Формирование туристско-экскурсионных маршрутов и их представления широкой общественности

Музей-садиба та єдиний в Україні мавзолей Миколи Івановича Пирогова (м.Вінниця, 1886 р.)

     Туристична галузь набуває все  більшого значення для розвитку  економіки та соціальної сфери  у Тернопільській області. Розвиток  в’їзного та внутрішнього туризму,  екскурсійної діяльності має  тенденцію до перетворення у  важливий чинник підвищення якості життя в області, створення додаткових робочих місць, наповнення місцевого бюджету та підвищення авторитету області як на внутрішньому, так і на міжнародному туристичних ринках.

     Туризм істотно впливає на  такі сектори економіки як  транспорт, торгівля, зв’язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів широкого вжитку, і є одним з найбільш перспективних напрямів структурної перебудови економіки. У свою чергу, важливими факторами розвитку туристичної галузі є природно-рекреаційний та історико-культурний потенціал регіону.

     Останнім часом в області спостерігається  тенденція зростання кількості  суб’єктів туристичної діяльності, у тому числі фізичних осіб. В 2008 році в області функціонувала  91 фірма, що займалися ліцензованою  туристичною діяльністю, в тому числі 19 туроператорів і 72 турагенти. Послугами туристичних фірм скористалося 57 653 особи, у тому числі з внутрішнього туризму 25 028 осіб, 215 іноземних туристів та з виїзного туризму 7 069 осіб. Екскурсійні послуги були надані 24 724 особам.

       За останні роки в регіоні  має місце позитивна тенденція  до збільшення кількості обслугованих  туристів і у зв’язку з цим  зростання обсягів наданих туристичних  послуг і платежів до бюджету.  За 2008 рік обсяг наданих туристичних  послуг становив 21 433,774 тис. гривень. Обсяг платежів до бюджету склав 551,830 тис. гривень. Чисельність працівників, зайнятих у туристичній галузі в Тернопільській області в 2008 році, становила 221 особу, кількість працівників суміжних з туризмом галузей у десятки разів більша.

      В області сприятливі умови  для розвитку туристичної індустрії:  історико-культурна спадщина, природні  та людські ресурси. Проте,  цей потенціал не використовується  туристами в достатній мірі, оскільки  матеріально-технічна база туристично-рекреаційних об’єктів не відповідає сучасним вимогам і потребує значних капіталовкладень для переоснащення та модернізації.   Перешкодами на шляху до перетворення туристичної сфери області у сучасну галузь економіки є: недостатній розвиток туристичної інфраструктури, зокрема, реконструкція та будівництво закладів розміщення туристів різних стандартів (готелів, мотелів, кемпінгів), відсутність індустрії відпочинку та розваг (за винятком м. Тернополя), не облаштовані місця короткочасного відпочинку туристів, незадовільний стан доріг, відсутність під’їздів до багатьох популярних туристичних об’єктів; незадовільний стан більшості пам’яток культурної спадщини, не розроблені дієві програми їх збереження та пристосування для потреб туристів; недостатня забезпеченість туристичної галузі висококваліфікованими спеціалістами, неефективна діяльність відповідних структур щодо забезпечення екологічної безпеки територій для розвитку рекреаційного бізнесу; не існує взаємодії місцевих  органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо забезпечення розвитку рекреації у регіоні; відсутність системного рекламного та інформаційного забезпечення, а також лобіювання потреб області на державному рівні. На заваді стоїть відсутність повноцінної регіональної політики розвитку туризму. Вкрай недостатньо використовується потенціал розвитку туризму в сільській місцевості як одного із чинників зменшення безробіття в селах. Низьким є рівень забезпеченості автомобільних доріг туристичною, сервісною та інформаційною структурою (відсутність рекламних щитів та єдиної системи маркування автошляхів щодо об’єктів туризму) [1 , 15 c. ].

     Хмельницьку область ще не вважають регіоном з потужним рекреаційним господарством. За масштабами рекреаційної діяльності вона значно поступається Криму, Карпатам, Приазов'ю. Так, у 2002 р. туристично-екскурсійні, санаторно-курортні і оздоровчі послуги, надані в межах Хмельниччини, оцінювались загальною сумою 7660 тис. гривень (лише 3,1 % загального обсягу платних послуг у регіоні). В області діють 12 санаторіїв та пансіонатів з лікуванням, 9 санаторіїв-профілакторіїв, 2 бази відпочинку, 19 позаміських літніх дитячих оздо­ровчих таборів, 10 музеїв та ін. У 2004 р. у санаторіях та закладах відпочинку поліпшили здоров'я 15,5 тис. громадян. В екскурсіях узяли участь 22,4 тис. осіб. У позаміських оздоровчих таборах, за даними обласного управління статистики, влітку відпочили 6,3 тис. дітей.

     Наведені дані свідчать про поки що незадовільне використання багатющого рекреаційного потенціалу Хмельниччини. Зокрема, в області розвідані потужні родовища мінеральних лікувальних вод типу нафтуся, миргородська, радонових та інших. Запаси цих вод становлять 2548 м3/добу, які за бальнеологічним ефектом прирівнюють до славнозвісних мінеральних вод Кавказу, Карпатського регіону і Криму [1 , 42 c. ] .  
 
 
 

4.2. Сучасний стан та перспекиви розвитку туризму на Поліссі. 

      Зародження  зеленого туризму в Ківерцівському районі відбулося завдяки обласному  громадському об'єднанню "Волинські  перспективи", яке з 1 січня 2004 року розпочало роботу із втілення проекту "Зменшення жіночого безробіття в Ківерцівському районі Волинської області" (цей проект діє у рамках проекту "Європейська комісія" і був розрахований лише на один рік, продовжений до 2011 року).

      Ківерцівський район - не єдиний, у якому відбуватиметься розвиток зеленого туризму. В майбутньому передбачено тренінги в Рожищенському, Горохівському та інших районах області [4; 10; 12].

      Отже, «зелений» туризм э однією з провідних  ланок туризму Волині і він  має найбільші перспективи і найбільші проблеми розвитку.

      Проте залишається коло невирішених питань, які стосуються саме транскордонної співпраці у галузі туризму Волинської області як української регіональної частини єврорегіону "Буг". Тому далі ми розглянемо сукупність туристичних проблем та можливі шляхи їх оптимізації та усунення в подальшій співпраці.

Діючі програми спільного  туристичного розвитку в рамках єврорегіону  «Буг» (Україна - Республіка Польща).

Про природничу цінність єврорегіону "Буг" в аспекті  розвитку екотуризму свідчить наявність створених на його території чотирьох природних парків, які мають статус національних:

- Шацький національний природний парк (ШНПП), створений у 1983 р. на площі 32,8 тис. га (з 1999 р. площу парку збільшено майже до 4,9 тис. га) в українській частині єврорегіону на території 22-х Шацьких озер з метою збереження унікального озерного комплексу льодовиково-карстового генезису;

- Біловезька пуща  площею 87,6 тис. га на польсько-білоруському кордоні, що є єдиною пущею в Європі, яка зберегла свій первісний вигляд із кількома тисячами унікальних видів тварин і рослин;

- Поліський парк  народовий площею 9,6 тис. га в польській частині єврорегіону "Буг". Простягнувся на південний захід Європи в зоні тундри та лісотундри;

- Розточанський парк  народовий площею 7,9 тис. га, створений у 1974 р. на території Польщі, з унікальними краєвидами плоских і горбистих рівнин, які простягаються на 300 м над рівня моря, а також стрімких схилів долин.

Найбільш  високий рівень розвитку екотуризму в єврорегіоні "Буг" характерний для Поліського і Розточанського парків народових.

Поліський парк. Першу пропозицію щодо утворення народового парку на Люблінському Поліссі запропонував Владислав Шафер у 1933 р. у рамках концепції Державної ради охорони природи. Після Другої світової війни цю ідею підтримав Домінік Фіялковський (1960, 1963), розробивши спочатку проект Витицького, а пізніше Західнополіського парку народового. Про необхідність охорони природних ландшафтів Ленчинсько-Влодавського Поозер'я з метою розвитку на території останніх екотуризму стверджував у своїх працях Тадеуш Хмілевський (1986, 1988). Багаторічна робота науковців увінчалася створенням 1.05.1990 р. Поліського парку народового (ППН) у рамках проекту Тадеуша Хмілевського (1989, 1991) [6, 20-21].

      До  території парку ввійшли 4 утворені протягом 1966-1982 pp. торфовищні та водноторфовищні резервати природи з оточуючими їх лісовими масивами. Д. Фіялковський (1960) окреслив цю територію як "мініатюру європейської тундри й лісотундри". У ППН налічується понад 1466 видів рослин, особливо унікальними є лісові масиви, які відзначаються рідкісним породним складом. Багатство флори і фауни дає підставу говорити про ППН як про одну із найцінніших пам'яток садово-паркового мистецтва єврорегіону "Буг" (мал. 5, див. Додаток А) [16, 272].

Територію парку поділено на 3 зони та 6 охоронних  районів. У межах ППН функціонують служби резерватів, дидактично-туристична і наукова служби. З березня 1993 р. функціонує Наукова рада ППН [16, 272]. 
 

 

ВИСНОВКИ  ТА ПРОПОЗИЦІЇ

     Туристичний продукт Подільського та Полісського регіону має бути спеціалізованим, націленим на нетривалий багаторазовий відпочинок людей протягом року, мати за мету надання можливості значній кількості людей бути залученими до туристичного процесу, в основі якого мають бути соціальні інтереси.

      Комплексне  використання історичного потенціалу регіонів передбачає удосконалення традиційних видів туризму (пізнавального, екскурсійного, релігійного) та запровадження нових (екологічного, сільського, наукового, ділового).

     В курсовій роботі було досліджено розвиток туризму на Поділлі та Поліссі. Було проаналізовано туристичні ресурси регіонів ,які застосовуються в туристичній дільності .

     Нами було досліджено становище  Подільського та Полісського регіонів в системі українського внутрішнього туризму . Кожна з областей регіонів насичена ресурсами , які мають велике значення як і для вітчизняного туризму , так і для міжнародного .

     В курсовій роботі були здійснені  такі завдання :

- вивчення археологічної спадщини регіонів;

- визначення перспективних напрямків туристичних маршрутів;

- з’ясування  проблеми розвитку туристично-краєзнавчої  справи на зазначеній території  ;

   Туристичні можливості регіонів щороку представляються на загальноукраїнських та міжнародних туристичних виставках, висвітлюються у засобах масової інформації.

  Отже , туристична забезпеченість Подільського  та Полісського регіону дуже велика. Але існує ряд проблем, які потребують невідкладного розв'язання, найбільш суттєвими з них є:

• матеріальна база екскурсійних і рекреаційних об'єктів перебуває під юрисдикцією різних міністерств та відомств;
• не цільове використання державних дотацій і коштів отриманих за рахунок оплати відвідування екскурсійних об'єктів;
• ринкові відносини витіснили програми для дітей та молоді;
• актуальні питання координації діяльності міністерств і відомств, протекціоністської політики держави  .

         Пріоритетними напрямками інвестування  туристичної галузі Подільського  та Полісського регіонів є: розширення туристичних маршрутів для внутрішніх та зовнішніх туристів, розширення готельного бізнесу та сфери послуг, широка популяризація та розвиток “зеленого” й “екскурсійного” туризму.

        Дослідивши потенціал регіонів , ми дійшли висновку , що туризм  на Поділлі та Поліссі не  досить розвинутий , хоча ресурсний потенціал дуже великий. Тому ми вирішили запропонувати розроблені нами туристичні маршрути . 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гараськевич  О. Туризм в Україні: проблеми  та перспективи розвитку-М., Економічні  дослідження, № 1, 2005р.

2. Кучер В. Історія туризму в Україні : підручник .-  Тернопіль., НОВА-друк., 2003р.

3. Федосєєва  С. Етапи розвитку вітчизняного  туризму // Економічні дослідження,  № 7, 2005р.

4. Панкова  Є.В. Туристичне краєзнавство : Навчальний  посібник. - К., Альтерпрес, 2003. - 352 с.

5.  Петранівський В.Л. Туристичне краєзнавство: Навч. посіб. – К.,Знання, 2006. – 575 с.

6. Статистичний щорічник Тернопільської області за 2006 рік. – Тернопіль: Головне управління статистики у Т ернопільській області, 2007.

7. Емельянов Б.В. “Экскурсоведение”.- М.: Сов. спорт, 2002.-200 с.

8. Голубнича С.М. Основи екскурсійної справи: Навч. посібник (рос. мовою) / Донецьк. ін-т турист. бізнесу. - Донецьк, 2003. -358 с.

9.Агєєва О.А. Туристські фірми: Навчальний посібник.– К.: МАУП. –2005.-256 с.

10. Баздирева Т.Л. Туризм Украины. – 2005. – №4.

11 Брагін Д.Ю.Організація відпочинку: Навч. посібник. – К.: МАУП. – 2005.-381с.

12. Васильєв Д.А. Маркетингове управління туристським підприємством. – К.: РНМК. – 2005. – 421 с.

13. Васильєв Д.А. Удосконалювання системи внутрішньофірмового управління туристським підприємством. – К.: КНУ ім. Т.Шевченка. – 2004.

14. Власова М.В. Стратегічне управління діяльністю туристської фірми в умовах конкурентного середовища. – К.: Либідь. – 2006. -361 с.

15. Дем’яненко С.Р. Основи планування туристської фірми. – К.: Либідь. – 2004.

16.Транспортно-туристичне агенство .[Електронний ресурс] - Режим доступу :

http://www.bagur.com.ua/

17. Українські храми . [Електронний ресурс] - Режим доступу :

www.derev.org.ua

18. Замки та храми України  . [Електронний ресурс] - Режим доступу :

www.castles.com.ua

19. Кам’янець - Подільський .[Електронний ресурс] - Режим доступу :

 http://info.kp.km.ua/content/view/1436/41/lang,uk/