Методика розрахунку економічної ефективності заходів з охорони праці

• зміна стану умов і охорони праці;
• соціальні;
• соціально-економічні;
• економічні.

Зміна стану умов і охорони  праці характеризується підвищенням  рівня безпеки праці, поліпшенням  санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних показників.

Підвищення рівня безпеки  праці супроводжується збільшенням  кількості машин і механізмів, виробничих будівель, приведених у  відповідність до вимог стандартів безпеки праці та інших нормативних  актів.

Поліпшення санітарно-гігієнічних  показників характеризується зменшенням вмісту шкідливих речовин у повітрі, поліпшенням мікроклімату, зниженням  рівня шуму й вібрації, посиленням освітленості.

Зростання психофізіологічних показників визначається скороченням  фізичних і нервово-психічних навантажень, у тому числі монотонності праці.

Поліпшення естетичних показників характеризується раціональним компонуванням робочих місць та машин, упорядкуванням приміщень і території, поєднанням кольорових відтінків тощо.

Зміни стану виробничого  середовища за факторами оцінюються різницею абсолютних величин до і  після впровадження заходів, а також  порівнянням відносних показників, що характеризують ступінь відповідності тих чи інших факторів гранично допустимим концентраціям, гранично допустимим рівням або заданим рівням. Комплексна оцінка зміни стану умов праці здійснюється за показниками приросту кількості робочих місць, на яких умови праці приведені у відповідність до нормативних вимог [5, с. 167-168].

Соціальні результати заходів  щодо поліпшення умов та охорони праці  визначаються наступними показниками:

• збільшенням кількості робочих місць, які відповідають нормативним вимогам (як у комплексі, так і за окремими факторами), й скороченням чисельності працюючих у незадовільних умовах праці;
• зниженням рівня виробничого травматизму;
• зменшенням кількості випадків професійної захворюваності, пов’язаною з незадовільними умовами праці;
• скороченням кількості випадків інвалідності внаслідок травматизму чи професійної захворюваності;
• зменшенням плинності кадрів через незадовільні умови праці.

Для оцінки соціальних результатів  можуть використовуватися також інші показники – ступені задоволення працею та її престижності тощо. Показники соціальної і соціально-економічної ефективності розраховуються як відношення величини соціальних або соціально-економічних результатів до витрат, необхідних для їх здійснення.

Економічні результати заходів щодо поліпшення умов та охорони  праці виражаються у вигляді  економії за рахунок, зменшення збитків  унаслідок аварій, нещасних випадків і професійних захворювань як в економіці в цілому, так і  на кожному підприємстві.

Згідно з методикою визначення соціально-економічної ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони  праці для оцінки соціальної ефективності заходів з удосконалення умов та охорони праці використовуються такі показники:

1. Скорочення кількості робочих місць (ΔК), що не відповідають вимогам нормативних актів щодо безпеки виробництва, розраховується за формулою:

де К₁, К₂ – кількість робочих місць, що не відповідають вимогам санітарних норм до і після проведення заходів;

К₃ – загальна кількість робочих місць.

2. Зменшення чисельності зайнятих (ΔЧ), які працюють в умовах, що не відповідають вимогам санітарних норм, визначається за формулою:

,

де Ч₁, Ч₂ – чисельність зайнятих, які працюють в умовах, що не відповідають санітарним нормам до і після впровадження заходу, осіб;

Ч₃ – річна середньооблікова чисельність працівників, осіб.

3. Збільшення кількості машин, механізмів (ΔМ) та виробничих приміщень (ΔБ), приведених до вимог норм охорони праці, обчислюється за формулами:

,

де М₁, М₂ – число машин і механізмів, що не відповідають нормативним вимогам до і після впровадження заходу, шт.;

М – загальна кількість машин і механізмів, шт.;

Б₁, Б₂ – кількість виробничих приміщень, які не відповідають нормативним вимогам до і після впровадження заходу, шт.;

Б – загальне число виробничих приміщень, шт.

4. Зменшення коефіцієнта частоти травматизму ΔK₄ встановлюється за формулою:

,

де N₁, N₂ – кількість випадків травматизму відповідно до і після впровадження заходу;

Ч₃ – річна середньооблікова чисельність працівників, осіб.

5. Зниження коефіцієнта тяжкості травматизму ΔK_т розраховується за формулою:

де Д₁, Д₂ – кількість днів непрацездатності через травматизм відповідно до і після впровадження заходу.

6. Зменшення коефіцієнта частоти професійної захворюваності через незадовільні умови визначається за формулою:

,

де З₁, З₂ – число випадків професійних захворювань відповідно до і після впровадження заходу.

7. Скорочення коефіцієнта тяжкості захворювання обчислюється за формулою:

де Д_з1, Д_з2 – кількість днів тимчасової непрацездатності через хвороби відповідно до і після вжиття заходу;

K_з1, K_з2 – кількість випадків захворювання відповідно до і після вжиття заходу.

8. Зменшення числа випадків виходу на інвалідність (ΔЧ_і) внаслідок травматизму чи професійної захворюваності встановлюється за формулою:

,

де Ч_і1, Ч_і2 – чисельність працівників, що стали інвалідами до і після проведення заходу, осіб.

9. Скорочення плинності кадрів через незадовільні умови праці розраховується за формулою:

,

де Ч_п1, Ч_п2 – кількість працівників, що звільнилися за власним бажанням через незадовільні умови праці відповідно до і після вжиття заходу, осіб [5, с. 169-171].

Таким чином, річна економія підприємства від поліпшення безпеки  праці (таблиця 3.1 (Додаток 2)) складається з:

• економії від зниження професійної захворюваності;
• економії від зменшення випадків травматизму;
• економії від зниження плинності кадрів;
• економії від скорочення пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах.

Розрахунок економії від  зменшення рівня захворюваності або травматизму здійснюється в  такій послідовності:

1. Середньодобовий розмір збитку підприємству (N, грн.), що утворився у зв'язку з професійними захворюваннями і виробничим травматизмом:

N = (У1 + У2 + У3 + У4)/Т1,

де Т1 – втрати робочого часу протягом року через тимчасову  непрацездатність до впровадження заходів  з охорони праці, днів;

У1 – матеріальна допомога з тимчасової непрацездатності за рік, грн.;

У2 – виплати, викликані  виробничим травматизмом і професійними захворюваннями, грн.;

У3 – пенсії з інвалідності, грн.;

У4 – витрати на придбання  медичного устаткування, видаткових матеріалів і ліків, грн.

2. Скорочення втрат робочого часу після впровадження заходів з охорони праці, днів:

Тск = Т1 – Т2,

де Т2 – втрати робочого часу протягом року через тимчасову  непрацездатність після впровадження заходів з охорони праці, дні.

3. Збільшення амортизаційних відрахувань, грн.:

Ф = (Ф · С)/100,

де Ф – норматив амортизаційних відрахувань, %; С – річні витрати  на впровадження заходів з охорони  праці, грн.

4. Річна економія у зв'язку зі скороченням виробничого травматизму і професійних захворювань, грн.:

Ен = (Т1 – Т2) · N.

5. Відносна економія, що виражається в додатковій кількості працюючих, чол.:

Еч = Тск/Т3,

де Т3 – річний фонд робочого часу одного працюючого, днів.

6. Ріст продуктивності праці, %:

П = (Е_ч · 100)/(К – К_ч),

де К – розрахункова середньоспискова кількість працюючих, чол.,

Кч – середньоспискова кількість працюючих за рік, які не працювали через тимчасову непрацездатність після впровадження заходів з охорони праці, чол.

7. Строк окупності витрат на впровадження заходів з охорони праці, рік:

Т_ед = С/(Е_н –

Ф).

8. Річний економічний ефект від впровадження заходів з охорони праці, грн.:

Е_г = Е_н –

Ф – 0,15 х С.

9. Скорочення витрат робочого часу за рахунок зменшення рівня захворюваності (травматизму) за певний час ΔД визначається за формулою:

де Д₁, Д₂ – кількість днів непрацездатності через хвороби або травми на 100 працівників відповідно до і після вжиття заходів;

Ч₃ – річна середньооблікова чисельність працівників, осіб.

10. Зростання продуктивності праці ΔW розраховується за формулою:

де З_в – вартість виробленої продукції за зміну на одного працівника промислово-виробничого персоналу;

Р_п – вартість річної товарної продукції підприємства.

11. Річна економія заробітної плати Е_з за рахунок зростання продуктивності праці при зменшенні рівня захворюваності і травматизму обчислюється за формулою:

де Ч_ср – середньорічна чисельність промислово-виробничого персоналу;

З_р – середньорічна заробітна плата одного працівника з відрахуваннями на соціальне страхування.

12. Річна економія на собівартості продукції Е_с за рахунок зменшення умовно постійних витрат установлюється так:

де У – умовно постійні витрати у виробничій собівартості річного обсягу товарної продукції.

13. Економія за рахунок зменшення коштів на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності визначається за формулою:

де П_д – середньоденна сума допомоги по тимчасовій непрацездатності.

14. Річна економія за рахунок зниження рівня захворюваності становить:

Е_рз = Е_з + Е_с + Е_сс.

Визначення економічної  ефективності заходів щодо охорони  праці є одним з актуальних питань на рівні як держави, так і  окремого підприємства, компанії [7, с. 201-202].

Останніми роками питання, пов’язані  з економічною ефективністю заходів  щодо охорони праці, широко обговорювались. Дискусія розгорталася на рівні як Європейського Союзу і країн, що входять до нього, так і окремих компаній. В м. Гаазі (Нідерланди) пройшла перша Європейська конференція з питань економічної ефективності заходів щодо охорони праці, яка визначила існування низки методичних підходів до економічної оцінки заходів щодо охорони праці. Найважливішими з них є аналіз витрат і доходів (АВД), аналіз ефективності витрат (АЕВ) та методи розрахунку сукупних витрат, пов’язаних з виробничим травматизмом і захворюваністю [4, с. 342-343].

Аналіз витрат і доходів – це метод оцінки сукупних витрат та доходів у грошовому виразі на рівні суспільства чи конкретного проекту. АВД зіставляє витрати на профілактичні заходи з доходами (зниження витрат чи збитків плюс додатковий прибуток). Фактично він є інструментом, що виявляє економічні наслідки і може бути використаний при вдосконаленні внутрішньофірмової системи прийняття рішень. За традицією АВД досить успішно пристосовується до виробничих витрат і робіт, у яких розподіл вартості на витрати та доходи є чітким. При розподілі ж грошової вартості, що відноситься до безпеки і гігієни праці, виникають проблеми, особливо в частині доходів.

В аналізі ефективності витрат (АЕВ) розраховується баланс між результатами заходів та грошовими витратами. АЕВ застосовується особливо успішно при зіставленні кількох варіантів рішення однієї і тієї самої задачі.

Аналіз витрат через захворюваність (АВЗ) – це метод розрахунку витрат, що можуть бути пов’язані з виробничим травматизмом та захворюваністю працівників. АВЗ виявляє масштаб проблеми в кількісному вираженні, тоді як АВД і АЕВ призначені для вибору оптимального рішення. Він пристосовується як до фінансових, так і до соціально-економічних витрат залежно від адресата, для якого проводиться розрахунок.

4. Економічне стимулювання поліпшення умов і охорони праці. 
   Європейська модель економічного стимулювання охорони праці