Міжнародне законодавство в області охорони памьяток культури

Херсонес Таврійський був включений до світової спадщини ЮНЕСКО 23 червня 2013 на 37-й сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у Камбоджі. До списку була також внесена і хора — сільськогосподарська округа навколо Херсонесу. Рішення про включення було одноголосним. Єдине зауваження стосувалося до величезної православної церкви-новобудови у самому центрі Херсонеського городища, що, на думку деяких археологів, шкодить древньому пам'ятникові[7][9].

 

Мал.6. Руїни  Херсонесу.

 

Співробітництво України та ЮНЕСКО

Україна є членом ЮНЕСКО - Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки i культури - з 12 травня 1954 року.

Членство України в ЮНЕСКО стратегічно орієнтоване на сприяння розширенню міжнародного співробітництва наукових, освітніх і культурних інституцій шляхом забезпечення їх участі у програмній діяльності Організації.

Координацію співпраці національних інституцій з ЮНЕСКО покладено на Національну комісію України у справах ЮНЕСКО – міжвідомчий орган при МЗС України – створений Указом Президента України № 212/96 від 26 березня 1996 р.

З грудня 1962 року в Парижі функціонує Постійне представництво України при ЮНЕСКО. Посол України у Франції Купчишин Олександр Михайлович призначений також Постійним представником України при ЮНЕСКО.

Метою співробітництва України з ЮНЕСКО є зміцнення інтелектуального потенціалу країни та залучення його до загальносвітових процесів в гуманітарній сфері, а також використання в національних інтересах можливостей і ресурсів ЮНЕСКО та міжнародного досвіду співпраці у галузях компетенції цієї Організації - освіти, науки, культури, інформації та комунікації.

Одним із важливих аспектів, який визначає активність України та її роль в діяльності ЮНЕСКО, є її участь у керівних та програмних органах ЮНЕСКО.

За період членства в ЮНЕСКО Україна чотири рази обиралася до керівного органу Організації – Виконавчої ради: у 1981 – 1985 рр., 1995 – 1999 рр., 2001 – 2005 рр. та у листопаді 2013 р. на період до 2017 р.

Обрання України до цього керівного органу ЮНЕСКО сприятиме посиленню авторитету держави як активного і відповідального країни-члена ЮНЕСКО, що робить помітний внесок у діяльність цієї Організації[10].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

У першому розділі широко розкрита класифікація памяток історії та природи які охороняються міжнародним законодавством. Кожна країна має дотримуватися правил та законів конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини. Дуже добре, якщо країна сприяє збереженню своєї історії та історії світу. Але цього не достатньо, туристи та мешканці, які знаходяться поблизу пам’яток  культури повинні приймати активну участь в збереженні світової історії.

Туристи можуть отримати доручення перевірити збереження пам'ятних місць, пов'язаних із життям і діяльністю видатних політичних діячів, військових, відомих учених, письменників, художників, музикантів, героїв праці.

Завданням туристів є своєчасно поінформувати зацікавлені організації про виявлені на маршруті порушення в охороні історичної і культурної спадщини. За цими повідомленнями пам'ятки, які використовують не за призначенням або яким загрожує псування чи знищення, можуть вилучити в недбалої установи. У судовому порядку пам'ятку конфіскують владні органи і в окремого громадянина, який не забезпечив її збереження.

Використання пам'яток історії і культури з туристською метою обумовлено законодавством. Водночас їх використання з господарчою метою допустиме за умови, що це не призведе до збитків у збереженні пам'яток і не порушить їх історично-художньої цінності. У зв'язку з цим заборонений будь-який самовільний ремонт, зміна зовнішнього вигляду пам'яток, їх перепланування тощо. Різні види реставрації, консервації і ремонту пам'яток здійснюють із відома державних органів та під їх контролем.

Отже, ініціатива туристів, спрямована на надання допомоги, має бути узгоджена з відповідними органами, насамперед - з місцевими радами народних депутатів.

 

 

 

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989
2. Закон   України   про охорону культурної спадщини: від 25.10.2001року  / Верховна Рада України - Офиц.Вид. - К.:Парлам. Вид-во, 2010. -  Стаття 2, (Класифікація об'єктів культурної спадщини.)
3. Культура: Короткий енциклопедичний словник. — К.: Україна, 2003. – 176с.
4. Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини: від 04.10.88/ Верховна Рада України - Офиц.Вид. - К.:Парлам. Вид-во, 2010.
5. Откович, Тарас. Іконостас церкви Святої Трійці в Жовкві (дослідження та реставрація) // Бюлетень Львівського філіалу Національного науково-дослідного реставраційного центру України. — Львів, 2006. — № 2 (8). — С. 128-35
6. РОГАТИН. Деревянная церковь св. Духа (1648) // Украина и Молдавия. Справочник-путеводитель., М.–Лейпциг, 1982, с. 449
7. С.Б. Сорочан, М.В.Зубарь, Л.В.Марченко. Херсонес, Херсон, Корсунь. - Київ: Стилос, 2003
8. Електронній ресурс:[http://whc.unesco.org] - Офіційний сайт Світової спадщини ЮНЕСКО.
9. Електронній ресурс:[ http://uk.wikipedia.org/] – Википедия.
10. Електронний ресурс: [http://unesco.mfa.gov.ua/ua/ukraine-unesco/cooperation] - Постійне представництво України при ЮНЕСКО/