Рекреаційне господарство Чернігівської області

■ Південний схід області являє собою незначно підняту, глибоко розчленовану річковими долинами, ярами та балками лесову рівнину (Полтавське плато) [5,с.231].

1.3 Акваторії

На території області чимало річок. В цілому на території області налічується 1570 річок різної довжини. Загальна довжина річкової мережі річок – 7017 км. Усі вони належать до басейну Дніпра. Територією області протікають великі річки: Дніпро (91км в межах області), Десна; Сож (30 км), Судость (17 км). Сейм (56 км), Снов (190 км), Остер (195км), Трубіж (15 км), Супой (25 км). Удай (195 км). Ширина долин змінюється залежно від характеру річки, найчастіше 1-3 км, а на більших річках досягає 6-18 км. Нахил рік незначний, тому їхня течія повільна.

Основними водними артеріями Чернігівщини є Дніпро та Десна з найбільшими притоками Сеймом, Сновом і Остром. Всі вони належать до рівнинних річок[7,с.26].

За своїм режимом річки області належать до типу рівнинних, переважно снігового живлення. Живляться річки також ґрунтовими водами, зокрема влітку і взимку. Характерною особливістю водного режиму, особливо поліської частини області, є відносно інтенсивне підняття рівня води на початку весни, здебільшого один максимум за весняний період, поступовий спад рівнів і порівняно низьке стояння вод протягом літнього сезону, з незначними короткочасними підняттями після дощів.

Артерію ріки Десни наповнюють близько чотирьох тисяч малих приток. Природні ресурси Десни мають важливе значення для розвитку продуктивного потенціалу Дніпра. Найбільші притоки Десни: Сейм – найбільша притока, Шостка, Снов, Стрижень, Білоус, Остер.

В області налічується 26 великих та десятки малих озер. Найчастіше їх ділять за територіями, на яких вони розташовані:

Озера від Велими до Новгород-Сіверського: Демина, Люшино, Мамкінські пруди, Десенка, Осотне, Зване, Красне, Писи, Хости, Роговате і Болоння.

Від Вишеньок до заплави Сейму: Коропська стариця, Остров, Валуй, Лужок, Хавинь. Від заплави Сейму до Чернігова: Солицьке, Бузимка, Лош, Трубин, Тесняк. Від Чернігова до Дніпра: Печі, Стара Жавинка, Криве, Колюче, Кручм, Іванівські озера, Попиха, Баграч, Дайниче.

У зв’язку з геологічною будовою, рельєфом, кліматичними умовами і значною лісистістю територія області визначається значною заболоченістю. В області налічується понад 400 боліт. Загальна площа становить 95,7 тис.га, або 3% території області. Особливо поширені болота у поліській частині області, в заплавах Дніпра, Десни та їхніх приток. Тут торфові болота займають 4,5% всієї площі. Найбільшими з них є Замглай (8334 га), Остерське (10558 га), Сновське (1745 га), Смолянки (4 300 га) та інші[6,с.127].

1.4 Бальнеологічні ресурси

1.4.1 Лікувальні мінеральні води

Чернігівська область має значний рекреаційний потенціал для туризму, масового відпочинку людей та їх оздоровлення. Землі рекреаційного призначення – зони масового відпочинку та туризму, становлять близько 20 % території області. Освоєність їх досить нерівномірна, і сконцентрована, головним чином, навколо природних водойм, в лісових масивах поблизу населених пунктів.

Найширший спектр санаторно-курортних послуг в області надає санаторій „Остреч”, який має власну лікувальну мінеральну воду, лікувальну торфогрязь, фізіотерапевтичні кабінети.

З 1996 року Менський санаторій "Остреч" використовує для ефективного лікування хворих мінеральну воду з власної свердловини №1-Остреч Менського родовища мінеральної води згідно медичних (бальнеологічних) висновків №14/206 від 19.05.94р. російського наукового центру реабілітації та фізіотерапії в м. Москві та № 156 від 13 листопада 2007 року, українського науково-дослідницького інституту медичної реабілітації та курортології в м. Одеса.

За діючими стандартами мінеральна вода санаторію "Остреч" належить до мало мінералізованих питних лікувально-столових вод з мінералізацією 2,58г/л.

Вода гідрокарбонатно-хлоридно-натрієвого складу: Сl 55 – 60, H CO і 30-40, Na + K більше 90 мг/ екв % із слабо лужною реакцією середовища (РН 7,45-7,65). Вміст біологічно активних компонентів в межах прийнятих норм. Токсичні мікроелементи не виявлено.
Менська мінеральна вода "Остреч" застосовується для лікування хронічних гастритів ( незалежно від секреторної функції шлунку), хронічних колітів і ентероколітів, хронічних захворювань печінки і жовчовивідних шляхів, захворювань нирок.

Крім того, вода використовується як основа для інгаляцій і для зовнішнього застосування у вигляді мінеральних ванн при лікуванні опорно-рухового апарату, та для мінеральних зрошень.

У 1997 році було розпочато розлив мінеральної води ВАТ Чернігівським заводом продтоварів "Ясен"[28].

1.4.2 Лікувальні грязі

Поширеними на Чернігівщині є і лікувальні грязі. Санаторій « Остреч» має не тільки власну лікувальну мінеральну воду, а і лікувальні грязі.  Місцева торф’яна грязь досліджена співробітниками Одеського НДІ курортології та медичної реабілітації в червні-липні 1980 р. Дослідження проб торф’яної грязі проводились в лабораторіях Українського державного центру стандартизації і контролю якості природних і преформованих ресурсів УКР НДІ медреабілітації і курортології. При оцінці придатності торфу для використання з лікувальною метою, одним з основних показників є ступінь розпаду, який виявляється співвідношенням кількості розкладених і не розкладених рослинних залишків[15,с.78-79].

Лікувальним вважається торф з ступінню розпадання більше 40%. Ступінь розпаду досліджуваного торфу санаторію "Остреч" складає 90,6 %.

Медичними показаннями для використання торф’яної грязі санаторію "Остреч" є всі захворювання, які показані для лікування на грязевому курорті.

Показання для лікування торфогрязями:

Захворювання опорно-рухової системи: артрити, подагра, наслідки травматичних ушкоджень суглобів, деформуючі артрити, остеохондронатії, остеохондрози, хвороба Бехтєрєва, переломи з повільною консолідацією, міозити, контрактури, бурсити, тендовагініти, остеомієліти.

Захворювання нервової системи: радикуліти, поліневрити, хвороби Рейно, солярити, плексити, невралгії та ін.

Гінекологічні захворювання: захворювання матки і вагіни, запальні процеси придатків, безпліддя після перенесених запальних захворювань, післяопераційні інфільтрати, функціональна недостатність яєчників.

Захворювання шлунково- кишкового тракту: хронічні захворювання шлунку, кишківника, печінки і жовчного міхура, виразкова хвороба шлунку і 12-ти палої кишки в стадії ремісії, хронічні гастрити та ін.

Захворювання органів дихання: хронічні пневмонії, без бронхоекстазів, частих і важких приступів, бронхіальна астма без частих і важких приступів.

З лікувальною метою торфяна грязь використовується в трьох видах:

■  грязеві аплікації;

■  гальваногрязь (електрогрязь);

■  грязерозвідні ванни.

Згідно Закону України "Про курорти", території, на яких розташовані здравниці, що мають природні лікувальні властивості, фактично являються курортними територіями місцевого значення, але для оголошення природних територій курортними, необхідні позитивні висновки екологічної та санітарно-гігієнічної експертиз та відповідне рішення обласної державної адміністрації. Через відсутність необхідних коштів та зацікавленості в цьому відповідних установ і організацій, в 2001 році в Чернігівській області не прийнято жодного рішення про оголошення природних територій курортними[28].

1.5 Лісові ресурси

Рослинність Чернігівщини у природному стані збереглася приблизно на третині її території, переважно у поліській частині області, у вигляді лісів, покриву луків і болотної рослинності. У лісах на півночі області переважає сосна звичайна, а на півдні – листяні породи. Чернігівщину часто називають лісовим краєм. Найбільш розповсюджені ліси, в яких , в якості домінанта, виступає сосна звичайна. Вона надає неповторної краси борам і суборам, завдяки їй повітря в них цілюще, духмяне та багате на фітонциди[12, с.28].

Загальна площа лісового фонду на 01.01.2008 становить 724,0 тис. га, у тому числі вкритих лісовою рослинністю ─ 658,0 тис. га (20,7 % від загальної площі області).             

До того ж відсоток площ, вкритих лісом, у різних районах не однаковий. Якщо в північних районах лісистість становить від 20 до 41 % від загальної площі району, то в південних ─ лише 7-20 %.

              Ліси першої групи становлять 258,8 тис. га, площа лісів другої групи – 414,5 тис. га. Вікова структура лісів області нерівномірна, в лісовому фонді переважають молодняки ─ 33,5 % площі, середньовікові насадження займають 47%, пристигаючі ─ 14,2%, стиглі ─ 5,3% від загальної площі лісів[9,с.14-18].

Веденням лісового господарства в області займаються 58 постійних лісокористувачів, з них 11 державних підприємств  Чернігівського обласного управління лісового господарства.

В цілому, санітарний стан лісів задовільний. Найбільше самовільних рубок проводиться в полезахисних лісосмугах, лісах на землях запасу сільських рад, захисних насадженнях вздовж автошляхів, де охорона лісів не проводиться. Складна ситуація із захистом лісових насаджень від шкідників та хвороб. Лісопатологічними обстеженнями, проведеними у 2008 році виявлено 79,7 тис. га лісу, пошкодженого шкідниками та хворобами, що становить 12,1% від вкритої лісом площі[7,с.100].

1.5.1 Мисливські ресурси

              Географічне розташування Чернігівської області, її природні умови сприяли формуванню багатого тваринного світу. На Чернігівщині зустрічаються види тварин, занесені не тільки до Червоної Книги України та Європейського Червоного Списку, а й до Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої флори та фауни, що перебувають під загрозою зникнення (CITES), Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Бернської конвенції), Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин ( Боннської конвенції, СМS),

              Найбільше фауністичне різноманіття зустрічається на територіях, які зазнають найменшого антропогенного впливу. Це, в першу чергу,  ліси, болотні масиви, об’єкти природно-заповідного фонду області.

Головними типами використання тваринного світу є полювання та рибальство. Всього в області налічується 43 користувачі мисливських угідь. Загальна площа мисливських угідь області, закріплених за користувачами, становить 2814, 7 тис. га.

Основними видами мисливських тварин на території Чернігівської області є: лось, олень благородний, олень плямистий, козуля, кабан, зубр, заєць-русак, білка, ондатра, бобер, лисиця, вовк, борсук, видра, куниця. Дозволено контрольоване полювання на вовка, зайця, качок, лося, оленя, кабана, косулю, лисицю.   З птахів – дикі качки, гуси, орли, кібці[24,с.5].

За даними обліку мисливських тварин, проведеному користувачами мисливських угідь області, на території Чернігівщини спостерігається тенденція щодо зменшення основних видів мисливських тварин. Наприклад, кількість  зубрів з 35 у 2002 році до 2007 року скоротилася до 10 голів. Для подальшого збереження та збільшення поголів’я зубрів необхідна державна програма, яка б передбачала належне фінансування заходів по відтворенню зубрів та стимулюванню зацікавленості в цьому користувачів мисливських угідь[6,с.127].

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ І

Чернігівська область – одна з небагатьох в Україні, де зосереджений значний рекреаційний потенціал. Понад 20% території мають рекреаційні угіддя. Найбільша їх площа у Козелецькому, Чернігівському та Новгород-Сіверському районах. Сприятливі кліматичні умови, різноманітна флора та фауна, наявність 610 природних заповідних об’єктів роблять територію області привабливою, як для короткочасного, так і для довготривалого відпочинку, В області функціонують 13 санаторіїв і будинків відпочинку, численні профілакторії, бази відпочинку, водні станції, пляжі, лісопарки.

РОЗДІЛ ІІ. ІСТОРИКО – КУЛЬТУРНІ РЕСУРСИ

2.1 Археологічні пам’ятки

Археологічні пам’ятки – наймасовіші серед об’єктів історико-культурної спадщини, важливі джерела вивчення і реконструкції стародавньої історії України. В області 5 історико-культурних заповідників, 19 музеїв з 9 відділами. В селі Мезин (Мізин) Коропського району, виявлено одну з найстаріших палеолітичних стоянок в Україні (XV тис. до н.е.) і городище VI-V тис. до н.е. В 1965 р. відкрито Мезинський музей, де представлено 41 тис. експонатів.

У 1998 році на території Чернігівської області, на базі двох відділів обласного історичного музею ім. В. В. Тарновського (археології та охорони пам'яток історії та монументального мистецтва) був створений, спеціально уповноважений орган охорони пам'яток археології - Чернігівська обласна інспекція по охороні пам'яток історії та культури.

Метою організації є охорона всіх пам'яток археології Чернігівської області. У зв'язку з цим основними завданнями органу є виявлення, облік усіх пам'ятників археології та проведення рятувальних досліджень у зонах ушкоджень.