Гетьманські столиці

Вали оточують холодноярські городища. Мотронинське має ще й внутрішній вал. Висота зовнішніх  валів цього городища — від 20 до 25 метрів. Загальна довжина їх —  понад 57 кілометрів;

Склик — традиційне місце збору гайдамаків і козаків. Розміщений за ворітьми Мотронинського городища, що виходили на Чорний шлях. На великому дубі висів казан, дзін якого було чути на кілька кілометрів. Неподалік від склику і біля хутора Буда збереглися рештки виробництва заліза;

Великодня Гора — найбільший земляний насип у  холодноярських лісах. Легенди віщують, що там перепоховане тіло Богдана  Хмельницького і закопані козацькі скарби;

Дуб Максима  Залізняка — росте на південному схилі Кириківського яру за хутором Буда. Його обіймище 8 метрів 90 сантиметрів, висота — 24 метри[2]. Стовбур шість раз вражали громовиці. Під його шатром відпочивали Богдан Хмельницький, Северин Наливайко, Павло Павлюк, Максим Залізняк, Андрій Журба, Семен Неживий, Тарас Шевченко та інші;

Поташні розташовані  в Поташному Яру. Цей яр утворився  після того, як великий зсув землі  розділив Холодний Яр на дві частини. На дні його протікає річка Косарка, понад якою з Холодного Яру  пролягав Чумацький шлях;

Найбільших  городищ чотири: Мотронинське, Суздальське, в лісовому квадраті № 64, та Жаботинське на Кізій горі. Крім них є ще десять площею від 2 до 35 гектарів;

Партизанські  табори загону «Москва» та інших збереглися. Всього в лісі нараховується понад чотири тисячі землянок і сім кілометрів траншей та ходів сполучення;

Джерел у  заповіднику багато. Лісовпорядженням 1869 року було виявлено 17 невеликих озерець, які називають топильцями. Живляться  вони водою з джерел, що витікають  з гранітної розколини. Всі топильця мають окремі назви і, як правило свої історії.З джерел витікають річечки Сріблянка, Смотрич, Жаб'я, Осота, Косарка, Шумка, Чорнобривка, Лубенка, Розянка, Суботь, Холодна, Лаврусиха, Некрасиха та інші. Всі вони впадають в Тясмин.

Багато джерел вважаються цілющими. Дослідження місцевих лікарів та працівників Одеського інституту курортології свідчать, що найбільше в цих місцях родонових джерел. З переказів відомо, що ще козаки і гайдамаки лікували рани джерельною водою. Поблизу села Сокирне Жаботинської сільради є джерело Свята криниця. Вода з нього вибігає бурхливо, ніби кипить, і має домішки газу. Дебіт джерела — 10-15 кубометрів води на добу. На його базі діє завод мінеральних вод. У квадраті № 73 знаходиться джерело Живун. Вода в ньому ніколи не замерзає.За час існування заповідника на його територіях проведені значні науково-дослідні роботи, завдяки яким значно розширилось уявлення про життя та діяльність стародавніх жителів краю: їх вірування, звичаї, зовнішні зв'язки. Розкопки зробили можливим музеєфікацію оборонних споруд та царського кургану. Речові знахідки археологічних експедицій значно поповнили колекції фондів заповідника.Атаманський парк (поблизу Головківки) із цілющим джерелом «Живун» і навіть далеко не в найкращому стані музей просто неба «Козацький хутір» і музей млинарства в Спецівці – теж варті уваги. Ну і, звісно, Мельники – фактично, опора і джерело повстанців-холодноярців, звідки родом й очільники Республіки брати Чучупаки. Чучупаки на місцевому цвинтарі. До того ж, дуже популярне джерело «Дзюркало» – радонове джерело цілющої води із великим вмістом срібла. Сюди – постійно великі черги машин з різних регіонів України.

До речі, місцеві  цілющі джерела – теж унікальність. Стверджують, що вода дійсно вирізняється біологічними якостями. І нібито витікає  з трьох озер під Холодним Яром, які є своєрідними артезіанськими басейнами підземного Бай-калу, що утворилися внаслідок вулканічної діяльності два мільйони років тому. Утім, сусідні села Медведівка і Мельники дуже пов’язані між собою і, по суті, разом творять історію Холодного Яру.

Крім того археологи  знайшли тут залишки багатьох археологічних культур, починаючи  з трипільської. Збереглися залишки  кількох древніх городищ. Найбільше  з них – Скіфське або Мотро-нинське, яке датували VI століттям до н.е. Висота земляних валів довкола цих городищ досі вражає вчених. Центр давнього городища – Свято-Троїцький Мотронинський монастир – теж цікавий історичний об’єкт. Заснована на початку другого тисячоліття православна святиня свого часу стала центром як гайдамацького повстання Залізняка, так і особливо – Холодноярської республіки. Утім, сьогодні багато разів відновлювана після знищення Троїцька церква мало нагадує щось історичне, як і довколишні господарсько-житлові прибудови для служниць. Поруч – мініатюрні залишки колишніх таємничих кілометрових підземних печер довкола монастиря. Ходять легенди, що печери ці прориті дуже давно – ще з часів древніх городищ, де вони нібито були частиною оборонних споруд і загалом становили близько 15 км. Знайшли і залишки церков в цих печерах. Ці печери активно використовували повстанці різних часів, зокрема й Холодноярської Республіки. Саме тому їх активно знищували, зокрема й в 20-х роках минулого століття. Тому зараз фактично нема доступу до цих підземних лабіринтів. Біля Мотронинського монастиря – ще одне відновлене й окультурене цілюще джерело. Неподалік – Гайда-мацький став, де, за переказами, ще Гонта й Залізняк святили зброю на повстання. Сьогодні тут вряди-годи святять символічну зброю різні козацтва та громадські організації.  Територія Холодного Яру – майже суцільні яри і окремі плоскогір’я. Найглибший зветься Холодним. Є ще Святий, Чорний, Чернечий, Гадючий, Січовий, Скарбний, Гайдамацький. Довжина цих ярів складає десь 250 км.

Холоднояр’я –  залишок древньої гірської системи, яку в свою чергу пов’язують з уже згаданим вулканом. Зараз Холодний Яр, звісно, вважається «негірською територією», тому вчені були реально здивовані, коли виявили тут рідкісні й «суто гірські» рослини, зокрема різновид підсніжників.

Як розповідає керівник філії «Хо-лодний Яр» Національного історико-культурного заповідника «Чигирин» і, по суті, частина душі Яру – Богдан Легоняк, десь п’ять років тому спеціалісти з Національного Ботанічного саду визначили, що місцевий підсніжник є підсніжником складчастим і в Україні до цього часу був виявлений тільки в Криму. Це було вагоме наукове відкриття. Крім того, спеціалісти з британського Королівського саду дійшли висновку, що цей підсніжник з дольодовикового періоду росте в Холодному Яру і не є завезеним. Тому весна в Холодному Яру для туристів – такий собі підсніжниковий рай. Квіти розрослися ділянками загальною площею до семи гектарів. Щоправда, бажання деяких нецивілізованих «бізнесменів» поживитися червонокнижною рослиною тут активно відбивають цілеспрямованими акціями й цілодобовою волонтерською охороною.  Скарби – ще одне широке поле для легенд Холодного Яру. Досі ще дехто тут шукає скарби русичів, турків і Богдана Хмельницького. За переказами, прах гетьмана, як і його скарби – на тутешній Великодній горі.  Пішки до тисячолітнього дуба Нарешті ще одна пам’ятка Холодного Яру – тисячолітній дуб, названий на честь Максима Залізняка. Височіє він на хуторі з екзотичною назвою Буда. Дістатися до нього, щоправда, без свого транспорту трішки проблематично. Автобус із Черкас доїжджає до Креселецького лісництва, що в Мельниках. Далі – 9 км пішки чи, вихідними, на попутках. Але їхати усіляким транспортом цією місцевістю радимо лише з крайньої потреби. Щоб відчути дух Яру, варто зупинитися і біля пам’ятного знаку в стилі гайдамацького тулумбаса, що колись скликав усіх на повстання. Дуб Залізняка сьогодні, зважаючи й на вік, теж не в найкращому стані. Офіційно йому нараховують десь 1100 років. Хоча, як розповіли нам під час подорожі місцеві краєзнавці, польські старі професори нещодавно добралися до верхівки і, дещо понівечивши дуба бензопилами, встановили, що йому немає ще 1100 років, але тисяча все ж є. Нині багато дубових гілок спиляні, а місця спилювання пофарбовані. Крім того, завдяки дослідникам де-не-де видніються інші зрізи. Проте влітку тисячолітній дуб ще тішить паломників листям та енергетикою.  Дуб є одним із найстаріших дерев України та її природнім дивом. Обхват – 8,9 м, висота – більше двадцяти. За легендами, під ним набиралися сил Хмельницький, Наливайко, Залізняк,  Тарас Шевченко й інші відомі особи. Розповідають, що в 1997–1998 роках дуб почав засихати. Тоді його рятували, роблячи довкола 70-метрові свердловини й закачуючи туди добрива. Під корінь навіть закопали кілька здохлих корів.  З другого боку, природознавці без успіху сьогодні б’ються, щоб отримати від дуба молодих нащадків. Два роки тому таки з’явився молодий і красивий пагін, однак, як стверджують місцеві жителі, якісь заїжджі індивіди так добре по, що на п’яну голову вирвали його. Справа в тому, що біля цього природного дива кілька років тому з’явилася корчма, де відвідувачам пропонують розслабитися, як то кажуть, на всю голову й тіло. За кілька десятків метрів од тисячолітньої культури – сучасний ресторанно-готельний комплекс з сауною, масажем, квадроциклами, більярдом і боулінгом. Пляшка гарної наливки – хреновухи, спотикача, абощо – коштує, щоправда, немало, як і все інше. І якщо спершу, скажімо, в нашу найпершу подорож до Яру, дуб не був обгороджений, і до нього за «чоловічою міццю і жіночою мудрістю» тулилися всі охочі, то тепер – стараннями заповідника – його обгородили й за підхід беруть символічну плату.

Після всіх пережитих  пригод та відвіданих міст, закріпити  свої враження про гетьманську землю  можна цікавою фольклорно-розважальною програмою історичної тематики "Козацькому роду нема переводу!". Це театральне дійство зі справжніми козаками, піснями та традиціями. Відповідно козацьким законам кожен бажаючий проходить ряд випробувань і тільки після цього отримує "свідоцтво про прийняття в козацькі ряди".

 

РОЗДІЛ 2. ТУРИСТИЧНА ПРИВАБЛИВІСТЬ «ГЕТЬМАНСЬКИХ СТОЛИЦЬ»

2.1 Чигирин

Запрошення до знайомства з дивовижним містом - гетьманською столицею Чигирином, не залишає байдужим нікого. Славетна фортеця козацького краю більше 500 років стоїть над р. Тясьмином на стародавньому торгівельному шляху. В 1592р. Чигирин отримав Магдебурське право.

Ретельно відтворена гетьманська резиденція дає уявлення, як і де гетьмани України приймали православних ієрархів - Єрусалимського, Антіохійського та Константинопольского патріархів. Чигирин на той час був найбільшим після Києва культурно-церковним, торгівельним та ремісничим центром козацької України. Столиця Української козацької держави (Гетьманату в 1648 - 1676рр.) приймала послів з Австрії, Валахії, Молдавії, Венеції, Трансільванії, Московії, Туреччини, Криму та Швеції.

Чигирин зазнавав постійних  нападів: у 1674 та 1676рр. напади московських  військ, у 1677 та 1678рр. був атакований 100-тисячною армією Османської імперії, з бастіону Дорошенка варто оглянути колишнє поле бою.

Суботів, село за 6 км. від Чигирина, був заміською резиденціею гетьмана Богдана Хмельницкого. Церква св. Іллі - усипальниця роду Хмельницьких.

В XVIII ст. Чигиринщина  стала одним з центрів гайдамацького  руху, де святили ножі ” у Мотронинському монастирі. С початком більшовицького перевороту Чигирин стає осердям відродженням новітнього вільного козацтва. Холодноярська ”отаманська республіка ” проіснувала аж до 1922р.

2.2 Гадяч

Там, де річки Псел і  Грунь зливаються в одне, на мальовничій  Полтавщині знаходиться колишня гетьманська столиця України – славне місто Гадяч, видатне своєю історією, горде своїми синами.

Місто пам’ятає і знаменитого  полковника та літописця Григорія Граб’янку, і подвиги відомого Гадяцького полку, і всі героїчні сторінки Національно-визвольної боротьби спраглого по свободі українського народу. Ніколи воно не забуде своїх видатних часів і людей, чиї долі пов’язані з долею міста. Богдан Хмельницький, Іван Виговський, Кіндрат Бурляй, Іван Брюховецький – ось далеко не повний перелік особистостей, котрі так, чи інакше впливали на місто, переймались його майбутнім, розбудовували…

Гадяч – не тільки колишня  козацька столиця, а й культурне  та поетичне місто. Тут народились видатний культурно-політичний діяч Михайло  Драгоманов та його сестра талановита письменниця Олена Пчілка, а у Зеленому Гаю жила і писала свої геніальні твори Леся Українка. Щорічно у Гадячі проводиться свято «Дивоцвіт Лесиного гаю», фестиваль народної пісенної творчості «Пісенні скарби Гадяччини».

Туристична карта «Гадяч»  – видання, що наблизить Вас до краєзнавства та історії міста, ознайомить з його славним, а часом – трагічним минулим.

2.3 Батурин

Самоврядне місто Магдебурзького права з 1654 року, Батурин пам’ятає шляхетні бали у Мазепинському палаці, трагедію Батуринської різанини, здійснену петровським фаворитом Меньшиковим, та коротке гетьманське відродження, що залишило по собі вражаючий палац Розумовських над мальовничою долиною Сейму.

Відреставрована кам’яниця  військового судді Кочубея - реальний свідок злетів, небуття та відродження Гетьманської столиці. За відновленими мурами Цитаделі постали дерев’яна козацька церква, кам’яниця гетьманської резиденції та військова скарбниця.

Гетьманська столиця  зберігає пам’ять про видатного  бджоляра Петра Прокоповича –  засновника промислового бджільництва.

Недалеко від Батурина на правому березі Сейму стоїть славетний  Крупицько-Батуринський монастир.

Туристи, відвідавши цей  прекрасний і легендарний куточок  України, відкриють для себе новий  та майже незнаний світ козацької  країни .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Важливе для розвитку провінції господарське розуміння, що статус «Гетьманської столиці» –  це не данина моді і не амбітні проекти  з надією на централізоване інвестування, а можливість консолідації малого підприємництва з метою створення нових робочих місць.  
 
Такий статус – в першу чергу розуміння владою свого службового обов’язку спонукати місцеве населення до підприємницької діяльності в галузі стильового обслуговування туристів та екскурсантів - стильового в часі XVII – XVIII століть щодо інтер’єрів, одягу, страв, напоїв, розваг тощо.  
 
За такого підходу статус «Гетьманської столиці» сприятиме створенню робочих місць та реальним надходженням до місцевих бюджетів, а потому й інвестиційній привабливості регіону. Значення має також ефект синергії, тобто примноження соціально-економічного ефекту за рахунок дії системи кількох «Гетьманських столиць».

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. В. Вечерський  «Гетьманські столиці України»;
2. Деркач А. Л. «Глухов – гетьманская столица»;
3. Історія українського козацтва. Нариси у двох томах – Київ: ВД «Києво – Могилянська академія», 2006;
4. Українське козацтво. Мала енцеклопедія // Гетьманщина – Київ: Генеза, 2002, ст. 100;
5. Кирило Розумовський «Сто великих українців»;
6. Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.;
7. Історія міст і сіл Української РСР. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР.;
8. Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.;
9. Солодар О. “Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали...”: До історії міського самоврядування в Чигирині: [XVI – XVIII ст.]//Нова доба.– 2001. – 12 черв. – (Дод. “Іст. сторінки”.– С.1,6-7).;
10. Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985.;
11. Володимир Мезенцев. Архітектурно-археологічні дослідження у Батурині // Свобода. № 19, 7 травня 2010 р., С. 19-20.;
12. Г. Г. Леонтьева, В. О. Тюленева Географія рідного краю // загал. освіт. школа — «Ромео», 2000. — стор. 76.;
13. Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона. С.-Петербургъ, 1890—1907.;
14. «Настоящая история козацкой Украины» ст. 3;
15. Довідник з історії України // Гетьмащина – Київ: Генеза, 2002 ст. 161.;
16. Віктор Гугля. «Суботів Хмельницьких»;
17. Кілессо С. К. «Стоїть в селі Суботові…»: [Історія і архітектура Суботова] //Кілессо С. К. Архітектурні та мистецькі скарби Богданового краю. — К., 2000. — С. 78-108.;
18. Лисенко С. Холодний Яр стане національним парком // Молодь Черкащини. — 2000.- 16 листоп. — С.12.;
19. Ушета І. І. Стежками Холодного Яру. Київ, 1988;
20. Дубрава Ю. У Холодному Яру знову б'є цілюще джерело // Нова доба. — 2001. — 28 груд. — С.2;
21. Лебідь І. У центрі п'яти ярів — колиска нашої волі // Нова доба. — 1999. — 2 лист. — с.4-5;

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ