Методика розрахунку економічної ефективності заходів з охорони праці

Поліпшення умов і охорони  праці, що відповідає інтересам не тільки безпосередньо працівників, а й підприємців та всього суспільства в цілому, в умовах ринку тісно пов’язано з економічним стимулюванням роботодавців.

Стимулювання  заходів щодо охорони праці здійснюється згідно з розділом ІV «Стимулювання охорони праці» Закону України «Про охорону праці». Так, ст. 25 «Економічне стимулювання охорони праці» визначає, що до працівників підприємств можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення безпеки й поліпшення умов праці. Види заохочень визначаються колективним договором (угодою, трудовим договором).

Порядок пільгового оподаткування  коштів, спрямованих на заходи щодо охорони праці, накреслений чинним законодавством про оподаткування.

Економічне стимулювання націлено насамперед на посилення діяльності та заінтересованості підприємств  у поліпшенні умов праці на робочих  місцях, а також підвищення економічної  відповідальності власників (адміністрації) підприємств за шкоду, заподіяну  несприятливими умовами праці.

Необхідність розробки й  застосування економічних методів (економічного механізму) впливу на охорону праці, стимулювання всіх осіб та підрозділів, які беруть участь у виробничих процесах, забезпечують і формують рівень безпечного виконання робіт, спричинена неефективністю чинних нині на підприємствах адміністративних форм і методів управління, оскільки останні не пов’язують стан охорони праці з оцінкою кінцевих результатів загальногосподарської діяльності окремих колективів та підрозділів, з виконанням конкретними особами посадових чи функціональних обов’язків. Враховуючи це, вимогам охорони праці слід надати економічну інтерпретацію, поєднати показники оцінки результатів діяльності з економічними важелями впливу на порушників правил і норм. Необхідно створити ефективну систему стимулювання та мотивації організації й виконання безпечних трудових процесів на основі економічної відповідальності.

На практиці під економічним  регулюванням розуміють матеріальну (фінансову) заінтересованість і  відповідальність підрозділів, служб  та відділів (організаторів і керівників виробництв) за створення умов для  безпечної праці, з одного боку, й  додержання встановлених норм і правил, роботу без травм і аварій безпосередніх виконавців – з другого. З ухваленням Закону «Про охорону праці» та підзаконних актів виникла реальна можливість переходу до нових форм мотивації організації та безпечного виконання робіт передусім за допомогою економічного механізму на основі цільових методів. Економіко-цільовий підхід на виробничому рівні передбачає:

• умови й порядок взаємного пред’явлення економічних санкцій (претензій, позовів) до виконавців щодо відшкодування заподіяної шкоди внаслідок порушення правил безпеки та до посадових осіб (за нестворення нормативних умов для безпечного виконання робіт);
• поєднання економічних показників діяльності підрозділів і посадових осіб зі станом охорони праці та виконанням (невиконанням) цільових завдань;
• встановлення оплати праці з урахуванням необхідності додержання в процесі виробничої діяльності норм і правил безпеки;
• встановлення відповідних доплат за роботу в шкідливих та небезпечних умовах;
• стимулювання (заохочення) підрозділів і працівників за роботу без травм, аварій, професійних захворювань, за високий рівень організації роботи в галузі охорони праці, як це передбачає ст. 29 Закону України «Про охорону праці» [5, с. 177-178].

Досвід розвинутих країн  у галузі охорони праці свідчить про те, що поліпшенню умов праці  сприяють заходи:

• податкові пільги на засоби, спрямовані на оздоровлення умов праці;
• диференціювання страхових внесків залежно від частоти й тяжкості травматизму і професійних захворювань;
• впровадження санкцій за бездіяльність власників щодо поліпшення умов охорони праці.

Узагальнюючи досвід розвинутих країн з економічного стимулювання, Європейський фонд поліпшення умов життя  і праці (одна з організацій Європейського  Союзу) визначає, що більшість існуючих нині систем базується на прецедентах, тобто на інформації про нещасні випадки, що спричиняють виплату компенсації. Подібний підхід сам по собі є доказом того, що вплив економічного стимулювання обмежений. Фонд пропонує інноваційну модель, що містить ряд економічних стимулів, здатних позитивно впливати на поліпшення виробничого середовища.

Запропонована Європейським фондом поліпшення умов життя і праці  модель акцентує увагу на ідентифікації  майбутніх ризиків, так само як і  на існуючих, а також на визначенні зусиль щодо їх зниження. Основними  елементами цієї моделі є:

• зменшення страхового внеску в системі обов’язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, особливо завдяки зусиллям зі зниження ризиків порівняно з рівнями, встановленими нормативними актами;
• встановлення повнорозмірного внеску залежно від максимального сукупного ризику (більшість систем страхування розраховує внесок за середнім ризиком) за допомогою трьох елементів:

а) базового компонента, який покриває адміністративні витрати та надто високі виплати компенсацій потерпілим унаслідок нещасних випадків, що іноді мають місце при однакових ризиках;

б) галузевого компонента, пов’язаного з різними ризиками в різних галузях господарства;

в) функціонального компонента, пов’язаного з максимальним ризиком на робочому місці;

• можливість для компаній одержувати бонуси (у вигляді скорочення повномасштабних внесків) через вжиття заходів різного характеру щодо поліпшення виробничого середовища, такі як:

а) суб-бонус для підприємств, що докладають більше результативних зусиль у цій галузі порівняно зі своїми конкурентами — скорочує функціональний компонент, пов’язаний з ризиками на робочому місці;

б) суб-бонус за зусилля, пов’язані з вирішенням загальної проблеми для галузі чи виду робіт, — може зменшити компонент галузі або виду виробництва;

в) суб-бонус, що стосується спеціальних проблем підприємства;

• фінансування консультацій з попередження травматизму на малих і середніх підприємствах;
• допомога з інвестиціями (наприклад, під час підписання контракту про значні капітальні вкладення в поліпшення умов та підвищення безпеки праці на робочих місцях);
• видача ярликів (за типом знаків якості продукції) для робочих місць, на яких досягнуто високого рівня умов праці, що може бути корисним у створенні надійного іміджу компанії на ринку [5, с. 178-179].

Основними елементами в розробці нової системи є:

• розмір стимулу, тобто економічної вигоди порівняно з витратами;
• ефективність системи з точки зору можливості оцінити і продемонструвати поліпшення в охороні праці та надійності системи стосовно одного підприємства (у найбільш широкому розумінні цього поняття);
• позитивний вплив системи на поліпшення здоров’я і підвищення безпеки, тобто на зниження ризиків одержання травм чи профзахворювань;
• величина компенсації у зв’язку з виробничою травмою та її межа;
• ступінь захисту малих і середніх підприємств від статистичних коливань при оцінці фінансової віддачі стимулюючих виплат;
• управління системою та його вартість.

Як вихідні пропонуються такі основні умови:

1. Підприємець є юридичною особою, що одержує вигоду в результаті економічного стимулювання заходів щодо поліпшення виробничого середовища. Тому він і становить об’єкт, якому пропонуються стимули. Однак запропоновані заходи передбачають використання соціальних ресурсів підприємства. Це визначає необхідність співробітництва між усіма заінтересованими сторонами для вжиття заходів щодо попередження виробничого збитку.

2. Економічне стимулювання націлене на таке поліпшення виробничого середовища, яке виходить за межі вимог законодавства, що встановлює норми у цій галузі.

Оскільки поліпшення виробничого середовища понад установлені законами норми є справою дорогою, то для досягнення високих критеріїв існує явна потреба в економічному стимулюванні. Тому економічне стимулювання пропонується не як заміна, а як доповнення до норм законодавства про охорону праці. Однак воно може застосовуватися і на підприємствах, де стан охорони праці не відповідає вимогам законодавства.

Таким чином, можна сформулювати такі пропозиції щодо підвищення ефективності діяльності з охорони праці на підприємствах.

1. Запорукою зниження  рівня виробничого травматизму  і поліпшення стану охорони  праці є піднесення економіки,  що в сучасних умовах господарювання  може бути досягнуто лише шляхом  децентралізації виробництва, введення  на нерентабельних підприємствах  посади найманого менеджера, який  підзвітний і переобирається  на зборах акціонерів.

Всі госпрозрахункові підрозділи підприємства переводяться на самостійний  фінансовий баланс. Це відкриє ініціативу і творчість трудових колективів у досягненні прибутковості виробництва  і одночасно вирішить проблеми охорони  праці.

2. Поліпшення стану охорони  праці на підприємствах може  бути досягнуто шляхом переходу  від проведення окремих розрізнених  заходів до системи планомірного  цілеспрямованого управління цією  діяльністю з чітким визначенням  для кожного структурного підрозділу  підприємства переліку і змісту  завдань і функцій управління.

Завдання роботи з охорони  праці витікають із всієї виробничої діяльності підрозділів підприємства і спрямовані на виконання вимог  державної політики з охорони  праці.

3. Основними функціями  управління згідно сучасної теорії  менеджменту є:

- планування;

- організація;

- мотивація;

- контроль.

Функція планування забезпечує виконання державної політики з  охорони праці і включає в  собі працеохоронний аудит, моніторинг, маркетинг, прогнозування необхідних заходів охорони праці з метою попередження виробничого травматизму, профзахворювань і покращання умов праці. Для цього розробляються відповідні цільові програми і проводиться перспективне, біжуче і оперативне планування роботи з охорони праці. Плани перш за все повинні мати цільову спрямованість на запобігання травматизму і профзахворювань. Плани повинні бути оптимізовані на досягнення найбільших результатів при даних витратах.

Функція організації встановлює обов'язки, права і відповідальність кожної посадової особи з вирішення  встановлених завдань управління охороною праці організації служби охорони  праці, профспілкового і громадського контролю.

Функція мотивації повинна  бути спрямована на створення в кожному  структурному підрозділу підприємства системи людських відносин до підлеглих, застосування методів морального і  матеріального стимулювання персоналу.

Функція контролю, обліку і  аналізу роботи з охорони праці  повинна бути комп'ютеризована, з  застосуванням сучасних методів  аудиту, що активізує цю діяльність.

4. З метою виконання  планових та інших завдань  роботи з охорони праці на  підприємствах необхідно створювати  фонди охорони праці, відраховуючи  для цього 1% від обсягу реалізації  продукції (послуг).

5. Сплати штрафних санкцій  з боку підприємств повинні  проводитися з прибутку підприємств  і не накладатися на собівартість  продукції (послуг).

6. Важливе значення для  активізації роботи з охорони  праці на підприємствах має  створення Фонду страхування  від нещасних випадків і профзахворювань  з диференційованими тарифами  в залежності від рівня ризику  даного виробництва.

7. Продукція, яка випускається  підприємствами повинна мати  сертифікат на відповідність  до вимог нормативної документації  з охорони праці, а також  необхідно здійснювати експертизу  і ліцензування проектно-конструкторської  і технологічної документації  на відповідність до нормативних  актів.

8. На підприємствах слід  здійснювати систематичне інженерне  забезпечення системи управління  охороною праці шляхом приведення  виробничого обладнання, технологічних  процесів, будівель і споруд, санітарно-гігієнічного  стану, санітарно-побутового забезпечення  та ін. у відповідність до вимог  нормативних актів з охорони  праці з застосуванням сучасних  методів інжинірингу і реінжинірингу.

9. Для інструктажу і  навчання працівників з охорони  праці застосовувати сучасні  методи активного навчання, виховання  у працівників психології безпеки  і культури безпеки, коли чиїсь  небезпечні дії були б неможливі.  Перед кожною потенційною небезпечною  операцією складається план її  виконання, виписується наряд-допуск, проводиться детальний інструктаж. При першому порушенні правил  безпеки порушнику дається попередження, при повторному  – дії згідно КЗпП.