Міжнародне законодавство в області охорони памьяток культури

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1: Види пам’яток культури та їх класифікація

РОЗДІЛ 2: Міжнародне законодавство в області охорони пам’яток культури.

РОЗДІЛ 3: Світова спадщина ЮНЕСКО в Україні

ВИСНОВОК

ЛІТЕРАТУРА

 

 

ВСТУП

Актуальність теми. В наш час, в час де нас оточують нові технології, де щодня зводяться все вищі і вищі будівлі, нові споруди замінюють старі. Людство винаходить нові, зручні, екологічні матеріали, що з легкістю замінюють старі споруди. Час та необережність людей знищують старі будівлі , пам’ятки культури. Зникає наша історія, яка шанувалась віками.

Історія, яка може розповісти і без слів, про традиції, звичаї, культуру народів. Тому важливо захистити та зберегти те, що залишилося на сьогодення.

Пам'ятка культури — визначна споруда, археологічний об'єкт або витвір мистецтва, що є частиною культурного надбання (культурної спадщини) країни, людства загалом (пам'ятка історії, літератури, мистецтва, мови, права тощо) і охороняється законом. Залежно від наукової, історичної і художньої цінності пам'ятки культури бувають світового, державного і місцевого значення.

  Охорона пам’яток культури є одним із завдань кожної країни. В кожній країні існує збірка законів направлена на збереження і охорону історичних пам’яток. Також існує міжнародне законодавство, що оберігає найважливіші пам’ятники, для всього світу.

Метою курсової роботи є всебічне  дослідження та вивчення міжнародного законодавства в області пам’яток культури.

Предметом  курсової роботи є пам’ятки культурної спадщини світу.

Об’єктом  курсової роботи є міжнародне законодавство в сфері охорони пам’яток культури.

 

 

 

 

 

 

 РОЗДІЛ 1

ВИДИ ПАМ’ЯТОК КУЛЬТУРИ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ

Класифікація об’єктів культурної спадщини згідно статті 2, закону України про охорону культурної спадщини.

1. За типами об'єкти  культурної спадщини поділяються  на:  

• споруди (витвори)  -   твори   архітектури   та   інженерного  
  мистецтва,  твори  монументальної  скульптури  та  монументального малярства,  археологічні об'єкти,  печери з  наявними  свідченнями життєдіяльності людини,  будівлі або приміщення в них, що зберегли автентичні  свідчення  про  визначні  історичні  події,  життя  та діяльність відомих осіб;
• комплекси (ансамблі)   -  топографічно  визначені  сукупності  
  окремих або поєднаних між собою об'єктів культурної спадщини;
• визначні місця - зони  або  ландшафти,  природно-антропогенні  
  витвори,  що  донесли  до  нашого  часу цінність з археологічного,  
  естетичного,    етнологічного,    історичного,     архітектурного,  
  мистецького, наукового чи художнього погляду.  
  

     2. За видами  об'єкти культурної спадщини поділяються  на:  

• археологічні -   рештки   життєдіяльності   людини  (нерухомі  
  об'єкти   культурної   спадщини:   городища,   кургани,    залишки  
  стародавніх  поселень,  стоянок,  укріплень,  військових  таборів,  
  виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та  споруди,  їх  залишки чи руїни,  мегаліти,  печери,  наскельні зображення,  ділянки історичного  культурного  шару,  поля  давніх битв,  а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації;
• історичні - будинки, споруди, їх комплекси (ансамблі), окремі  
  поховання  та  некрополі,  місця  масових  поховань  померлих   та  
  померлих  (загиблих) військовослужбовців (у тому числі іноземців),  
  які загинули у війнах, внаслідок депортації та політичних репресій  
  на  території України,  місця бойових дій,  місця загибелі бойових  
  кораблів,  морських та річкових суден,  у тому числі із  залишками  
  бойової   техніки,   озброєння,  амуніції  тощо,  визначні  місця,  
  пов'язані з важливими історичними подіями,  з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів;
• об'єкти монументального   мистецтва  -  твори  образотворчого  
  мистецтва:  як самостійні (окремі),  так  і  ті,  що  пов'язані  з  
  архітектурними,   археологічними   чи   іншими  пам'ятками  або  з  
  утворюваними ними комплексами (ансамблями);
• об'єкти  архітектури  - окремі будівлі, архітектурні споруди,  
  що  повністю  або  частково  збереглися  в  автентичному  стані  і  
  характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій,  будівельних  технологій  або є творами відомих авторів;
• об'єкти містобудування    -   історично   сформовані   центри  
  населених місць,  вулиці, квартали, площі, комплекси (ансамблі) із  
  збереженою  планувальною  і  просторовою  структурою та історичною забудовою,  у тому числі поєднаною з ландшафтом, залишки давнього розпланування  та  забудови,  що  є носіями  певних містобудівних ідей; 
• об'єкти садово-паркового  мистецтва  -  поєднання   паркового  
  будівництва з природними або створеними людиною ландшафтами;
• ландшафтні -   природні   території,   які   мають  історичну  
  цінність;
• об'єкти науки і техніки -  унікальні  промислові,  виробничі,  
  науково-виробничі, інженерні,   інженерно-транспортні,   видобувні  
  об'єкти,  що визначають рівень розвитку  науки  і  техніки  певної  
  епохи, певних наукових напрямів або промислових галузей.

 

 

Об'єкти спадщини, які фахівці частіше іменують пам'ятками історії та культури, згідно з прийнятою методикою, діляться за своїм функціональним значенням на наступні типи:

1. громадські будівлі , в яких відбувалися найважливіші події в житті країни і які були пов'язані з великими діячами вітчизняної історії та культури (будівлі державних установ , громадських організацій , навчальних і лікувальних закладів , закладів культури , наукових і культурно- просвітницьких центрів і т. п. ) ;
2. культові будівлі;
3. житлові будинки та садиби (або їх фрагменти ) , в яких проживали або які відвідували видатні представники вітчизняної історії та культури;
4. могили діячів культури (з надгробками , без надгробків , у вигляді склепів ) ;
5. пам'ятні місця, пов'язані з важливими подіями в житті країни (місце, на якому стояв втрачений пам'ятник і яке пов'язане зі значним історико- культурною подією або відзначено перебуванням видатного діяча культури , місця старовинних народних промислів і т. п.);
6. спеціальні меморіальні споруди і знаки (у широкому сенсі) , спочатку створені в пам'ять про події та осіб російської історії. Серед них можуть бути виділені:

6.1  спеціальні меморіальні споруди та знаки :

• архітектурно- скульптурні монументи ( обеліски , стели , скульптурні портрети і композиції) ;
• меморіальні дошки; історичні та меморіальні музеї; меморіальні комплекси (у тому числі некрополі ) ; II окремі могили , надгробки ; меморіальні твори монументального живопису ;

6.2  Об'єкти утилітарного призначення з вираженим меморіальним змістом:

• культові споруди (храми - пам'ятники , монастирі, каплиці , окремі вівтар) ; Ш житлові , громадські , виробничі будівлі;
• інженерні споруди; "Я меморіальні зелені насадження (парки та ін);
• утилітарні предмети , встановлені як пам'ятки ;

6.3  Установи , особливо найменувати в пам'ять осіб і подій :

• промислові та сільськогосподарські підприємства ;
• навчальні заклади ;
• лікувально- оздоровчі установи;
• благодійні заклади ;
• музеї, бібліотеки й читальні , громадські організації.

Під "рухомими  культурними  цінностями"  розуміються  всі рухомі цінності,  які є виявом або свідоцтвом творчості людини чи еволюції природи та які мають  археологічну,  історичну,  художню, наукову чи технічну цінність.

1. За соціокультурної  цінністю:

• пам’ятки культури світового рівня значення першого другого та третього порядків;
• пам'ятки культури національного рівня значення першого другого та третього порядків;
• пам’ятки культури місцевого та родового рівня значення.

2. За рівнем задоволення  гуманітарних потреб особистості:

• пам’ятки культури найвищого рівня задоволення гуманітарних потреб особистості;
• пам’ятки культури високого рівня задоволення гуманітарних потреб особистості;
• пам’ятки культури середнього рівня задоволення гуманітарних потреб особистості;
• пам’ятки культури низького рівня задоволення гуманітарних потреб особистості;

3. За рівнем суспільно-виховної  цінності:

• пам´ятки культури світового рівня значення першого другого та третього порядків;
• пам´ятки культури національного рівня значення першого другого та третього порядків;
• пам´ятки культури місцевого та родового рівня значення.

4. За рівнем автентичності:

• автентичні пам´ятки;
• пам´ятки високого рівня автентичності;
• пам´ятки автентичного вигляду;
• пам´ятки з окремими ознаками автентичності;
• не автентичні пам´ятки.

5. За індексом ліквідності:

• неліквідні пам´ятки культури;
• слабко ліквідні пам´ятки культури;
• ліквідні пам´ятки культури;
• пам´ятки культури підвищеного попиту;
• пам´ятки культури ажіотажної ліквідності[2].

 

 

РОЗДІЛ 2

МІЖНАРОДНЕ ЗАКОНОДАВСТВО В ОБЛАСТІ ОХОРОНИ ПАМ’ЯТОК КУЛЬТУРИ

Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини.

 Генеральна конференція Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, що зібралася в Парижі з 17 жовтня по 21 листопада 1972 року на свою сімнадцяту сесію, констатуючи, що культурній і природній спадщині дедалі більше загрожує руйнування, що викликається не лише традиційними причинами пошкодження, а й еволюцією соціального й економічного життя, яка погіршує їх ще більш небезпечними шкідливими й руйнівними явищами, беручи до уваги, що пошкодження або зникнення будь-яких зразків культурної цінності чи природного середовища є згубним збідненням надбання всіх народів світу, беручи до уваги, що охорона цієї спадщини на національному рівні часто буває недостатньою у зв'язку з обсягом засобів, яких вона вимагає, і недостатністю економічних, наукових та технічних ресурсів країни, на території якої перебуває цінність, що підлягає захисту, нагадуючи, що в Статуті Організації передбачено, що вона допомагає збереженню прогресу і поширенню знань, виявляючи турботу про збереження й охорону загальної спадщини людства та рекомендуючи заінтересованим народам укладення відповідних міжнародних конвенцій, вважаючи, що існуючі міжнародні конвенції, рекомендації та резолюції щодо культурних і природних цінностей свідчать про важливість, якою є для всіх народів світу збереження унікальних і незамінних цінностей, незалежно від того, якому народу вони належать, беручи до уваги, що деякі цінності культурної і природної спадщини становлять значний інтерес, що вимагає їх збереження як частини всесвітньої спадщини всього людства, беручи до уваги, що у зв'язку з масштабами й серйозністю нових небезпек, які їм загрожують, все міжнародне співтовариство має брати участь в охороні природної і культурної спадщини, надаючи колективного сприяння, яке, не замінюючи діяльності заінтересованої держави, на території якої перебуває цінність, ефективно доповнить її, беручи до уваги, що з цією метою необхідно прийняти нові договірні положення, що встановлюють ефективну систему колективної охорони пам'яток видатного універсального культурного й природного значення, засновану на постійній основі відповідно до сучасних наукових методів, вирішивши на своїй шістнадцятій сесії, що це питання є предметом міжнародної конвенції, прийняла шістнадцятого листопада 1972 року цю Конвенцію.

У цій Конвенції під "культурною спадщиною" розуміються:

Пам'ятки: твори архітектури, монументальної скульптури й живопису, елементи та структури археологічного характеру, написи, печери та групи елементів, які мають видатну універсальну цінність з точки зору історії, мистецтва чи науки;