Ансамблі: групи ізольованих чи об'єднаних
будівель, архітектура, єдність чи зв'язок
з пейзажем яких є видатною універсальною
цінністю з точки зору історії, мистецтва
чи науки;
Визначні місця: твори людини або спільні
витвори людини й природи, а також зони,
включаючи археологічні визначні місця,
що є універсальною цінністю з точки зору
історії, естетики, етнології чи антропології.
У цій Конвенції під "природною спадщиною"
розуміються:
Природні пам'ятки, створені фізичними
й біологічними утвореннями або групами
таких утворень, що мають видатну універсальну
цінність з точки зору естетики чи науки;
Геологічні й фізіографічні утворення
й суворо обмежені зони, що є ареалом видів
тварин і рослин, які зазнають загрози
й мають видатну універсальну цінність
з точки зору науки чи збереження;
Природні визначні місця чи суворо обмежені
природні зони, що мають видатну універсальну
цінність з точки зору науки, збереження
чи природної краси.
Кожній державі - стороні цієї Конвенції
належить визначити й розмежувати різні
цінності, що перебувають на її території.
Міжурядовий комітет
з охорони всесвітньої
культурної і природної
спадщини. Комітет всесвітньої
спадщини отримує та вивчає заявки про
надання міжнародної допомоги, подані
державами - сторонами Конвенції щодо
культурної і природної спадщини, розміщеної
на їхній території, які включені або можуть
бути включені до списків.
Комітету всесвітньої спадщини допомагає
Секретаріат, що його призначає Генеральний
директор ЮНЕСКО.
Генеральний директор, користуючись
послугами Міжнародного дослідного центру
збереження і реставрації культурних
цінностей (Римський центр), Міжнародної
ради з охорони пам'яток та історичних
місць (ІКОМОС), Міжнародної ради з охорони
природи і природних багатств (МРОП) у
галузях їхньої компетенції та їхніх відповідних
можливостей, готує документацію Комітету,
порядок денний його засідань та забезпечує
виконання його рішень[3].
Фонд охорони всесвітньої
культурної і природної спадщини
1. Цим засновується Фонд охорони
всесвітньої культурної і природної
спадщини, що має видатну універсальну
цінність і називається Фондом
всесвітньої спадщини.
2. Цей Фонд згідно з відповідними
статтями Положення про фінанси
ЮНЕСКО є цільовим фондом.
3. Засоби Фонду становлять:
а) добровільні й обов'язкові внески держав
- сторін цієї Конвенції;
b) вклади, дари й заповідальні
суми, що можуть бути зроблені:
і) іншими державами;
іі) ЮНЕСКО та іншими організаціями системи
Організації Об'єднаних Націй, зокрема
Програмою розвитку ООН та іншими міжурядовими
організаціями;
ііі) державними й приватними органами
та фізичними особами;
с) проценти з сум, позичених Фондом;
d) сума зборів і надходжень
від заходів, організованих на
користь Міжнародного фонду, а
також
е) будь-які інші ресурси, затверджені
відповідно до положення про Фонд, розробленого
Комітетом всесвітньої спадщини.
4. Внески у Фонд та інші
форми допомоги, що надається
Комітетові, можуть використовуватися
тільки в цілях, визначених Комітетом.
Комітет може приймати внески,
призначені лише для певної
програми чи конкретного проекту,
за умови, що Комітет ухвалить
рішення про виконання цієї
програми чи проекту. Внески у
Фонд не супроводжуються жодними
політичними умовами.
Охорона пам'яток історії та
культури - комплекс заходів та заходів,
націлених на збереження та захист об'єктів,
що володіють культурною та історичною
цінністю. Заходи включають дослідження
пам'яток, оцінку їх цінності, присвоєння
офіційного статусу, реставрацію та консервацію.
Сама вища ступінь цінності історичної
пам'ятки - включення до Списку Всесвітньої
спадщини ЮНЕСКО[4].
Організація Об'єднаних
Націй
Організація Об'єднаних Націй з питань
освіти, науки і культури, скорочено ЮНЕСКО (англ. United
Nations Educational, Scientific and Cultural Organization, UNESCO) —
міжнародна організація, спеціалізована
установа Організації Об'єднаних Націй, яка при
співпраці своїх членів-держав у галузі
освіти, науки, культури сприяє ліквідації
неписьменності, підготовці національних
кадрів, розвиткові національної культури,
охороні пам'яток культури тощо.
Практична діяльність ЮНЕСКО
будується на засадах середньострокового
плану, розрахованого на 6 років. У свою
чергу, на підставі такого плану складаються
три дворічні програми. Конкретна робота
Організації, що проводиться в рамках
затверджених програм і здійснюється
за такими головними напрямами:
Велика програма I — Освіта.
Велика програма II — Природничі науки.
Велика програма III — Соціальні та гуманітарні
науки.
Велика програма IV — Культура.
Велика програма V — Комунікація та інформація.
Організацією реалізується
цілий ряд довгострокових широкомасштабних
міжнародних програм і проектів у таких галузях, як океанографія,екологія, гідрологія, відновлювані джерела енергії,
геологічна кореляція, науково-технічна
інформація, інформатика, комунікація, біоетика, управління соціальними перетвореннями,
повернення культурних цінностей, збереження
всесвітньої культурної і природної спадщини,
професійно-технічна освіта, освіта для XXI століття тощо.
Для координації міжнародної
співпраці з реалізації цих програм створені
та функціонують відповідні міжурядові
комітети та ради, до складу яких входить
встановлена кількість представників
тих країн-членів, які обираються Генеральною
конференцією на певний період. У країнах-членах
діють національні органи із зазначених
програм.
Діяльність ЮНЕСКО в галузі культури
охоплює такі сфери:
збереження та відродження
матеріальної і нематеріальної культурної
спадщини;
сприяння розвитку сучасних
культур;
сприяння поверненню втрачених
культурних цінностей країнам їхнього
походження;
поширення книг і читання шляхом
сприяння розвитку книговидавничої справи;
розвиток індустрії культури
та розробка політики в галузі культури;
захист авторських і суміжних
прав;
аналіз взаємозв'язку між культурою
та розвитком, врахування культурного
фактора у розвитку суспільства;
розвиток культурного плюралізму та міжкультурного діалогу[10].
РОЗДІЛ 3
СВІТОВА СПАДЩИНА ЮНЕСКО В УКРАЇНІ
Світова спадщина ЮНЕСКО (англ. World Heritage) — видатні
культурні та природні цінності, що становлять надбання
усього людства. Ці цінності перелічені
в Списку ЮНЕСКО.
мал.1. Емблема проекту світова
спадщина
Головна мета списку Світової спадщини —
зробити відомими і захистити об'єкти,
які є унікальними у своєму роді. Для цього,
та через прагнення до об'єктивності, були
складені оціночні критерії. Спочатку
(з 1978 року)
існували тільки критерії для об'єктів
культурної спадщини — цей список налічував
шість пунктів. Потім для відновлення
рівноваги між різними континентами з'явилися
природні об'єкти і для них список з чотирьох
пунктів. І, нарешті, в 2005 році
всі ці критерії були зведені воєдино,
і тепер кожен об'єкт Світової спадщини
має в своєму описі хоч би один з них[3]. Номери критеріїв зазвичай позначаються
римськими числами, написаними маленькими
буквами.
Культурні критерії
(i) Об'єкт є шедевром людського
творчого генія.
(ii) Об'єкт свідчить про значний
взаємовплив людських цінностей в даний
період часу або в певному культурному
просторі, в архітектурі або в технологіях,
в монументальному мистецтві, в плануванні
міст або створенні ландшафтів.
(iii) Об'єкт є унікальним або принаймні
винятковим для культурної традиції або
цивілізації, яка існує досі або вже зникла.
(iv) Об'єкт є видатним прикладом
конструкції, архітектурного або технологічного
ансамблю або ландшафту, що ілюструє значущий
період людської історії.
(v) Об'єкт є видатним прикладом
людської традиційної споруди, з традиційним
використанням землі або моря, будучи
зразком культури (або культур) або людської
взаємодії з навколишнім середовищем,
особливо якщо вона стає вразливою через
сильний вплив необоротних змін.
(vi) Об'єкт безпосередньо або матеріально
пов'язаний з подіями або існуючими традиціями,
з ідеями, віруваннями, з художніми або
літературними творами і має виняткову
світову важливість. (На думку комітету
ЮНЕСКО цей критерій повинен переважно
використовуватися разом з яким-небудь
ще критерієм або критеріями).
Природні критерії
(vii) Об'єкт є природним феноменом
або простором виняткової природної краси
і естетичної важливості.
(viii) Об'єкт є видатним зразком головних
етапів історії Землі, зокрема пам'ятником
минулого, символом геологічних процесів,
що відбуваються, розвитку рельєфу або
символом геоморфичних або фізіографічних
особливостей.
(ix) Об'єкт є видатним зразком екологічних
або біологічних процесів, що відбуваються,
в еволюції і розвитку земних, прісноводих,
берегових і морських екосистем і рослинних
і тваринних співтовариств.
(x) Об'єкт включає найважливіше
або найзначніше природне місце існування
для збереження в ній біологічного різноманіття,
зокрема зникаючих видів виняткової світової
цінності з погляду науки і охорони.
Таблиця 1
Список країн, де
є об’єкти світової спадщини .
Регіон ЮНЕСКО |
Культурний тип |
Природній тип |
Змішаний тип |
Загалом |
% |
Африка |
42 |
33 |
3 |
78 |
9% |
Арабські країни |
60 |
4 |
1 |
65 |
7% |
Азія і Тихоокеанський регіон |
129 |
48 |
9 |
186 |
21% |
Європа і Північна Америка |
375 |
56 |
9 |
440 |
49% |
Латинська Америка і Вест-Індія |
83 |
35 |
3 |
121 |
14% |
Загалом |
689 |
176 |
25 |
890 |
100% |
Світова спадщина
ЮНЕСКО в Україні
Список об'єктів Світової спадщини
ЮНЕСКО в Україні станом на 2013 рік налічує
7 найменувань, що приблизно становить
0,7% від загальної кількості об'єктів Світової
спадщини у світі.
Україна, ще перебуваючи у складі
СРСР, ратифікувала Конвенцію ЮНЕСКО про
охорону всесвітньої культурної і природної
спадщини 12 жовтня 1988 року, а перша українська
пам'ятка увійшла до переліку об'єктів
Світової спадщини 1990 року на 14-й сесії
Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО. Надалі
список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО
в Україні поповнювався у 1998, 2005, 2007, 2011
та 2013 роках. Крім того, список пам'яток
зазнавав змін та розширювався у 2005, 2008
та 2011 роках.
Так, 2005 року зазнала змін буферна
зона об'єкта Київ: собор святої Софії
та прилеглі чернечі будівлі, Києво-Печерська
лавра, 2008 року незначних змін зазнав об'єкт
Ансамбль історичного центру Львова, а
2011 року об'єкт Букові праліси Карпат було
розширено за рахунок включення до Списку
об'єктів Світової спадщини давніх букових
лісів Німеччини.
З-поміж 7 об'єктів 6 є об'єктами
культурного (критерії i-vi) й 1 — природного
типу (критерії vii-x). Детальний розподіл
об'єктів за критеріями подано у таблиці
нижче. Невідповідність кількості об'єктів
у таблиці з загальною кількістю об'єктів
зумовлена тим, що одна пам'ятка може відповідати
кільком критеріям.