариства охорони птахів про створення гідрологічних заказників загальнодержавного значення «Богданівський» (Ніжинський район) та «Свидовецький» (Бобровицький район) та підвищення статусу гідрологічного заказника місцевого значення «Городок» (Щорський район) з метою збереження популяції очеретянки прудкої, занесеної до Червоної книги України[9,с.14-18].

1.2 Рельєф

Більша частина території Чернігівської області належить Придніпровській низовині, південно-східна частина відноситься до краю Полтавської рівнини.

Рельєф, в основному, – низинна рівнина (поліська частина) та хвилясто-яружна в межах лісостепової частини області. Наддеснянська вододільна рівнина в окремих пунктах досягає висоти 220 м.

Великий вплив на формування рельєфу мали води часів дніпровського зледеніння, й тому тут переважають його водногенетичні форми. Льодовикові та водно-льодовикові форми рельєфу представлені моренними горбами, моренними рівнинами (східна частина Полісся).

Трапляються зрідка карстові форми рельєфу, що приурочені до виходів крейдових порід .

За ландшафтними особливостями Чернігівщина поділяється на 4 фізико-географічні провінції:

                ■ Чернігівське Полісся охоплює близько 13 тис. км.² у північно-західній частині області і являє собою слабохвилясту піщану рівнину морено-льодовикового походження. Численні пониження (давні річкові та прохідні долини ) досить заболочені.

■ Новгород-Сіверське Полісся площею 5,5 тис. км.² займає північно-східну частину області. Основу його складає Придеснянське лесове плато з численними глибокими ярами, які врізані до корінних крейдяних порід. Є тут і карстові заглибини.

■ На півдні області площу 7,3 тис. км.² займають ландшафти понижених слабкохвилястих рівнин (Дніпровські тераси) з численними лощинами, балками і западинами (степові блюдця).