Методика розрахунку економічної ефективності заходів з охорони праці

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Охорона праці в галузі»

на тему: «Методика розрахунку економічної ефективності заходів з охорони праці»

 

 

 

                                                            

 

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

1. Економічне і соціальне значення поліпшення умов та охорони праці в ринковій системі господарювання……………………………..…………………3
2. Витрати підприємств на заходи  щодо поліпшення умов та охорони праці: визначення, класифікація й ефективність…………………………………..5
3. Методика оцінки економічної ефективності заходів щодо вдосконалення умов і охорони праці……………………………………………….9
4. Економічне стимулювання поліпшення умов і охорони праці. 
   Європейська модель економічного стимулювання охорони праці………….….16

Контрольні запитання……………………………………………………….25

Додатки……………………………………………………………………....26

Використані джерела………………………………………………………..29

 

 

 

 

 

1. Економічне і соціальне значення поліпшення умов та охорони праці в ринковій системі господарювання

Завдання успішного розвитку будь-якої держави вимагають всебічного економічного аналізу діяльності суспільства. У зв'язку з цим важливим напрямком  є ефективне використання виробничого  й науково-технічного потенціалу країни, кожного підприємства, їх матеріальних і трудових ресурсів.

Затрати, які країна виділяє  на поліпшення умов праці, розробку і  реалізацію заходів щодо зниження виробничого  травматизму і професійної захворюваності, на додаток до значного соціального  ефекту, характеризуються й економічними результатами, що виражаються у вигляді  таких показників:

· збільшення періоду професійної  активності трудящих;

· ріст продуктивності праці;

· скорочення втрат, пов’язаних з травматизмом і професійною захворюваністю;

· зменшення плинності  кадрів;

· скорочення витрат на пільги і компенсації, що виділяються працюючим  у випадку виробничого захворювання або травматизму.

Збільшення періоду трудової діяльності працюючих обумовлене тим, що поліпшення умов праці зберігає здоров’я працюючої людини, подовжує тривалість її життя і відповідно збільшує період професійної активності.

Умови праці значно впливають  на підвищення продуктивності праці. При

сприятливих умовах працездатність людини підвищується, тому що знижуються енергетичні витрати на формування захисних реакцій організму під  впливом небезпечних і шкідливих  виробничих факторів. Крім того, підвищується ефективність використання робочого часу в результаті зниження його втрат, викликаного  тимчасовою непрацездатністю працюючих.

Сприятливі умови забезпечують піднесення продуктивності праці за рахунок як інтенсивних змін (скорочення витрат робочого часу на виробництво  одиниці продукції), так і екстенсивних (збільшення ефективності використання робочого часу завдяки зниженню цілоденних втрат за тимчасовою непрацездатністю та виробничим травматизмом).

Зростання продуктивності праці супроводжується також  досягненням високої якості виробленої продукції або послуг, а скорочення витрат робочого часу сприяє зменшенню собівартості продукції. Статистичні дані показують, що впровадження раціонального комплексу заходів, спрямованих на поліпшення умов праці, може забезпечити підвищення продуктивності праці на 15 – 20 %. Так, нормалізація освітлення робочих місць збільшує продуктивність праці на 6 – 13 % та скорочує брак на 25 %. Раціональна організація робочого місця підвищує продуктивність праці на 21 %, а раціональне фарбування робочих приміщень – на 25% [5, с. 162].

Збільшення ефективного  фонду робочого часу може бути досягнуто  скороченням тимчасової непрацездатності працюючих, викликаної різними захворюваннями і травмами. Аналіз статистичних даних, що відносяться до використання фонду  робочого часу на одного робітника  в цілому по промисловості, показує, що в загальному числі втрат робочих  днів неявки через хворобу складають 60...80 % [7, с. 201].

Збільшення ефективного  фонду робочого часу може бути досягнуто  за рахунок скорочення тимчасової непрацездатності працівників унаслідок хвороб та виробничого травматизму. Втрати робочого часу внаслідок тимчасової непрацездатності на різних підприємствах різноманітні й становлять приблизно 2,5 % річного фонду робочого часу на підприємствах із сприятливими умовами праці і 5 – 10 % – на підприємствах з небезпечними та шкідливими умовами.

Поліпшення умов і впровадження заходів по забезпеченню безпеки  праці скорочують плинність кадрів. За мотивами «важкі та несприятливі умови» звільняються в промисловості до 20 % усіх вивільнених, а в будівництві – понад 25 % [5, с. 162-163].

Слід зазначити, що позитивні  економічні результати тісно пов’язані  як з особистими факторами (дієздатність, працездатність), так і з соціальними  наслідками. Зростання продуктивності праці пов’язано зі скороченням  цілоденних витрат робочого часу, зумовлених тимчасовою непрацездатністю, підвищенням використання робочого часу і продовженням періоду активної трудової діяльності.

Несприятливі  умови призводять до зворотних результатів: різних форм та ступенів втомлюваності працівників, функціонального напруження організму. До негативних економічних результатів належать недоодержання додаткового продукту, затримка з уведенням нових фондів, непродуктивне споживання робочої сили, зниження продуктивності праці.

Крім того, слід звернути увагу на соціальні результати впливу умов праці на працівників. До позитивних соціальних результатів  можна віднести: ступінь сприятливого впливу трудового процесу на здоров’я людини та розвиток її особистості, стан здоров’я, ставлення до праці, соціальну  активність; максимальне задоволення  однією з найвагоміших потреб людини – потребою в сприятливих умовах праці і безпосередньо пов’язаною з цим потребою у змістовній, творчій, високопродуктивній праці; зміцнення здоров’я.

Негативний соціальний результат  включає зниження творчої активності, заінтересованості в праці, погіршення трудової дисципліни, зростання плинності  кадрів унаслідок несприятливих  умов праці.

 

2. Витрати підприємств на заходи  щодо поліпшення умов та охорони праці: визначення, класифікація й ефективність

Розглядаючи механізм витрат підприємств на заходи щодо поліпшення умов та охорони праці, виділяють п’ять груп витрат (складові витрат подані в таблиці 2.1 (Додаток 1)):

• витрати, пов’язані з відшкодуванням потерпілим унаслідок травм і професійних захворювань;
• витрати на попередження й компенсацію несприятливого впливу умов праці працівників (пільг і компенсації тим, хто працює у важких та шкідливих умовах);
• витрати на профілактику травматизму і професійних захворювань;
• витрати на ліквідацію наслідків аварій та нещасних випадків;
• штрафи й інші відшкодування.

Витрати з охорони  праці також поділяються на:

• доцільні витрати, спрямовані на збереження здоров’я працівників, раціональне витрачення життєвих сил та відновлення працездатності;
• частково доцільні витрати, які включають видатки за пільгами і компенсаціями за несприятливі умови;
• недоцільні витрати, що зумовлюють підвищення собівартості продукції, зниження її обсягу тощо.

Доцільні витрати забезпечують поліпшення умов праці, частково доцільні і недоцільні – призводять до збитків підприємства, до зниження ефективності виробництва.

Дослідження свідчать, що основні  витрати на підприємствах припадають не на створення безпечної техніки, попередження виробничого травматизму  і захворюваності, не на нормалізацію умов праці, а на пільги й компенсації, пов’язані з небезпечними і шкідливими умовами праці. Співвідношення між  витратами на поліпшення умов та охорони  праці до видатків на доплати, пенсії, пільгові відпустки становлять 1 : 10.

В умовах недосконалості ринкових механізмів усі вказані  витрати відносять на собівартість продукції, і в результаті за недбале  ставлення до охорони праці на підприємствах розплачуються не їх керівники, а суспільство. Чинна  система пільг та компенсацій  не спонукає керівників поліпшувати  умови праці, тому що ці витрати розкладаються  на всіх споживачів і не впливають  на економічні результати роботи підприємства. З іншого боку, штрафні санкції, а  також виплати, які повинні здійснюватися  підприємством у випадку незадовільної  роботи з охорони праці, наявності  фактів травмування працівників  та профзахворювань, нині є досить значними, а тому змушують будь-якого власника (уповноваженого ним органу) серйозно замислитися, що ефективніше – зазнавати величезних збитків (які часом можуть призвести навіть до цілковитого банкрутства), не займаючись охороною праці, чи своєчасно вкласти кошти у профілактичні заходи, зберігаючи при цьому життя й здоров’я людей та не конфліктуючи із законом.

Справжній власник, який уміє берегти кошти, безумовно, обере другий варіант. Адже перелік штрафних санкцій та інших економічних витрат підприємства містить: штрафи, що накладаються на підприємство органами державного нагляду за охороною праці; штрафи за кожний нещасний випадок, на виробництві або професійне захворювання; відшкодування шкоди, одноразову допомогу й усі інші виплати особам, потерпілим на виробництві, або членам сімей та утриманцям загиблих; виплати тим підприємствам, установам, організаціям, яким завдано шкоду (наприклад, унаслідок випуску небезпечної техніки, неякісного проектування виробничого об’єкта, нового устаткування; несвоєчасного виконання обов’язків, передбачених угодою з партнером, тощо); компенсацію лікарням, іншим медичним і оздоровчим закладам витрат на лікування й реабілітацію потерпілих працівників, на надання їм санаторно-курортних послуг тощо; компенсацію витрат органів соціального забезпечення на виплату пенсій відповідним інвалідам праці; витрати на виконання рятувальних робіт під час аварій і нещасних випадків, на проведення розслідування та експертизи їх причин, на ритуальні послуги під час поховання загиблих, на складання санітарно-гігієнічної характеристики робочого місця працівника, який одержав професійне захворювання, тощо [5, с. 163-165].

Значними є також витрати  на пільги й компенсації, передбачені  чинним законодавством і колективними договорами, за важкі та шкідливі умови  праці (включаючи надання додаткової відпустки, видачу лікувально-профілактичного  харчування, молока або рівноцінних  йому харчових продуктів, оплату регламентованих  перерв санітарно-оздоровчого призначення, що надаються під час виконання  вібронебезпечних та інших робіт, тощо). Отже, ці витрати також повинні враховуватися власником у загальній сумі економічних витрат, що мають місце на даному підприємстві через недостатню увагу до розв’язання проблем охорони праці.

Поліпшення умов праці  потребує капітальних вкладень і  поточних витрат. До капітальних відносяться одноразові та постійні витрати спрямовані на:

• створення чи оновлення основних фондів працеохоронного призначення;
• вдосконалення техніки і технології з метою поліпшення умов та охорони праці.

Поточні (експлуатаційні) витрати – це витрати на утримання й обслуговування обладнання, що має працеохоронне призначення. Вони забезпечують функціонування обладнання в необхідному режимі.

Витрати на здійснення заходів  шодо поліпшення умов і охорони праці розраховуються за формулою:

В = С₀ + К₀,

де С₀ – поточні (експлуатаційні) витрати на здійснення заходів, грн;

К₀ – капітальні витрати на поліпшення умов та охорони праці, грн.

Чималого значення набуває  визначення ефективності витрат підприємства на охорону праці. Цей показник обчислюється за формулою:

де Е_р – річна економія від поліпшення умов і охорони праці на підприємстві (прибуток або зменшення збитків);

В – загальні витрати (вкладення підприємства на охорону праці).

Загальні витрати підприємства на охорону праці як до впровадження комплексу заходів щодо поліпшення умов праці, так і після нього розраховуються за формулою:

де В₁ – витрати на заходи з охорони праці за рахунок джерел фінансування, регламентованих нормативними актами держави;

В₂ – витрати на заходи з охорони праці за колективними договорами [5, с. 166-167].

 

3. Методика оцінки економічної ефективності заходів щодо вдосконалення умов і охорони праці

Для оцінки результатів проведення заходів щодо поліпшення умов та охорони  праці згідно з методиками, розробленими ВЦНДІОП ВЦРПС та ННДІОП України «Методика визначення соціально-економічної ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці», запропоновані чотири групи показників: