Формирование туристско-экскурсионных маршрутов и их представления широкой общественности

ВСТУП

     Останнім  часом туризм одержав значний  розвиток і став масовим соціально-економічним  явищем міжнародного масштабу. Швидкому його розвитку сприяє розширення політичних, економічних, наукових і культурних зв'язків між державами і народами світу. Масовий розвиток туризму дозволяє мільйонам людей розширити знання по історії своєї Батьківщини й інших країн, познайомитися з визначними пам'ятками, культурою, традиціями тієї чи іншої країни.

       Основна мета даної роботи  полягає у дослідженні особливостей  становлення туризму на Поділлі та Поліссі.

     В сучасному суспільстві спостерігається  спалах неабиякого інтересу до проблем  вітчизняної історії, витоків національної культури, непересічних досягнень минулого. Це зрозуміло, адже знання історичних і культурних надбань наших предків потрібне не тільки для відродження державності та піднесення національної гідності, а й для використання кращих традицій минувшини у практиці сьогодення.

     Подільський та Полісський регіони - одні із регіонів України, що славиться своєю природою, історичними місцями, фортецями, архітектурними комплексами поміщицьких садиб тощо.

     Частина з них включені до туристсько-екскурсійних маршрутів як місцевого,так і загальнодержавного значення. Та поряд з цим Поділля має ще чималий список різноманітних об’єктів, які могли б зацікавити гостей та мешканців області, сприяти активному відпочинку і пізнанню історії краю.

     Об’єктом  дослідження є Подільський та Полісський регіони, зокрема такі області як Вінницька , Хмельницька та Тернопільська .

     Предметом дослідження є організація туризму на Поділлі та Поліссі .

     Метою дослідження є розкриття туристичного потенціалу та формування на його основі туристсько-екскурсійних маршрутів та їх представлення широкому загалу.

     Для досягнення мети дослідження були поставлені такі завдання:

• вивчити археологічну спадщину регіонів;
• визначити перспективні напрямки туристичних маршрутів;
• з’ясувати проблеми розвитку туристично-краєзнавчої справи на зазначеній території.

     Методологія

     На  всіх етапах написання роботи застосовувалися  універсальні методи. Метод дедукції дозволив визначити предмет дослідження, щодо методу індукції, то його використано у висновках, в яких були сформульовані недоліки розвитку туризму в Україні на підставі узагальнення конкретних проблем галузі в областях регіонів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОЇ СФЕРИ УКРАЇНИ. 

     Український туризм на теперішній час функціонує в умовах жорсткої світової конкуренції. Будучи важливою складовою економіки нашої держави як фактор, що не лише залучає до вироблення туристичного продукту більшість галузей вітчизняної економіки, а й стимулює їх розвиток, туристична сфера вимагає ґрунтовних науково-методичних досліджень, зокрема аналізу нинішнього стану розвитку, вирішення різноманітних проблем державного регулювання, прогнозування та запобігання можливим ризикам та загрозам.

     Одним із найважливіших завдань керівництва будь-якої держави є збір інформації про туристів, необхідної як для власного міністерства туризму, так і для суб’єктів туристичного бізнесу. Офіційним органам необхідно знати розмір внесків в економіку країни у вигляді бюджетних надходжень, кількості робочих місць, інвестицій, змін у платіжному балансі. Піклування про рівноцінний розвиток усіх регіонів країни потребує, щоб статистичні дані були якомога точними. Крім того, керівництво повинне мати можливість порівняти власні результати у туристичній сфері із результатами, отриманими іншими країнами, а також оцінити, наскільки ефективними можна вважати заходи щодо залучення туристів за конкретний період часу [1, с. 127].

     Аналіз  туристичного ринку вважаємо за доцільне розпочати з динаміки основних показників ринку туристичних послуг з 2005 року по 2009 рік (табл2.1). 
 

       Таблиця 1.1

     Динаміка основних показників ринку туристичних послуг

     України за 2005 -2009 рр.

Роки	Кількість громадян України, які виїжджали  за кордон - усього*	Кількість іноземних громадян, які відвідали  Україну - усього*	Кількість туристів, обслугованих суб'єктами туристичної  діяльності України – усього**	Із загальної кількості туристів:**			Кількість екскурсантів**
				іноземні  туристи	туристи-громадяни  України, які виїжджали за кордон	внутрішні туристи
2000	13422320	6430940	2013998	377871	285353	1350774	1643955
2001	14849033	9174166	2175090	416186	271281	1487623	1874233
2002	14729444	10516665	2265317	417729	302632	1544956	1991688
2003	14794932	12513883	2856983	590641	344 332	1922010	2690810
2004	15487571	15629213	1890370	436311	441798	1012261	1502031
2005	16453704	17630760	1825649	326389	566942	932318	1704562
2006	16875256	18935775	2206498	299125	868228	1039145	1768790
2007	17334653	23122157	2863820	372455	336049	2155316	2393064
2008	15498567	25449078	3041655	372752	1282023	1386880	2405809
2009	15333949	20798342	2290097	282287	913640	1094170	1909360

* Включно  з одноденними відвідувачами  (за даними  Адміністрації Держприкордонслужби України)

** Заданими  Державної служби туризму і  курортів України 

     Кількість іноземних громадян, що відвідали  Україну, мала тенденцію до збільшення з 2005 по 2007 рік (з 16453,7 тис. чол. до 17334,7 тис. чол.). Але вже у 2008 році кількість іноземних туристів почала поступово знижуватись і становила 15498,6 тис. чол. (рис. 2.1).  

     

     Рис. 1.1. Аналіз основних показників ринку туристичних послуг

     Зменшення кількості туристів зумовлене початком світової фінансової кризи і відповідно наступними чинниками у світовій економіці:

• початком скорочень на підприємствах;
• економією коштів населенням унаслідок зниження розміру заробітних плат;
• негативними очікуваннями і відповідно прагненням до заощаджень.

     Разом з тим, кількість туристів, котрі  обслуговуються суб’єктами туристичної діяльності, зберегала динаміку до зростання до 2008 року (3041,7 тис. осіб.), а в 2009 р. відбулося зниження на 25 %. Якщо розглядати склад туристів, що були обслужені (внутрішні туристи, іноземні туристи, туристи-громадяни України, що виїжджали за кордон), то всі показники теж мають тенденцію до збільшення, окрім 2007 року, коли показники внутрішнього туризму мали значні зміни у бік збільшення, а виїзний туризм у бік зменшення (рис. 2.2).

     

     Рис.1.2.Кількість туристів, обслужених субєктами туристичної діяльності України .  

     Однією  з причин таких змін у 2007 році була активна реклама та популяризація внутрішнього туризму шляхом проведення акції «Сім чудес України».

     Важливим  показником впливу туризму на економіку  країни є показник частки у валовому внутрішньому продукті країни.

    Протягом 2010 року Україну відвідали 21,1 млн. в’їзних (іноземних) туристів, що на 2 % або майже на 381,2  тис. осіб більше, ніж у 2009 році (табл1.2).  

    Таблиця 1.2

Структура в’їзного турпотоку [2]

Туристичний потік	2009р		2010р		Темп росту, у % до 2009 р.
	Кількість туристів, млн.осіб	Частка в туристич- ному потоці	Кількість туристів, млн.осіб	Частка в туристич ному потоці
Службова  поїздка	1,5	7	0,7	4	- 10
Організований туризм	1,4	6	1,2	6	- 17
Приватний туризм	18,4	87	19,2	90	+4
Разом туристичний потік	21,3	100	21,1	100	-1
Туристичний потік з країн СНД	15,1		15,35	73
Туристичний потік з країн ЄС	6		5,3	25
Туристичний потік з інших країн	0,42		0,46	2

 

    Зростання обсягів в’їзного потоку протягом 2010 р. відбулося за рахунок зростання числа поїздок з приватною метою.

    Поїздки з приватною метою зросли на 4 %. Найбільше збільшення спостерігається по туристах з країн: Росія (на 20 % або на 1,2 млн. осіб), Словаччина (на 14 % або на 70,1 тис. осіб), Угорщина (на 16 % або на 124,5 тис. осіб), Білорусь (на 3 % або на 95,3 тис. осіб), Німеччина (на 7 % або на 8 тис осіб).

    Поїздки з організованого туризму зменшилися на ↓17 %. Найбільше падіння турпотоку спостерігається з таких країн: Білорусь (на ↓23 % або на ↓39,6 тис. осіб), Канада (на ↓18 % або на ↓2 тис. осіб), Польща (на ↓11 % або на ↓19 тис осіб), Росія (на ↓34 % або на ↓193,3 тис. осіб), США (на ↓5 % або на ↓2,6 тис. осіб).

    Поїздки з службовою метою зменшилися на ↓10 %. Найбільше падіння спостерігається по турпотокам з таких країн: Латвія (на ↓10 % або на ↓0,7 тис. осіб), Польща (на ↓2 % або на ↓3 тис. осіб), Росія (на ↓38 % або на ↓110,6 тис осіб).

    В структурі в’їзного турпотоку відбулися такі зміни – частка організованого туризму зменшилась з 7% за 2009 р. до 6 % за 2010 р. частка приватного туризму збільшилась з 89% за 2009 р. до 90 % за 2010 р., частка службових поїздок, як і за 2009 р залишилась 4 %.

     Спадання  в’їзного турпотоку з країн ЄС відбулося в основному за рахунок зменшення кількості подорожуючих з країн: Польща (на ↓18 % або на 457 тис. осіб), Великобританія (на ↓4 % або на 2,5 тис. осіб), Данія (на ↓6 % або на 0,7 тис. осіб), Румунія (на ↓15 % або на 166,8 тис. осіб). Зростання в’їзного турпотоку з країн СНД відбулося в основному за рахунок Збільшення кількості подорожуючих з країн: Азербайджан (на 14 % або на 9,4 тис. осіб), Білорусь (на 2 % або на 72,6 тис. осіб), Киргизстан (на 72 % або на 7,5 тис. осіб), Узбекистан (на 9 % або на 9,1 тис. осіб), Росія (на 13 % або на 927,4 тис. осіб) [2].

    Виїзний турпотік у 2010 р становив 17,2 млн. осіб та порівняно з 2009 р. збільшився на 12 % або на 1,8 млн. осіб (рис.1.3).

    

Рис.1.3. Виїзний потік туристів за цілями

    Виїзний турпотік збільшився за рахунок поїздок з метою приватних подорожей та службових поїздок.

    Службові поїздки зросли на 3 % за рахунок збільшення кількості виїжджаючих українських туристів до: Німеччини (на 11 % або на 5,3 тис. осіб), Росії (на 45 % або 54,7 тис. осіб), Словаччини (на 46 % або на 11 тис. осіб), Туреччини (на 2 % або на   0,8 тис. осіб) та Угорщини (на 16 % або на 6,6 тис. осіб).

    В приватних поїздках спостерігається зростання на 15 % за рахунок кількості виїжджаючих українських туристів до: Білорусії (на 14 % або 128 тис. осіб), Польщі (на 42 % або 1,1 млн. осіб), Росії (на 6 % або на 278,3 тис. осіб), Єгипту (у 2,5 рази або на 30 тис. осіб), Угорщини (на 11 % або на 176,1 тис. осіб), ОАЕ (у 2,5 рази або на 13,7 тис. осіб), Туреччини (72 % або на 41,3 тис. осіб) та Німеччини (у 3 рази або на      198,7 тис. осіб).

    Організовані поїздки зменшились на ↓10 % за рахунок зменшення кількості виїжджаючих українських туристів до: Білорусії (на ↓62 % або на ↓29,6 тис осіб), Польщі (на ↓24 % або ↓26,6 тис. осіб), Німеччини (на ↓22 % або на ↓10,7 тис. осіб), Росії (на ↓27 % або на ↓53,7 тис. осіб) та Туреччини (на ↓7 % або на ↓23,3 тис. осіб).

     Частка  туристичного бізнесу у валовому внутрішньому продукті протягом періоду з 2005 по 2009 роки мала майже незмінний показник (1,6 % у 2005 році і 1,5 % у 2009 році), з цього можна констатувати, що динаміка росту туризму співпадала з динамікою зростання ВВП України (рис. 3). Якщо розглядати ці показники у грошовому виразі, то у 2005 році 1,6 % туризму у ВВП складав 7,2 млрд. грн., а у 2009 цей показник становив 15,7 млрд. грн. (рис.2.4).  

     

     Рис. 1.4. Частка туризму у ВВП України. 
 
 

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА РЕСУРСНО-ТУРИСТИЧНОГО ПОТЕЦІАЛУ ПОЛІСЬКО-ПОДІЛЬСЬКОГО РЕГІОНУ. 

2.1. Туристичні  ресурси Поділля. 

     Поділля — історико-географічна область України, що займає басейн межиріччя Південного Бугу і лівих приток Дністра, охоплює територію сучасних Вінницької, Хмельницької, Тернопільської  областей (Див. Додаток В ) .

     Вінницька область розташована  в центральній частині Правобережної України, в лісостеповій зоні. Площа -26,4 тис. кв. км (4,4% території країни).

     Мальовнича природа Вінниччини, природно-територіальні комплекси є важливими рекреаційними ресурсами. На базі радонових вод створено курорт Хмільник. Курорт Немирів заснований завдяки наявності мінеральних джерел. В області функціонує 28 готелів.Тому з кожним роком кількість туристів , які відвідують Вінницьку область з кожним роком зростає (Рис. 2.1. Відвідання туристами Вінницької області ) .

Рис. 2.1. Відвідання туристами Вінницької області

     В області 320 територій та об'єктів природно-заповідного фонду, в тому числі 11 парків, що є пам'ятками садово-паркового мистецтва.

     Загальна кількість пам'яток історії,  археології, містобудування і архітектури, монументального мистецтва становить 2204 одиниці. 511 пам'яток архітектури внесено до Державного реєстру національного культурного надбання.

     Цікавими туристсько-екскурсійними  об'єктами є залишки скельних  храмів.Печерний храм VI-VII ст. з унікальними рельєфними композиціями і написами був виявлений В. Антоновичем ще у 1883 р. в розколині скелі над річкою Бушка (с. Буша). Тут збереглися також Вежа, що входила в комплекс укріплень XVII ст., і Покровська церква з келіями (1787 p.).