Відомості про транспортну галузь

 

Аналізуючи дані таблиці  №3 ми можемо побачити, що валова продукція в 2010 році відносно 2008 року збільшилось на 1 га сільськогосподарських угідь на 165,6%, або 398,3 грн. Це пов’язане з тим що в 2010 році було вироблено продукції найбільше, а також одночасно зменшується кількість сільськогосподарських угідь. Теж саме відбувається з іншими показниками, але на 1000 грн. виробничих витрат валової продукції в 2010 році зменшилось 95,51%, або на 50 грн. Це пов’язане з тим, що в 2010 році виробничі витрати були вищими. Але ріст валової продукції в 2010 році перевищив ріст виробничих витрат в цьому ж році, тому прибуток на тис. грн. виробничих витрат в 2010 році збільшився на 18,2%, також на одного середньорічного робітника по відношенню 2010 року до 2008 року на 244,1% більше прибутку. Це зумовлене збільшенням навантаження на 1 працівника.

Отже, за загальними висновками можна зазначити наступне:

- досліджуване  господарство володіє достатньою  кількістю необхідних ресурсів (земельних,  трудових, виробничих фондів) для  успішного ведення як рослинництва, так і всієї виробничої діяльності.

- спеціалізація господарства – виробництво зернових культур та цукрових буряків, а також молочно - м’ясне скотарство.

- стан рослинництва  можна визначити як задовільний,  дещо повільно оновлюються основні  фонди та урожайність культур  спеціалізації має будо дещо  вищою.

Організаційна структура  управління – склад та підпорядкованість  органів управління. Базою для  побудови організаційної структури  управління є організаційна структура  виробництва та функцій управління. Організаційну структуру господарства можна розглянути на рис. 1.1.

Рисунок 1.1. Організаційна структура управління дослідного господарства ім. 9 Січня

В господарстві лінійна  структура управління – управління дії проводиться одним керівником, який приймає рішення по всім питанням, несе повну відповідальність за результати діяльності. Зі сторони директора розробляються головні цілі, контроль, організація, координація дії спеціалістів. Аналіз прийнятих рішень проводить головний економіст з заступником, облік ведуть в бухгалтерії.

 

 

 

3. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ РІВНЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА СОЦІАЛЬНИХ УМОВ ПРАЦЮЮЧИХ

 

   Створення нормальних  соціально-побутових умов для  працівників — важливе, хоча  й складне та важко розв’язуване  нині соціальне завдання. Щоб  виконати його, насамперед потрібно мати повні дані про конкретні соціально-побутові умови працівників: загальний дохід сім’ї та на одного члена, квартирні умови, потреби щодо місць для влаштування дітей у дошкільних дитячих закладах, спортивно-оздоровчих таборах, базах відпочинку, профілакторіях і т. ін.

    Метою складання  вихідних відомостей є отримання  інформа-ції, яка характеризує  зазначені соціально-побутові умови  з різних поглядів.

  Про соціально-побутові  умови працівників складають  вихідні документи двох основних  видів:

•    соціальне  забезпечення працівників;

•    побутові умови;

•    інше.

 

 

 

 

 

 

 

 Таблиця 2.5 - Соціальний рівень життя працюючих

Показники	Роки			2010р.в % до 2008
	2008	2009	2010
Рівень інфляції	1,03	1,04	1,04	-
Оплата праці	1144,8	1329,6	2590,4	194,85
Рівень оплати з урахуванням  інфляції,грн	4,51	0,09	11,12	123,6
Введено в експлуатацію житлових будинків	536	536	536	-
Потреба шкіл в учнівських місцях	300	300	300	-
Наявність мість	260	200	200	100
забеспеченість	102	103	86	35,0

 

Про аналізувавши таблиця 2,5  соціальний рівень життя працюючих бачимо певні зміни які стають поступовимо, а саме: оплата праці зросла порівняно  2010р.в % до 2008 на 194 % , що дає змогу говорити про зацікавленість пвдприємства у доцільній оплаті праці. У селі також є 2 школи, 2 будинки культури  які функціонують шо ч і не вповнлому обсязі. 

 

 

РОЗДІЛ 3 АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ВАНТАЖНОГО АВТОТРАНСПОРТУ

 

3.1 Характеристика транспортних засобів підприємства

 

Процес виготовлення продукції на підприємстві супроводжується  переміщенням певної кількості різноманітних вантажів (сировини, матеріалів, палива, відходів виробництва, готової продукції), що потребує значних витрат на транспортне обслуговування виробництва, чітка організація якового забезпечує поєднання всіх елементів виробничого процесу.

Комплекс підрозділів, що займаються вантажно-розвантажувальними роботами та переміщенням вантажів, утворює  транспортне господарство. Його склад  залежить від:

1)     характеру  продукції;

2)     типу виробництва;

3)     обсягів  виробництва.

На підприємствах з великими обсягами перевезень вантажів організовуються спеціалізовані цехи залізничного, автомобільного та інших видів транспорту.

На середніх і невеликих  підприємствах створюється єдиний транспортний цех.

У будь-якому разі транспортне  господарство підприємства очолює начальник транспортно-технологічного відділу.

До складу відділу  входять:

-         технічне бюро;

-         бюро організації перевезень;

-         диспетчерська служба;

-         бюро тари.

Уся сукупність транспортних операцій на підприємстві здійснюється за допомогою 3-х взаємопов’язаних видів транспорту:

-         зовнішнього;

-         міжцехового;

-         внутрішньоцехового.

Зовнішній транспорт  забезпечує зв’язок підприємства з  приймальними пунктами, транспортом  загального користування (залізничними станціями, портами, аеропортами), а також  зі складами місцевих контрагентів (сторона в договорі).

Внутрішньо цеховий  транспорт призначений для виконання  транспортних операцій в межах окремого цеху. В свою чергу він поділяється  на:

1)     загальноцеховий  (перевезення вантажів між цеховими складами, дільницями, лініями);

2)     міжопераційний  – забезпечує зв’язок між  окремими робочими місцями.

Управління внутрішньо цеховим транспортом є  функцією керівників відповідних цехів.

Міжцеховий транспорт – використовується для перевезень вантажів по території підприємства між його цехами, службами, складами. Управління зовнішнім та міжцеховим транспортом покладено на начальника транспортного відділу або начальника транспортного цеху.

У процесі управління транспортним господарством визначаються потоки вантажів та обсяги перевезень, здійснюється вибір і встановлюється необхідна кількість транспортних засобів, складаються плани перевезень вантажів, виконується оперативне регулювання транспортного обслуговування виробництва. В основу планування транспортного господарства беруть визначення вантажопотоків, тобто кількості вантажів (у тоннах, кубометрах, шт.), що переміщуються в заданому напрямку на певну відстань за конкретний проміжок часу.

Розміри і маршрути окремих потоків вантажів розраховуються на базі виробничої програми підприємства, норм витрат матеріальних ресурсів і відстані перевезень. Сума всіх вантажопотоків, здійснюваних усіма видами транспорту, становить річний загальний обсяг перевезень вантажів.

Вибір видів транспортних засобів залежить від:

1)     обсягів  перевезень;

2)     габаритів  і фізико-хімічних властивостей вантажів;

3)     відстані  та напрямків їхнього переміщення.

В основі планування лежать дві групи показників:

1) кількісні (вантажооборот, обсяг навантажувально-розвантажувальних робіт);

2) якісні (швидкість руху, вантажопідйомність, питома вага  холостих пробігів).

Вантажооборотом називається  кількість наявного переміщуваного, відправленого вантажу за звітний  період (рік, місяць, квартал).

 

2. Склад і стуктура автопарку

 

Використання  МТП в господарстві.

Таблиця №4

Показники	2009р.	2010 р.	2009 р. у % до 2010 р.
Середньорічна кількість еталонних  шт.	75,45	74,68	98,9
Річний обсяг транспортних робіт  ет. га.	103326	76117	73,7
Відпрацьована на тр. за рік: маш/днів	11895	11677	98,1
Виробіток на етал. трансп.-т ет. га.	1369	1019	74,4
за рік	1369	1019	74,4
за день	8,7	11,5	132,2
Собівартість еталонного га.	7-40	9-60	129,7
Середньосезонна кількість зернових комбайнів. шт.	15	17	113,3
Виробіток на 1 комбайн га. за сезон	72	131,2	182,2
за день	4,8	8,7	181,3
сезонна кількість цукрозбирал. комб. шт.	4	4	100
Виробіток на 1 комбайн, га за сезон	93,8	87,5	93,3
за день	6,25	5,8	99,3

 

Якщо проаналізувати показники даної таблиці, то видно  що в господарстві машинно-тракторний парк використовується не зовсім ефективно, а саме зменшилася кількість тракторів  на річний обсяг виробітку на 1 трактор  і на один еталонний трактор. Зросла собівартість еталонного га. а це пояснюється тим, що техніка застаріла і потребує додаткового викладення коштів. Використання в господарстві зернозбиральних комбайнів більш ефективне, чого не можна сказати про використання цукрозбиральних комбайнів: із сталого кількісно зменшився виробіток на 1 комбайн за сезон і за рік, це можна пояснити застарілою технікою.

 Використання  автомобільного транспорту в  господарстві

Таблиця №5

Показники	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2009 р. у % до 2010 р.
Середньорічна кількість автомобілів, шт.	51	54	55	107,8
Їх середня маса	208	224	248	119,2
сер. вантажопідйомність ав.	4.1	4.1	4,5	109,8
Автомобіле-дні перебування в  господарстві	186000	19759	2012	108,3
Автомобіле-дні в роботі	12700	16508	17211	135,5
Коефіцієнт використання автопарку	0,68	0,84	0,85	125
заг. пробіг автомобілів ти. км.	110180	1296561	9391184	852,4
Пробіг з вантажем тис.км.	462,5	596,8	381,8	82,6
Коефіцієнт корисного пробігу	0,42	0,46	0,40	95,2
Перевезення вантажів т.т.	183,5	163,1	143,66	78,3
Виконання т-кілометрів тис. можна  використовувати т.-км. при повному  використанні.	1896,25	2446,9	1718,4	90,6
коефіцієнт використання вантажопідйомності	1,03	0,92	1,11	107,8
Автомобіле-тонно дня в господарстві	76260	81011,9	90639	118,9
Виробіток на 1 автомоб- тонну:   тонн   т/км	0,88   9,34	0,73   10,1	0,58   7,71	65,9   82,5
Виробіток на автомоб.-день у роботі:   тонн   т-км	0,01   0,15	0,01   0,14	0,01   0.11	100   73,3
Собівартість 1т/км. пон.	30,1	21,9	19,4	64,6