Відомості про транспортну галузь

 

 , де

Кпр і К пр – кількість  капітальних і поточних ремонтів;

К _ТО-3 К _ТО-2 і К _ТО-1 – кількість відповідних технічних обслуговувань;

Окр, Опр, О _ТО-3, О _ТО-2, О _ТО-1 – фактичний виробіток після останнього ремонту або техобслуговування до початку планового року;

Оп – плановий виробіток;

Мкр, Мпр, М _ТО-3, М _ТО-2 і М _ТО-1 – періодичність проведення ремонтів або техобслуговувань.

Такою ж, як і для тракторів, залишається система ремонтів; техобслуговування  для самохідних комбайнів і автомобілів, крім ТО-3, яке не виконується. По с/г  машинах здійснюють тільки поточні  ремонти, змінні і сезонні техобслуговування, а також їх зберігання.

Зберігання машин потрібно відповідно до встановлених правил по кожному їх виду в гаражах (автомобілі, трактори);  сараях чи під навісами (комбайни, оприскувачі, сівалки та інша складна техніка), на бетонних майданчиках для зберігання машин.

Для комбайнів періодичність  проведення ремонтів і техобслуговування  визначають у годинах, фізичних гектарах збиральної площі або в тонно-гектарах.[9]

Витрати на утримання  машинно-тракторного парку та автомобілів  у господарствах складаються з вартості ремонтів, техобслуговувань, витрат на ремонти або заміну шин чи гусениць та на зберігання техніки. Для цього встановлюють нормативи цих витрат з розрахунку на одиницю роботи (на 1 ум. га, 1га.) на 1 год. роботи обладнання тваринницьких ферм і ремонтних майстерень, на 1000км. пробігу автомобілів.

Потім за обсягом відповідних  робіт розраховують суму витрат –  спочатку по марках машин, потім і  загальну.

При відсутності відповідної  ремонтної бази капітальні ремонти  найдоцільніше проводити в спеціалізованих підприємствах системи «Агротехсервіс» та інших ремонтних заводах за договорами.

 

 

1.3 Методика використання сільськогосподарського автотранспорту.

 

 

  Успішний розвиток  аграрних підприємств неможливий  без ефективної роботи транспортних  засобів. Транспортні операції присутні на всіх стадіях виробництва сільськогосподарської продукції, починаючи із завезення в господарство необхідних матеріалів закінчуючи відвезенням готової продукції до місць її реалізації. За допомогою надійних перевезень забезпечується безперервність аграрного виробництва.

   Вантажний автотранспорт  залишається основним видом транспорту  в сільськогосподарських підприємствах,  оскільки на його частку припадає  близько 80% вантажобороту Широке  використання автомобільного транспорту  пояснюється тим, що він виконує перевезення на великі відстані, з більшою швидкістю, високою маневреністю найменшими витратами коштів і праці на одиницю транспортної роботи порівняно з іншими видами транспорту.[3]

  Однак, протягом  останніх років кількість вантажних автомобілів у сільськогосподарських підприємствах зменшується. Так, якщо у 1996 році в господарствах налічувалося 262 тис. вантажних автомобілів, то в 2000 році — 227 тис. Аналіз наявності рухомих засобів з розрахунку на одиницю площі свідчить, що відбувається незначне збільшення кількості вантажних автомобілів у розрахунку на 1000 га сільського дарських угідь та ріллі. Це пояснюється процесами передачі сільськогосподарських земель від аграрних підприємств до селянських (фермерських) господарств і особистих підсобних господарств громадян.

  Як свідчить практика, потреба у вантажних автомобілях  має сезонний характер. Найбільша  потреба спостерігається в період  збирання урожаю і перевищує  середньорічну в кілька разів.  Тому часто в такі періоди  на транспортні роботи в сільське господарство залучають автотранспорт зі сторони, що призводить в кінцевому підсумку до підвищення собівартості сільськогосподарської продукції.

  Підвищення собівартості  перевезень пояснюється незадовільним  станом автомобілів, необхідністю проведення значної кількості ремонтів та технічного обслуговування для підтримання наявної техніки в робочому стані. У сільському господарстві більшість транспортних засобів є морально та фізично зношеними. Так, у структурі парку вантажні автомобілі випуску до 1988 р. становлять майже 60% транспортних засобів і лише 3,6% — до трьох років експлуатації (рисунок). Вони вже давно відпрацювали свій амортизаційний строк і не відповідають сучасним вимогам аграрного виробництва. Однак купувати нову техніку сільськогосподарські товаровиробники не спроможні через відсутність фінансових ресурсів. Нестача автомобілів негативно позначається на якості та кількості зібраного урожаю, а отже, на показниках діяльності господарств.

  Перехід до ринкової  економіки, розвиток різноманітних форм господарювання в аграрній сфері вимагає вдосконалення організації транспортного обслуговування, пошуку резервів підвищення ефективності використання автомобільного транспорту. Організація транспортного обслуговування має забезпечувати: підвищення ефективності роботи автопарку, здійснення перевезень вантажів при мінімальних затратах  коштів і часу, якісне, своєчасне та повне задоволення потреб замовників, мінімальні втрати сільськогосподарської продукції тощо.

  Виконання наведених  вимог можливе за рахунок дії багатьох чинників, зокрема, раціональної структури автопарку, забезпечення своєчасного технічного обслуговування та ремонту, надійної шляхової мережі, поєднання роботи вантажних автомобілів з іншими видами транспорту, надійності вантажно-розвантажувальних засобів

  Структура автопарку  залежно від особливостей сільськогосподарських  вантажів, що перевозяться, повинна  бути збалансованою як за марками,  так і вантажопідйомністю. При  виборі вантажних автомобілів  перевагу потрібно надавати тим, які мають найбільшу продуктивність і потребують найменших витрат на одиницю роботи. На коротких відстанях перевезення ефективніші при використанні автомобілів-самоскидів. Із збільшенням відстані вони втрачають свої переваги порівняно з бортовими автомобілями.[4]

  Ефективне використання  автотранспорту та підтримання  його в роботоздатному стані  залежить також від матеріально—технічної  бази, до якої належать пункти  технічного обслуговування, ремонтні  майстерні, гаражі, машинні двори.  Отже, в сільськогосподарських підприємствах необхідно створити всі умови для своєчасного здійснення технічного обслуговування та якісних поточних ремонтів техніки.

  Однак у багатьох  господарствах відсутні належні  умови для проведення зазначених  робіт, не вистачає коштів для придбання необхідних запасних частин, що призвело до суттєвого зменшення обсягів поточних і капітальних ремонтів машин та агрегатів. Уже кілька років у сільськогосподарських підприємствах велика кількість транспортних засобів простоює в розкомплектованому вигляді. Проте від своєчасності проведення й якості ремонтних робіт та технічного обслуговування значною мірою залежить ефективність транспортних робіт.

  Слід наголосити  ще на одній проблемі, від вирішення  якої залежить зменшення втрат  сільськогосподарської продукції під час транспортування та рівень високопродуктивного використання автотранспорту — це стан шляхової мережі. Адже не всі внутрішньогосподарські дороги в господарствах мають тверде покриття, не всі впорядковані. Перевезення вантажів такими дорогами значно зменшує виробіток вантажних автомобілів, впливає на середню технічну швидкість, а також підвищується собівартість одиниці транспортних робіт. Впорядкування стану внутрішньогосподарських доріг забезпечить ефективніше використання транспортних засобів, оскільки через ненадійну шляхову мережу експлуатаційні можливості автотранспорту використовуються не повною мірою. Однак ця проблема не вирішиться ближчим часом, бо будівництво шляхової мережі у сільському господарстві в останні роки майже повністю припинилося.

  Важливими резервами  підвищення ефективності роботи  автопарку є зменшення простоїв  під навантажувально-розвантажувальними  роботами, порожніх пробігів, збільшення  часу перебування в роботі, широке  використання причепів. Важливу  роль у скороченні простоїв відіграє правильна організація навантажувально-розвантажувальних робіт та підготовка вантажів до перевезень. Так, нарощування бортів автомобілів і причепів дозволяє значно зменшити втрати сільськогосподарської продукції, а також краще використовувати вантажопідйомність.

Один з чинників зменшення  собівартості транспортних робіт —  економне використання запасних частин, нафтопродуктів та ремонтних матеріалів. Раціональне використання нафтопродуктів можна забезпечити шляхом скорочення нераціональних порожніх пробігів, більш повнішого використання вантажопідйомності. Зменшення витрат палива можна досягти завдяки дизелізації автопарку, застосуванню стисненого та скрапленого газу як палива для двигунів. ;

   Робота автотранспорту  має бути організована так, щоб не тільки своєчасно були доставлені вантажі, а й забезпечені мінімальні витрати коштів і часу. Для досягнення мінімальних витрат на транспортних роботах потрібно використовувати ефективніші транспортні засоби для здійснення раціональних перевезень вантажів.

   Для підвищення  ефективності транспортних робіт  у господарствах потрібно систематично  проводити комплексний аналіз  роботи вантажних автомобілів  і вишукувати резерви підвищення  їх продуктивності, постійно рахувати  витрати. Адже поліпшенням! транспортного забезпечення та підвищення ефективності використання автопарку сприяє збільшенню обсягів виробництва валової продукції сільського господарства [13].

При оцінках рівня  організації та ефективності управління транспортним обслуговуванням всі  показники розбивають на дві групи: загальні та спеціальні.

До загальних показників відносять  показники ритмічності, безперервності, надійності, пропорційності, паралельності виробничих процесів. Для характеристики рівня організації праці також можна використати такі загальні показники, як коефіцієнт використання робітників за кваліфікацією, коефіцієнт використання робочого часу, коефіцієнт трудової дисципліни.

1. Коефіцієнт паралельності:

                                            

,                                                   (2.3.1)

де  – тривалість виробничого циклу при паралельному виконанні робіт (при паралельній формі руху);

 – фактична тривалість виробничого  циклу за даних умов.

2. Коефіцієнт ритмічності:                                                        

   ,                                                (2.3.2)

де  – щоденне відхилення недоданої продукції в прийнятих одиницях;

t – тривалість аналізованого  періоду;

 – плановий випуск продукції.

В окремих випадках коефіцієнт ритмічності  визначають так:

,                                                   (2.3.3)

де  – фактичний випуск продукції за відповідні періоди, але не вищий планового показника.

3. Коефіцієнт безперервності:

,                                              (2.3.4)

де  – тривалість технологічної основної частини виробничого циклу.

4. Коефіцієнт прямоточності:

,                                           (2.3.5)

де  – тривалість транспортних операцій.

5. Рівень пропорційності можна оцінити за допомогою показника середньоквадратичного відхилення:

,                                           (2.3.6)

де  – пропускна здатність відповідного етапу, процесу, цеху чи операції;

– обсяг виробництва за планом;

m – кількість етапів робіт,  операцій, процесів.

6. Коефіцієнт використання робітників за кваліфікацією характеризує відповідність рівня кваліфікацій виконуваних робіт і визначається за формулою:

  ,                                                (2.3.7)

де  – середній кваліфікаційний розряд робітників;

– середній розряд виконуваних робіт.

7. Коефіцієнт використання робочого часу характеризує рівень використання максимально можливого робочого часу і визначається за формулою:

,                                               (2.3.8)

де  – ефективний, фактично відпрацьований час одним робітником або групою робітників за даний період часу;

– максимально можливий фонд робочого часу за даний період часу, людино-днів чи людино-годин.

Цей показник можна визначати за формулою:

,                                           (2.3.9)

де  – втрати робочого часу в процесі виконання роботи.

8. Коефіцієнт трудової дисципліни характеризує втрати часу, що мають місце при порушенні трудової дисципліни і визначається за формулою:

,                                (2.3.10)

де  – внутрішньозмінні втрати часу;

– цілоденні втрати робочого часу;

– тривалість зміни, год;

– плановий фонд робочого часу одного робітника в даному періоді, год;

– кількість робітників, що допустили  порушення трудової дисципліни;

– загальна кількість робітників.