Відомості про транспортну галузь

ВСТУП

 

Транспортне господарство підприємства здійснює відповідно до вимог виробничого процесу переміщення  основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції, обладнання, інструментального оснащення, відходів. Транспортні операції забезпечують і обумовлюють ритмічний хід виробничого процесу.

Транспортні операції завжди пов'язані з підйомом і переміщенням вантажів, а тому відносяться до числа важких і трудоємких. Тому раціональна організація транспортного  господарства повинна передбачати  їх широку і послідовну механізацію.

Вся сукупність транспортних робіт на підприємстві здійснюється з допомогою трьох взаємозалежних видів транспорту: зовнішнього, міжцехового  та внутрішньоцехового.

Зовнішній транспорт  забезпечує зв'язок площадки підприємства, його базисних, ресурсних і паливних складів, а також складів готової продукції з станцією залізничної дороги,  з місцевими підприємствами і складами контрагентів.

Міжцеховий транспорт  служить для переміщення вантажів на території заводу між його окремими цехами, а також між ними і складами.

Внутрішньоцеховий (внутрішньоскладський) транспорт призначений для здійснення транспортних операцій в межах окремих  цехів і складів. Внутрішньоцеховий  транспорт, в свою чергу, може поділятися на загальноцеховий та міжопераційний. Загальноцеховий призначений для транспортування вантажів між внутрішньоцеховими складами, виробничими ділянками або лініями. Між операційний транспорт забезпечує транспортний зв'язок окремих робочих місць. Управління зовнішнім і міжцеховим транспортом, як правило, концентрується в транспортному цеху (відділі) підприємства.

Управління внутрішньоцеховим  транспортом є функцією керівників 
відповідних цехів або дільниць і здійснюється через цехову диспетчерську 
службу. 

Основними завданнями транспортного господарства є:

• Своєчасна доставка на підприємства та в його підрозділи необхідних матеріальних ресурсів;
• Оптимальне використання всіх транспортних засобів відповідно до виробничих та природно-кліматичних умов;
• Виконання необхідного комплексу навантажувально-розвантажувальних робіт;
• Проведення необхідного комплексу робіт з ремонту та обслуговування транспортних засобів;
• Забезпечення підвищення економічної ефективності транспортного обслуговування.

Об'єктом аналізу є  період дослідження – 2008-2010 роки

Метою курсового проекту  є аналіз рівня планування та праці  транспортного господарства підприємства, виявлення резервів та розробка заходів  щодо його покращення.

Завданням даної  роботи є: навчитися правильно аналізувати  певну галузь підприємства.

 

 

 

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ СУЧАСНОГО ТРАНСПОРТУ ПІДПРИЄМСТВА

 

 

1. Відомості про транспортну галузь

 

Транспорт - одна з найбільш важливих галузей, народного господарства України. Він забезпечує виробничі і невиробничі потреби матеріального виробництва, невиробничої сфери, а також населення в усіх видах перевезень. У загальній структурі ринку послуг питома вага транспортних послуг складає 33,7%

За призначенням виділяють  транспорт загального користування (для перевезення готової продукції, сировини та напівфабрикатів з місць виробництва до пунктів споживання або подальшої переробки, задоволення потреб населення у просторовому переміщенні з виробничою або приватною метою), відомчий (внутрішньовиробничий, внутрішньобудівельний, внутрішньогосподарський, внутрішньозаводський і внутрішньопортовий) та особистого призначення.[2]

Розрізняють також транспорт  наземний (залізничний, автомобільний, гужовий, в'ючний, трубопровідний), водний (морський, річковий, озерний), повітряний та електронний.

Усі види транспорту розвиваються. Одні з них відіграють важливу  роль у міжнародних економічних  і пасажирських зв'язках (морський, повітряний), інші обслуговують в основному  внутрішні зв'язки.[7]

Усі види транспорту є  складовими єдиної транспортної системи -територіального поєднання взаємозв'язаних видів транспорту, які, взаємодіючи, найповніше задовольняють потреби народного господарства й населення в перевезеннях вантажів і пасажирів.

За функціональними  особливостями транспорт поділяється  на вантажний та пасажирський. Це пов’язано з тим, що транспорт виступає необхідною передумовою функціонування як матеріального виробництва, так і сфери обслуговування, в тому числі пасажирських перевезень.

Пасажирський транспорт  е галуззю невиробничої сфери  і належить до інфраструктурних галузей. Вантажний транспорт - галузь виробничої інфраструктури. Не виробляючи безпосередньо матеріальної продукції, вантажний транспорт є четвертою галуззю матеріального виробництва після видобувної, переробної промисловості і сільського господарства. Жодна з названих трьох основних галузей матеріального виробництва не здатна функціонувати без транспортного забезпечення. Продукт тільки тоді готовий до споживання, коли він доставлений до споживача.

З одного боку, транспорт  є неодмінною умовою функціонування самого виробництва, де він здійснює доставку сировини, паливно-енергетичних ресурсів, комплектуючих, устаткування і т.п., а з іншого - доставляє готову продукцію до споживача. Таким чином, в процесі виробництва готової продукції транспорт істотно впливає на її собівартість, а звідси й на ефективність і ціну. Зменшення транспортної складової у собівартості виробленої продукції сприяє підвищенню ефективності виробництва. [1]

Транспорт є необхідною умовою спеціалізації і комплексного розвитку народногосподарських комплексів регіонів, формування ТВК як локального, так і районоутворюючого значення. Він сприяє суспільному територіальному поділу праці, формуванню зв’язків між населеними пунктами та всередині їх. Без транспорту неможлива інтеграція України у загальносвітову економічну систему. За призначенням виділяють транспорт загального користування, відомчий та особистого призначення.  Окремі види транспорту не функціонують ізольовано. Виконуючи спільну функцію по забезпеченню народногосподарського комплексу вантажними і пасажирськими перевезеннями, різні види транспорту формують між собою тісні взаємозв’язки. Внаслідок цього складається транспортна система, яка розвивається у взаємодії з усім народногосподарським комплексом країни. Транспортна система являє собою територіальне поєднання шляхів сполучення, технічних засобів транспорту і служби перевезень, які об’єднують всі види транспорту і всі ланки транспортного процесу у їх взаємодії і забезпечують успішне функціонування народногосподарського комплексу країни в цілому.[5]

Роботу транспортної системи забезпечує транспортна  інфраструктура, що включає в себе шляхи сполучення, рухомий склад, вантажно-розвантажувальне господарство транспортних та інших підприємств  і організацій, які здійснюють навантаження, розвантаження і перевалку вантажів (що перевозяться всіма видами транспорту), а також засоби управління і зв’язку, різноманітне технічне обладнання.

Формами територіальної організації транспорту є залізничні станції, вузли, автостанції, морські і річкові порти, пристані, аеропорти. Взаємодія різних видів транспорту здійснюється в транспортних вузлах змішаного типу. Найбільш характерними є змішані перевезення вантажів залізничним і автомобільним транспортом. Технологічна взаємодія залізничного і автомобільного транспорту проходить при змішаному залізнично-автомобільному взаємозв’язку, коли перевезення вантажів розпочато одним видом транспорту, а продовжується воно в пункті перевантаження, іншими.

Автомобільний транспорт  забезпечує функціонування виробництва тих регіонів, де відсутні залізниці. Він здійснює перевезення вантажів із залізничних станцій або ж, навпаки, розпочинає перевезення і доставку вантажів у пункти перевантаження на залізничний транспорт, а також при доставці автомобільним транспортом вантажів із складів відправників на залізничні станції вивіз вантажів із станцій на склади отримувача.[8]

Формування транспортної мережі, її видова структура, щільність  шляхів сполучення як у цілому, так  і окремих видів транспорту, проходження основних магістралей визначаються галузевою структурою господарства, його виробничою спеціалізацією, територіальною організацією, густотою населених пунктів, особливостями історичного розвитку, природними умовами, а також економіко-географічним положенням території країни або її регіонів.

 

1.2 . Організація використання та технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів

Залежно від виробничих умов застосовують дві основні форми  використання транспорту: індивідуальну  і бригадну. За умов оренди за кожним водієм закріплюється автомобіль і встановлюється розрахункова ціна за перевезення 1 т. вантажу на 1 км. пробігу. Щомісяця за цими цінами розраховують вартість виконаних робіт. Заробіток водія дорівнює різниці між вартістю робіт і витратами на  експлуатацію автомобіля.

За бригадної форми  використання транспорту можуть бути організовані постійні і тимчасові  бригади водіїв. Постійні бригади  перевезеннями вантажів займаються протягом року. Як правило, їх створюють  за типами автомобілів (самоскиди, бортові та інші). Такі бригади ефективно працюють тільки у великих господарствах. При цьому створюються бригади для перевезення одного виду вантажу (комбікорму, худоби, птиці, яєць, молока). Проте сезонний характер виробництва у сільському господарстві обмежує цілорічне використання постійних бригад у повному складі. Тому на період перевезення сезонних вантажів організовують тимчасові бригади (для перевезення органічних добрив, заготівлі сільгосппродукції, транспортного обслуговування постійних і збиральних агрегатів, тощо). Такі бригади включають до складу збирально-транспортних загонів і вони забезпечують безперебійну роботу збиральних агрегатів. Це стосується збирання, наприклад зернових, кормових культур, цукрових буряків.[11]

Для підвищення ефективності використання транспорту до складу бригад включають навантажувально-розвантажувальні засоби, які виконують роботи по перевезенню цукрових буряків органічних добрив та ін. Підвищенню продуктивності транспортних засобів сприяє їх якісний ремонт і техобслуговування. Нині коефіцієнт технічної готовності автомобілів становить 0,80-0,85, тобто 15-20% автомобілів перебуває в ремонті.

Ефективність використання автомобілів зростає також при  зменшенні простоїв та простоїв їх під навантаженням і розвантаженням, чого досягають шляхом механізації цих робіт.

У сільському господарстві багато вантажів з малою об’ємною масою доводиться перевозити автомобілями із недостатнім об’ємом кузова. Тому їх відповідно готують до роботи автомобілів так, щоб вони були максимально  зайняті протягом дня і року. Цьому сприяють організація двозмінної роботи, підмінити водіїв на час відпустки, вихідних днів і т. ін.[10]

Ефективність використання автотранспорту залежить від його структури. Так у сільськогосподарських  підприємствах має бути не лише 60% самоскидів, до 30% автомобілів вантажопідйомність до 6 т. і до 70% малої вантажопідйомності до 2 т. При перевезеннях на великі відстані більш ефективні автомобілі великої вантажопідйомності. Важливим є також використання причепів, автопоїздів, скорочення повторних перевезень, поліпшення дорожньої мережі. Організація технічного обслуговування і зберігати машин полягає в проведенні за графіками відповідного технічного обслуговування і ремонту після використання нормативного обсягу робіт в умовних гектарах, відпрацьованих годинах або витраченому паливі. Своєчасне проведення технічного обслуговування та ремонтів запобігає виходу з ладу агрегатів у процесі їх роботи.

У сільському господарстві для забезпечення робочого стану  техніки створюють планово-запобіжну систему технічних обслуговувань і ремонтів, яка передбачає чітко визначений час їх  використання та проведення відповідних заходів. Система являє собою комплекс організаційно-технічних заходів, які забезпечують більш економічне підтримання техніки у робочому стані протягом всього сезону її служби.

Ремонти техніки планують відповідно до встановлення міжремонтних строків відпрацьованих машинами. Здійснення техоглядів, поточних ремонтів, а в  підприємствах, які мають добре  обладнані ремонтні майстерні, відбувається два завдання: по-перше, питання зайнятості механізаторів у міжсезонні періоди польових робіт та підвищення якості ремонтів; по-друге здешевлення ремонтів за рахунок усунення передплати ремонтними підприємствам.

Технічне обслуговування – це комплекс заходів, які дають змогу уникнути передчасного зносу і помилки машин, тобто це система профілактичних заходів, спрямованих на запобігання аварійним поломкам, порушенням регулювання, що істотно підвищує продуктивність машин і якість робіт. Під час ремонтів усувають помилки, які вже сталися.

Планово-запобіжна система  технічних обслуговувань і ремонтів тракторів передбачає використання таких заходів: змінне техобслуговування (ЗТО), періодичні техобслуговування (№1, 2 і 3 або ТО-1, ТО-2 і ТО-3), сезонні  техобслуговування (СТО), поточні ремонти, капітальні ремонти, періодичний огляд і зберігання машин. Ці заходи проводять через чітко встановлений період роботи: ТО-1 – через 1,25 год.; ТО-2 – 500 год.;  ТО-3 – 1000 год.; ПР – 2000 год.; КР – 6000 год.

Крім відпрацьованого часу, періодичність проведення технічних обслуговувань і ремонтів тракторів визначають у кілограмах витраченого палива або в пильності умовних гектарів, які диференційовано по марках машин. Ремонти і техобслуговування планують по кожній машині окремо. Для цього використовують дані про фактичний виробіток після останнього відповідного ремонту або техобслуговування до початку планового року, планове навантаження на рік і періодичність проведення. Починають планувати з капітального ремонту, а потім розраховують поточний ремонти і техобслуговування за формулами: