Гетьманські столиці

Коли у 1657 Хмельницький помер, його поховали у Іллінській церкві праворуч від вівтаря. Археологічні дослідження 1970-их показали, що ані труни, ані тіла Хмельницького на місці поховання вже немає, а грунт був неодноразово перекопаний. Існують дві версії про зникнення тіла Хмельницького. Згідно Чернігівського літопису XVIII ст., тіло Хмельницького було викинуте з домовини у 1664 за наказом Чарнецького, обозного коронного польського війська. Існує також легенда, що до захвату поляками Чигирина у 1664 тіло Хмельницького було таємно перепоховано. Наприкінці XVIII ст. з церкви вивезено іконостас. Новий іконостас було встановлено у 1824 (не зберігся).

У 1869 поруч із церквою  збудована дзвіниця і галерея, яка  з'єднувала її з церквою. З приходом радянської влади, в церкві влаштували клуб, пізніше використовували як склад.

Після ІІ світової війни  в церкві відкрили музей Богдана  Хмельницького.

У 1954 за проектом архітектора  І. Шмульсона в церкві встановлено  символічний гранітний надгробок  Б. Хмельницькому.У 1978 архітектором С. Кілессо була завершена реставрація, під час якої була розібрана галерея між церквою і дзвіницею, церква відновлена у первісних формах.

З 1990 церква повернута релігійній громаді. У 1990-их іконостас було відновлено на основі фотографії 1888 (проект С. Кілессо, різьблення під керівництвом І. Фізера). У 1995 полив'яну черепицю на даху замінено на червону листову мідь.

Поруч з церквою знаходяться  три кам'яні хрести, які зобразив Т. Г. Шевченко під час відвідування Суботова. Ймовірно, це могили священиків, які правили службу в Іллінській церкві у XVIII ст. Неподалік розташувалося замчище Б. Хмельницького – місце його колишнього маєтку. Частина замчища досліджена археологами. Знайдені кам’яні підмурки вежі музеєфікуються. На замчищі розташовані дві садиби кінця ХІХ – початку ХХ століть, інтер’єр яких відтворює тогочасний побут селянської родини, народні промисли й ремесла краю. Зокрема, одна кімната облаштована як майстерня гончаря.

Неподалік від центру села, у глибокій долині над струмочком, що тече до Тясмину, стоять три криниці. Їх викопано за часів Богдана Хмельницького. За часів СРСР вони були символом дружби східнослов'янських народів — українців, росіян та білорусів. Насправді з цих криниць напували коней. Спершу їх було дві, але якось води в них не вистачило і Б.Хмельницький наказав викопати третю.

Перед будинком сільської  ради у 1954 році встановлено пам'ятник  Богдану Хмельницькому.

У братській могилі, що знаходиться  на території села похоронено 43 радянських воїна, що загинули в Другій світовій війні в боях біля села.

1.3  Холодний Яр – історія козацького руху

Холодний Яр — реліктовий лісовий масив, який має історичне та природоохоронне  значення.

Урочище має площу 6804 га і  розташоване на території двох адміністративних районів Черкаської області —  Чигиринського та Кам'янського та двох лісництв Державного підприємства «Кам'янське лісове господарство» — Креселецького та Грушківського.З цим урочищем пов’язано багато знаменних подій історії України: Національна революція XVII століття, повстання Коліївщина 1768 року, Холодноярська республіка 1918-1922 років, партизанський рух років Другої світової війни. Найбільш цінні в історичному та природоохоронному значенні ділянки Холодного Яру площею 560 га оголошені пам’яткою природи державного значення.

На честь  цих подій в регіоні встановлено  пам’ятники і пам’ятні знаки.У Холодноярських лісах збереглися залишки кількох древніх городищ, оточених земляними валами, висота й ширина яких ще й тепер вражає, а також руїни підземних церков і печер. Найбільше городище Скіфське або Мотронинське (VI століття до н. е.) в центрі якого височіє пам'ятник архітектури — Троїцька церква Мотронинського монастиря. Скіфське городище внесено до переліку пам'яток культури, що мають міжнародне значення. Монастирвідіграв ключову роль у повстанні гайдамаків - Коліївщині, котре охопило значні території Правобережної України. У другій половині XIХ ст. села регіону стали центром селянських виступів, які увійшли в історію під назвою "Чигиринська змова". В роки громадянської війни початку XX століття на території Холодного Яру утворився центр боротьби за українську державність - Холодноярська республіка, а у роки Великої Вітчизняної війни тут вели боротьбу з фашистськими загарбниками партизанські загони.Хоча ще до цього, в 30-40-х роках XVIII століття в Холодному Яру існували Холодноярська Січ та широкий гайдамацький рух. Тут надихалися, творилися, готувалися й гартувалися гайдамаки. Відтак тут «гуляла» гайдамацька Коліївщина 1768 року на чолі із Максимом Залізняком та Іваном Гонтою.  Далі слава, щоправда, не зовсім хороша для більшовиків, пройшлася уже Холодним Яром, коли решту Лівобережної й Центральної України окупувала більшовицька Росія. Тут три роки відбивала всі ворожі напади Холодноярська Республіка, що охоплювала більше 20 сіл і в найкращі часи мала до 15 тисяч воїнів. Власне, проіснувала вона з 1919 до 1922 року. Отамани брати Чучупаки, Герасим Нестеренко-Орел, Трифон Гладченко, Михайло Мелашко, Сірко, Око, Чорний Ворон (Чор-ногузько), Мефодій Голик-Залізняк, Семен Вовк, Калюжний та інші вели в бій «чорних козаків» під чорним прапором «Воля України або смерть». Багато хто з них, врешті, набутий досвід передасть в 40-х роках національно-визвольній армії УПА. Звісно, все це ще з двадцять років тому практично ніхто з історії не вчив і не знав. По суті, першим широкому загалу розказав про ці події безпосередній учасник тої війни Юрій.

За кількістю  унікальних археологічних, історичних, наукових об'єктів, а їх тут налічується  понад 150 найменувань, Холодний Яр займає перше місце в Україні. У лісовому масиві і на полях навколо нього скрізь розкидані кургани скіфської доби та пізніших епох. У Холодному Яру археологи знайшли сліди всіх археологічних культур, починаючи з трипільської землеробної культури, яка зародилася в лісостеповій зоні України за п'ять-чотири тисячі років до нової ери.

Патріархом  холодноярських лісів - дуб-велетень на хуторі Буда. В народі його називають  за іменем одного з ватажків Коліївщини дубом Максима Залізняка. Вік  дерева обчислюють далеко за 1000 років. Продовження холодноярських лісів - це  заповідне урочище Атаманський парк із системою ставків, унікальним видовим складом флори та цілющим джерелом «Живун». Поряд із Атаманським парком знаходиться с. Головківка – один із осередків українського гончарства.

За легендою, в часи монголо-татарської навали в  лісових хащах над річкою Сріблянкою заховалася Меланка Холодна з дітьми. З часом до неї приєдналися інші втікачі і виникло поселення з назвою Холодне. Ніби відтоді й ліси навколо нього назвали Холодноярськими. Ймовірно, що назва «Холодний Яр» має кліматологічне походження. В глибоких лісистих улоговинах і балках влітку збирається холодне повітря і з них завжди тягне прохолодою. Тому місцеві жителі і назвали цю територію Холодним Яром.

З 6804 га загальної  площі урочища — 6509 га (95,7 %) вкрито лісовою рослинністю. За породним складом тут переважають дубові насадження — 81 % площі. Є насадження з переважаючою породою ясенем звичайним та липові насадження з домішками інших листяних порід — 10 %. Хвойні, переважно соснові насадження з незначними домішками клена та ясена займають 6 % площі. У складі насаджень зустрічаються окремі екземпляри дерев високого віку. Загалом на території урочища зростає 46 видів деревних порід, 48 видів кущів. За віковою структурою переважають середньовікові стиглі та перестійні насадження. З них вкриті лісовою рослинністю,6509 га

Рельєф урочища  горбистий з великою кількістю  глибоких балок з крутими схилами. Днищами балок протікають понад 30 джерел та струмків. Кожне урочище, балка, поле, лісок, річечка і струмок  має свою назву. Найглибша і найдовша балка називається Холодним Яром, а від неї і вся територія навкруги носить цю назву. Є тут яри Кириківський, Святий, Чорний, Січовий, Гайдамацький, Циганський, Поташний, Гадючий, Червоний, Кривенків, Скарбний, Чернечий та інші. Загальна довжина балок-ярів та їх відгалужень орієнтовно становить 250 км.

На території  урочища зростає близько 150 видів  трав'янистих рослин, серед яких зустрічаються рідкісні рослини, занесені до Червоної книги України, такі як: бруслина карликова, в'язіль стрункий, підсніжник білосніжний, підсніжник складчастий, цибуля ведмежа, булатка довголиста, гніздівка звичайна, коручка морозниковидна. Серед їстівних грибів зустрічаються білі, маслюки, підберезники, грузді, сироїжки, опеньки та інші.

У Холодноярських лісах є великі галявини, вкриті суцільною ковдрою барвінку хрещатого. Таких заростей немає в жодному іншому лісовому масиві України. У Холодному Яру нараховується понад 80 видів птахів. Є тут велика кількість лисиць, зайців, сарн, диких кабанів та інших звірів.

Значна частина  Холодного Яру — 561 га (8 % площі) — включена до складу об'єктів природно-заповідного фонду, серед яких, найбільший, що займає площу 553 га, — пам'ятка природи загальнодержавного значення «Холодний Яр», створена розпорядженням Ради Міністрів УРСР № 1085-р від 1 жовтня 1968 року.На території створено ряд об'єктів місцевого значення: «Зубівський», «Оля», «Білосніжний», «Грушківський», «Сквер учасників партизанського руху», «Тарасова криниця», «Дуб красень», «Тюльпан дібровний», «Монастирське джерело», мета яких збереження рідкісних рослин, занесених до Червоної книги України, історичних та природних пам'яток.

Густі ліси, горби  і яри в околицях Холодного  Яру здавна служили для населення  навколишніх сіл місцем хорони від  татар і поляків. У 30-х роках XVIII століття в Холодному Яру була організована Холодноярська Січ. Цей ліс на десятки років став головною базою гайдамаків. У тридцяті роки їх очолювали Верлан, Матвій Грива та Іван Жила, в 40-х роках Гнат Голий, Г. Похилий, Семен Неживий.

В історію Холодний Яр ввійшов також гайдамацькою Коліївщиною 1768 року на чолі із запорізьким козаком Максимом Залізняком і сотником Іваном Гонтою. Тут почалося найбільше повстання проти польської шляхти, якому Тарас Шевченко присвятив свою поему «Гайдамаки» та вірш «Холодний Яр». Діяли тут й гайдамацькі загони під проводом Шелеста, Писаренка, Медвідя, Теслі, Письменного, Швачки, Журби, Бондаренка, Москаля, Середи, Чорного, Бороди, Рудя, Тарана, Невінчаного, Беркута. У 1918 році на Чигиринщині з центром у Холодному Яру діяли загони, які боролися проти денікінців (революційний комітет «Чигиринська республіка» під проводом Свирида Коцура), і повстанські загони прихильників УНР, що вели боротьбу проти радянської влади. Повстанські загони Холодного Яру оперували на відтинку Черкаси — Чигирин — Знам'янка — Дніпро, їхнім осередком був Мотронинськй монастир, а командував ними вчитель з села Мельники отаман Василь Чучупака. Серед повстанців Холодного Яру, які нараховували кілька тисяч, крім селян з навколишніх сіл, були і вояки з Кубані (отаман Федір Уваров), Київщини і Галичини.У 1920-22 роках у Холодному Яру діяли повстанські загони отаманів Завгороднього, Петренка, Хмари, Ламайярмо, Нагірного, Деркача та інших. Відстоюючи незалежну Україну, організувавши за козацьким принципом повстанські загони під керівництвом отаманів, холодноярці під гаслом «Воля України — або смерть» з 1918 по 1922 роки утримували незалежність самопроголошеної Холодноярської Республіки. Про боротьбу козаків Холодноярської республіки з більшовиками один із учасників подій Юрій Горліс-Горський написав книгу спогадів — документальний роман «Холодний Яр». Деякі з подій боротьби повстанців проти більшовицької навали на теренах Холодного Яру та в його околицях художньо описані також у романі Василя Шкляра "Чорний Ворон".

Заповідні місця

Наразі є  проект створення Національного  Природнього Парку, який гальмується  місцевими сільрадами, пам'ятник  Шевченку біля садиби, кресельцького  лісництва, гайдамацький став, пам'ятник  Холодноярським партизанам,  джерело «Живун».

Кресельці —  садиба Кресельцького лісництва. У центрі її пам'ятник Тарасу Шевченкові, встановлений працівниками лісництва на відзнаку перебування поета у цих місцях;

Гайдамацький (Монастирський) ставок — ставок біля Мотронинського монастиря, де гайдамаки святили  ножі. У 1968 році на його дні його було знайдено немало ножів, люльок, кресал та інших речей гайдамаків. Знахідки були передані до Чигиринського краєзнавчого музею.

Існує легенда, за якою один з ватажків гайдамацького  руху дожив до столітнього віку. На базарі в селі Деренковець (нині Корсунь-Шевченківський район) він здибався з Федором Симиренком, якому вказав на скарб на дні гайдамацького ставу. За цей скарб і розбагатіли цукрозаводчики Симиренки;

Печери —  розташовані майже навпроти гайдамацького  ставка. Зі слів старожилів, довжина підземних ходів близько 28 кілометрів. Вели вони від Мотронинського монастиря до оборонних валів, до Холодного, Червоного, Святого валів. Є печери між стародавніми городищами, на Кізій горі біля Жаботина. Вхід до них був у підземеллі церкви Іоанна Златоуста закритий кам'яною брилою та майстерно прикрашений химерним плетивом вінків.

Український письменник і композитор Гнат Мартинович Хоткевич у 1926 році пройшов підземними холодноярськими  ходами близько чотирьох кілометрів.

У нетрях Холодного  Яру виявлені печерні церкви, каплиці, підземна в'язниця з набором тортурних знарядь.

У часи Другої світової війни фашисти відшукали один з найбільших входів до стародавніх  підземних печер і, гадаючи, що там  міститься одна з партизанських  баз, підірвали його;

Мотронинський монастир — православний монастир, заснований в лісовому урочищі на місці скіфського Мотронинського городища;

Пам'ятник партизанам — відкрито у серпні 1978 року в  присутності п'ятнадцяти тисяч  колишніх партизан, передовиків виробництва, піонерів і комсомольців Черкаської і Кіровоградської областей. Скульптор — Станіслав Грабовський;

Кам'яна стела  — стелла споруджена в пам'ять  триразового перебування в цих  місцях Тараса Шевченка у 1822, 1843 та 1845 роках;

Могила Йосипа Шелеста — могила гайдамацького ватажка, вбитого напередодні повстання. Розташована у лісовому квадраті № 48;