Трудовий договір, його види

 

 

 

ЗМІСТ 

ВСТУП……………………......…..……………………..……………………………3

РОЗДІЛ 1. ТРУДОВИЙ ДОГОВІР,  ЯК ПІДСТАВА ВИНИКНЕННЯ                   ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН…………………………………………………..7

1.1.Поняття  трудового договору та його особливості……...………………......7

1.2.Форма та зміст трудового договору……………………….……...…...............11

1.3.Сторони  трудового договору………………….…………………...…………..17

РОЗДІЛ 2. ПРИЙНЯТТЯ  НА РОБОТУ ТА ОФОРМЛЕННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ…………………………………………………………………………20

2.1.Випробування при прийнятті на роботу…………........……….….………….20

2.3.Прийняття на роботу та юридичне оформлення трудового договору……...24

РОЗДІЛ 3. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ВИДІВ ТРУДОВИХ ДОГОВОРІВ………………………………………………………………………...30

3.1.Види трудового договору …………………………….....................................30

3.2.Контракт як особлива форма трудового договору…......……….…...............53

ВИСНОВКИ ……………….……………………………………………………….76

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………..............79

ДОДАТКИ ………………….………………………………………………………84

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність теми. У процесі побудови правової держави особливо гостро постає питання про надійний захист трудових прав громадян. Юридично неоформлені трудові відносини характеризуються неконтрольованим розширенням прав роботодавців і обмеженням трудових прав працівників. В умовах економічної кризи працівники змушені приймати кабальні умови роботодавця, забуваючи при цьому, що вони залишаються в таких випадках позбавленими всіх соціальних гарантій, передбачених трудовим законодавством права на щорічну відпустку, на соціальні та учбові відпустки, на виплату соціальної допомоги у випадку тимчасової непрацездатності, на відшкодування шкоди заподіяної працівнику при виконання трудових обов'язків, на охорону праці і безпеку в трудових відносинах, на трудовий стаж. Останнє особливо важливо, оскільки в процесі реформи соціального забезпечення трудовий стаж трансформується у страховий стаж і для нарахування трудової пенсії необхідно буде представляти дані про сплату страхових внесків. Отже, важливим є те наскільки юридично грамотно укладено трудовий договір, а також розірвано трудові відносини з власником.

Мета дипломної роботи полягає у вивченні, аналізі та дослідженні видів трудових договорів на сучасному етапі, як важливої сфери здійснення одного із фундаментальних прав людини - права на працю.

Завдання дипломної роботи: 1) розкрити поняття трудового договору; 2) проаналізувати особливості форми та змісту трудового договору; 3) дати характеристику сторонам трудового договору; 4) висвітлити, як проходить випробування при прийнятті на роботу; 5) охарактеризувати прийняття на роботу та юридичне оформлення трудового договору; 6) дослідити види трудового договору; 7) висвітлити контракт як особлива форма трудового договору.

Об’єкт дослідження - становлять трудові правовідносини, що виникають при укладенні трудових договорів, та особливості окремих видів трудових договорів.

Предмет дослідження - трудовий договір як родове поняття, що об’єднує різноманітні договори із застосування праці, наймана праця як правова категорія.

Методи дослідження. При проведенні дослідження використано методи й прийоми наукового пізнання, основою яких є загальнонауковий діалектичний метод. Результати дослідження здобуто також за допомогою системно-структурного методу при класифікації угод про працю, визначенні форм реалізації права на працю та підстав виникнення трудових правовідносин працівників, включених у відносини власності з підприємством. Порівняльно-правовий метод покладено в основу аналізу законодавства України у сфері регулювання праці на підприємствах різних організаційно-правових форм і відповідного законодавства інших країн, а також в основу визначення поняття «роботодавець», при дослідженні правового регулювання та окремих положень трудового договору, угод.

Дослідження даної теми має як теоретичне, так і практичне значення. Теоретичне — полягає в тому, що вирішувати питання необхідно спочатку в плані вибору напряму правового регулювання, рамок державного регламентування при врахуванні світової теорії і практики, адже застосування різних видів трудових договорів в іноземних країнах має давню історію. Практичне застосування можливе при створенні нормативної бази, оскільки вона формується на основі теоретичних розробок і потреб практики.

Право на працю - одне з фундаментальних прав людини, встановлене міжнародно-правовими актами і визначене усіма державами. Це право належить до групи соціально-економічних прав і відображає потребу людини не лише створювати і здобувати джерела існування для себе і сім'ї, а й реалізовувати свій творчий потенціал, виражати свою особистість. У процесі праці включається у систему суспільних зв'язків, відчуває свою причетність до суспільних справ, отримує моральне задоволення.

Право на працю є основним конституційним правом громадян України. Воно проголошено Конституцією України і визнається за кожною людиною і становить собою можливість заробляти на життя працею яку людина вільно обирає або на яку погоджується [1, ст.43].

Праця є основою створення всіх соціальних благ, економічних і політичних процесів. Людина не може жити без праці. Саме в трудовій діяльності людина знаходить - не тільки матеріальні блага, але й знаходить почуття самовираження, причетності, соціальної реалізації себе як особистості й морального задоволення, переважна більшість громадян влаштовується на роботу шляхом укладання судового договору як наймані працівники на підприємства незалежно від їх форм власності.

Трудовий договір займає особливе місце в трудовому праві. На основі трудового договору виникають трудові відносини працівника з роботодавцем, що неминуче спричиняє включення цих суб'єктів у цілу систему відносин, які регулюються трудовим правом.

Всі наймані працівники мають однаковий правовий статус і будь-який власник стосовно таких працівників зобов'язаний дотримуватися всіх правил і гарантій, передбачених трудовим законодавством і колективними договорами, угодами.

Проте, становлення ринкових відносин в Україні зумовили появу негативних тенденцій у порядку укладання та припинення трудового договору.

Для суспільної практики України в останнє десятиріччя характерним стало використання найманої праці працівників без формального оформлення трудових відносин, тобто, без укладання трудового договору належним чином. Термін «тіньова економіка», як негативне явище зайняв певне місце у нашому житті, у національній свідомості і видається; начебто, всім зрозумілим. Але, це явище пов'язане не лише з неформальним вільним обігом товарів і капіталу. Головним чинником існування такого становища саме і є нелегальне використання праці найманих працівників, що призводить до основних  порушень трудових правовідносин працівників: втрачається трудовий стаж, порушується соціальне; страхування, коло трудових обов'язків, режим роботи та оплата праці із перевантаженням працівника без відповідної компенсації встановлюється довільно; застосовуються дискримінаційні методи підбору і оцінки кадрів непередбачені у законодавстві; припинення трудового договору всупереч законодавству.

      Теоретичною основою дипломної роботи стали законодавчі акти України та праці вітчизняних вчених, дослідників з питань видів трудового договору.

Серед джерел, що використовувалися під час написання дипломної роботи: Конституція України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України та ін., Закони України «Про охорону праці», «Про колективні договори і угоди» та ін., постанови Пленуму Верховного Суду України, багато чисельні наукові джерела - праці  вітчизняних та зарубіжних науковців: Б.С. Стичинського, І.В. Зуба, В.Г. Ротаня, Н. Б. Болотіної, В.І. Прокопенка та ін. Так, Б.С. Стичинський із І.В. Зубом та В.Г. Ротанем вперше прокоментували систему законодавства України про працю. Аналіз норм КЗпП України поєднується з аналізом інших законів і підзаконних актів. Праці Н.Б. Болотіної орієнтовані на систему сучасного трудового права західних країн з розвиненою ринковою економікою; поряд із аналізом національного регулювання трудових відносин висвітлюється зарубіжний досвід, а також вимоги міжнародних стандартів - конвенції та рекомендації Міжнародної організації праці, Європейської соціальної хартії (переглянутої). В особливій частині підручника В.І. Прокопенко під розділом «Трудовий договір» подається питання укладення та розірвання трудового договору з широким використанням керівних вказівок Пленуму Верховного Суду України, судової практики.

На даний час у Верховній Раді розпочався розгляд проекту Трудового кодексу, який пройшов два читання.

Взагалі неформалізований трудовий договір, його неправильне юридичне оформлення як прийняття так і розірвання, став одним із основних засобів існування на даному етапі непрозорої економічної діяльності, яка в останні роки набула глобальних розмірів і стала стихійним лихом для України. Економічне примушення, юридична безграмотність населення, низький соціальний авторитет судової влади, формальний характер діяльності профспілок, як основних представників і захисників інтересів працівників, створюють умови для процвітання такої «тіньової» економіки, а її головний «виконавець» - найманий працівник - залишається беззахисним в умовах ринкової стихії.

РОЗДІЛ 1. ТРУДОВИЙ ДОГОВІР ЯК ПІДСТАВА ВИНИКНЕННЯ ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН

 

1.1. Поняття трудового договору та  його відмінність від цивільно-правових  угод про працю

Право на працю визначає Конституція України і для реального здійснення громадянами цього права держава створює певні умови. Влаштування на роботу є одним із життєвих рішень, яке доводиться  приймати кожній людині хоча б один раз у житті, і від того, наскільки вибір роботи є вдалим, залежить зміст життя конкретної людини.

Переважна більшість громадян влаштовуються на роботу, укладаючи трудовий договір. Вперше легальне поняття «трудовий договір» було дано в КЗпП РСР 1922 р. Відповідно до ст. 27 цього КЗпП трудовим договором визнавалась угода двох або більшого числа осіб, за якою одна сторона (найнятий) дає свою робочу силу іншій стороні (наймачеві) за плату. При цьому трудовий договір складався як тоді, коли не було колективного договору, так і тоді, коли такий договір був.

З розвитком державного сектора народного господарства в юридичній літературі пізніших років терміни «наймана праця», «наймач», «найманий» і визначались такими, що не відповідали природі соціалістичних трудових відносин. За радянських часів наймана праця розглядалася як форма економічного і примусу до праці, що панувала лише в країнах капіталізму. У правничій літературі поняття «наймана праця» визначалася у такому змісті, що особисто вільні, але позбавлені власності на знаряддя та засоби виробництва трудящі змушені продавати свою робочу силу капіталістам на встановлених ними умовах, зазнавати гніту (гноблення), експлуатації.

Рух економічного, соціального і політичного розвитку суспільства змінив погляди щодо змісту цього явища. Сьогодні до суспільних відносин, що є предметом трудового права України, включають суспільні відносини, щодо використання найманої праці. Межі та умови застосування найманої праці       на підприємствах різних організаційно-правових форм встановлюється законодавством.

Сучасне поняття «наймана праця» можна розглядати у вузькому і широкому розумінні: до вузького розуміння слід віднести здійснення найманої праці у рамках трудового договору і регулювання відносин із застосування найманої праці трудовим законодавством, а в широкому розумінні у рамках здійснення її не лише на підставі трудового договору, а на підставі цивільно-правових угод (виконання робіт, надання послуг фізичною особою за наймом) [33, с.49].

Отже, організаційно-правовими формами найманої праці є трудовий договір і цивільно-правові договори про працю. Проте між цими формами є істотні відмінності.

Правове визначення трудового договору міститься в КЗпП України - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові. Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним Договором і угодою сторін [3, ст. 14].

Трудова діяльність, яка протікає в рамках трудового договору, характеризується такими правовими ознаками. Це - праця юридично несамостійна; вона реалізується шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку; передбачається виконання роботи певного виду (трудової функції), а не одноразового завдання; здійснення  трудової діяльності, відбувається, як правило, в колективі працівників (трудовому колективі); протягом встановленого робочого часу виконується певна міра праці (норма праці); роботодавець зобов'язується надавати роботу, забезпечувати безпечні умови праці і виплачувати у встановлені терміни грошову винагороду за роботу, що виконується; роботодавець має забезпечити гарантії у встановлених випадках та брати участь у фінансуванні соціального страхування працівника.

Трудовий договір викликав до життя цілу систему правових норм, яка знайшла своє вираження у формі системи трудового законодавства, де інститут трудового договору займає центральне місце.

У сучасних умовах юристи часом висловлюють думку, що трудовий договір як організаційно-правова модель здійснення найманої праці в умовах ринкової економіки вичерпав себе, а його місце зайняв цивільно-правовий договір про працю. У зв'язку з цим актуальним залишається питання про відмінність цих договорів.